Розслідування масових заворушень

     2.2. Особливості тактики  початкових слідчих  дій

     Огляд місця події масових заворушень потрібно провести негайно після їх учинення. Витрата зусиль на організаційно-управлінські проблеми та вчинення перевірки заяви або повідомлення про злочин завжди потребує певного часу. А тому необхідно вжити заходів до організації охорони місця вчинення масових заворушень. Якщо масові заворушення є тривалими в часі, а місцем відповідної події є значні площі місцевості, велика кількість квартир, різних будівель, які піддалися погромам, то у такому разі заходи охорони можуть належних результатів не дати. З цих причин припустимим є введення надзвичайного стану.

     Застосування  науково-технічних засобів (звуко-, кіно- і відеозапису) для фіксації обставин, перебігу і результатів  проведення огляду місця події —  масових заворушень сприяє його ефективності, оскільки апаратура, яка фіксує звук і зображення, фактично на відповідних носіях містить багатшу інформацію. Матеріали відео-, кінозапису, що вчинені в процесі огляду, необхідно додати до протоколу як такі, що пояснюють його зміст. Особливо переконливими, цілком очевидними такі пояснення є тоді, коли під час масових заворушень були знищені, пошкоджені, зруйновані приміщення, магазини, житло, мости, інші об'єкти, засоби провадження тощо.

     При огляді місцевості як місця вчинення масових заворушень особливу увагу потрібно звертати на пошук матеріальних слідів злочину, що утворилися внаслідок ходу злочинних діянь і його результатів.

     Якщо  масові заворушення супроводжувалися погромами квартир у багатоповерхових будинках, зґвалтуванням потерпілих — їх мешканців, заподіянням їм тілесних ушкоджень, то при огляді таких квартир потерпілі заявляють суб'єктам криміналістичної діяльності про ознаки зовнішності окремих учасників натовпу.

     Одяг  потерпілих жінок, якщо вони були зґвалтовані, потрібно вилучати з метою виявлення на ньому слідів сперми злочинців, мікрочастинок їхнього одягу, різних речовин та різних пошкоджень. Інколи за оглянутим та вилученим одягом підозрюваних вдається встановити його належність певній особі. Потерпілі переважно не можуть впізнати учасників у натовпі, що безчинствував, за ознаками зовнішнього вигляду і прикметами цих осіб. Вони лише розповідають про обставини вчинення злочину та прикмети верхнього одягу злочинців. При вчиненні безчинств у приміщеннях (квартирах) учасники масових заворушень та потерпілі перебувають на близькій відстані, і потерпілі чують розмови між злочинцями, як вони називають імена один одного, які слова вживають найчастіше. Можливе також, що на одяг потрапляють сліди крові, інші речовини біологічного чи штучного походження у вигляді мікрочастинок (зокрема з одягу). Доцільно одяг і потерпілих, і підозрюваних відразу ж вилучати і проводити його огляд у лабораторних умовах з використанням криміналістичної техніки.

     Затримання  учасників масових заворушень є  однією з невідкладних слідчих дій в кримінальних справах відповідного виду злочинів. Затримання учасників масових заворушень фактично відбувається у двох формах, які мають кримінально-процесуальний характер. Перша форма — це затримання органом дізнання учасника масових заворушень як підозрюваного у вчиненні злочину відповідно до ст. 106 КПК України. Необхідність у такому затриманні виникає раптово, вона має невідкладний характер і тому фактично вчинюється до порушення кримінальної справи, хоч в Україні є загальновизнаним, що затримання підозрюваного є допустимим лише після порушення кримінальної справи.

     Інша  форма затримання учасників масових  заворушень — це затримання їх як підозрюваних у вчиненні відповідного злочину  після порушення кримінальної справи, тобто в процесі її розслідування. Це означає, що у справі має бути зібрано достатньо доказів про те, що особа підозрюється у вчиненні масових заворушень.

     Рішення про затримання особи, підозрюваної у скоєнні масових заворушень, слідчий приймає самостійно відповідно до вимог статей 115, 130 КПК України [20]. Орган дізнання також зобов'язаний затримати особу, підозрювану у вчиненні масових заворушень, якщо йому дав таке доручення слідчий.

     Вибір тактики затримання залежить від  цілої системи чинників. Інколи таке затримання взагалі застосовувати  недоцільно. Це в тому разі, коли неподалік від натовпу, який безчинствує, чинить опір працівникам влади — міліції, перебуває, зокрема, велика маса людей. Затримання учасників натовпу, що безчинствував, може викликати збудження у маси людей, вороже, негативне ставлення до правоохоронців.

     Досить  часто переважній більшості учасників  масових заворушень вдається зникнути з місця події, а там залишаються лише потерпілі, яким заподіяні тілесні ушкодження, та трупи постраждалих. Потерпілі з тілесними ушкодженнями, що залишилися на місці події, можуть також бути учасниками масових заворушень. З цих причин необхідно вжити заходів щодо надання їм медичної допомоги та встановлення особи кожного з них. У разі госпіталізації потерпілих необхідно забезпечити їх охорону, а потерпілих, які не потребують госпіталізації, потрібно супроводжувати до районного управління міліції.

     Органи  дізнання мають вжити заходів  щодо розшуку зниклих учасників  масових заворушень по «гарячих слідах». У разі їх розшуку вони мають бути затримані. В іншому ж випадку, у процесі досудового слідства кримінальної справи про масові заворушення, необхідно зібрати докази про винуватість зниклих осіб і оголосити їх розшук [21, c. 188-190].

     Практика  підтверджує, що натовпи учасників  масових заворушень не тільки чинять опір працівникам влади — спеціальним підрозділам міліції, військовим із застосуванням зброї, інших предметів, використаних як зброя, а й активно проводять наступальні дії. Такі злочинні діяння можуть бути вчинені учасниками масових заворушень лише в умовах натовпу — маси людей. У таких випадках необхідно встановити обставини на місці події, кількість осіб у натовпі всього, а також кількість осіб, які формально, з цікавості знаходяться у натовпі. Затримувати підозрюваних — учасників масових заворушень можна тільки в разі чисельної переваги правоохоронців. Після затримання підозрюваних — учасників масових заворушень відразу ж необхідно провести їх особистий обшук. Адже є достатні підстави вважати, що учасник масових заворушень має заховану зброю, знаряддя вчинення злочинних діянь, а також речі, цінності, якими він заволодів під час погромів, та інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини в кримінальній справі, порушеній за фактом масових заворушень.

     Особистий обшук учасника масових заворушень потрібно проводити відокремлено від інших, вилучаючи всі предмети. Бажано такий обшук проводити у два етапи. Перший етап — попередній, на місці події або неподалік біля нього. І другий — основний, що в процесуальному значенні є додатковою слідчою дією, яку бажано провести в закритому приміщенні.

     Учасниками  масових заворушень є, як правило, особи психічно неврівноважені, нервово збуджені, тому в ході обшуку за ними необхідно спостерігати. Таке спостереження потрібно для того, щоб затримана й обшукувана особа не змогла вчинити напад на правоохоронців, які проводять її обшук. Напад на працівників правоохоронних органів затримані й обшукувані особи — учасники масових заворушень — учиняли в Кіровабаді та в інших містах. Обшукувані особи можуть зробити спробу викинути, позбутися тих предметів, які вони мали при собі захованими.

     І потерпілі, і затримані підозрювані  мають пройти судово-медичне обстеження, бажано, щоб його провів судово-медичний експерт. Судово-медичне обстеження потрібне, щоб виявити і засвідчити наявність на тілі потерпілих і підозрюваних — учасників масових заворушень — синців, подряпин, садна, переломів — слідів злочину. Судово-медичне обстеження підозрюваних — учасників масових заворушень — потрібне для того, щоб виявити і засвідчити наявність у них наркотичного чи алкогольного сп'яніння. Це є надзвичайно важливим тому, що таким чином можна здобути докази про причетність певних осіб до організації масових заворушень.

     Допити  потерпілих і свідків у кримінальній справі, порушеній за фактом масових  заворушень, за можливості необхідно  проводити відразу ж після встановлення відповідної особи. Але визначення часових меж проведення допитів, їх тривалості залежить від системи процесуальних і непроцесуальних факторів, у тому числі: оперативної обстановки в місті, районі, регіоні; особливої складності кримінальної справи; строків досудового слідства; кількості слідчих слідчої бригади; особливостей загальної слідчої ситуації, яка склалася на початок допиту та інших.

     Основне завдання допиту потерпілих і свідків  полягає в з'ясуванні всіх обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі про злочин — масові заворушення, у тому числі встановленню вини конкретної особи.

     Якщо  учасники масових заворушень не затримані, то у такому разі особи можуть бути відомі й невідомі слідству. Коли учасники масових заворушень невідомі, необхідно акцентувати увагу в процесі допиту потерпілих і свідків на прикмети, які можна використати для встановлення і розшуку відповідних осіб. Виконати це не завжди можливо з різних причин. Тому доцільно хід масових заворушень завжди фіксувати оперативними можливостями, застосовуючи відеозапис, а в процесі розслідування кримінальної справи про злочин відповідні відеозаписи використовувати з метою пред'явлення осіб для впізнання, відповідно до вимог ст. 174 КПК України.

     Кого  саме необхідно допитувати першим — потерпілих чи свідків? Це залежить від криміналістичної характеристики масових заворушень, особливостей слідчої ситуації, інших чинників. Щодо впливу криміналістичної характеристики на визначення першочерговості допиту зазначених учасників криміналістичної діяльності, то вона становить певну систему особливостей, характерних саме для масових заворушень. Це чітко підтверджується типовістю елементів криміналістичної характеристики масових заворушень: предметом злочинного посягання; способом учинення і приховання злочину; обставинами, за яких готувався і учинявся цей злочин; особливістю залишення злочинцями слідів; особами злочинців і потерпілих. Зазначені елементи криміналістичної характеристики масових заворушень мають своєрідність, відмінну особливість, що впливає на визначення першочерговості допиту. Це передусім несподіваність установлення: обставин, які відносять до події злочину (об'єкт і ознаки об'єктивної сторони); винуватості особи, що брала участь у вчиненні масових заворушень, їх мотивів; обставин, що впливають на ступінь тяжкості масових заворушень, характеризують особу кожного їх учасника.

     Вплив слідчої ситуації на визначення першочерговості  допиту потерпілих, свідків масових  заворушень також є незаперечним. У процесі проведення початкових слідчих дій в кримінальній справі про масові заворушення обставини можуть раптово змінюватися. Тому слідчі мають враховувати відповідні умови. Ситуативність як загальне положення криміналістичної тактики суттєво впливає на визначення порядку допиту учасників криміналістичної діяльності у кримінальній справі про масові заворушення. Допити потерпілих і свідків у кримінальній справі про масові заворушення є складними відповідальними слідчими діями.

     Допит підозрюваного у кримінальній справі про масові заворушення доцільно проводити відразу ж після застосування щодо нього заходу процесуального примусу — затримання. Затриманих підозрюваних у вчиненні масових заворушень може бути декілька. Невідкладний допит позбавить підозрюваних можливості виробити спільний напрям поведінки-захисту. Своєчасне і швидке проведення досудового слідства кримінальної справи про масові заворушення в сукупності з іншими умовами фактично не дає слідчому можливості ретельно підготуватися до допиту підозрюваних.

     Практика  підтверджує, що в ході таких допитів  підозрюваних слідчі використовують інформацію матеріалів перевірки заяв, повідомлень про масові заворушення до порушення кримінальної справи — пояснення від громадян, посадових осіб, витребувані документи, рапорти працівників міліції. Якщо хід масових заворушень зафіксовано на відеозапис, де зображена участь у вчиненні злочину допитуваного, підозрюваного, то у такому разі можна його допитувати до потерпілих і свідків. Перший допит підозрюваного щодо його участі в масових заворушеннях може мати різні завдання. Усе залежить від окремих елементів криміналістичної характеристики масових заворушень (особа підозрюваного, напрям проведення захисту) і кримінально-процесуальних елементів (об'єм і характер доказів).

     Слідчому  необхідно отримати від підозрюваного  інформацію про події злочину, дії  підозрюваного та інших учасників  натовпу, що безчинствував. На перших допитах  підозрювані можуть давати або не давати правдиві показання. Підозрювані, як правило, пам'ятають обставини вчинення масових заворушень, але вважають, що не у власних інтересах говорити правду, тому перекручують подію злочину, замовчують окремі обставини. Завдання слідчого полягає не в тому, щоб підозрюваний визнав свою вину, а в тому, щоб отримати від нього правдиві показання [22, c. 395-397].

     Отже, у ході допиту підозрюваного у  вчиненні масових заворушень слідчий має використати систему тактичних прийомів і тактичних комбінацій.