Управління потенціалом

     - визначення резервів приросту продуктивності праці за рахунок якісної її організації;

     - покращення показників використання персоналу за рахунок зниження трудомісткості праці;

     - розроблення програми підвищення середньогодинного та середньоденного виробітку продукції;

     - удосконалення організації, обслуговування та атестації робочих місць, що сприяє раціональному використанню робочого часу;

     - вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці;

     - удосконалення організації підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

     - удосконалення нормування праці;

     - поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;

     - оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця;

     - розвиток мотиваційного механізму, спрямованого на посилення почуття відповідальності працівника за результати своєї праці та всього колективу:

     - поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;

     - зміцнення дисципліни праці, виховання сумлінного ставлення до праці; підвищення творчої активності працівників.

     Реалізація  даних напрямків визначає взаємний вплив використання потенціалу підприємства у цілому, а також окремо на кожного працівника. В залежності від цього виявимо вплив окремих напрямків на такі елементи, як:

     - психофізіологічний потенціал працівника;

     - кваліфікаційний потенціал працівника;

     - соціальний потенціал працівника.

     Кожен із елементів полягає насамперед у виявленні і оцінюванні чинників та резервів покращення ефективності використання виробничих можливостей у сфері праці.

     Шляхи виходу підприємства з кризового  стану об’єднує система антикризового управління підприємством. Вона складає з таких основних підсистем:підсистема діагностики фінансового стану, оцінки перспектив і розвитку бізнесу підприємства; підсистема маркетингу; підсистема антикризової інвестиційної політики; підсистема управління персоналом; підсистема організаційно-виробничого менеджменту; підсистема санації та ліквідації підприємства; підсистема діагностики фінансового стану і оцінки перспектив розвитку бізнесу підприємства. Однією з найважливіших процедур фінансового оздоровлення підприємства є насамперед діагностика його фінансового стану, яку ефективно можна здійснити за допомогою фінансового контролінгу. Указані завдання досягаються в ході виконання службами контролінгу своїх функцій і використання специфічних методів та інструментів, а саме: бенчмаркетинг, вартісний аналіз, аналіз точки беззбитковості, портфельний аналіз, опитування (анкетування); SWOT – аналіз (аналіз сильних і слабких місць); АВС - аналіз. 
Дійовим інструментом контролінгу, без якого неможливо запровадити ефективне антикризове управління підприємством, є система раннього попередження та реагування. Загальна мета фінансового аналізу збігається з загальною метою економічного дослідження роботи підприємства і безпосередньо пов'язана зі сферою діяльності фінансових служб, з оцінкою ефективності роботи підприємства, тобто зміною його затрат і прибутків. 
Підсистема маркетингу та антикризової інвестиційної політики 
Маркетингові програми передбачають максимальну адаптацію до ринку через розробку і застосування довготривалої стратегії розвитку підприємницьких структур, яка конкретизована в оперативних тактичних рішеннях. Маркетингова антикризова стратегія і тактика є єдиним цілісним процесом управління ринком з позиції підприємств. Антикризова інвестиційна політика спрямована на подолання інвестиційного спаду в період кризи і депресії, структурну перебудову виробництва і фінансове оздоровлення підприємства. Вона включає розробку інвестиційної стратегії і тактики на кількох рівнях: державного регулювання; потенційних інвесторів; підприємств як об'єктів інвестування. Успіх антикризової інвестиційної політики, здебільшого, залежить від інвестиційних рішень, які сьогодні приймаються на всіх рівнях, тому досить важливим є забезпечення нерозривного зв’язку між стратегічними і тактичними рішеннями. 
Розробка антикризової інвестиційної стратегії охоплює три основні сфери прийняття рішень: інвестиції, фінансування, виробничої діяльності. 
Підсистема управління персоналом та підсистема організаційно-виробничого менеджменту.Враховуючи досвід західноєвропейських держав, слід виділити такі принципи ефективного управління персоналом кризового підприємства: принцип оптимізації кадрового потенціалу підприємства; принцип формування унікального кадрового потенціалу кризового підприємства; принцип орієнтації на професійне ядро кадрового потенціалу; принцип подолання опору до змін з боку персоналу. Наступною є підсистема організаційно-виробничого менеджменту. Для розробки стратегії організаційних заходів щодо виходу з кризи необхідно комплексно проаналізувати усі складові організаційної структури підприємства. Головним завданням керівництва при управлінні організаційним потенціалом є встановлення таких пропорцій між ресурсами організаційної структури, які б забезпечували максимізацію прибутку підприємства. Підсистема санації та ліквідації підприємства.

     Метою санації є покриття поточних збитків  та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й  платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування засобів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру. 
Процес організації санації підприємства можна подати трьома основними функціональними блоками: розробка санаційної концепції та плану санації; проведення санаційного аудиту; менеджмент санації. Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації. Сутність менеджменту санації можна розглядати у двох аспектах: інституційному та функціональному. За формальними ознаками розрізняють два види санації: санація без залучення додаткових фінансових ресурсів; санація із залученням нового фінансового капіталу. За умови, якщо всі перераховані шляхи, не допомогли підприємству вийти з кризового стану, залишається лише ліквідація підприємства.

Отже, можна  запропонувати програму організаційно-економічних  заходів щодо підвищення ефективності використання виробничого потенціалу підприємства,а саме: зниження плинності кадрів; проведення атестації працівників та робочих місць; планування кар’єри працівників шляхом формування кадрового резерву заміщення посад на основі даних атестації; збереження темпів підвищення кваліфікації; підвищення фондовіддачі і фондоозброєності праці. Таким чином, може бути досягнута мета розроблення даної програми - підвищення ефективності використання виробничого потенціалу ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» і на цій основі зростання інтегральної оцінки живої праці й відповідно зростання рівня продуктивності праці всього підприємства. Отже, потенціалу підприємства - це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення.

     ВИСНОВОК

     У даній роботі розглянуто економічні аспекти використання використання потенціалу підприємства, висвітлено теоретичні основи формування і розвитку потенціалу, як складної економічної категорії. Поглиблено і детально досліджено структуру потенціалу підприємства та його соціально-економічні характеристики, проаналізовано систему планування та розвитку потенціалу. Проаналізовано показники ефективності використання персоналу, а саме показники продуктивності праці, трудомісткості, показники використання робочого часу. Запропоновано шляхи підвищення ефективності викорстання виробничого потенціалу.

     Були запропоновані основні напрями покращення показників ефективного використання потенціалу підприємства, серед яких можна виділити такі як покращення показників використання персоналу за рахунок зниження трудомісткості праці; розроблення програми підвищення середньогодинного та середньоденного виробітку продукції, удосконалення організації, обслуговування та атестації робочих місць, що сприяє раціональному використанню робочого часу; вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці, удосконалення організації підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця; розвиток мотиваційного механізму, спрямованого на посилення почуття відповідальності працівника за результати своєї праці та всього колективу; поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи; зміцнення дисципліни праці, виховання сумлінного ставлення до праці; підвищення творчої активності працівників та інші. Запропоновано програму організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності використання потенціалу ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД», зокрема визначення та аналіз показників формування і використання персоналу підприємства; пошук і аналіз резервів підвищення ефективності формування і використання персоналу на основі інформації, одержаної в ході аналізу; розробка плану використання резервів підвищення ефективності формування і використання потенціалу, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідальних виконавців.

     Управління  в умовах кризи розглядається  як самостійний вид професійної  діяльності, спрямований на запобігання  кризовим явищам та подолання їх у  діяльності підприємства на підставі раціонального використання наявних  ресурсів і потенціалу виживання, мінімізації  матеріальних та фінансових витрат шляхом застосування відповідних втрат, принципів та методів роботи. Запровадження антикризового управління потребує розв’язання таких складних та багатоаспектних питань, як концепція циклічності економічного розвитку й методологія дослідження кризових явищ мікроекономічних систем; теоретичні засади проведення антикризового управління підприємством (сутність, принципи, порядок та інструменти управлінського впливу); методологічні засади та практичний інструментарій діагностики кризових явищ і загрози банкрутства підприємства, зокрема методичне забезпечення діагностики фінансового стану та загрози банкрутства підприємства, перспективної оцінки фінансових наслідків виникнення ситуації банкрутства, прогнозування можливостей підприємства щодо подолання кризових явищ; теоретико-методологічні засади розроблення антикризової програми підприємства; фінансово-економічні аспекти обґрунтування окремих антикризових заходів (використання внутрішніх резервів відновлення платоспроможності, реструктуризація активів та пасивів підприємства, зовнішня і внутрішня реорганізація, продаж підприємства як цілісного майнового комплексу тощо), методичні засади оцінки результативності реалізації антикризової програми й організації контролю за ходом її виконання.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Белов М.А. Потенціал підприємства: навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М.А. Белов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк. – К.: КНЕУ, 2007. – 252 с.
2. Гаєвська Л.М. Економіка підприємства: навчальний посібник / Л. М. Гаєвська. ─ Ірпінь, 2009. ─ 145 с.
3. Грещак М.Г. Поняття фінансового потенціалу розвитку підприємства та його оцінки / М.Г. Грещак, Л.В. Минин. - К.: Техника,2009. - 184 с.
4. Грішнова О. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / О.Л. Грішнова,. - К.: Знання, 2009. - 535 с.
5. Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі; новаторство і підприємництво / Петер Друккер. - К.: Україна, 2009. - 345 с.
6. Іванова В.В. Планування діяльності підприємства: навч. посібник/ В.В. Іванова. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 472 с.
7. Ковтун О.І. Стратегія підприємства: навч. посібник 2-ге вид., стереотип. – Львів: Новий світ. – 2000, 2009. - 388 с.
8. Кунцевич В.О. Поняття фінансового потенціалу розвитку підприємства та його оцінки: навч. Посібник. / В. О. Кунцевич – К.: КНЕУ, 2008,  - 130 с.
9. Лапін Є.В. Методичні принципи вартісної оцінки виробничого потенціалу підприємств / Є.В. Лапін // Вісник Української академії банківської справи. - 2009. - № 1. – 435 с.
10. Мізюк Б.М. Потенціал підприємства: рушійні сили його формування та перетворення / Б.М. Мізюк // Економіка і управління. - 2008. - № 3. – 31 с.
11. Орлов О.О. Виробничий потенціал і його використання в умовах ринку. Підручник / О.О.Орлов – К.: Скарби, 2008. - 336 с.
12. Петрович І. М. Економіка виробничого підприємства: навчальний посібник / І. М. Петрович. ─ К.: Знання, 2008. ─ 405 с.
13. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник / A.M. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2009. – 384 с.
14. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства: підручник / С. Ф. Покропивний. ─ К.: КНЕУ.─ 2009.- 369 с.
15. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання 3-є видавництво / П. Я. Попович. ─ К. 2008р.─ 584 с.
16. Рєпіна І. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління / І. М. Рєпіна ─ Вісник Української академії державного управління при Президентові України, 2009. -   262 - 271 с.
17. Тарасенко Н.Ф. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБІ НБУ, 2009. - 485 с.
18. Тарасюк Г.М. Концептуальні засади формування та розвитку виробничого потенціалу промислових підприємств: навч. посіб./ Г.М. Тарасюк, Л.І. Шваб – К.: Каравела, 2009. – 432 с.
19. Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. Посібник / Р.Б Тян. - К.: МАУП, 2008. – 156 с.
20. Цал-Цалко Ю.С. Економіка підприємства: навч. посібник./ Ю.С. Цал-Цалко, Б.І. Холод. – Житомир: ЖІТІ, 2008. – З88 с.
21. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів - 2-ге вид. - К: Каравела, 2008. - 568 с.
22. Шегда А.В. Економіка підприємства: навч. посіб. / А.В. Шегда, Т. М. Литвиненко; За ред. А. В. Шегди. – 2-ге вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2009. – 335 с.