Поетика жанру новели едгара алана по «Викрадений лист»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ Й ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА

КАФЕДРА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

КУРСОВА РОБОТА

ПОЕТИКА ЖАНРУ НОВЕЛИ ЕДГАРА АЛАНА ПО «ВИКРАДЕНИЙ ЛИСТ»

Виконавець:

Студентка групи УА-08-01                                                               Будніченко І.А.                                                                  

Керівник: 

Ст. викл. кафедри зарубіжної

літератури                                                                                                        Максютенко О.В.

Дніпропетровськ

2009

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 47 сторінок, 33 джерел

Тема роботи: Поетика жанру новели Едгара Алана По “Викрадений лист”

Об’єкт дослідження: новела Е. По “Викрадений лист”

Мета роботи: визначити основі аспекти дослідження творчості По в сучасному літературознавстві, проаналізувати поетику жанру новели Е. По “Викрадений лист”

Одержані висновки та їх новизна: в процесі аналізу літературознавчих досліджень, присвячених Едгару По, було виявлено, що творчість американського письменника у вітчизняній філологічній науці розглядалась лише оглядово, а його новела “Викрадений лист” ще не ставала об’єктом дослідження;  були виявлені поетологічні риси романтизму; аналіз новели “Викрадений лист” свідчить, що в цьому творі наявні риси романтизму.

Результати дослідження можуть бути застосовані у курсі “Історія зарубіжної літератури ХІХ ст..” та у спецкурсах з історії американської літератури.

Перелік ключових слів: РОМАНТИЗМ, БІОГРАФІЯ, ДЕТЕКТИВ, СИЩИК, НОВЕЛА, ПОЕТИКА

ANNOTATION

The term-paper of the student of the group UE-08-01 of the Faculty of the Ukrainian and Foreign Philology and Art History Вudnichenko Iryna on the topiс “Genre’s poetics of E. Poe’s short-story “The purloined letter”.
Pages – 47, Bibliography – 33.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………. 5

Розділ I. Едгар Алан По та його творчість………………………………….... 9

Розділ II. Едгар По – засновник детективної новели………………………...21

1.1.           Незвичайні новели Едгара По…………………………………...21

1.2.           Особливості детективного жанру. Різновиди детективу……...25

Розділ III. Поетика жанру новели Е. По «Викрадений лист»……………….32

3.1.    Історія написання новели «Викрадений лист»………………....32

3.2.    Аналіз новели «Викрадений лист»……………………………...34

Висновки………………………………………………………………………..43

Бібліографія…………………………………………………………………….46

ВСТУП

Едгар Алан По (Edgar Allan Poe; 1809-1849) - одна з найсуперечливіших постатей американської літератури. За життя він не був широко відомий а ні як поет, а ні як прозаїк. Про нього більше знали в літературних колах завдяки скандальним і напівскандальним ситуаціям, які спричиняли його дошкульні рецензії. Всесвітньої слави Е. По набув лише після смерті і в історію американської літератури увійшов як поет, новеліст і критик, навіть перетворився на культову постать, а його твори стали своєрідною школою для всіх письменників-модерністів. Проте суперечки щодо його особи не вщухають. Дехто не визнає таланту й оригінальності письменника, а хтось вважає його одним з найгеніальніших митців слова.

Творчість Едгара По – одне із найскладніших явищ у світовій літературі, навіть зараз не усвідомлене до кінця, не дивлячись на велику кількість досліджень. Багато що в житті і творчості цього письменника виходило за межі звичних понять і стандартів, дратувало його сучасників, схильних скоріше придумувати про нього легенди, ніж намагатися зрозуміти трагічну реальність його життя і творчості. Хоча, спокійніше було не розуміти або посилатися на складну психіку письменника. Так, романіст Д.Г. Лоуренс розпочав свій нарис про Едгара По такою сентенцією: "По повністю захоплений процесом розпаду власної душі". Подібні думки звучать і у дослідженнях Емерсона, Дж. Хілла, Л. Кендала [13, c.192-194]. Не визнаний, не зрозумілий співвітчизниками, По був відкритий не на батьківщині, а в Європі у кінці ХІХ ст. Але і це відкриття – в період розквіту декадансу – представило По настільки односторонньо, що до цих пір майже кожен дослідник починає з своєрідного виправдання письменника, а не зі спроби його розуміння, - хоча зрозуміти його дійсно важко, як і будь-яке неординарне явище в мистецтві.
Детальними є дослідження творчості Едгара По Ф.М. Достоєвського, Ш. Бодлера, М. Хоффмана [13, c.195]. Та вони не приділяють достатньо уваги художнім принципам, засобам і прийомам, які По використовує у своїх "страшних" новелах з метою глибшого і повнішого розкриття особистості людини з точки зору психології.

Він є класиком “короткого оповідання”. Його вважають родоначальником детективного жанру. Як це не дивно, але Америка По не відразу оцінила. За його життя американці не сприймали американських письменників всерйоз і захоплювалися Діккєнсом. Настрої вікторіанської Англії, література якої була схильною до моралізаторства і втілення релігійного ідеалу, були широко розповсюдженими і в Америці. Тому творчість По “прийшлася не до двору”. Першими оцінили “божевільного поета” французькі “прокляті поети” ( Бодлер, Верлен, Рембо ), а також символісти. Вони побачили у ньому фундатора нового мистецтва, позбавленого дидактичного, виховного начала. Розповсюдження у Європі теоретичних робіт “Філософія творчості” та “Поетичний принцип” теж сприяли новому баченню спадщини Едгара По. Чудернацькі марення По приваблювали Достоєвського, але російський письменник писав: “Едгара По можна, скоріше, назвати письменником капризним, ніж фантастичним”. Образи По лякають своєю природністю і буденністю. Це жах, який давно став звичним. Жах, в якому постійно існує людина, що є повністю відірваною від суспільства “нормальних людей” [4, c.68-70].

Едгар Аллан По написав відносно небагато. Все створене ним в царині поезії та художньої прози можна об'єднати в двох томах : in quarto – вірші, in folio – оповідання. Та під обкладинками цих книг збереться велика кількість шедеврів світового рівня. Час уже відібрав найкраще з доробку письменника, і ми досі дивуємось величі й незвичайності таланту По. Твори “Крук”, “Аннабел Лі”, “Улялюм”, “Ельдорадо”, “Падіння дому Ашерів”, “Маска Червоної Смерті”, “Чорний кіт”, “Золотий жук” живуть у пам'яті поколінь читачів як сліпучий образний і чуттєвий спалах. Музика й барви цих творів, як усе незвичне, новаторське, зухвале, вкарбовуються у свідомість назавжди. Ось чому творчість американського митця і в наші дні, майже через півтора століття після його смерті, приваблює свіжістю і силою, чарує художньою неповторністю, глибокою оригінальністю.

Ця оригінальність помітна й на тлі світового романтизму, й зокрема американського. Едгар По - романтик у найповнішому, ба навіть абсолютному значенні цього слова. Вся його творчість наскрізь романтична.

Американський класик жив і писав за законами романтизму. Одним з цих законів ще з 90-х років XVIII століття, було творення власної особистості за певним каноном [3, c.56].

Треба додати, що поет, прозаїк Едгар По був ще одним із перших і найоригінальніших літературних критиків США. Зокрема пильну увагу він приділяв обґрунтуванню природи жанру короткого оповідання. Усього Едгар По написав 64 оповідання. Він не був новатором у створенні "малої форми", але детально розробив жанрові відтінки оповідань, давно існуючих у світовій літературі.

В історію американської літератури Едгар По увійшов як романтичний поет, новеліст і критик. Він є класиком "короткого оповідання" і родоначальником психологічної, науково-фантастичної, детективної новели.

Однією з його детективних новел є “Викрадений лист”. В основу цієї новели покладений аналітичний принцип дослідження. Якістю психологічного розслідування наділений один з його найвідоміших персонажів, детектив-любитель, - Огюст Дюпен, герой декількох новел Едгара По. Дюпен перший з ряду знаменитих літературних детективів. Він аристократ за походженням здобувши солідну освіту, багато читає і взагалі любить книги. За допомогою своїх блискучих здібностей Дюпен розгадує таємниці та розкриває злочин.

У нього виключно аналітичний розум і він не раз зізнається своєму другові, що люди для нього відкрита книга. Його метод розкриття злочинів цілком заснований на математичному підході: зіставленню фактів та деталей при побудові ланок умовиводу. Але злочин для Дюпена тільки привід для логічної гри, справедливість не цікавить його як і навколишній світ. Він живе “в собі та для себе”, відвернувшись від простого та нецікавого буденного життя.

Актуальність теми даної курсової роботи обумовлена недостатньою вивченістю прози Едгара По в українському літературознавстві, а також необхідністю вивчення творчого спадку відомого американського письменника.

Метою дослідження є аналіз поетики жанру новели Е. По «Викрадений лист».

Поставлена мета передбачає вирішення низки завдань:

      узагальнити підходи досліджень до інтерпретації детективної спадщини Едгара Алана По;

      запропонувати огляд сучасного стану вивчення феномена масової літератури і детективу, як одного з її жанрів;

      проаналізувати поетологічні особливості детективної новели «Викрадений лист».

Об’єктом курсової роботи є текст новели Е. По «Викрадений лист».

Предметом дослідження є поетика жанру новели «Викрадений лист».

Методологічну основу роботи складає комплексний підхід, що включає в себе: історико-функціональний, соціо-культурний і герменевтичний методи.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, висновку, історико-літературного, теоретичного і аналітичного розділів, а також бібліографії, яка налічує 33 джерел.

Розділ I . Едгар Алан По та його творчість

“Він там не жив, він там помер”

Бернард Шоу

Виражаючи погляди чи не всіх європейських цінителів таланту По, Бернард Шоу з подивом запитував: “Яким чином міг з’явитися в Америці цей найтонший із художників, дійсний аристократ літератури? ” І робив поспішний висновок: “Він там не жив, він там помер”[15, с.179]. Ймовірно, Шоу не знав, що По походив із сім’ї мандруючих акторів, або не наділив цій обставині належного значення. Проте вона суттєва, хоч і не в тому сенсі, що майбутнього поета з дитинства оточувало художнє середовище. Його батько Девід По таємничим чином зник, коли дитині було трохи більше року, а в три роки він утратив і матір, яка померла від сухоти. Але за два тижні після її смерті відбулася подія, яка була б дуже доречна в якійсь з містичних “страшних” новел: річмондський театр, де вона виступала, під час вистави загорівся від свічки, що впала на завісу, загинули сімдесят три людини – того вечора зал був переповнений. Про пожежу говорили багато років. Для По, ймовірно, це було одне з самих ранніх зіткнень з витонченою жорстокістю життя.

Вихованням Едгара займався вітчим Джон Аллан, заможний бізнесмен, який спеціалізувався на торгівлі тютюном, він був людиною швидше ощадливою, ніж добросердною. До приймака він рік від року відносився все більш недовірливо і насторожено, з не дуже дбайливого опікуна перетворившись під старість у гонителя.

Дитинство По – це закриті лондонські пансіони ( в Алана були справи в Англії, і сім’я прожила там п’ять років), холодні комірки, перетворені на дортуари, зубріння, педанти-наставники. У новелі “Вільям Вільсон” По описав  і оточуючу шкільну ділянку високу кам’яну стіну, що втикається битим склом і масивні ворота з привареними масивними шпильками, і недільні прогулянки колоною до сусідньої церкви і назад. Магія уяви допомогла йому відкрити в цих нудних спогадах “безодню почуттів, цілий світ різноманітних подій, цілий всесвіт різних емоцій” [15, с.180]. Проте насправді його дитинство було безрадісним. Закінчивши середній навчальний заклад, По вступаємо університету Вір-джинії. Загалом він одержав непогану філологічну підготовку: володів кількома мовами, знав історію літератури, твори тогочасних письменників.

Потай По опублікував свою першу поетичну збірку "Тамерлан та інші поезії", на яку майже ніхто не звернув уваги. 1829р. він видає нову книгу віршів "Аль Араф, Тамерлан і дрібні поезії", а через два роки - ще одну.

Улітку 1835 року Едгар По починає працювати в журналі "Південний літературний вісник". Це зміцнило його репутацію. Однак виснажлива робота поглинала весь час, позбавляла можливості серйозно творити. Зустріч Едгара По із семирічною двоюрідною сестрою Вірджинією, яка через шість років стала його дружиною, мала глибокі наслідки для його життя. Ця зустріч, а потім одруження дуже добре вплинули на По. Вірджинія була незвичайною людиною, вона "втілювала в собі єдино можливий компроміс з реальністю в його стосунках з жінками,- таких складних і витончених". Тяжка спадковість, сирітство, непосильна боротьба з перешкодами, що стояли на шляху волелюбного духу й високих устремлінь, зіткнення з життєвими дрібницями, хвороба серця, Надзвичайна вразливість, травмована й неврівноважена психіка, а головне - неможливість розв'язання основного життєвого конфлікту вкорочували йому віку. Хвороба й передчасна смерть Вірджимії стали для нього страшним ударом, початком глибокої душевної недуги.

1838 р. побачив світ його єдиний роман "Пригоди Артура Гордона Піма", а 1840 р. була надрукована збірка оповідань "Гротески та арабески", до якої увійшло 25 творів.
         1847 р. він опублікував "Еврику", одну із найнезначніших книжок у світовій літературі. Того ж, 1847 р. По друкує свої новели, есе, а також ще один дуже важливий для розуміння його внеску до світової літератури твір - критичне есе "Поетичний принцип".
          Останні дні життя поета на землі оповиті таємницею. Так описує А.М. Звєрєв цей час перед кончиною Едгара: «Осталось много свидетельств о его конце. В частностях все они противоречат друг  другу,  но сходны  в  главном  -  из  них  возникает  образ  человека  полубезумного, лихорадочно сжигающего себя, отчаянно цепляющегося за призрачные надежды и воюющего против всего мира с тем предельным ожесточением, которое предвещает скорый и трагический финал» [27, c. 9].