Образ Мазепи в романтичній літературі

2 

ЗМІСТ 

Вступ.................................................................................................................. 3 
 

Розділ 1 Мазепа – історичний і культурний діяч........................................... 5 

Розділ 2. Образ Мазепи у романтичній літературі......................................... 9

1. Мазепа у однойменній поемі Байрона........................................ 12
2. Образ Мазепи у творчості Гюго.................................................. 19
3. Інтерпретація образу Мазепи у поемі Пушкіна „Полтава”....... 22
4. Образ Мазепи у драмі Ю. Словацького „Мазепа”......................27

 

Висновки..............................................................................................................31 

Список  використаної літератури.......................................................................33 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3

ВСТУП

      Тему  науково-пошукової роботи „Образ Мазепи у романтичній літературі” обрано не випадково. Цього року відзначається 370 років від дня народження великого гетьмана України Івана Мазепи та 300 років із дня підписання Великобудищанського трактату – угоди про союз між шведським королем Карлом ХІІ, гетьманом Мазепою та Запорізькою Січчю. Цим трактатом Україна визнавалася незалежною державою. І можна з впевненістю сказати, що роль Івана Мазепи в історії України величезна.                                              Державник європейського масштабу, талановитий політик, меценат, освічена особистість, людина трагічної долі й складного характеру - таким увійшов гетьман Мазепа в історію та художню літературу. Особистість гетьмана стала невичерпним джерелом для  художників, композиторів, письменників  різних часів і народів. До постаті гетьмана Мазепи зверталися представники літератур різних країн - англійці й французи, німці й поляки, росіяни й українці, починаючи ще за його життя  й до наших днів.            

      Розуміючи всю глибину даної теми, хочемо виокремити тільки деякі важливі аспекти: спробуємо дослідити образ Мазепи у творах Дж. Байрона, В.Гюго, О. Пушкіна та Ю. Словацького. Проведений аналіз джерел, досліджень і публікацій, присвячених характеристиці образу Мазепи,  свідчить, що цій темі приділяли увагу багато дослідників.

      Але, незважаючи на значну кількість публікацій, питання еволюції образу Мазепи у  літературі поки що залишається малодослідженим і потребує подальшого фахового вивчення.

      Працюючи  над темою підібрали відповідний  теоретичний матеріал, глибше познайомилися  з творчістю Дж. Байрона, В. Гюго, О. Пушкіна, Ю. Словацького, а також  багато цікавого дізналися про Івана  Мазепу як історичну постать.

      Робота  має чітку композиційну структуру  і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. 

4

      У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність та наукова новизна, визначається мета, завдання та методи дослідження.

      У першому розділі описано Івана Мазепу як історичного та культурного діяча, мецената, освітянина.

      У другому розділі даної науково-пошукової роботи показано еволюцію образу Мазепи у контексті романтичної літератури. Розглянуто твори Байрона, Гюго, Пушкіна, Словацького присвячені образу Мазепи.

      Актуальність нашої роботи полягає, по-перше, у недослідженості проблеми еволюції  образу гетьмана Мазепи в романтичній літературі й потребі з’ясування співвідношення історичної та художньої правди; по-друге, у важливості переоцінки історичних творів про гетьмана Мазепу, по-третє, у значущості постаті гетьмана Мазепи для історії українського народу у період національного ренесансу.

      Мета нашої роботи спрямована на встановлення етапів еволюції художньої рецепції образу гетьмана Івана Мазепи в романтичній літературі. Поставлена мета передбачає розв’язання наступних завдань:

• проведення бібліографічної роботи щодо виявлення художніх творів літератури епохи романтизму, присвячених гетьманові Мазепі;
• з’ясування теоретичних питань, пов’язаних з функціонуванням традиційного літературного образу в літературі;
• виявлення особливостей трансформації історичної правди в художню, визначення ролі і місця домислу і вимислу в процесі осмислення письменниками історичного матеріалу.

      Новизна роботи  полягає у комплексному аналізі творів письменнників-романтиків, присвячених постаті гетьмана Мазепи.

      У роботі здійснено аналіз художньої  мазепіани, виявлено етапи еволюції художньої рецепції образу Мазепи в романтичній літературі.

      Результати  дослідження можуть бути використані  в курсах дисциплін гуманітарного  циклу ( наприклад, російської літератури, літератури зарубіжних країн, історії України тощо)

5

     Розділ  І 

     Іван  Мазепа -  історичний і культурний діяч

     Цього року відзначається 370 років від  дня народження великого гетьмана України  Івана Мазепи та 300 років із дня  підписання Великобудищанського трактату – угоди про союз між шведським  королем Карлом ХІІ, гетьманом Мазепою  та Запорізькою Січчю. Цим трактатом Україна визнавалася незалежною державою. Роль Івана Мазепи в історії України величезна. Він повстав за волю України у час, коли російський цар Петро І марив про велику імперію. 

     Іван  Мазепа... В історії України важко  знайти особу, навколо якої вже стільки віків точились би такі гострі суперечки, схрещувалися різні, часто полярні думки. Захоплення, різке несприйняття, замовчування — такий, щонайменше, діапазон суджень дослідників про великого гетьмана.

     Справді, ряд обставин зумовив, м'яко кажучи, неоднозначність існуючих оцінок і характеристик. Що спонукало Івана Мазепу виступити проти Росії? Яке його місце серед українських гетьманів та генераторів ідеї незалежності України? Чому улюбленець Петра І, на кого сипалися царські щедроти, став його заклятим ворогом і підданий анафемі? Це лише незначне коло питань, що вимагають відповіді — правдивої, об'єктивної, зваженої, побудованої на фактах, а не на домислах чи емоціях.

     Справедливості  ради слід зазначити, що постать Івана  Мазепи, його життя та діяльність вже з XVII століття знаходилися в полі зору не лише його найближчого оточення, але й широкої громадськості — простих людей, літописців, політичних діячів та дипломатів, кореспондентів газет— вітчизняних і зарубіжних.

      Так, Мазепа - справжній герой. Постать барвна, яка і досі ще приваблює і дає натхнення багатьом поетам, письменникам, художникам і композиторам. Блискучий лицар, в якого закохувалися до найпізнішої його старості найгарніші жінки того часу. Постать створена не лише на героя історії, а й на героя роману чи поеми.

6

   Вийшов  він родом з української шляхти, якій так близькі були лицарські  войовничі традиції; струнким юнаком вступив він на службу до двору  польського короля Яна Казимира. Його перебування там і враження, яке  він робив на оточення, було настільки блискуче, що навіть уява польського поета, не підсилювана національними симпатіями, малює нам Мазепу як властивого короля того двору, що більш за справжнього панував над юрбою. 

   Які цікаві і романтичні були його пригоди на цьому дворі, таким цікавим, романтичним був і їх кінець: дикий, неоговтаний кінь поніс його від м’яких килимів і блискучого паркету королівського палацу назад, у рідні широкі степи, що мали стати новим могутнім палацом для його національної величі. 
 Покинувши двір короля, Мазепа став генеральним писарем і головним дипломатом у гетьмана Дорошенка. Згодом виконував функції головного дипломата у другого гетьмана, Івана Самойловича. І тут він здобув собі такі симпатії козацтва, що незабаром перебрав від Самойловича гетьманську булаву.  
 А був це час, коли Москва чимраз більше намагалася придушити незалежність української держави. Лише Мазепа своїм політичним хистом міг змірятися і так довго перемагати хитрістю московського царя, який за всяку ціну вирішив остаточно підірвати коріння українського народу. І вже на самому початку свого гетьманства Мазепа приступив до послідовної реалізації найвищої мети свого життя: „..обрубати нахабні московські пальці, що вже глибоко вбилися в живе тіло української нації..”. У цій боротьбі треба було бути і лисом, і левом. Мазепа зумів це в собі поєднати. Хоча Україна була ослаблена, гетьману вдалося з’єднати націю, надихнути її однією ідеєю, дати їй одну спільну душу — і все це під пильним оком Москви, в інтересах якої було - за всяку ціну не допустити до цього. Мазепа мусів довгі роки маневрувати поміж лояльністю супроти царя, щоб не викликати військових репресій і одночасно вести потаємну підготовку нації до останньої розправи.

      Як  же важко було з’єднати собі козацтво і рівночасно заспокоїти вимоги Москви, висилати це козацтво допомагати при будові Петербургу. Яким треба

7

було  бути геніальним дипломатом, щоб прихилити собі старшину і рівночасно не дозволяти їй зводити порахунки з Польщею, яка тоді могла бути союзником проти найбільшого ворога - Москви. І тільки Мазепа зміг підготовити союз зі шведським королем Карлом XII, в той же час воюючи з ним, щоб не зрадити себе перед Петром.

      І так довгими роками цей великий гетьман провадив свою небезпечну гру, де ставкою завжди було життя або смерть — не лише особиста, а й цілого народу; але весь її тягар і всю відповідальність за неї цей вроджений провідник ніс виключно сам. Навіть найближчі не бачили, що він ходить на краю прірви. І не могли того зауважити, бо Мазепа, не маючи наразі змоги збройним чином, війною зміцнювати свою державу, зміцнював її спокійно, мов не над прірвою, а на твердому ґрунті, розбудовою української культури. Доба його панування була золотою добою українського мистецтва. В Україні поставали нові церкви, палаци, школи і академії. Виключно його заслугою був розвиток стилю, що носить назву українського бароко.

      Цей великий політик, як ніхто інший, зрозумів, що велич нації і сила держави будується et arte et marte, себто мистецтвом і війною.

        І це його становище було настільки владне і глибоке, що викликало найглибшу пошану і його союзників. І шведський король Карло XII, такий же

лицар, як і Мазепа, цілковито прийняв  його розуміння прав нації. Так дві найсильніші постаті тієї доби були об’єднані не лише формальним союзом, а і духовним братерством.

      Спільна велич так зблизила цих двох вийняткових  мужів, що навіть страшна програна битва, навіть проклятий день Полтави, де погасли зорі обидвох полководців і завалилися всі великі плани і надії, не розірвав їх, не підірвав їх взаємного довір’я. Як разом ці два леви укладали плани перемоги, так спільно зносили і наслідки важкої поразки. Мазепа вів раненого союзника і приятеля лише йому знаними стежками диких степів, по яких носив його колись скажений кінь його крилатої юності...  

8

    Там же, в цих широких степах, де зійшло яскраве сонце його панування, закотилося воно багряно — назавжди. Так хоч по його смерті минули вже віки, хоч наша земля зродила вже багато героїчних постатей, все ж Мазепа лишається найбільш яскравою між них і до сьогоднішнього дня приваблює письменників, поетів, художників, композиторів, політиків і істориків.  
 Але для наступних поколінь, Мазепа залишився не лише як блискуча романтична постать, істинно великий майстер життя, але як найвищий символ змагань української нації за свою державну незалежність.  
Бо Мазепа — це ціла окрема і повна, вийняткового значення доба в нашій історії. Мазепа — це символ справжнього голови держави і символ змагання за її суверенність.

     Сьогодні  вчені можуть сперечатися, шукати недоліки у діях гетьмана, погоджуватися чи критикувати його окремі вчинки. Незаперечним лишається тільки той факт, що політичний крок Івана Мазепи у 1708 р. відбивав потаємні настрої частини козацького суспільства, яка прагнула бачити Україну незалежною державою. Акція, здійснена гетьманом, залишила глибокий карб на всьому суспільно-політичному організмі України не лише вісімнадцятого, але й наступних століть. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     9

     Розділ  ІІ

     Образ І. Мазепи у романтичній літературі