Звіт з практики в Сколівському районному суді Львівської області

      Якщо ж суд відмовляє  у відкритті провадження в справі, це виключає повторне звернення ж особи до  суду з таким самим позовом.

      Слід однак звернути  увагу, що  позов може бути  подано в межах строку звернення  до суду, якщо не встановлено  інше,  строк обчислюється з  дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

      Пропущення строку  звернення до  суду підставою  для відмови у задоволенні   позову за умови, якщо на  цьому наполягає одна сторін. Однак, якщо суд визнає причину  пропущення строку звернення до суду поважною, а справа розглядається вирішується в порядку, встановленому  законодавством.

5.Трудові правовідносини. Поновлення  на роботі та оплату за час  вимушеного  прогулу.

      Якщо  звільнення  з роботи, незалежно підстав припинення  трудового договору або переведення на іншу роботу незаконним то особа яку незаконно звільнили  може:

      - протягом одного  місяця з дня вручення наказу  про звільнення або з дня  видачі трудової книжки звертайтеся  до суду з позовом про поновлення  на роботі й оплату за час вимушеного прогулу або в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. У разі пропуску цього строку з поважних причин, суд може строки поновити;

      - може вимагати  відшкодування моральної шкоди  у разі, якщо порушення ваших  законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків.

      Суд не може  змінити підстави розірвання  трудового договору чи скасувати  накази роботодавця, проте може  визнати звільнення незаконним  зобов'язати керівника підприємства  поновити вас на роботі.

           У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, суд зобов'язаний змінити формулювання у відповідності до закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, суд одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

         У разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові також виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, оскільки це перешкоджає подальшому працевлаштуванню.

      Згідно ст. 157 Цивільного  процесуального кодексу суд розглядає  справи про поновлення на роботі протягом розумного строку, але не більше одного місяця. У виняткових випадках, за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити термін розгляду, але не більше як на один місяць.

        Якщо суд прийме рішення про поновлення  на роботі й оплату вимушеного прогулу, то воно підлягає негайному виконанню. Копія цього рішення повинна видатись  одразу, після прийняття судом рішення для пред'явлення його роботодавцю, який зобов'язаний видати наказ про  поновлення на роботі й оплатити вимушений прогул. Якщо роботодавець відмовляється видати відповідний наказ допустити особу до роботи з наступного дня після винесення рішення, то зазвичай, проводиться примусове виконання рішення суду за допомогою державного виконавця.

        Поновлення на роботі за рішенням суду супроводжується прийняттям наказу про  поновлення на роботі та внесенням змін до трудової книжки.

6.Житлові правовідносини. Про   визнання особи такою, що втратила  право користування житловим  приміщенням через відсутність  у ньому понад шість без поважних причин.

     Житловим кодексом визначає випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За тимчасової відсутності наймача або членів його за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору — судом.

    Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Початок часу відсутності визначається дня непроживання особи у приміщенні. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває термін тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його не вимагає згоди інших членів Не значення причина відсутності, якщо вона не перевищила шести місяців.

     У разі відсутності особи понад шість при розгляді позову про визнання його таким, що втратив право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени навіть колишні, а також наймодавець мають право звернутися з позовом про визнання такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

     Наймач члени його не визнаються такими, що втратили право на жилу площу, на підставі ст. 71 ЖК, якщо не винесено судове рішення за позовом наймодавця чи членів його залишилися проживати у жилому приміщенні, а також колишніх відсутніх, за якими зберігається право на користування жилою площею.

      Якщо особа, яка була відсутня понад шість повернулася на жилу площу за згодою всіх членів не можна вважати такою, що втратила право на жиле приміщення. Якщо з боку членів немає згоди на вселення відсутнього понад шість місяців, то за наявності поважних причин, суд може продовжити пропущений термін. За умови вселення відсутнього проти волі членів суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.

      Якщо в жилому приміщенні не залишається членів повер­нення туди відсутньої особи до розгляду спору в суді обставиною, що заслуговує на увагу. Воно не може бути безумовною підставою до відмови в позові, але бути оцінено з урахуванням інших обставин.

      Пунктом другим ст. 8 Закону України "Про приватизацію дер­жавного житлового фонду" передбачено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів постійно мешкають у даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

       Абзац другий п. 5 "Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", затвердженого Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 15 вересня 1992 р. за № 56, змінами 5 серпня 1994 р. за № 72, включає до членів наймача лише громадян, постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

     Тобто закон до числа права на приватизацію тимчасово відсутніх членів наймача, за якими зберігається право на житло на момент введення в вказаного закону (на 22 липня 1993 р.). Проте це не означає, що стосовно останніх припиняється ст. 71 ЖК УРСР, якою встановлені строки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами, оскільки особливостей застосування норми у таких випадках законодавством не було встановлено.

      Разом з тим,  житлове законодавство передбачає  збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його понад шість у таких випадках:

1) призов на строкову військову  службу чи направлення на аль­тернативну (невійськову) службу, а також  призов офіцерів запасу на  військову службу на строк  до трьох років — протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів військовослужбовців надстрокової служби — протягом перших п'яти років перебування на військовій службі;

2) тимчасовий виїзд з постійного місця проживання за умовами та характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном — протягом усього часу виконання роботи чи навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на  виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника — протягом усього часу перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі частині) залишилися проживати члени       Якщо з будинку, квартири частини) вибула дитина (діти) членів не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі чи до досягнення нею повноліття та повернення родичів, опікуна, піклувальника, в окремих випадках — до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів форм власності, у тому числі для громадян, потребують соціальної допомоги та соціальної а також в професійно-технічних, вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

       У тих випадках, коли в жилому приміщенні, з якого дитина ви­була на виховання, не залишились проживати члени це приміщення було надано іншим громадянам або коли вселення в нього неможливим з інших причин, після закінчення строку виховання у позачерговому порядку відповідно до п. З ст. 71 ЖК надається жиле приміщення виконкомом місцевої ради за останнім постійним місцем проживання.

       У разі відмови в наданні жилого приміщення особам, мають право на його позачергове одержання, судом вирішується спір про надання жилого приміщення, а не про встановлення черговості;

- виїзду у зв'язку з виконанням  обов'язків опікуна (піклуваль­ника) — протягом усього часу виконання  цих обов'язків;

- влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалі-дів, у будинки-інтернати та установи соціальної допомоги — протягом усього часу перебування в них;

- виїзд на лікування до лікувально-профілактичного  закладу — протягом усього  часу перебування в ньому;

- взяття варту чи засудження до позбавлення волі протягом усього часу перебування вартою чи відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі частині) залишилися проживати члени    Якщо в будинку, квартирі частині) не залишилися проживати члени наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянинові до звільнення таких осіб з-під варти чи до відбуття ними покарання.

     Під терміном "збереження жилих приміщень" слід розуміти охорону законом права на жилу площу в жилих приміщеннях за тимчасово відсутніми особами. При цьому маються на увазі наймачі, члени сімей, навіть колишні, оскільки вони мають такі ж права обов'язки, як наймачі.

     При цьому відповідно до ст. 107 ЖК наймач або член його який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням дня вибуття, незалежно пред'явлення позову з цього приводу. На підтвердження вибуття необхідно брати до уваги будь-які фактичні дані, свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення в іншому перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт постійна там прописка, укладення трудового договору на невизначений строк тощо), на що вказує п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці за­стосування судами Житлового кодексу України" 12 квітня 1985 р. за № 2.

     Стаття 71 Житлового кодексу України наводить випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. А відтак вони не перестають бути суб'єктами права на приватизацію. У цьому випадку право користування жилим приміщенням зберігається протягом усього часу відсутності та ще шість після закінчення визначеного законом терміну.

      Після закінчення  цього терміну договір найму  з особою, яка була відсутня  понад шість місяців, може бути  розірваний у судовому порядку,  оскільки у ст. 72 Житлового кодексу  зазначено, що визнання особи  такою, що втратила право на  користування жилим приміщенням внаслідок відсутності особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку. При цьому суд може подовжити шестимісячний термін з дня закінчення терміну, визначеного ст. 71, якщо визнає причину затримки поважною.

     До визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, протягом шести з дня закінчення терміну, визначеного ст. 71, за відсутнім зберігаються правомочності, пов'язані з розпорядженням вказаною жилою площею в межах, визначених законом. Зокрема, потрібна згода на вселення інших осіб як членів на обмін, на здачу в найом, на приватизацію квартири тощо.

      Для визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, можна звернутися в суд з позовом для встановлення юридичних фактів навіть тоді, коли особа перебуває у збройних силах, на навчанні, в т. ч. за кордоном або засуджена перебуває в місцях позбавлення волі. Позивачами можуть бути як особи, що мають право постійного користування цим приміщенням, зокрема члени у тому числі з них, хто зберігає це право як тимчасово відсутні, так наймодавці, житлово-експлуатаційні контори, організації тощо.

     Якщо у приміщенні залишилися проживати члени у тому числі й колишні члени тимчасово відсутнього, договір найму щодо них зберігає свою силу. Втрата квартиронаймачем права на жилу площу у приміщенні, де раніше проживав, тягне за собою зміну договору найму. Наймачем визнається інший член договір найму жилого приміщення не розривається, а наймачем за раніше укладеним договором найму визнається будь-який повнолітній член його якщо на це згодні члени що проживають разом з ним.Громадянин, який втратив право на жиле приміщення внаслідок довготривалої відсутності який не поважних причин, що послужили б підставою для продовження шестимісячного терміну, але бажання повернутися на колишню жилу площу, може вселитися туди тільки у порядку, визначеному ст. 65 Житлового кодексу.

      Згідно з статтею,  може вселитися в установленому  по­рядку з дотриманням положень  щодо прописки за письмовою  згодою всіх членів проживали  разом з ним. Якщо у прописці було відмовлено необгрунтовано, суд може не взяти до уваги відсутність прописки й визнати право на жиле приміщення особи, яка вселилася. Якщо особа вселяється у жиле помешкання після пропуску термінів, передбачених ст. 71 ЖК, з дозволу правомірно проживаючих там членів у тому числі колишніх, вона набуває право на жилу площу.