Розвиток системи оподаткування фінансово кредитних установ

По-перше, в результаті такої політики держава  має відлагоджений попит на споживчі товари, або “зв’язані” тимчасово  вільні гроші не тиснуть на ринок, являючись міцним антиінфляційним  фактором. По-друге, тимчасово вільні засоби можуть бути використані для розвитку економіки країни. По-третє, засоби, направлені на інвестиції і виключені із оподаткування, при правильному режимі стимулювання створюють або додаткове майно, або нові центри затрат або прибутку, що в свою чергу створює нові об’єкти оподаткування.

Таким чином, якщо дотримуватись наведеної  позиції, то можна сміло стверджувати, що проблемою створення оптимального режиму оподаткування інвестицій і  розвитку ніхто в наших владних  структурах системно не займався.

Основним  завданням, котре вирішувала сформована владою податкова система України, було і залишається забезпечення державних витрат. В результаті країна опинилась, з однієї сторони, перед  проблемою – прискорюючого вибуття  основних виробничих фондів, з другої сторони – з недорозвиненою системою накопичення і оборотів капіталу, а також відсутністю умов для  її розвитку. Несерйозно говорити про  розвиток надійної банківської системи  і кредитування реального сектору  в умовах неможливості збільшити  їх капіталізацію за власний рахунок  при наявності правдивого ризику неповернення кредитів, особливо в  реальному секторі. Але, здається, питання  про вирівнювання податкових режимів  банків і інших підприємств, який стимулює їх розвиток, в теперішній час вирішується позитивно. [8] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

Робота банку є досить складним процесим, яка потребує чітких та правильних рішень. Ризик отримання збитку існує завжди, це залежить від різних факторів впливу. Для управління банку та підвищення його ефетивності, потрібні надійні працівники, спеціалісти у фінансовій сфері.

    Основні напрями податкового обліку Банку  визначаються відповідно до вимог податкового  та бюджетного законодавства України, національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 17 “Податок на прибуток”, нормативно-правових актів  Державної податкової адміністрації  України та локальних нормативно-правових актів Банку з питань оподаткування.

    Філії банку при консолідованій сплаті податку на прибуток, самостійно ведуть податковий облік валових доходів і валових витрат, формують для Банку податкову звітність та подають податковим органам за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань з податку на прибуток.

    Створення страхового резерву здійснюється банком самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями і поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому до суми зазначеної заборгованості не включаються зобов’язання  дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не включаються до основної діяльності банків, яка визначається відповідно до статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

    Сума  витрат з податку на прибуток визначається, виходячи з поточного податку  на прибуток з урахуванням змін у  складі відстроченого податку: відстроченого  податкового активу або відстроченого  податкового зобов’язання.

    Сума  визначеного відстроченого податку  на прибуток в цілому по Банку розподіляється між Банком та філіями Банку пропорційно  питомій вазі валових витрат та амортизаційних відрахувань філій Банку у  в загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань Банку.

    Одним із ключових умов ефективності державної  грошово-кредитної політики являється  розвиток фінансового посередництва, перш за все банківського, основаного на підвищенні якості банківських послуг і загальної ефективності банківської  справи. Зміцнення ролі банківського сектора в економіці, суттєве  покращення якості функціонування кредитних організацій, удосконалення правових основ банківської діяльності, а також банківського нагляду повинні бути орієнтовані на кращу міжнародну практику.

    Податкова реформа проходить в Україні  вже декілька років. Мета заклечається не тільки в тому, щоб зібрати  побільше податків, але і втому, щоб  по мірі зниження зобов’язань держави  в частині бюджетних витрат знизити  рівень податкового навантаження на платників податків, які знаходяться  в різних економічних умовах; підвищити  рівень нейтральності податкової системи  по відношенню до економічних рішень фірм і споживачів.

    Як  відомо в останні роки намітилась суттєва розбіжність в розвитку бухгалтерського обліку і оподаткування  України – ця проблема стала дуже актуальною. Нажаль, прагнення адаптувати нашу систему бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів, не враховуючи при цьому специфіку податкового  законодавства, привело до необхідності здійснення великої кількості досить складних коригувань з метою введення балансового прибутку у відповідності  з вимогами податкового законодавства.

    Підтвердженням  даних податкового обліку являються: первинні документи (включаючи довідку  бухгалтера), аналітичні реєстри податкового  обліку, розрахунок податкової бази. Це – основа системи документування господарських операцій і їх податкових наслідків. Законодавець представив організаціям, право на самостійну розробку цих  документів до процедур їх формування, не встановлюючи при цьому системного підходу до такого формування –  немає ніякої базової ознаки групувань  податкової інформації. В результаті неможливо забезпечити діючий контроль за повнотою і достовірністю податкових розрахунків. Однак очевидно, що взяти  на себе регламентацію фактів господарського життя законодавець невзмозі.

    Процес  реформування податкової системи відбувається досить тяжко і далеко не рівномірно. По досить зрозумілих причинах деякі проблеми податкового законодавства вирішуються в першу чергу, вирішення інших відступає: на більш віддалені строки. Нажаль, є і такі проблеми законодавства, вирішення яких носять або половинний характер, або в значній мірі сковуючий дальший розвиток економіки.

    Сьогодні  витрати необхідно стимулювати  і банки, і інші фінансові інститути, з точки зору накопичення власного капіталу. Як мінімум, необхідні податкові  міри, що стимулюють збільшення власного капіталу банків. При цьому мова йде не про накопичення засобів  споживання. Частина доходів, який використовується на збільшення ресурсної бази банку, було б розумно оподатковувати більш  меншим податком, або не оподатковувати взагалі, хоча б на якийсь час.

    Основним  завданням, котре вирішувала сформована владою податкова система України, було і залишається поповнення державного бюджету для забезпечення державних витрат. Також можна і наголосити про розвиток надійної банківської системи і кредитування реального сектору в умовах неможливості збільшити їх капіталізацію за власний рахунок при наявності правдивого ризику неповернення кредитів, особливо в реальному секторі. Але, здається, питання про вирівнювання податкових режимів банків і інших підприємств, який стимулює їх розвиток, в теперішній час вирішується позитивно. 
Але на мою думку, регулювання податкових режимів на даний момент вирішуюється, що значно впливає на зменшення податкових ставок і сприяє більш ефективної діяльності суб’єктів господарювання, в тому числі і фінансово-кредитних установ. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури.

1. Банківські операції: Підручник / За ред. проф. Мороза А. М. – К.: КНЕУ, 2000 – 384с.;
2. Банківська справа : Навчальний посібник / за ред. проф. Р.І. Тиркала – Тернопіль : Карт-бланш, 2001, 314с.;
3. Банківські операції: Ел. підручник/ Коваленко, 2006.;
4. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 5–те вид. перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 311 с.;
5. Закон України «Про концесії» від 16 липня 1999 р. № 997 – ХІV;
6. Орлова В.О., Шунькіна Г.О. Податкове навантаження комерційних банків як фактор розвитку економіки на сучасному етапі// Тематичний збірник наукових праць. -2010.;
7. Павловський Г. Податковий кодекс. Стислий огляд змін, що матимуть суттєвий вплив на діяльність фінансового сектору / Г. Павловський, В. Чорновол, Т. Кожушко // Фінансові послуги. ПК України. - 22.12.2010. ;
8. Петрук О.М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. д.е.н., проф. Ф.Ф. Бутинця. – К.: Кондор, 2004. – 461с.;
9. «Податковий Кодекс України» за 2011 рік.;
10. Реверчук Н.Й. Зарубіжний досвід податкового регулювання банківської діяльності та його застосування в Україні//Науковий вісник НЛТУ України. -2008, вип.18.5;
11. Романів «Ревізія і контроль (2004);
12. Сербина О.Г. Суть та структура податкового механізму регулювання банківської діяльності// Науковий вісник НЛТУ України. -2008, вип.18.3;
13. Фінансові ресурси та фінансові потоки (теоретичний аналіз), Азаренкова Г.М. – Х.: ПП Яковлєва, 2003. – 103 с.;
14. Сайт банку ПАТ «МЕГАБАНК» http://www.megabank.net;
15. Сайт http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tiru/2010_30_1/Orlova.pdf;
16. Сайт http://gufer.net/bankvska-sprava/