Розвиток системи оподаткування фінансово кредитних установ

    Ринковий  збір утримується з фізичних осіб у розмірі до 20 % мінімальної заробітної плати, а з юридичних осіб —  до 3 % мінімальних заробітних плат. Порядок віднесення затрат і кореспонденція рахунків не відрізняються від двох попередніх зборів.

    Податок з реклами сплачується фізичними  та юридичними особами за встановлення та розміщення реклами. Граничний розмір податку не може перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами  та 0,5 % за розміщення реклами на тривалий час. Юридичні особи покривають витрати на податок з реклами за рахунок собівартості банківських послуг: Дебет рахунку № 7419 «Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку на прибуток»; Кредет рахунку № 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами».

    Збір  за право використання місцевої символіки  утримується з фізичних та юридичних  осіб, які використовують місцеву  символіку з комерційною метою. Граничний розмір збору з юридичних  осіб не може перевищувати 0,1 % вартості виробленої продукції (робіт, послуг) з  використанням місцевої символіки, а з фізичних осіб — 5 мінімальних  заробітних плат. Витрати на збір юридичні особи відносять на собівартість банківських послуг.

    Збір  за право кінозйомок і телезйомок не може перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів. Витрати  на збір покриваються за рахунок податку, що залишається у розпорядженні  банків після сплати обов'язкових  платежів.

    Комунальний податок стягується з юридичних  осіб, крім бюджетних закладів, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських  підприємств. Його граничний розмір не може перевищувати і 10 % річного фонду  оплати праці, обчисленого виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Витрати на сплату комунального податку відносять до інших небанківських  витрат бухгалтерською проводкою: Дебет  рахунку № 7119 «Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку  на прибуток»; Кредет рахунку № 3620 «Кредиторська  заборгованість за податками та обов'язковими платежами».

    Збір  за видачу дозволу на розміщення об'єктів  торгівлі утримують у розмірі  до 20 мінімальних заробітних плат для  суб'єктів, які постійно займаються торгівлею, та до однієї мінімальної  заробітної плати — за одноразову торгівлю. Збір відносять на витрати  банку.[2]

    Не  пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, банки подають  розрахунок внесків до фонду сприяння зайнятості населення, про валютні  цінності та інше майно і доходи, що належать резиденту України і  знаходяться за її межами; розрахунок комунального податку; розрахунок за податком з продажу імпортних товарів.

    Раз у півроку подається «Розрахункова  відомість за коштами фонду соціального  страхування» (форма № 4-ФСС). Термін її подачі до профспілкового органу за підпорядкуванням або до органу фонду соціального страхування за місцем реєстрації — 15 липня (за першу половину року) та 15 січня (за другу половину року).

    За  місцеві податки і збори декларації (розрахунки) подаються у терміни, що визначені місцевими органами влади, крім комунального податку. Розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин  і механізмів подається щорічно, не пізніше 15 березня, а розрахунок сплати за землю — щорічно, не пізніше 15 липня.

    Існуюча система оподаткування сформована па підставі Закону України «Про систему  оподаткування», змін і доповнень  до нього та інших законодавчих актів, що видаються згідно з цим законом. Система оподаткування базується  на принципах стабільності, обов'язковості. соціальної справедливості при визначенні та утриманні податків, зборів і  внесків.

    Контроль  за дотриманням підприємствами і  громадянами податкового законодавства  здійснює державна податкова служба, створена при Кабінеті Міністрів  України у складі Головної державної  податкової адміністрації України  та державних податкових адміністрацій  в областях, районах, містах і районах  у містах. Важливого значення у  формуванні інформації про податки  та їх сплату набуває бухгалтерський облік. 

1.2 Оподаткування фінансово-кредитних установ в Україні.

Отримання прибутку — основна мета діяльності фінансової-кредитної установи , тому що прибуток є основним джерелом фінансування їх діяльності, фінансової стійкості, а також фінансово-економічного та соціального розвитку.

Прибуток  є важливим фактором підвищення капіталізації  фінансової установи та необхідним для  залучення нового капіталу, що своею  чергою, дає змогу розширювати обсяг фінансових операцій та послуг, а також підвищувати їх якість.

Прибуток  є джерелом створення різного  виду фондів та резервів для страхування  ризиків за здійснюваними операціями. Це забезпечує фінансову стабільність фінансової установи, зміцнює довіру клієнтів та укріплює позицію фінансової установи в конкурентній боротьбі.

Прибуток  є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить у  вигляді податків і, водночас, з другими  податками і обов'язковими платежами використовується для фінансування задоволення суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних, інвестиційних, науково-технічних і соціальних програм.

Прибуток, отриманий в результаті діяльності банківської установи, підлягає оподаткуванню на загальних підставах згідно чинного законодавства. Однак існує суттєва відмінність звичайних об’єктів господарювання від банківських установ, у тому, що діяльність банків постійно пов'язана зі значними ризиками, тому банківські операції оподатковуються як операції особливого виду.    

 Щодо ролі банківських установ у податкових відносинах, необхідно зазначити, що з одного боку банк виступає платником податків, а з іншого - податковим агентом [15].  

 До  початку фінансово-економічної кризи  інтенсивний розвиток банківської  системи засвідчував високий  рівень прибутковості банківського  сектору, дохідність якого значно  перевищувала дохідність сектору  реальної економіки. В той же  час рівень надходжень від  оподаткування банківської діяльності  становив мізерні показники. Останні  2 роки банки відпрацювали з  від'ємним фінансовим результатом,  тобто зі збитками, через кризові  події в економіці та прорахунки  у діяльності самих банків. Отже, за ці роки, надходження коштів  від оподаткування банківських  установ до бюджету практично  відсутні.  

 Крім  того за період фінансово-економічної  кризи кредитування комерційними  банками реального сектору економіки  було згорнуто, що негативно відобразилось  на вітчизняних підприємствах.  В даному випадку банківські  установи не виконують своєї  однієї з основних функцій  та покладеної на них місії  - забезпечення стабільного розвитку  економіки країни.  

 Серед  податкових важелів регулювання  діяльності суб'єктів господарювання  велике значення надають зниженню  податкових ставок, оскільки воно  істотно стимулює зростання ділової  активності та інвестиційної  діяльності банків [10].  

 Однак  з приводу даного питання думки  вчених розділяються. Одні вчені  вважають, що оподаткування банківського  сектора є недостатнім і тому  доцільно посилити податкове  навантаження на нього. Але  в такому випадку надмірне  податкове навантаження на доходи  завжди спонукає до пошуків  різних методів несплати податків  і неподання фінансової звітності  комерційними банками до органів  статистики [6].  

 Протилежної  думки дотримуються інші науковці, вважаючи, що податкові ставки  на прибуток банків мають бути  нижчими ніж для підприємств  виробничого сектору, аргументуючи  це тим, що посилення податного  тиску вплине на величину процентних  ставок за кредитами, а подорожчання  кредитів негативно відобразиться  на виробничому секторі економіки.   

 На  сьогодні це є особливо актуальним  питанням, адже вітчизняні підприємства  мають надзвичайно низький рівень  рентабельності і не в змозі  користуватися дорогими кредитами та вчасно повертати їх. Зі свого боку банки не можуть надавати таким підприємствам кредити, так як існує надто високий рівень ризику їх неповернення.  

 Вихід  із ситуації що склалася ми  вбачаємо у поєднанні двох  протилежних думок науковців  щодо проблеми оподаткування  комерційних банків. А саме, вважаємо  за необхідне застосування диференційованих  ставок оподаткування: збільшення  ставок для спекулятивних операцій  та зниження для найбільш пріоритетних, таких як інвестування коштів  у інноваційні підприємства та  довгострокове інвестиційне кредитування  реального сектору економіки.  

 На  сьогоднішній день, важливим кроком  щодо зменшення податкового тиску  на банки є прийняття Податкового  кодексу України, згідно якого  податок на прибуток знизиться  за декілька років з 25% до 17%, також знизиться ПДВ по одному  відсотку за рік - з 20% у 2011 до 17% у 2014 році [9].  

 Рівень  надходжень у державний бюджет  багато в чому залежить від  дієвої податкової системи. Саме  тому вдосконалення податкової  системи буде сприяти підвищенню  ефективності роботи фінансово-кредитних  організацій, в тому числі і  комерційних банків.

До однієї із головних проблем в оподаткуванні  банківської діяльності належить не досконале законодавство. Прийняття  Податкового кодексу Верховною  Радою України, безспірно, є позитивним явищем в оподаткуванні банківського сектора. Так, в Кодексі обов'язки та відповідальність банківських установ, розглянуто ряд питань що стосуються формування, використання та обслуговування страхових резервів, визначено основні  правила оподаткування процентних доходів та основні положення  щодо операцій з іноземною валютою, визначено деталізований перелік  банківських доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування [9,п. 135.4.2 та 138.1.1].   

    Підсумовуючи вище сказане, слід зазначити, що розвиток банківської системи України та вдосконалення системи оподаткування її діяльності - це два паралельних і взаємопов'язаних шляхи. Оподаткування банківських установ відіграє значну роль у поповненні державного бюджету країни. Активізація стимулюючої функції державного регулювання оподаткування банківських установ дасть можливість досягти значних успіхів щодо зменшення фінансового дисбалансу та стабілізації економіки в цілому. 

1.3 Нормативно-правова база, щодо оподаткування фінансово-кредитних установ.

Податок на прибуток підприємств в Україні має значну зовнішню схожість із податком на прибуток корпорацій. Фактично підприємства в даний час за організацією несуть у собі більшою мірою ознаки колективної форми власності, тобто їх прибуток має явні ознаки колективного доходу. Основною формою процесу приватизації стає акціонування, тобто перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, їх прибуток уже прямо е формою колективного доходу. Це свідчить про необхідність створення чіткої системи прибуткового оподаткування, котра не може, як діючий нині податок на прибуток, спиратися на систему платежів державних підприємств і організацій з прибутку в бюджет, що існувала раніше. Це зовсім нова форма оподаткування, яка повинна базуватися на відповідних їй принципах і засадах. Система прямих податків регулює насамперед доходи юридичних і фізичних осіб, на відміну від непрямих, які впливають на ціни. Але в кінцевому підсумку і прямі, і непрямі податки скорочують споживання, впливаючи тим самим на баланс попиту й пропозиції.

Нормативно-правова база, щодо оподаткування фінансово-кредитних установ визначається у Податковому Кодексі України в розділі ІІІ «Податок на прибуток підприємств» і визначає наступні положення:

Об’єктом оподаткування є: 
- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду; 
- дохід нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України. 
Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з: 
- доходу від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань; 
- інших доходів. 
Порядок визнання доходів:

- дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, 26 інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;