Розвиток системи оподаткування фінансово кредитних установ

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування фінансово кредитних установ……….…..6

   1.1 Податки та збори, що сплачуються фінансово-кредитними установами……………....6

   1.2 Оподаткування фінансово-кредитних установ в Україні………………………………….…9

1.3 Нормативно-правове забеспечення, щодо оподаткування фінансово-кредитних установ……………………………………………………………………………………………………..11

   1.4Значення податкового обліку в банківських установах ……………………………….…..…14

   1.5Аналіз літературних джерел…………………………………………………………………..…..20

Розділ 2. Аналіз стану фінансово кредитної установи……………………………………22

2.1 Стан фінансово-кредитної установи за останні 2 роки…………………………….……...22

2.2 Організаційно технічна характеристика фінансово-кредитної установи……………..24

Розділ 3. Розвиток системи оподаткування фінансово кредитних установ………...…29

3.1 Проблеми оподаткування фінансово-кредитних установ……………………………..…...29

3.2 Перспективи розвитку оподаткування фінансово-кредитних установ……………….…31

Висновок………………………………………………………………………………………..36

Список  використаної літератури……………………………………………………………39 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Актуальність  теми. В даній курсовій роботі розглядаються питання сутності податків, особливостям їх формування і використання в умовах трансформації економіки України (на прикладі ПАТ «МЕГАБАНК»). Уточнено трактування і зміст економічних категорій “податки” і “система оподаткування”. У даній роботі досліджуються актуальні проблеми, які пов’язані з оподаткуванням банківських установ. Обґрунтовано напрямки вдосконалення використання та встановлення податкової системи. Запропоновано порядок ведення, а також реєстр податків в цілому.

Податки — це обов'язкові платежі, що утримуються державою (центральними та місцевими органами влади) з юридичних та фізичних осіб у державний та місцевий бюджети. У податковій системі України податок на прибуток на сьогодні становить найвагомішу частку надходжень у бюджет серед прямих податків. Визначення об'єкта оподаткування, ставки податку на прибуток, порядку нарахування, термінів сплати регламентуються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97 ВР зі змінами і доповненнями.

Банк – це особливий вид капіталотворчого пірпиємства, яке мобілізує вільні ресурси, клієнтів та інші грошові кошти. Розподіляє їх відповідно до потреб між суб’єктами ринкових відносин а також надає інші послуги.

Банківська  система будь-якої країни - це унікальна  система, що акумулюючи значні обсяги тимчасово вільних фінансових ресурсів держави, господарюючих суб'єктів  і населення, перерозподіляє їх між  тими суб'єктами фінансових відносин, які відчувають тимчасовий дефіцит  коштів і забезпечує таким чином  процес постійного відтворення виробництва. Це свідчить про те, що банківська діяльність постійно супроводжується ризиками і має свої специфічні особливості. Зважаючи на це, певні особливості має і механізм оподаткування фінансово-господарської діяльності банків, хоча податкове регулювання здійснюється відповідно до законодавства, єдиного для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форми власності і сфери діяльності.

Об’єктом  оподаткування банків виступає прибуток, що отримується в результаті основної діяльності банків.

Банки України, як платники податку на прибуток, ведуть окремий від фінансового  податковий облік валових доходів  і валових витрат. Об'єктом оподаткування  згідно з Законом є прибуток, визначений шляхом зменшення скоригованого  валового доходу звітного періоду на суму валових витрат банку і суму амортизаційних відрахувань. 
За даними фінансового обліку визначається економічний прибуток банку (різниця між даними за рахунками шостого класу «Доходи» і сьомого класу «Витрати»). Порядок фінансового обліку доходів і витрат банку базується на принципах нарахування, відповідності та обережності. джерелом фінансування капітальних вкладень у розширене відтворення.

    Система оподаткування є одним із основних важелів впливу на функціонування комерційних банків, яка, крім своєї звичайної фіскальної функції, а саме поповнення бюджету держави, має спрямовувати їх діяльність у русло суспільних інтересів. Разом із тим формування ефективної системи оподаткування комерційних банків є дуже складним завданням. Недосконалість нормативно-законодавчої бази призводить до недостатнього оподаткування одних банківських операцій та надмірного оподаткування інших. Цей фактор не дає можливості стабільного розвитку банківського бізнесу та реального сектору економіки України. Це, зокрема, пояснюється особливою значущістю банківської системи для сучасної  економіки, специфікою основного виду банківської продукції – фінансових послуг.

    В першому розділі описана теоретична частина роботи. А саме більше уваги приділяється на сутність та необхідність податкової системи, описується, які саме податки сплачують банківськи установи, а також важливість податкового обліку. Визначено предмет і мету податкового обліку. Предметом податкового обліку як і всієї системи бухгалтерського обліку, являється господарська діяльність організацій або банку. В ході цієї діяльності використовується майно організації, здійснюються господарські операції, формуються доходи і витрати, виникають зобов’язання по нарахуванню (стягненню) і сплаті податків в бюджет.

    Другий  розділ складається з аналізу фінансової звітності ПАТ «МЕГАБАНК», а також організаційно-технічної характеристики банку. Організаційна структура банку - це його підрозділи (адміністративні, виробничі, облікові, допоміжні) та їх зв’язок між собою. Банк, як фінансово-кредитний інститут, повинен володіти обов’язковим набором ряду підрозділів, що відповідають цілям банку, його функціональному призначенню. Підрозділ банку – це структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи та виконує функції, визначені банком.

    В третьому розділі визначено недоліки податкової системи та запропоновано шляхи покращення її. Основним завданням, було і залишається забезпечення державних витрат. В результаті країна опинилась, з однієї сторони, перед проблемою 2003 р. – прискорюючого вибуття основних виробничих фондів, з другої сторони – з недорозвиненою системою накопичення і оборотів капіталу, а також відсутністю умов для її розвитку. Несерйозно говорити про розвиток надійної банківської системи і кредитування реального сектору в умовах неможливості збільшити їх капіталізацію за власний рахунок при наявності правдивого ризику неповернення кредитів, особливо в реальному секторі. Але, здається, питання про вирівнювання податкових режимів банків і інших підприємств, який стимулює їх розвиток, в теперішній час вирішується позитивно.

    Об’єктом  курсової роботи є: публічне акціонерне товариство «МЕГАБАНК»

    Предметом є: система оподаткування банківських установ.

    Метою моєї курсової роботи є: визначити значення та вплив системи оподаткування фінансово кредитних установ на їх ефективність їх діяльності, знайти переваги та недоліки.

    Задачами курсової роботи є:

• Визначити суть системи оподаткування фінансово=кредитних установ;
• Значення проведення оподаткування прибутку комерційних банків, як одного з основних джерел поповнення державного бюджету;
• Нормативно правове забезпечення оподаткування прибутку банків;
• Проаналізувати зміни за останні три роки в звітності банку;
• Переваги та недоліки оподаткування фінансово-кредитних установ.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування фінансово-кредитних установ.

1. Податки та збори, що сплачуються комерційними банками

    Податки - це обов’язкові платежі, утримувані державою з фізичних та юридичних осіб в державний та місцевий бюджет і податковий фонд. В Україні запроваджені такі податки, як податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств і організацій, податок з власників транспортних засобів, податок з реклами, комунальний податок тощо.

    Зборами називають обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб за надані їм послуги або на високорентабельні та монопольні товари (продукцію). До зборів відносять акцизний збір, ринковий збір, збір за ордер на квартиру, курортний збір та ін.

    Внески  до державних цільових фондів —  не обов'язкові відрахування юридичних  та фізичних осіб на формування державних  цільових фондів. Внески сплачують  до пенсійного фонду; фонду сприяння зайнятості населення: фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; на будівництво, ремонт і утримання  автомобільних доріг; на формування державного інноваційного фонду  тощо.[1]

    Контроль за дотриманням підприємствами і громадянами податкового законодавства здійснює державна податкова служба, створена при Кабінеті Міністрів України у складі Головної державної податкової адміністрації України та державних податкових адміністрацій в областях, районах, містах і районах у містах. Головним завданням державної податкової адміністрації є забезпечення дотримання законодавства про податки, повний облік усіх платників та інших обов'язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і досягнення правильності обчислення та сплати цих платежів.

    Важливого значення у формуванні інформації про  податки та їх сплату набуває бухгалтерський облік.

    Бухгалтерський  облік податків, зборів та внесків  банки ведуть на рахунках № 3620 «Кредиторська  заборгованість за податками та обов'язковими платежами» та № 3619 «Інша кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку». На рахунку № 3620 «Кредиторська  заборгованість за податками та обов'язковими платежами» відкривають такі аналітичні рахунки за видами податків:

• податок на прибуток;
• податок на додану вартість;
• акцизний збір;
• прибутковий податок;
• податок на майно;
• податок із власників транспортних засобів.

    До  державних цільових фондів відносять: пенсійний фонд; фонд соціального  страхування; фонд для здійснення заходів  щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту  населення; фонд сприяння зайнятості населення; на будівництво, ремонт і утримання  автомобільних доріг; державний  інноваційний фонд.

    Облік внесків до пенсійного фонду і  фонду соціального страхування. Внески до пенсійного фонду зобов'язані  сплачувати усі підприємства, які  використовують найману працю (у  тому числі іноземними інвестиціями), громадяни, які займаються підприємницькою  діяльністю, заснованою на особистій  власності та виключно їхній праці, та адвокати.

    Для підприємств, закладів і організацій  усіх форм власності запроваджено тариф  обов'язкових внесків до пенсійного фонду в розмірі 32 %, а на соціальне  страхування – 4 % фонду оплати праці  та інших виплат, у тому числі  в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком (за невеликим винятком). Громадські організації  пенсіонерів та інвалідів; підприємства і заклади, створені за рахунок коштів цих організацій з метою розв'язання статутних завдань; підприємства. де інваліди складають більше половини від загальної чисельності працюючих, сплачують 5 % фонду оплати праці.

    До  пенсійного фонду працюючі громадяни  вносять 1 % нарахованої їм суми оплати праці: громадяни, які займаються підприємницькою  діяльністю, заснованою на особистій  власності та виключно на їхній праці, а також адвокати — 9 % суми доходу; підприємства, незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності й галузевої належності, об'єднання громадян-підприємців, які  використовують найману працю —  у розмірі 33,3 % суми винагород, які  виплачуються громадянам за угодами  цивільно-правового характеру; громадяни, які бажають зарахувати до стажу  роботи, що дає право на пенсію, періоди  трудової діяльності, коли вони не підлягали  державному соціальному страхуванню,—  у розмірі 33,3 % :суми усіх видів скоригованого  заробітку (доходу).

    Збір  з паркування автотранспорту в спеціально обладнаних місцях встановлюється в  межах 3 % мінімальної заробітної плати  за кожну годину паркування. Збір на паркування автотранспорту, що належить юридичним особам, відноситься на собівартість банківських послуг.