Множинність злочинів

Одиничний злочин має місце  там, де він передбачений кримінальним законом як одиничний самостійний  склад злочину. Він конструюється  законодавцем, виходячи з соціальних властивостей відповідного діяння, з  типовості цього діяння, єдності  його об'єктивних і суб'єктивних ознак. З цього погляду одиничним  злочином є крадіжка, хуліганство, розбій, хабарництво тощо. Саме поєднання  типових ознак цих злочинів дає  законодавцю підставу визнати їх одиничними злочинами, що охоплюються  відповідними нормами закону.

Одиничний злочин є складовим  компонентом множинності злочинів, тому з метою відмежування множинності  від одиничних злочинних діянь  необхідно дати характеристику одиничного злочину і розглянути його види.

Як зазначає М.І. Бажанов, одиничний злочин – це злочин, який передбачений законом як єдиний, один, самостійний склад злочину.

Одиничні злочини за своїми ознаками характеризуються неоднаково. Одні з них за своєю зовнішньою формою такі прості і очевидні, що не спричиняють жодних труднощів щодо кваліфікації їх як одиничних злочинів і називаються простими одиничними злочинами, котрі, як правило, характеризуються наявністю однієї дії і одного наслідку (наприклад, крадіжка або грабіж, не поєднаний з насильством). М.І. Бажанов до вказаного виду одиничних  злочинів додає також злочини, що мають дві дії (наприклад, спекуляція), і злочини, які складаються із однієї дії, яка викликає два чи більше наслідків (наприклад, необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна, що спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки.

Таким чином, простий одиничний  злочин характеризується наявністю  однієї дії (бездіяльності) і одного наслідку, або однієї дії і декількох  наслідків, або, нарешті, наявністю  альтернативних дій.

Одиничний злочин може бути охарактеризований із соціальної та юридичної сторін.

Із соціального боку одиничний  злочин зазвичай полягає у вчиненні однієї дії або однієї дії і  одного наслідку. Однак, по-перше, і  одна дія може мати складну будову (нерідко вона складається з декількох  актів, окремих самостійних рухів  тіла), по-друге, так буває далеко не завжди. Так, при державній зраді (ст. 111 КК України) можуть відбуватися  різноманітні дії (збирання відомостей, їх передача, видача таємниці тощо), але  всі вони утворюють один злочин.

У науці справедливо відзначається, що важливою ознакою одиничного злочину  є те, що всі його елементи, які  б різноманітні вони не були, обов'язково знаходяться в певному внутрішньому взаємозв'язку, являють собою ланки  здійснення єдиного злочинного плану.

Однак і ця ознака не є  вирішальною в одиничному злочині.

Головною причиною об'єднання  в єдиний злочин окремих самостійних  дій є їх розповсюдженість, повторюваність, типовість і підвищена суспільна  небезпека саме такого комплексу  дій. З юридичного боку одиничним  визнається злочин, що становить склад  одного злочину.

Таким чином, під одиничним (єдиним) злочином слід розуміти або  одне діяння (з наслідком або без  нього), або декілька окремих взаємопов'язаних актів поведінки, що утворюють в  силу їх повторюваності, поширеності  і типовості підвищену небезпеку  в даному сполученні, і містить  ознаки одного складу злочину.

На питання про одиничності  або множинності злочинів впливають  дві групи факторів: соціальні  і юридичні. Від них же залежить і розмежування одиничного злочину  і множинності. В одних випадках при розмежуванні множинності і  одиничного злочину слід враховувати  механізм його формування як соціального  явища (вчинку), в інших – особливості  його законодавчої моделі, представленої  в законі.

2.2. Види одиничних злочинів злочин небезпека

Одиничний злочин, тобто  єдине, самостійне, передбачене КК діяння, може бути простим і ускладненим. Ці терміни є робочими й не пов'язані  ні з чим, окрім структури об'єктивної сторони складу злочину.

Простий злочин передбачає одне суспільно небезпечне діяння (дію  або бездіяльність) і один наслідок, або одне діяння і кілька суспільно  небезпечних наслідків, які настають безпосередньо в результаті вчинення діяння (злочини з матеріальним складом), або тільки одне діяння (злочини  з формальним складом).

Простим злочином з одним  наслідком є, скажімо, вбивство (ч. 1 ст. 115 КК), із декількома наслідкам –  порушення законодавства про  охорону праці, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі  наслідки (ч. 2 ст. 271 КК), діяння без наслідків  – незаконне публічне вживання наркотичних  засобів (ч. 1 ст. 316 КК).

Ускладнений злочин характеризується особливостями структури об'єктивної сторони його складу. Він має декілька різновидів.

1) Продовжуваний злочин. Він характеризується вчиненням  суб'єктом злочину декількох тотожних  за своєю суттю діянь, спрямованих  на досягнення загальної мети, тобто таких, які охоплюються  єдиним умислом і складають  у сукупності один одиничний  злочин. Продовжуваний злочин вчиняється  не відразу, а певними «порціями».

У своїх постановах Пленум Верховного Суду України окреслює сутність окремих видів продовжуваних  злочинів:

«Одержання службовою  особою в декілька прийомів одного хабара за виконання чи невиконання  дій, обумовлених із тим, хто його дає, потрібно розглядати як продовжуваний  злочин. Кваліфікувати такі дії за ознакою повторності не можна».

Початком продовжуваного злочину треба вважати вчинення першого з числа декількох  тотожних діянь; закінченням – момент вчинення останнього із задуманих злочинних  діянь, тобто досягнення мети, до якої прагнув винний. Продовжуваний злочин вважається закінченим з моменту  доведення суб'єктом свого злочинного наміру до кінця.

2) Триваючий злочин –  це злочин, який визначається  вчиненням особою суспільно небезпечного  діяння, пов'язаного з подальшим  невиконанням протягом певного  часу покладених на неї обов'язків,  які вона повинна виконувати  під загрозою кримінальної відповідальності. Триваючий злочин характеризується  безперервним здійсненням протягом  визначеного часу певного злочинного  посягання, коли його об'єктивна  сторона «розтягнута» у часі (наприклад,  незаконне зберігання наркотичних  засобів, психотропних речовин  або їх аналогів – статті 307 та 309 КК), або виражається одноактною  дією чи актом бездіяльності  й подальшим безперервним злочинним  станом винної особи (наприклад,  втеча з місця позбавлення  волі або з-під варти – ст. 393 КК чи дезертирство, вчинене  шляхом нез'явлення на службу  у разі призначення, переведення,  із відрядження, відпустки або  лікувального закладу з метою  ухилитися від військової служби  – ст. 408 КК).

Триваючий злочин вважається закінченим із припиненням злочинного посягання (наприклад, наркотичні засоби були викрадені в особи, яка їх зберігала, або згоріли під час  пожежі) або припиненням злочинного стану завдяки суб'єктивним (явка з повинною, відновлення сплати аліментів  на утримання дітей тощо) або об'єктивним моментам (затримання дезертира правоохоронними  органами, виключенням кримінальної відповідальності за вчинюване діяння, досягненням певного віку особою, що ухилялася від призову на строкову військову службу тощо).

Встановлення того, що злочин є триваючим, забезпечує його правильну  кваліфікацію, а також обумовлює  можливість чи неможливість застосувати  до особи амністію, інститут давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК) тощо.

Наприклад, у ст. 4 Закону України від 1 жовтня 1996 р. «Про застосування амністії в Україні» зазначається, що чинність закону про амністію не поширюється на триваючі та продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені  або перервані після прийняття  закону про амністію.

3) Злочини з альтернативними  діяннями (діями чи бездіяльністю). Сутність таких злочинів полягає  в тому, що в диспозиціях, які  їх визначають, подано перелік  двох або більше діянь і  вчинення хоча б одного з  них створює закінчений склад  злочину. Скажімо, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ст. 205 КК). Для наявності закінченого складу злочину достатньо створити або придбати суб'єкт підприємницької діяльності із зазначеною метою, хоча можливе вчинення й обох діянь (створення й придбання).

4) Складений злочин –  це такий злочин, який складається  з двох або більше дій, кожна  з яких, якщо взяти її окремо, становить самостійний злочин, однак  у зв'язку з органічною єдністю  й підвищеною небезпекою внаслідок  їх поєднання, вони сформульовані  в законі як одиничний злочин, передбачений однією статтею  (частиною статті КК). Така конструкція  злочину робить його двооб'єктним .

Скажімо, розбій – це напад  з метою заволодіння чужим  майном, поєднаний із насильством, небезпечним  для життя чи здоров'я особи, яка  зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК). Тут у наявності фактично два злочинних діяння – відкрите викрадення (замах на викрадення) майна (об'єкт – власність) і застосування (або погроза застосування) насильства, небезпечного для життя та здоров'я  особи, яка зазнала нападу (об'єкт  – здоров'я особи).

Аналогічно вирішує закон  питання щодо хуліганства, пов'язаного  з опором представникові влади або  представникові громадськості, який виконує  обов'язки з охорони громадського порядку (ч. З ст. 296 КК). Тут у наявності  хуліганство (відповідна частина ст. 296 КК) та опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку (відповідна частина ст. 342 КК). Але в силу частого поєднання  цих проявів на практиці й підвищеної небезпеки такого поєднання законодавець вважає його одиничним злочином –  кваліфікованим хуліганством.

5) Злочин, що має додатковий  тяжкий наслідок. Ці злочини мають  два наслідки, які настають послідовно, один за одним в результаті  вчиненого діяння.

Перший наслідок – основний. В ланцюжку: діяння – перший наслідок – другий наслідок – він є  проміжним. Другий є додатковим (похідним). Ці злочини характеризуються наявністю  змішаної форми вини. Психічне ставлення  винного до першого наслідку здебільшого характеризується прямим умислом, до другого – необережністю.

Наприклад, незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134 КК). Щодо основного  наслідку – вигнання плоду –  наявний умисел, щодо додаткового (одного з них) – тривалого розладу  здоров'я, безплідності або смерті потерпілої – наявна необережність. Отже, маємо  два суспільно небезпечних наслідки, але оскільки вони створюють зазначений ланцюжок – це одиничний злочин із додатковим тяжким наслідком.

Таким чином, одиничний злочин характеризується однією дією (або  бездіяльністю), або однією дією і  одним наслідком. Одиничний злочин може розглядатися з соціальної та юридичної точки зору, і від  цього залежить розмежування одиничного злочину і множинності. Одиничний  злочин поділяється на такі види: продовжуваний, триваючий, злочини з альтернативними  діяннями, складений та злочин, що має  додатковий тяжкий наслідок. Визначення видів одиничних злочинів, їх засвоєння  дають можливість чітко, на підставі закону відмежовувати їх від проявів  множинності злочинів (повторності, сукупності тощо).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ III. Види множинності

 I. Сукупність злочинів – одна з найпоширеніших форм множинності.

1.1. Основні поняття та специфічні ознаки сукупності злочинів.

 

Сукупність злочинів як одна з найбільш поширених форм їх множинності  характеризується двома специфічними ознаками:

а) поведінка особи у  поєднанні з іншими фактичними „обставинам” відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів;

б) за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього з них  особа не була засуджена.

Із урахуванням цих  ознак зазначена форма множинності  злочинів може бути визначена таким  чином.

Сукупність злочинів —  це така форма їх множинності, при  якій поведінка особи у поєднанні  з іншими фактичними обставинами  відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів і  за жоден із цих злочинів на час  вчинення останнього особа не була засуджена. [ 12. с.84]

Як у теоретичному, так  і в практичному плані сукупність злочинів необхідно відрізняти від  конкуренції кримінально-правових норм. Певне уявлення про співвідношення цих кримінально-правових понять дає  схема, на якій у спрощеному вигляді  наведено їх особливості.

Подібність їх полягає  в тому, що і при сукупності злочинів, і при конкуренції кримінально-правових норм поведінка особи у поєднанні  з іншими фактичними обставинами  відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів. Відмінність  їх полягає в тому, що при сукупності злочинів поведінка особи в поєднанні  з іншими фактичними обставинами  лише частково охоплюється кожним із юридичних складів злочинів, тому кваліфікацію необхідно здійснювати, принаймні, за двома юридичними складами; при конкуренції кримінально-правових норм поведінка особи у поєднанні  з іншими фактичними обставинами, як правило, повністю охоплюється кожним із юри­дичних складів злочинів, але  кваліфікацію необхідно здійснювати  лише за одним із цих складів.