Поетика жанру новели едгара алана по «Викрадений лист»

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2012 в 19:20, курсовая работа

Описание

Метою дослідження є аналіз поетики жанру новели Е. По «Викрадений лист».

Поставлена мета передбачає вирішення низки завдань:

 узагальнити підходи досліджень до інтерпретації детективної спадщини Едгара Алана По;

 запропонувати огляд сучасного стану вивчення феномена масової літератури і детективу, як одного з її жанрів;

 проаналізувати поетологічні особливості детективної новели «Викрадений лист».

Содержание

Вступ……………………………………………………………………………. 5

Розділ I. Едгар Алан По та його творчість………………………………….... 9

Розділ II. Едгар По – засновник детективної новели………………………...21

1.1. Незвичайні новели Едгара По…………………………………...21

1.2. Особливості детективного жанру. Різновиди детективу……...25

Розділ III. Поетика жанру новели Е. По «Викрадений лист»……………….32

3.1. Історія написання новели «Викрадений лист»………………....32

3.2. Аналіз новели «Викрадений лист»……………………………...34

Висновки………………………………………………………………………..43

Бібліографія…………………………………………………………………….46

Работа состоит из  1 файл

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.doc

— 350.00 Кб (Скачать документ)

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Едгар Аллан По - американський поет, прозаїк, критик, редактор, один з перших професійних письменників США, який жив винятково літературною працею, який знав славу й популярність, але якого не відразу зрозуміли й оцінували на батьківщині.

Як і багато його побратимів по перу, він прагнув підняти американську словесність до рівня європейської. Але на відміну від інших він концентрував свою увагу на проблемах художньої майстерності. В основі всіх критичних суджень По лежить розроблена ним строга естетична концепція, що базується на чіткому уявленні про завдання художньої творчості, про специфіку творчого процесу. Ця концепція викладена в давно сталих хрестоматійних статтях «Філософія творчості», «Поетичний принцип», «Теорія вірша», в рецензіях на розповіді Н. Готорна і в деяких інших.

Світова слава Едгара По як поета, що зробила суттєвий вплив на поезію багатьох народів, породжує хибне уявлення про нього як про плідного автора. Тим часом написав він зовсім небагато. Поетичний канон По нараховує трохи більше півсотні творів, серед яких ми знаходимо всього дві відносно довгі поеми - «Тамерлан» і «Аль Аарааф». Решта - порівняно невеликі ліричні вірші різного достоїнства. Томас Еліот якось зауважив, що з усіх віршованих творів Едгара По «лише півдюжини мали справжній успіх. Проте ні один вірш, ні одна поема в світі не мали більш широкого кола читачів і не осіли настільки міцно в людській пам'яті, ніж ці нечисленні вірші По ».

Основне ядро в прозовій спадщині Едгара По складає його новелістика. Саме в «малоформатній» прозі виявив він блискучу майстерність і досяг вершини художньої досконалості.

Важливим внеском По в розвиток американської та світової новелістики є практична розробка деяких її жанрових підвидів - детективного, науково-фантастичного і психологічного оповідання.

Все життя По вірив в Розум, який один тільки в його очах здатний вивести людину і людство з трагічних суперечностей буття. Недарма критики вважають його головним раціоналістом в романтизмі. Природно, що величезний інтерес для письменника представляла інтелектуальна діяльність людини. Інтерес цей пронизує всю новелістичну спадщину По. У найбільш концентрованому вигляді він виявлений в так званих «логічних»
його оповіданнях. Їх лише чотири: «Вбивства на вулиці Морг», «Викрадене лист», «Таємниця Марі Роже» і «Золотий жук». Саме на цих чотирьох творах базується слава Едгара По як зачинателя детективної літератури.

Поняття логічного оповідання ширше, ніж поняття розповіді детективної. З логічної розповіді в детективну перейшов основний сюжетний мотив: розкриття таємниці або злочину. Зберігся тип розповіді: розповідь - завдання, що підлягає логічного рішення. Перейшла в детективну розповідь і стійка пара характерів: герой - оповідач. Герой - людина широкообразована, тонко мисляча, ексцентрична, наділена потужною логічною здатністю. Оповідач - персонаж симпатичний, енергійний, простуватий, хоча і благородний. Функція героя - розкривати таємницю, знаходити злочинця; функція оповідача - будувати невірні припущення, на тлі яких проникливість героя здається геніальною. Істотна особливість логічних оповідань По полягає в тому, що головним предметом, що концентрує на собі увагу автора, виявляється не злочин і не розслідування, а людина, що веде його. Це Легран в «Золотому Жуці» і Дюпен в інших трьох «раціоцінаціях».

«Аналітичні здібності» Леграна і Дюпена - це продукт нетривіальної свідомості, якій доступні інтуїтивні прозріння і яка здатна поставити їх під залізний контроль логічного аналізу. По високо цінував цей тип свідомості, вважаючи, що йому підвладне рішення будь-яких проблем і завдань, не тільки кримінальних, але наукових, соціальних, філософських. У його ієрархії інтелектів він поступається лише свідомості творчій.

Американські романтики, як відомо, живили безмежну схильність надавати життєподібності самим фантастичним своїм домислам. Найпростішим і традиційним засобом, до якого вони вдавалися, було включення в оповідання всіляких побутових подробиць і деталей. Едгар По був першим, кому прийшла в голову думка «досягти цієї правдоподібності, користуючись науковими принципами». У цих словах Едгар По сформулював один з найважливіших принципів науково-фантастичної літератури.

«Могутня магія правдоподібності» становить одне з наріжних положень теорії розповіді По. У своїй власній творчості По розробив цілу систему прийомів і способів, які сприяли досягненню ефекту достовірності. Вона не пройшла повз увагу письменників і критиків. Свого часу її виразно охарактеризував Достоєвський у відомій статті про американського автора.

Теоретичні уявлення Едгара По про розповідь як жанр спираються головним чином на досвід американської романтичної прози. Однак деякі з сформульованих ним положень можуть бути поширені за межі романтичної естетики. Вони зберігають своє теоретичне і практичне значення до цього дня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БИБЛИОГРАФИЯ

 

1.      Аверинцев С.С. Символ в искусстве // Краткая литературная энциклопедия: В 9-ти т. — М.: Советская энциклопедия, 1962-1978. — Т. 7. — 1972.

2.      Алексеев С.С., Дулуман Е.К., Мельничук В.С., Николаева А.С., Семенова А.С., Чудінова Т.А. Коротка літературна енциклопедія.- М., 1986.

3.      Анастасьев Н.А. Э. По и его рассказы // По Э. Рассказы. – М., 1980.

4.      Ахмедова У. Эдгар По - мастер новеллы // Сов. Дагистан. - 1980. - №5. – С. 68-70.

5.      Бальмонт К.Д., Гений открытия. – С. Пб.: ООО "Издательство "Кристалл"", 1999.

6.      Бальмонт К.Д. Поэзия как волшебство//Бальмонт К.Д. Стозвучные песни: Избр. Стихи и проза. - Ярославль, 1990.

7.      Бальмонт К.Д. Элементарные слова о символической поэзии//Русская литература ХХ века. Дооктябрьский период. Хрестоматия. - Л., 1991.

8.      Блок  А.  Собр.соч.: В 8 т. - М., 1962. - Т. 5.

9.      Богословський В.Н., Головиченко А.Ф., Сурмак В.М. Історія зарубіжної літератури XIX cт.- K.: Просвіта, 1990.

10. Брюсов В. Ключи тайн//Брюсов В. Собрание сочинений: В 7т. - М., 1975. – T. 6.

11. Бусел С.В. Той, що пройшов попереду…// Всесвітня література в середніх навчальних закладах. – 1996. - №10. – С. 26-30.

12. Детективная литература. // БСЭ. - М., 1972. – T. 8.

13. Елизарова М.М., Гиждеу С.П., Колесников Б.И., Михальская Н.П. История зарубежной литературы XIX в. – М., 1972.

14. История американской литературы: В 2 т. – М., 1971. – T. 1.

15. История литературы США / Под ред. Е.А.Стеценко. – Т. З. Литература средины XIX в. (поздний романтизм). – M., 1991.

16. Квятковский А. Поэтический словарь. - М.: Советская Энциклопедия. 1966.

17. Ковалев Ю. Э.А.По. Новеллист и поэт. - Л., 1984.

18. Ковалева Л.Н. Новелла Эдгара По и проблема национального жанра // Традиции и новаторство в современной зарубежной литературе. – Иркутск : ИГПИ, 1980. - С. 25-35.

19. Красавченко Т.Н. Новелла Эдгара По // Литературная энциклопедия терминов и понятий. -М., 2003.

20. Лаул Р. Принципы формообразования в симфонических произведениях Дебюсси // Дебюсси и музыка XX века: Сб. статей. – Л.: Музыка, 1983. – С. 39-63.    

21. Львов-Рогачевский В. Символ // Словарь литературных терминов: B 2 т. – M., 1980. - Т. 1.

22. Машбиц-Веров И. Символ // Словарь литературоведческих терминов. – M., 1983. - С. 348-349.

23. Мокульський С.С., Жирмунський В.М., Смірнов А.А. Історія зарубіжної літератури. - М., 1987.

24. Московкина И.И. Развитие традиции Э. По в прозе Л. Андреева // Вопросы русской литературы. – Вып. I (53). – Львов, 1989. – С. 106-112.

25. Назарец В.Н. И сказал По: да будет детектив. // Відродження. – 1993. - №8. – С. 33-39.

26. По Э.А. Избранные произведения : В 2 Т. – М., «Художественная литература», 1972. – T. 2.

27. По Э.А. Стихотворения. Новеллы. Повесть о приключениях  Артура  Гордона Пима. Эссе / Пер. с англ. / Э.А. По. - М.: НФ  "Пушкинская  библиотека", "Издательство ACT", 2003.

28. Чуковский К. Предисловие. // Дойл А.К. Записки о Шерлоке Холмсе. - Алма-Ата, 1959.

29. Щеглов Ю.К. К описанию структуры детективной новеллы. // Жолковский А.К., Щеглов Ю.К. Работы по поэтике выразительности. - М.1996.

30. Asselineau R. Edgar Allan Poe // American Writers, Vol. 3, Charles Scribner’s Sons. New York, 1974. - pp. 409−32.

31. Carlson E. W. Edgar Allan Poe //Dictionary of Literary Biography, Vol. 74: American Short-Story Writers Before 1880 / Ed. by B. E. Kimbel and W. E. Grant. – New York: Gale Research, 1988, pp. 303−22.

32. Kennedy J. G. Edgar Allan Poe, 1809-1849: A Brief Biography // A Historical Guide to Edgar Allan Poe / Ed. by J. Gerald Kennedy. - Oxford University Press, 2001.

33. Whalen T. Poe and the American Publishing Industry // A Historical Guide to Edgar Allan Poe / Ed. by J. Gerald Kennedy. - Oxford University Press, 2001.

 

 

 

47

 



Информация о работе Поетика жанру новели едгара алана по «Викрадений лист»