Розслідування масових заворушень

     Обшук необхідно проводити за місцем проживання, роботи підозрюваного у вчиненні масових заворушень, в офісах громадських організацій, партій, членом яких він був, а також в інших приміщеннях і місцях, коли є достатні підстави вважати, що там знаходяться знаряддя вчинення злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі чи забезпечення цивільного позову.

     Пошуку  і вилученню в кримінальних справах  про масові заворушення підлягають: вогнепальна і холодна зброя; інші предмети, які використовувалися як зброя (залізні прути, газові балончики і пістолети тощо); боєприпаси; вибухові пристрої та їх складові частини; наркотичні засоби і психотропні речовини, їх аналоги, прекурсори; інші об'єкти, що доказують факт учинення масових заворушень. Пошуку і вилученню підлягають також об'єкти, що свідчать про вчинення підозрюваними інших злочинів.

     Особливу  групу об'єктів пошуку і вилучення  в ході обшуків у кримінальних справах про масові заворушення  становлять ті з них, що є доказами фактів готування до цього злочину, замаху на його вчинення та організації: документи, листи, бухгалтерські й банківські документи про перерахування грошей тощо. Організатори масових заворушень можуть влаштовувати схованки для зберігання перелічених об'єктів, наймати автотранспорт для їх спрощеного, швидкого перевезення. 

     2.3. Подальші слідчі  дії

     Найтиповіші ситуації при допиті обвинувачених  у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 294 КК України, мають три можливих варіанти.

     Перший  варіант, передбачає обставини, коли обвинувачений повністю або частково заперечує свою причетність до вчинення відповідного злочину або визнає свою вину і наполягає на тому, що він діяв у натовпі, що безчинствував, самостійно, «автономно». Тобто, обвинувачений пояснює, що в натовпі, що безчинствував, він нікого не знав, усі рішення щодо управління собою приймав одноособово, незалежно. Таке розуміння обвинуваченим зазначених обставин в основному є помилковим.

     Другий  варіант типової ситуації при  допиті обвинувачених охоплює майже  аналогічну ситуацію. Обвинувачений повністю або частково заперечує свою причетність до участі у вчиненні масових заворушень чи визнає свою вину, але стверджує той факт, що в натовпі, що безчинствував, перебували і діяли знайомі йому особи. В умовах масових заворушень натовп людей перетворюється на динамічну соціальну масу, активно діючі структурні елементи якої — це групи в основному з молоді, з малозабезпечених сімей, що об'єднуються за такими ознаками: за місцем проживання, роботи, за товариством, знайомством. Як правило, учасники цих груп перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

     Третій  варіант типової ситуації при  допиті обвинувачених найскладніший, оскільки ввібрав у себе умови, коли в натовпі, що безчинствував, діяли групи осіб; групи осіб за попередньою змовою; організовані групи; злочинні організації; найманці й запрошені з інших міст, районів, областей і держав. Домінування елементів третього варіанта залежить від різновиду масових заворушень — національних, соціальних характеристик маси людей, які утворюють натовп, що безчинствує. Так, якщо масові заворушення були стихійними і мали кримінальний різновид, то до натовпу, що безчинствує, входили переважно такі групи осіб: друзі, знайомі, родичі, колеги з місця роботи тощо. Якщо ж масові заворушення мали політичний різновид і були організовані чи спровоковані, то переважно натовп, що безчинствував, складався з таких груп осіб: члени громадської організації, політичної партії, студенти, учні. Перелічені групи осіб можуть діяти також за попередньою змовою. Потрібно зазначити, що довести участь у масових заворушеннях організованих груп, злочинних організацій надто складно, оскільки ці співучасники об'єднані «злочинними законами» та відповідними принципами.

     Для кожного з трьох варіантів  найбільш типової ситуації при допиті обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ст. 294 КК України, є свої тактико-криміналістичні рекомендації щодо вибору і застосування тактичних прийомів. Найчастіше при допиті обвинувачених у вчиненні масових заворушень можливе виникнення таких нетипових ситуацій:

     1) провідну (важливу) роль у вчиненні  масових заворушень відіграли психічно хворі особи;

     2) ватажкові значення в масових заворушеннях мав певний політичний, націоналістичний, релігійний фанатизм;

     3) взаємозв'язок подій обумовлений плебсологічною формулою: форма — натовп, що безчинствує, об'єкт посягання — узгоджений.

     Перелік нетипових ситуацій при допиті обвинувачених  у вчиненні масових заворушень не є завершеним, він передовсім залежить від різновиду цього злочину, природи його виникнення, інших факторів.

     Перший  імовірний різновид нетипових ситуацій: коли допитуваний визнає або не визнає свою вину, але пояснює при цьому, що в натовпі окремими групами діяли психічно хворі особи, які слугували «взірцем» поведінки для інших. Є значущим рівень активності осіб, які страждають на психічні розлади, у виникненні й протіканні масових заворушень. Ці особи слугують потужним збудником громадського двигуна масових заворушень.

     Другий  різновид нетипових ситуацій при  допиті обвинувачених у вчиненні масових заворушень охоплює ознаку: керівне значення в натовпах, що безчинствують, має певний політичний, націоналістичний, релігійний фанатизм. Учасники натовпів жагуче віддані політичній, національній чи релігійній ідеї до напівгіпнотичного стану, характерного для бузувірства.

     Наступний, третій різновид нетипових ситуацій є факультативним, оскільки моделюється слідчим за плебсологічною формулою: форма — натовп, що безчинствує, об'єкт посягання — узгоджений, на основі відомостей про події та явища, зафіксовані в показаннях обвинувачених. Факультативний різновид нетипової ситуації дає об'єктивну можливість висунути версію, що масові заворушення були організовані.

     Нетиповість факультативного різновиду ситуації полягає в тому, що відповідно до загальновизнаних правил, у теорії кримінального права організація масових заворушень - це збудження у маси людей негативного ворожого ставлення до громадського порядку, підбурювання натовпу до діянь, зазначених у диспозиції ст. 294 КК України. У даному ж випадку заінтересовані в цьому особи провели належне підготування до масових заворушень. Факультативний різновид нетипової ситуації може мати видозмінені криміналістичні форми, тобто відхилення від загальних категорій.

     У випадку найтиповіших ситуацій при допиті обвинувачених — учасників масових заворушень — потрібно використовувати звичайні тактичні прийоми: встановлення психологічного контакту, пред'явлення доказів, конкретизація показань, актуалізація (поновлення в пам'яті сприйнятого), сприяння безпосередньому словесному відтворенню, викриття неправдивих показань та їх мотивів, виявлення помилок у показаннях, допит за окремими епізодами [23, c. 461].

     Важливим  і доцільним при допиті обвинувачених, як і інших учасників криміналістичної діяльності, у процесі розслідування кримінальних справ про масові заворушення є застосовування типових плебсотактичних комбінацій:

     1) створення у допитуваного з  допомогою спеціальних прийомів перебільшеного уявлення про відповідальність натовпу та інформованість слідчого;

     2) створення у допитуваного перебільшеного  уявлення про інформованість  слідчого з допомогою спеціальних  плебсологічних прийомів, а також  тривалості допиту та спростування  другорядних фактів;

     3) створення у допитуваного за  допомогою спеціальних прийомів перебільшеного уявлення про інформованість слідчого про те, що конкретні злочини в ході масових заворушень вчиняли особи, які страждають на психічні розлади, з подальшим описом "їх зовнішності та пред'явленням до впізнання;

     4) використання принципу «діяння вчиняв натовп» - як основних питань у процесі допиту.

     Надто важливо з'ясувати при допиті обвинуваченого ступінь організованості  масових заворушень, наявність у  кожному натовпі, що безчинствує, лідера, його роль і значення. Адже лідерство є фактором, який «спрощує поведінку натовпу, що безчинствує», і феноменом, що часто претендує на самостійну частину складу злочину — масових заворушень.

     Узагальнення  кримінальних справ про масові заворушення  дозволили встановити три види лідерства:

     1) лідери-демагоги;

     2) лідери-«практики» — керівники  натовпів, що безчинствують;

     3) лідери-професіонали (поєднання якостей  першого і другого видів).

     Було  визначено також, що лідери встановлювалися  або шляхом самопризначення, або - стихійного вибору. Кожний вид лідерства має певний ефект, який збуджує агресію груп і натовпів та трансформує її в безчинства.

     Допитуючи обвинуваченого, слідчий має знати, що лідери-демагоги в основному є  представниками інтелігенції, які, виступаючи перед населенням, відкрито чи завуальовано закликають його до зборів, демонстрацій, мітингів, походів, страйків, інших актів масових мирних протестів, а також до безчинств. Лідери-«практики» — керівники організованих злочинних утворень.

     Якщо  кримінальна справа про масові заворушення  є багатоепізодною і в багатьох з цих епізодів брав участь обвинувачений, то при його допиті слідчий має в показаннях зазначати хронологічну послідовність злочинних діянь. Бажано, щоб обвинувачений вчинив власноручний запис своїх показань, а також склав схему місця чи місцевості, де були вчинені масові заворушення. На схемі необхідно зазначити напрямки рухів натовпів, що безчинствують, об'єкти посягання тощо. У подальшому при додаткових допитах обвинуваченого доцільно, щоб він повторно склав відповідні схеми. Це дасть змогу зіставити їх, протиставити і знайти протилежне, різне, а отже, виявити неправдиві показання. З цією метою слідчому необхідно також зіставляти схеми, складені різними обвинуваченими.

     2.4. Призначення експертиз

     Розслідування масових заворушень у сучасних умовах зумовлює важливість використання наукових, технічних та інших спеціальних знань і навичок. Тільки на основі використання нових досягнень науки і техніки можливе встановлення істини в кримінальних справах про масові заворушення. Насамперед, це — завдяки належному збиранню, дослідженню і використанню відповідної інформації, яка в процесі розслідування кримінальної справи про масові заворушення буде визнана у встановленому законом порядку доказами. У процесі розслідування масових заворушень наукові, технічні та інші спеціальні знання і навички можна застосовувати у двох основних формах, кожна з яких передбачає використання спеціалістів, тобто віддзеркалює відповідними способами певний бік дійсності. Перша форма передбачає використання слідчим слідчої бригади спеціальних знань і навичок спеціалістів у процесі провадження окремих слідчих дій. Це стосується пошуку, фіксації й вилучення слідів цього злочину, а також злочинів, що вчинюються в ході масових заворушень.

     Друга форма використання слідчим слідчої групи спеціальних знань і навичок спеціалістів - це призначення і проведення експертиз. Тобто, на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини кримінальної справи про масові заворушення, експерт проводить дослідження в ході судової експертизи. Відповідна діяльність вчинюється державними спеціалізованими установами, відомчими службами.

     У кримінальних справах про масові заворушення, як правило, призначають  такі експертизи: 1) судово-медичні; 2) судово-медичні речових доказів (судово-біологічні); 3) судово-фізико-технічні; 4) судово-психіатричні; 5) судово-психологічні; 6) комплексні психолого-психіатричні; 7) криміналістичні (плебсологічні).

     Судово-медична  експертиза обов'язково призначається для встановлення: причин смерті потерпілого; тяжкості й характеру тілесних ушкоджень; статевої зрілості потерпілої (у разі її зґвалтування в ході масових заворушень); віку підозрюваного, обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і про це немає відповідних документів та неможливо їх одержати [2].

     Судово-медична  експертиза речових доказів (судово-біологічна) визначає належність слідів крові, слини, інших виділень людського організму конкретній особі. Це дає змогу встановити факт перебування обвинуваченого на місці події. Можливість призначення судово-медичної експертизи речових доказів (судово-біологічну) виникає в тому разі, коли на місці масових заворушень вдається виявити виділення людського організму, недопалки [24, c. 86].

     Судово-медико-криміналістична  експертиза, як правило, визначає: чи могли бути заподіяні загиблим людям тілесні ушкодження, які спричинили їх смерть, інші тілесні ушкодження певною зброєю або іншими предметами, які використовувалися як зброя, вибуховими пристроями.

     Практика  засвідчує, що характер вчинюваних обвинуваченим  дій в ході масових заворушень дає підстави для роздумів щодо його психічної повноцінності. Якщо в кримінальній справі про масові заворушення є інформація про відхилення від нормального розвитку обвинуваченого, слід призначити судово-психіатричну експертизу. Складність людської психіки зумовлює те, що судово-психіатричну експертизу завжди проводять не менше трьох експертів-психіатрів. Проведення судово-психіатричної експертизи може бути амбулаторним і стаціонарним. Така експертиза в кримінальних справах про масові заворушення дає можливість встановити: