Образ Мазепи в романтичній літературі

Формально Словацький використовує романтичну легенду  про Мазепу-коханця. Однак суттєво змінює її. Мазепа симпатизує Амелії, молодій дружині

29

воєводи. Але Амелію кохає Збігнєв, син  воєводи від першого шлюбу. Життя  й Амелії, і Збігнєва трагічно обриваються. Власне, винен тут воєвода, який у  кінці трагедії свою вину хоче перекласти на Мазепу і скарати його, зв’язавши й посадивши на коня. Однак трагедія має happy end, бо в останній сцені з’являється король, який хоче скарати воєводу. Воєвода ж закінчує життя самогубством, а останні його слова такі: «…хай труп мій від тих мерців подалі поховають». Маються на увазі трупи його дружини й сина, з якими він не хоче лежати поряд навіть після смерті. Мазепа ж постає в трагедії благородною людиною, яка стоїть над тією ненормальністю, що панує в замку воєводи.      Ось така незвична переінтерпретація легенди про Мазепу-коханця. Звісно, в такій переінтерпретації можна побачити літературну гру. І все ж не варто поспішати з висновками. Уже говорилося, що Словацький не просто письменник, а й глибокий мислитель. Творені ним образи мали свою символіку, а за ними проглядалися певні ідеї.                                                         

      Не  секрет, що Словацький критикував польську аристократію, засуджував її недоброзичливе ставлення до українського простолюду. Саме така його позиція й знайшла свій вияв у трагедії «Мазепа». Воєвода – типовий представник польської аристократії. Його поведінка далека від істинного благородства й моральності. Він створює такі умови життя в своєму замку, які рано чи пізно мають закінчитися трагедією, смертю. Натомість Мазепа — зовсім інший. Він – простолюдин. Воєвода так і каже: «хлопський син». Хоча про це прямо не говориться в трагедії, але всім зрозуміло: Мазепа не поляк, він українець. Навіть у певному сенсі стає символом українства. До того ж, у сенсі моральному Мазепа помітно перевершує Воєводу.   У Словацького Мазепа перетворюється на романтичного героя, характерного для польського романтизму, благородного й готового до самопожертви. В кульмінаційній сцені драми його за розпорядженням патологічне ревнивого воєводи замуровують заживо в глухій кімнаті, але й перед лицем жахливої смерті він не видає таємниці нещасних закоханих, яким щиро співчуває. В останню мить його за наказом короля розмуровують і напівмертвого виносять із могили, чим завершується його своєрідна ініціація, випробування смертю. Цій сцені, де

30

відбувається  метаморфоза героя, в драмі Словацького  належать те місце й роль, що й  сцені помирання Мазепи біля трупу  коня в поемі Байрона.

      Але у Словацького на героя чекає  ще одне тяжке випробування – скачка зв'язаним на дикому коні в степи України, яка в метафоричному сенсі є його Голгофою. З сюжетно-композиційного погляду ця сцена видається зайвою, повтором, навіть такою, що порушує жанрові засади драми. Але вона необхідна авторові для завершеного вираження його міфологеми Мазепи. З одного боку, ця сцена вводить драму в контекст байронівського міфу Мазепи, що підготовляється натяками, розсипаними в тексті. З другого боку, вона маніфестує й істотну відмінність інтерпретації міфу Мазепи у Словацького, зумовлену впливами польського месіанізму, які посилюються у поета на межі 30-40-х pp. і проявляються, зокрема, в появі релігійно-містичних мотивів, що увиразнюються у фіналі драми.

      Драматургія польського письменника Юліуша Словацького  не раз була об’єктом дослідження українських літературознавців. «Мазепа» Словацького викликав зацікавлення і в українських письменницьких колах. Переклад українською у 1926 р. здійснив Микола Зеров.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

31

ВИСНОВКИ

      Роботу  написано згідно плану. Позитивним вважаємо те, що вивчаючи дану тему було опрацьовано багато історичного  матеріалу про період гетьманства Мазепи на Україні, також теоретичного матеріалу про життєвий та творчий шлях письменників - романтиків: Дж. Байрона, В. Гюго, О. Пушкіна, Ю. Словацького, з якого ми дізналися деякі цікаві факти з життя та творчості вище згаданих геніїв.

      Специфіка досліджуваної проблеми полягала у застосуванні синтетичного методу дослідження творів про гетьмана  Мазепу в епоху романтизму: історико-літературного методу, жанрово-стилістичного аналізу, елементів біографічного, порівняльний методу при дослідженні рецепції художнього образу гетьмана. 

      У першому розділі даної науково-пошукової роботи відзначається, що гетьман Іван Мазепа був високоосвіченою і культурною людиною, талановитим політиком, меценатом, людиною трагічної долі й складного характеру. Опрацьована науково-історична література дає можливість ще раз підтвердити велич даної історичної особи, яка й сьогодні не залишає людину байдужою, спрямовує і надихає її своєю безмежною любов’ю до Батьківщини.

          У другому розділі ми розглянули твори письменників-романтиків, присвячені образу І. Мазепи, і дійшли до висновків, що особистість гетьмана стала невичерпним джерелом для  художників, композиторів, письменників  різних часів і народів.

    Слід  визнати, що в епоху романтизму з’явився новий тип героя – тираноборець, бунтар, одержимий „світовою скорботою”, „несамовитий шукач життєвих насолод”. Як правило, це виняткові характери, що діють за виняткових обставин. І саме образ І. Мазепи чудово підходив на роль романтичного героя.

      Легенда про Мазепу виникла в Польщі. Спопуляризована вона була Вольтером в його “Історії Карла XII” (1731), яка мала великий успіх в усій  

32

Європі. Розповідь Вольтера лягла в основу сюжету поеми Байрона “Мазепа”. В роботі обґрунтовується думка про те, що байронівська поема мала величезний резонанс і дала поштовх появі численних творів на тему Мазепи в літературі й мистецтві різних країн Європи.

    Подальшим кроком у цьому напрямі є образ  Мазепи в однойменній поемі Віктора Гюго, який втрачає зв’язок з локальною та історичною конкретикою, поміщається в умовний час та простір і перетворюється на символ, що є неодмінною умовою і складовою міфу. У творчості Байрона і Гюго Мазепа постає як легендарна особа і справжній романтичний герой, змальований за виняткових обставин.

      В російській літературі першої третини XIX ст. намітився й інший підхід до Мазепи, інша інтерпретація його образу. Для Пушкіна поетизація і героїзація образу Мазепи була цілком неприйнятною. В своїй поемі він вдається до найчорніших фарб і найрізкіших звинувачень. Бунтівний гетьман постає в його поемі як втілення всіх можливих пороків, що не має в собі нічого людського.

      У Словацького Мазепа перетворюється на романтичного героя, характерного для  польського романтизму, благородного і готового до самопожертви.

      Працюючи  над темою, нам довелося перегорнути  і опрацювати багато сторінок художньої, наукової і публіцистичної літератури, що, безперечно, збагатило наші знання і зацікавило подальшим дослідженням образу Мазепи не тільки в літературі, а й вмузиці, живописі, в театральних постановках.

      Пошукова  робота, перегляд доволі широкого по даній  темі кола різної літератури, захоплення постаттю гетьмана Мазепи, - все це дало можливість зібрати і записати важливий, на нашу думку, матеріал по темі: „Образ гетьмана Мазепи в романтичній літературі”.

      Вважаємо, що мети ми досягли. Впевнені, що робота зацікавить спеціалістів у галузі російської та зарубіжної літератури, історії, теорії літератури.  

33

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Байрон Дж. Г. Вибпрані твори. Під ред. Ю.М. Кондратова. – К., 1979. – 566 с.

2. Благой Д.Д. Историческая поэма Пушкина («Полтава»).- М., 1998г. – 87с.

3. Борщак І., Мартель Р. Іван Мазепа: Життя й пориви великого гетьмана / Пер. з фр. – К., 1991.

4. Булаховська Юлія. Версія Юліуша Словацького // Зарубіжна література. - 1996.- 9(9). - С.6.

5. Вергун І. Гетьман Іван Мазепа у французькім мистецтві, літературі, енциклопедіях, історіографії // Визвольний шлях. - 1987. - №12.- С.1379.

6. Гетьман Иван Мазепа. Погляд крізь століття.// Каталог історико — мистецької                 виставки 21 червня — 24 серпня 2003 року у Львові. — Київ: «Емма». — 2003.

7. Греченко В.А. Історія України: Короткий нарис. – Х., 1996.

8. Гуревич A.M. Романтизм Пушкина. М., 1993. С. 139-149.

9. Донцов Д. Гетьман Мазепа в західноєвропейській літературі // Дивослово. - 1994.- 7. - С.5-9.

10. Дьяконова Л.Я. Лирическая поэзия Байрона. – М.: Наука, 1975. – 278 с.

11. Жирмунський В. Байрон і Пушкін. – Л., 1978, - 298 с.

12. Інтерпретація образу гетьмана Мазепи в шкільному курсі української літератури // Українська мова та література в школі. - 1999. листопад - 42.С.6-7.

13. Кейда Ф. Художня концепція гайдамаччини у польській літературі 19 ст.: Україна в творчості зарубіжних письменників // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2001.- 5. - С.44-47.

14. Ковалевська О. Іван Мазепа у запитаннях та відповідях. — Київ: «Темпора». — 2008.

15. Ковалевська О.О. Зняття анафеми з Івана Мазепи: історія питання та сутність реалій / О.О. Ковалевська // Історія та правознавство. - 2008. - № 11. - C. 4 - 6. 
 

34

16 Ковалевська О.О. Нові підходи до пошуку достовірних зображень гетьмана Івана Мазепи: (До 320-ї річниці обрання І.С. Мазепи на гетьманство) / О.О. Ковалевська // Український історичний журнал. – 2007. - № 3. – C. 152-167.

17. Ковалевська О. Про пошуки достовірного портрета гетьмана Івана Мазепи / О. . Ковалевська / Історія в школах України. – 2008. – N 4. – C. 40 – 42.

18. Крупницький Б. Мазепа в світлі психологічної методи. – Авгсбург, 1999.

19. Крупницький Б. Юліуш Словацький: Життя і творчий шлях. – К: Вид-во Київського університету, 1973. – 148 с.

20. Лисенко Н. Юліуш Словацький і Євген Маланюк / Лисенко Наталя

// Українська  мова й література в середніх  школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2000.- 3. – С.47-55.

21. Ленобль Г. У истоков «Полтавы» // Ленобль Г. История и литература. М., 1977

22. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687—1709. — Мюнхен, 1988.

23. Мішуков О.В. Віддзеркалення історичної постаті гетьмана Мазепи в Європейській літературі: Взаємозв’язки літератур // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1999.- 12. – С.55-56.

24. Образ гетьмана Мазепи в літературі (до проблеми історичної правди) // Україна, українці, українознавство ХХст. У джерелах і документах: Збірник наукових праць: У 2-х частинах. – К.: НВЦ “Наша культура і наука”, 1999. – Ч.2. – С.427-433.

25. Остапчук В.В. Образ Мазепи у світовій літературі: Урок-зіставлення // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1998.- 7. – С.28

26. Пушкин А.С. Собр. Соч. У 10 т. — Т.3. — М., 1975. — С.405.

27. Субтельний О. Україна: історія /Пер. З англ.. – К., 1992.

28. Шендрик Л. К., Янович О. В. Мазепа. Дослідження портретів гетьмана. — Полтава: «Верстка». — 2004. 
 
 

Тези

Наукового дослідження на тему:

„Образ  Мазепи у романтичній  літературі”

Варцаби О. В., члена Мукачівського  територіального  відділення

МАН учениці 9-А класу  Мукачівської ЗОШ  І-ІІІ ступенів № 20

Науковий  керівник -Тонкошкурова Л. І.

Актуальність  теми:

      Особистість гетьмана стала невичерпним джерелом для  художників, композиторів, письменників  різних часів і народів. До постаті гетьмана Мазепи зверталися представники літератур різних країн - англійці й французи, німці й поляки, росіяни й українці, починаючи ще за його життя  й до наших днів.          

Актуальність нашої роботи полягає по-перше, у недослідженості проблеми еволюції  образу гетьмана Мазепи в романтичній літературі й потребі з’ясування співвідношення історичної та художньої правди; по-друге, у важливості переоцінки історичних творів про гетьмана Мазепу, по-третє, у значущості постаті гетьмана Мазепи для історії українського народу.