Використання експресивної лексики в сучасних виданнях

а) розмовну – гендель, даїшник, засідайлівка, здибанка, збіговисько, базікати, бахнути, вештатися, начхати, розпинатися, розтринькувати, сунути, телепнути, торочити, чкурнути, наприклад: «Останній марафет перед елітарною “засідайлівкою» (про міжнародний форум) (Україна молода, 29.01.2012, с.1);

б) просторічну – відморозок, житуха, жлоб, жлобство, порнуха, чорнуха, фігня, фінгал, вбахувати, випендрюватися, вмазати, дибанути, передирати, прибарахлитися, прищучити, профукати та ін., наприклад: «…картати позичальника та звинувачувати у “жлобстві” теж, мабуть, недоцільно» (про кредити для України від МВФ) (Україна молода, 28.11.2011, с.5);

в) жаргонну – амбал, бакси, зона, лажа, наїзд, прикид, прикол, розборка, тусовка, фанера, шара, відірватися, відтягнутися, грачувати, кайфувати, наїжджати, діставати, засвітитися, бухáти, тусуватися, шмонати та ін., наприклад: «…коли Лазаренка “шмонали” американські міграційні служби, Генпрокурор заявив, що наша країна докладе всіх зусиль, аби повернути Павла Лазаренка в Україну»(Україна молода, 23.02.2010, с.3) [12,24].

Використання засобів  аналізованої лексики мотивується  її експресивністю, що дає можливість журналістам та виданням у цілому виявляти своє ставлення до певних сторін життя, сприяти формуванню громадської  думки. Наприклад: Лише цілковитий дурень не бачить у цій ситуації очевидного зв'язку між політичними орієнтаціями і фінансовими маніпуляціями (Голос України, 24.11.2006, № 2411). З одного боку, ми були більш уразливими, а з іншого — ми не вважали за потрібне для захисту свого бізнесу набирати людей зі спецслужб, приміром, відставних кадебешників, які працювали на Гусинського, Ходорковського (Дзеркало тижня, 25 вересня – 1 жовтня, 2004, № 38).

Сленґова лексика. За останні роки помітно зросла зацікавленість мовознавців молодіжним сленгом, „основний принцип якого – своєрідний виклик суспільству, неприйняття його норм, зразків” [1, 21].  Закономірно, що молодіжний сленг як невід’ємний складник молодіжної субкультури масово проникає у мас-медіа, зокрема у пресу.  Сленгові утворення з’являються на сторінках молодіжних видань у різноманітних рубриках, називаючи реалії комп’ютерного світу, студентського та шкільного життя, світу спорту, музики, розваг тощо: „На пітерському майданчику „Щастя”, ...як завжди було багато драм-н-басу” (Вечірній Київ, 2010, №136). „...музиканти засіли за дебютник „Пыльная быль” ; „Альбоми і сингли групи розійшлися по всьому світу ...” (Україна молода, 10.10.2012, с.12);„Це він автор того, що в музичних тусовках називають бекграундом...”(Україна молода 18.11.2012, с.12) „Фоззі готується видати новий сольник” (Молодь України, 23.12.2011,с.15).

Зокрема, стиль видання „Україна молода” позначений широким використанням сленгізмів в усіх жанрових групах. Тематична зумовленість простежується досить послідовно, представлені експресивна, оцінна функції сленгізмів та функція мовної гри. Експресивність стилю газети „Україна молода” зумовлена також увагою до виражального потенціалу лексичного складу текстів. На відміну від усіх інших аналізованих видань, сленгізми в ідіостилі цієї газети активно функціонують в інформаційних жанрах, порушуючи тим самим вимогу інформативності, оскільки збільшують експресивний потенціал творів. Натомість в аналітичних жанрах використання цих лексем є закономірним і не шкодить інформаційній складовій газетних матеріалів. Наприклад: Люди скаржаться, що їх банально «розвели на гроші». Машини багатьом таки видають (фірма «АIСЕ-Україна», що є «дахом» для «Автоплану», звітує про більш як 21 тисячу проданих автівок). Але якою ціною!.. (Україна молода, 12.09.2012, с.12).

Для виявлення загального стану використання розмовної, просторічної та сленгової лексики в сучасних виданнях було проведено спеціальне дослідження, мета якого – встановити кількісне співвідношення названих лексем у різних виданнях. Підраховано кількість вживання досліджуваних лексичних одиниць на 1000 слів у різних виданнях. Для об’єктивності результатів було обрано одну й ту ж рубрику для всіх видань – „Культура”, відібрано видання за один і той самий період (січень – червень 2005 року).

Як свідчать результати дослідження, ідіостиль кожного видання має  виразні риси на рівні співвідношення розмовної, просторічної та сленгової  лексики. Так, у виданні „Молодь  України” на 1000 слів припадає 68 розмовних  лексем, 7 просторічних, 11 сленгізмів; у  газеті „Голос України” (далі дані подано в тій же послідовності: розмовна лексика, просторіччя, сленг) – кількісне  співвідношення становить – 19 – 2 – 4; у виданні „Газета по-українськи”  – 36 – 18 – 10; у газеті „Україна молода”  – 47 – 6 – 16; у тижневику „Дзеркало  тижня” – 35 – 4 – 10; у газеті „День” – 21 – 4 – 8[6,195].

Отже, найхарактернішим стилістичним явищем, яке спостерігається в  мові ЗМІ, є проникнення в неї  елементів розмовної мови. Особливо це стосується публіцистичного стилю, який «з самого початку формується як певний конгломерат розмовного, художнього і наукового стилів» [5, 136].

Іншомовна лексика. Своєрідним засобом створення експресії в мові мас-медіа є іншомовна лексика. Причиною запозичень є не лише потреба заповнення мовних лакун, “номінативна безвихідь”, прагнення до мовної економії, а й мода, лінгвальні та естетичні смаки мовців, які прагнуть до новизни й свіжості висловлювань: блокбастер, бренд, кіднепінг, папараці, паті, піар, промоушн, ремікс, сейшн, секонд-хенд, наприклад: Мосьє Депардьє від податків втіккє до Бельгії. (Україна молода, 12.12.2012. с. 7) Але журналіст має добирати ці засоби свідомо, дотримуватися міри, формуючи мовленнєві смаки читача.

Пасивна лексика. Закономірним є поява в мові сучасного газетного дискурсу значної кількості неологізмів, а саме: словотвірних неологізмів (квазідуховність, мандатогубець,ню-стилістика, скандалізація), семантичних неологізмів (довгожитель, перезавантаження, фабрикант), індивідуально-авторських оказіоналізмів (весняномрійний, душознавець, мистецтвокрад, щедролюбець).

 Окрім неологізмів,  у газетному дискурсі вживають  і архаїзми (благо, возсіяти, злато, перст, ректи, чадо), історизми (бояри, князь, цар; жупан, лати, покут) та анахронізми (булава,купець, старшина, холоп) з метою створення колориту певної доби, гумористично-іронічного забарвлення тексту.

 Як експресивний засіб  у газетних текстах часто використовують  терміни, чому сприяє їхнє переносне  вживання. Потужної метафоризації  в газетному дискурсі зазнають  терміни таких галузей: спорту (нокаут, правила гри, тайм-аут), медицини (амнезія, ін’єкція, епідемія, реанімація), мистецтва (ренесанс, симфонія, шоу), хімії (каталізатор, корозія); виробничо-технічна лексика (набирати обертів, потрапити в обойму). Наприклад: Минулого тижня виконком УЄФА переважною більшістю голосів підтримав ідею «децентралізації» чемпіонатів Європи.( Вечірній Київ, 23.11.2012)

Фразеологізми. Як ефективний засіб експресивізації в газетному дискурсі поширені фразеологізми. Найбільш уживаними є розмовно-побутові фразеологізми, що виконують яскраво виражену оцінну функцію (впадати в око,кусати лікті, напускати туману, промивати мізки, сидіти на шиї) та фразеологізми з античної міфології (авгієві стайні, аріаднина нитка, ахіллесова п‘ята, вогонь Прометея, гордіїв вузол, канути в Лету, прокрустове ложе, сізіфова праця).

Трансформації фразеологічних одиниць, що були зафіксовані в публіцистичних текстах, відбуваються в кількох напрямках:

1. Семантичні трансформації  або заміна значення традиційного фразеологізму (структура фразеологічної одиниці залишається незмінною): При затвердженні Януковича головою уряду обійшлося без опозиціонерів – правда, Ющенку довелося забрати у своїх депутатів картки для голосування, щоб ніхто не скакнув у гречку (Події і коментарі, № 16–17, 2010) – скакати у гречку – зраджувати дружині або чоловікові, чи мати нешлюбні зв’язки, тут – зраджувати інтересам Блоку «Наша Україна».

2. Структурні модифікації:

– лексична субституція  – заміна компонента фразеологічної одиниці (значення при цьому залишається незмінним, але набуває додаткової експресивності): Єдине нововведення Піскуна – цепублічне озвучення заяв, тоді як у цій справі ще «кінь не валявся» (Україна молода, 20.09.2010) – і кіт не валявся – нічого не робиться; – семантичне нарощування або розширення значення за рахунок залучення ад’єктивів.

– семантизація фразеологічних одиниць або прийом реалізації одного з компонентів у вільному значенні: Потрібно не лише«фільтрувати базар», але й «фільтрувати розмови», коментарі, уміти протиставляти потоку негативної інформації свій контрпотік (По-українськи, № 26–27, 2012);

– усічення фразеологічної одиниці: Десятка з два найкращих моделей міста почали спати і бачити себе у мерському кріслі (спати і бачити уві сні – «дуже бажати», хотіти чого-небудь, мріяти про здійснення чогось (Вечірній Київ, № 19, 2012) тощо[8,31].

3. г) Словотвірні  засоби експесивізації

Демінутивні й  аугментативні суфікси.  До основних дієвих засобів експресивізації на словотвірному рівні належать демінутивні й аугментативні суфікси. Значна частина суфіксів суб‟єктивної оцінки передає позитивне ставлення журналіста до певного образу чи події, надає газетному тексту емоційних відтінків схвалення, захоплення, радості, симпатії, ніжності, замилування, пошани. Основним засобом творення такого експресивно-стилістичного забарвлення є лексеми зі зменшено-пестливими суфіксами -ок, -ик,-ецґ, -ечок, -очок, -чик, -усґ: холодок, кігтик, вітерець, вершечок, місточок, диванчик, дідусь; -ин(а), -очк(а), -ечк(а), -ичк(а), -оньк(а), -инк(а): краплина, часточка, пляшечка, сестричка, капличка, кухонька, перлинка; -ц(е), -ачк(о), -ячк(о), -ечк(о): озерце, зіллячко, сонечко.

 Водночас із позитивними  емоціями демінутиви в певних  контекстуально-ситуативних умовах  маютьвластивість відтворювати  широку палітру негативних відтінків:  боржок, костюмчик, людці, писанина,планчики, побрехенька, п‘яничка, сімейка, смішок, статейки, торгашики,шматочок, штришок. Такі утворення в газетному дискурсі породжують експресію іронії, зневаги, приниження, здивування, осуду, нехтування, відрази, служать для вираження антипатії, відкрито несхвального авторського ставлення.

 Для передачі негативних  емоцій та змалювання іронічних  образів у газетному дискурсі використовують ще й аугментативні суфікси -аш, -юг(а), -юган, -юр(а): торгаш, злодюга, ледарюга, вітрюган, собацюра; -ук(а), -юк(а), -аці(я), -щин(а), -енці(я), -анин(а), -неч(а): холодюка, грязюка, зміюка, мудрація, літературщина, штукенція, гупанина, гуркотнеча; -ак(а), -як(а), -юг +-к(а), -уд(а), -ур(а), -іс(а): забіяка, злодюжка, зануда, замазура, гульвіса.

Уживання пестливо-здрібнілої лексики у публіцистичному мовленні допомагає мовцям передавати позитивні  емоції, висловлювати почуття ніжності, тепла, задоволення, відображати прихильне  ставлення до співрозмовника чи до предмета повідомлення.

Слова ці, без перебільшення, - згустки енергії, любові, добра, які  формують сприятливі умови для спілкування: Як каже скептичний голос, більшість української еміграції складається з безкрилої, покірної пастирям пастви, а пастирі уміють тільки на чужих возах сидіти і тихесенько грати на сопілочках чужих пісеньок, то мені доведеться ще раз сказати собі та іншим, що я цій українській нації нічим не можу бути корисним, що я їй не потрібний і що мені треба шукати собі рідненьких возів та пісень.(Літературна Україна, 14.11.2012, с.11).

Натомість збільшено-згрубіла лексика, виконує в основному  функцію приниження людини, висловлювання  зневаги до неї: Якось Драгоманов на питання про те, чому українська інтелігенція виглядає такою слабосилою і гнилою, відповів: а як би виглядала французька інтелігенція, коли б третина її вважала себе німцями, третина англійцями і третина – італійцями. (Літературна Україна, 19.10.2012). Така лексика ускладнює порозуміння співрозмовників. Вона є показником низької загальної культури мовця. Лексичні одиниці в художньо-публіцистичних текстах часто зазнають експресивізації, що зумовлює втрату ними номінативних функцій, моносемічності, стилістичної нейтральності.

Осново- і словоскладання. Продуктивним засобом експресивізації на словотвірному рівні є також осново- і словоскладання.Завдяки вдалим поєднаннням несумiсних у семантичному відношенні компонентiв встановлюються нові  звязки мiж явищами i поняттями, якi своєю незвичайнiстю й образнiстю викликають появу нових асоцiацiй: білоручка, доброчинник, дурносміх, душохват, гріхопадіння, зірвиголова, пройдисвіт, пустодзвін, пустоцвіт, скульптуроманія.

3.ґ) Морфологічні засоби експресивізації менш виразні, ніж лексичні та словотвірні, бо вони виявляються на більшій площині тексту, ніж слово. Найчастіше вони набувають емоційно-експресивного забарвлення лише в межах певного контексту. До таких засобів належать: іменники “спільного” роду (базіка, бідолаха, волоцюга, злодюжка, ледащо, нечепура, плакса, приблуда, трудяга), іменники у складі сегментних конструкцій, значення яких виражає експресивні відтінки(про землю, про владу, про мову, про право); слова категорії стану (боляче, боязко, досадно, страшно, шкода, вітряно, темно, тихо, холодно); імперативні форми (будьмо пильні),вигуки(а, а-а, ай, ах, є, ех, і, о, ой, ох, ух); а також категорії роду та числа іменників, ступені порівняння й нанизування прикметників. Наприклад: Взимку,коли на вулиці холодно, організм потребує більше вітамінів.( Україна молода, 28.11.2012, с.10)

3. д) До синтаксичних засобів вираження експресії у дискурсі мас-медіа відносимо такі синтаксичні конструкції, за допомогою яких журналіст привертає увагу читача, спонукає до сприйняття і роздумів, висловлює емоційну оцінку актуальних подій суспільно-політичного життя.

 Широку гаму емоційно-оцінних  значень із високим ступенем  експресії реалізують питальні речення, кількісний показник яких у досліджуваних текстах досить високий. Питальні конструкції розкривають емоційно-оцінне значення за допомогою авторизовано-оцінних запитань, не тільки служать міркуванням, питанням, а й підкреслюють потрібну думку, виражають припущення, обурення, осуд, незадоволення, здивування, заперечення. Напр.: “Хіба не ми заради рейтингу запрошували у телепрограми й редакції хамів і скандальних паяців?… Ці люди отруювали свідомість мільйонам глядачів, а ми називали це «свободою слова»?”(День. – 20.11.2008. – С. 8).

 Окличні речення в  газетному мовленні реалізують  емотивно-експресивну функцію мови, передають емоційне ставлення  автора до зображуваної ним  події чи особи,відтворюють оцінку (презирство, іронію, віру, замилування), спонукання до дії: “Та це ж усе одно, що вовкові доручити стерегти кошару!” (День. – 26.01.2010. – С. 18); “А ви так чекаєте, що покличуть! Це нескінченне, болісне чекання!” (Дзеркало тижня. – 9/15.12.2011. – С. 6).