Розвиток системи оподаткування фінансово кредитних установ

 Ми  вважаємо, що введення цієї норми  - може призвести, по-перше, до  зменшення гарантованої суми  повернення грошей вкладникам  банків, а по-друге, банки, в  такому випадку, повинні будуть  зменшити суми вже створених  ними на даний час страхових  резервів.  

 Ще  однією проблемою залишається  те, що регулювання банківської  діяльності шляхом податкового  механізму повинно здійснюватися  в рамках самої банківської  системи за активної участі  НБУ, в руках якого немає  традиційних податкових методів  впливу [12].  

 Серед  методів державного регулювання  пріоритетом виступає грошово-кредитне  регулювання, а не податкове,  тому що банки - це «фабрики»  з виробництва кредитів [12].  

 На  нашу думку, для вирішення цих  проблем доцільно, по-перше - вдосконалити  податковий механізм. Його вдосконалення  має полягати не тільки в  регулюванні податкових ставок, а й у вдосконаленні самого  механізму справляння податків, якості аудиторських перевірок  та підготовці банківської звітності.  По-друге, банки доцільно звільняти  від оподаткування їх прибутків  в тому разі, якщо ці прибутки  направляються у вигляді прямих  інвестицій у підприємства пріоритетних  галузей. По-третє, потрібно виявити  особливості оподаткування банків  порівняно з іншими секторами  і галузями економіки. По-четверте, потрібно встановити механізми  та методи мотиваційних впливів  чинної системи оподаткування  банків. Йдеться про вплив податків  на банківську інвестиційну та  кредитну діяльність. Банкам доцільно  надавати пільги з оподаткування  їх прибутків, якщо вони інвестуються  в інноваційні підприємства або  направляються у довгострокове  інвестиційне кредитування. По-п'яте,  у зв'язку із прийняттям Податкового  кодексу, важливо дослідити обсяг  і структуру податкових платежів  банків до бюджету і оцінити  виконання банками своїх податкових  зобов'язань перед державою і  суспільством.  

 Отже  можна зробити висновок, що прийняття  Податкового кодексу не вирішило  повною мірою ключових питань  у сфері оподаткування банківської  діяльності. Все ще залишається  необхідність у вдосконаленні  та розгляді головних норм  оподаткування банківського сектору.   

 Банки  відграють важливу роль у розвитку  економіки, наповненні державного  бюджету, активізації господарської  діяльності, оновленні матеріально-технічної  бази та активізації інноваційно-інвестиційних  процесів в Україні. В зв'язку  з цим виникає необхідність  сформувати таку систему оподаткування  банків, яка стимулювала б діяльність  комерційних банків у напрямі  збільшення вкладень капіталу  в реальний сектор економіки,  допомогла б збільшити їх доходи, а, отже, і їх оподатковуваний  прибуток, що призведе до збільшення  надходжень податкових платежів  до державного бюджету.[16] 

3.2 Перспективи розвитку оподаткування фінансово-кредитних установ.

Одним із ключових умов ефективності державної  грошово-кредитної політики являється  розвиток фінансового посередництва, перш за все банківського, основаного на підвищенні якості банківських послуг і загальної ефективності банківської  справи. Зміцнення ролі банківського сектора в економіці, суттєве покращення якості функціонування кредитних організацій, удосконалення правових основ банківської діяльності, а також банківського нагляду повинні бути орієнтовані на кращу міжнародну практику.

Податкова реформа проходить в Україні  вже декілька років. Мета заклечається не тільки в тому, щоб зібрати  побільше податків, але і втому, щоб  по мірі зниження зобов’язань держави  в частині бюджетних витрат знизити  рівень податкового навантаження на платників податків, які знаходяться  в різних економічних умовах ; підвищити  рівень нейтральності податкової системи  по відношенню до економічних рішень фірм і споживачів.

Із введенням  в дію першої або так званої частини Податкового кодексу, який по своїй суті повинен виконувати роль конституції в податкових правовідносинах, здійснений системний і комплексний  перегляд всієї системи оподаткування. Податковий кодекс покликаний, стати  і неодмінно стане єдиним документом, який регулює всі податкові питання, починаючи із взаємовідносин податкових органів і платників податків і закінчуючи порядком розрахунку і  сплати всіх передбачених в ньому  податків.

В теперішній час вже впровадженні в дію  більшість глав другої частини Податкового  кодексу, які регулюють порядок  нарахування основних податків (податку  на додану вартість, акцизів, податку  на прибуток організації, податок на доходи фізичних осіб і єдиного соціального  податку, ресурсних і деяких інших).

Введення  нового порядку нарахування податків завжди викликає велику кількість питань по практичному застосуванню положень податкового законодавства.

Ще більше ускладнило ситуацію наявність багато чисельної кількості нормативно-правових актів різних міністерств і відомств, також регулюючих витрат, врахованих з метою оподаткування.

Як відомо в останні роки намітилась суттєва  розбіжність в розвитку бухгалтерського  обліку і оподаткування України  – ця проблема стала дуже актуальною. Нажаль, прагнення адаптувати нашу систему бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів, не враховуючи при цьому специфіку податкового  законодавства, привело до необхідності здійснення великої кількості досить складних коригувань з метою введення балансового прибутку у відповідності  з вимогами податкового законодавства.

Оподаткований прибуток визначався на основі даних бухгалтерського обліку то будь-яка зміна порядку відображень в бухгалтерському обліку доходів або витрат напряму впливало на податкову базу, що являлось в принципі недопустимим. Для того щоб хоча б в будь-якій степені підвищити ефективність роботи по заповненню декларації по податку на прибуток і включити ймовірність помилок у визначенні податкової бази, деякі організації вводили в себе систему податкового обліку, виходячи із специфіки діяльності організації, із врахуванням фінансових і інтелектуальних можливостей.

В зв’язку  з цим було прийняте рішення про  Законодавчий розподіл бухгалтерського  і податкового обліку.

При цьому  податковий облік не передбачає застосування “податкового” плану рахунків і  первинної документації. Податкова  база по податку на прибуток визначається на основі реєстрів податкового обліку, які в свою чергу формуються на основі даних первинних бухгалтерських документів.

Таким чином, ідеологія введення податкового  обліку заклечається в тому, щоб, виключаючи необхідність здійснення великої кількості  коригувань звітних бухгалтерських даних для введення їх у відповідність  до норм податкового законодавства, формувати напряму податкову  декларацію на основі реєстрів податкового  обліку, уже сформованих у відповідності  з правилами встановленими Податковим Кодексом, обминаючи, трудомісткий етап коригування. Такий підхід не тільки знижує об’єм навантаження на бухгалтерів, але й зменшує ймовірність  помилок.

Враховуючи, що платник податку самостійно організовує  систему податкового обліку без  будь-якого централізованого регулювання, так як це передбачено в бухгалтерському  обліку, порядок ведення податкового  обліку в різних платників податків різний. В зв’язку з цим є  побоювання, що в даній ситуації може бути допущено значне число порушень податкового законодавства і  відповідно перекручень у вирахуванні  сум податку.

Запобіганню цього повинно сприяти широке обслуговування питань податкового  обліку представниками бухгалтерських і фінансових служб організацій, аудиторіями і представниками державних  структур і науки.

Зі своєї  сторони Міністерством України  по податках і зборах розроблені і  розміщені на сайті Міністерства рекомендовані реєстри податкового  обліку, якими організації мають  право користуватися в своїй  роботі. Ці рекомендації встановлюють методологічні принципи ведення  податкового обліку.

Особливо  важливе значення для належного  виконання податкового законодавства  в умовах суттєвих змін має підготовка документів, які пояснюють порядок  застосування окремих положень Податкового  кодексу. В зв’язку з цим практикується  підготовка методичних рекомендацій, які застосовуються не тільки податковими органами, але й платниками податків.

Міністерство  приймає активну участь у підготовці проектів податкового законодавства, вносить пропозиції по його удосконаленню, спираючись на чималий досвід роботи податкових органів по практичному  застосуванню законодавчих актів, на міжнародну практику, на рекомендації наукових організацій.

Основні спори викликало введення системи  податкового обліку. Необхідно відмітити, що організації досить лояльно зустріли податковий облік, коли він ввійшов  у їх господарську практику у формі  спеціальних процедур фіксації відхилень  показників бухгалтерського обліку і в формі спеціальних податкових документів – рахунків фактур, книг купівлі і продажі. Ці процедури  були непрості, але до їх механізму  привикали поступово, і кожна  нова зміна хоча і вимагала змін алгоритмів розрахунків або звичайних  дій, але зовсім реально.

Нормальне функціонування будь-якої системи обліку характеризується наявністю внутрішньої  системи контролю. В бухгалтерському  обліку дана умова реалізується в  тому числі дякуючи дотриманню відповідності  даних аналітичного обліку оборотом і залишком по рахунках синтетичного обліку. Відмовляючись, при складанні  податкової звітності від даних  бухгалтерського обліку, які формуються на принципах системного підходу  і вимог повноти відображень  фактів господарського життя, податковий облік позбувається і притаманного бухгалтерському обліку одного із важливих механізмів – механізму самоконтролю і забезпечення достовірної підсумкової  інформації.

Підтвердженням  даних податкового обліку являються: первинні документи (включаючи довідку  бухгалтера), аналітичні реєстри податкового  обліку, розрахунок податкової бази. Це – основа системи документування господарських операцій і їх податкових наслідків. Законодавець представив організаціям, право на самостійну розробку цих  документів до процедур їх формування, не встановлюючи при цьому системного підходу до такого формування –  немає ніякої базової ознаки групувань  податкової інформації. В результаті неможливо забезпечити діючий контроль за повнотою і достовірністю податкових розрахунків. Однак очевидно, що взяти  на себе регламентацію фактів господарського життя законодавець невзмозі.

Процес  реформування податкової системи, який розпочався після її відказу від  директивної економіки на користь  ринкових відносин, йде трудно і  далеко не рівномірно. По досить зрозумілих причинах деякі проблеми податкового  законодавства вирішуються в  першу чергу, вирішення інших  відступає: на більш віддалені строки. Нажаль, є і такі проблеми законодавства, вирішення яких носять або половинний характер, або в значній мірі сковуючий дальший розвиток економіки.

Чим конкретно  викликане таке хвилювання? Оподаткування  ринку капіталу, як і всієї фінансової сфери, несправедливо, нелогічно, а  головне – не направлене на формування інтересів національного інвестора, на стимулювання національних цінностей. Факт залишається фактом: в Податковому  кодексі, як і у всьому нашому законодавстві, регулюючим оподаткуванням ринку капіталу, являються “білі плями” і упущення, які треба усувати.

Сьогодні  витрати необхідно стимулювати  і банки, і інші фінансові інститути, з точки зору накопичення власного капіталу. Як мінімум, необхідні податкові  міри, що стимулюють збільшення власного капіталу банків. При цьому мова йде не про накопичення засобів  споживання. Частина доходів, який використовується на збільшення ресурсної бази банку, було б розумно оподатковувати більш  меншим податком, або не оподатковувати взагалі, хоча б на якийсь час.

В ситуації, що склалася необхідно старанно продумати  якими повинні бути особливості  режиму оподаткування інвестицій.

Перш  за все слід відмітити, що всі податки  і державні збори по всій природі  являються не тільки основною базою  забезпечення державних витрат, але  й одночасно тонким регулятором  економічної активності резидентів. Нажаль, для більшості чиновників, які приймають рішення, друге  утвердження, як виявилось при найближчому  розгляді неочевидне.

В умовах ринкової економіки існує декілька видів таких регуляторів, свого  роду індексів. Наприклад, ставка рефінансування. Її збільшення призводить до росту  ставок по депозитах в банках і  відповідно до перебігу капіталу з  ринку цінних паперів на грошовий ринок.

Приблизно таку ж роль виконує податковий режим (як сукупність податків і зборів) в  стимулюванні інвестиційної активності. У всіх цивілізованих економіках використовують різні податкові  режими при використанні валового доходу підприємства на споживання і на накопичення  або інвестиції. Інколи всі засоби, направлені на власні капіталовкладення, виключаються і оподатковуваної  бази. Інколи засоби стороннього інвестора, направлені на розвиток, виключаються із оподаткованої бази цього інвестора. Адже державі вигідно стимулювати  процес інвестицій по цілому ряді причин.