Основні чинники забезпечення ефективності перевезення вантажів

Тема: «Основні чинники забезпечення ефективності перевезення вантажів»

 

 

План

 

 

 

Вступ

1. Транспортна політика України

1.1  Міжнародна транспортна політика України

1.2 Державна політика держави

2. Зовнішня торгівля транспортними послугами

3. Удосконалення ефективність перевезення

3.1 . Інвестиційна діяльність

3.2 Взаємодія із фондовим ринком

4. Загальна характеристика транспортної системи перевезень України

4.1 Транспортні коридори

4.2  Автомобільний транспорт

4.3 Характеристика вхідних і вихідних транспортних потоків

5. Стан та перспективи розвитку транспортного комплексу України

Висновок

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Економічні перетворення, що відбуваються в Україні, розвиток її ділових зв'язків з іншими країнами висувають перед транспортним комплексом країни складні завдання, пов'язані з питаннями адаптації до нових умов господарювання в ринковому середовищі, інтеграції в європейські й світову транспортні системи.

Із прийняттям Декларації про державний суверенітет України та Закону про її економічну самостійність виник цілий комплекс проблем і практичних завдань щодо транспортного забезпечення зовнішньоекономічних і зовнішньоторговельних зв'язків та взаємодії транспорту України із транспортом європейських країн, які необхідно розв'язати.

Позитивний вплив па розвиток зовнішньоекономічної діяльності та формування міжнародної транспортної політики України матиме стратегія інтеграції України з Європейським Союзом, яка визначить напрямок співробітництва з організацією, що в процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції, уніфікації права, економічного співробітництва, соціального забезпечення й культурного розвитку.

В основу стратегії покладено Конституцію України, яка визначила курс зовнішньоекономічної діяльності, основні напрямки зовнішньої політики України й концепцію її національної безпеки.

На відміну від інших галузей інфраструктури, продукція транспорту не має речовинної форми, але вона матеріальна за своїм характером, тому що в процесі переміщення вантажу залучаються матеріальні кошти, зношується рухомий склад, використовуються кошти на його обслуговування та праця робітників і службовців.

Здійснювана в Україні реформа політичної системи і радикальна економічна реформа зумовили необхідність корінного вдосконале-вання організації й розвитку транспорту України як міжгалузевого комплексу, що поєднує всі види транспорту (магістральні види транспорту), а також сфери матеріального виробництва (промисловий, будівельний, сільськогосподарський транспорт).

Україна налагодила зовнішньоекономічні зв'язки з 200 країнами світу, оскільки має вигідне геополітичне розташування. За коефієцієнтом транзитності своєї території Україна посідає перше місце в Європі. Як свідчить статистика, вантажі й пасажири в міжнародному сполученні перевозяться здебільшого автомобільним транспортом. Загальна вартість вантажів, що доставляють автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, досягла майже 80 % від загальної вартості вантажів, перевезених усіма видами транспорту. Це зумовлено тим, що автотранспортом швидше й зручніше, ніж іншими видами транспорту, перевозити найцінніші вантажі, особливо дрібними партіями на невеликі відстані (500-1000 км), із можливістю доставки вантажів «від дверей до дверей».

Опитування 1400 транспортників і близько 10 000 клієнтів у 12 європейських країнах показало, що 75 % із них поставили на перше місце перевезення автотранспортом, а 85 % назвали такі перевезення ефективними.

У міжнародному сполученні для потреб народного господарства України автотранспортом перевозиться 54-60 % вантажів і пасажирів, а 40-46 % проходять транзитом через її територію.

У середньому за останні роки обсяг перевезень вантажів автотранспортом по території України в міжнародному сполученні становить більше 16 млн.т і 12 млн. пасажирів на рік, включаючи транзит. Обсяги цих перевезень зростають щорічно на 10-15 % і такими залишатимуться й у майбутньому, оскільки зовнішньоекономічні відносини України розвиваються.

Більш ніж 60 % зазначених перевезень здійснюються автоперевіз-никами нашої країни, а 40 % - перевізниками інших країн Європи й Азії. Причому щороку питома вага перевезень, здійснюваних власним транспортом, зростає за рахунок скорочення частки ринку іноземних автоперевізників.

Подальший розвиток автомобільних перевезень залежить від того, наскільки ефективно будуть використовуватися переваги автомобільного транспорту, зокрема його надійність, висока швидкість доставки вантажів, низькі транспортні витрати, рівень гнучкості обслуговування, збереження вантажів під час перевезення, а також від характеру, якості й обсягу надаваного сервісу на дорогах України.

Найбільш стабільні транспортні зв'язки Україна підтримує з Російською Федерацією, Польщею, Молдовою, Республікою Білорусь, Латвією, Італією, Чехією й іншими країнами Європи. Для інтеграції міжнародних автомобільних перевезень України в європейську транспортну систему необхідний подальший розвиток міжнародних транспортних коридорів в Україні й підвищення рівня автотранспортного сервісу.

Міжнародними транспортними організаціями й Урядом України визначено п'ять стабільних міжнародних транспортних коридорів і гри міждержавні транспортні коридори, по яких здійснюється перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом. Довжина восьми транспортних коридорів на території України становить більш ніж 7,2 тис. км по основному напряму та 1,7 тис. км по відгалуженнях. Для успішної роботи ці коридори повинні бути оснащені відповідною мережею комплексів: пунктами й об'єктами автодорожнього сервісу, які за потужністю і пропускною здатністю, кількістю і якістю обслуговування перевізників ще далекі від міжнародних стандартів, нормативів і вимог.

 

 

 

 

 

 

              

               

                1. Транспортна політика України

           1.1 Міжнародна транспортна політика України

Стабільна робота всіх видів транспорту є невід'ємною умовою нормального функціонування економіки України. Тому винятково важливою є розробка й реалізація державної транспортної політики на сучасному етапі, принципом якої повинна стати підтримка такого рівня розвитку транспорту, який би давав змогу за будь-яких умов задовольняти життєво важливі потреби економіки й населення в перевезеннях, забезпечував його конкурентноздатність на внутрішньому й міжнародному ринках транспортних послуг, мобілізаційну готовність до роботи в надзвичайних ситуаціях, здатність протистояти внутрішнім і зовнішнім погрозам, що знижують економічну безпеку держави.

Транспортна політика держави являє собою комплексну програму дій у різних напрямках діяльності ТДК, включаючи його техніко-технологічну модернізацію, адаптацію до ринкових умов господарювання, інституціональні перетворення у сфері форм власності, економічних відносин, системи керування, інтеграції з європейськими й світовими транспортними системами, кадрової й соціальної політики, економічної безпеки держави тощо.

За останні роки значно посилилися тенденції глобалізації економіки, у зв'язку з чим підвищилися темпи росту транснаціональних потоків.

Стратегія інтеграції визначила основні напрямки співробітництва України з Європейським союзом - організацією, що у процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції, уніфікації права, економічного співробітництва, соціального забезпечення й культурного розвитку.

В основу стратегії інтеграції покладені:

- Конституція України, що встановлює напрямок зовнішньополітичної діяльності України на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримки взаємовигідного співробітництва із членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права;

• основні напрямки зовнішньої політики України й Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, схвалені Верховною Радою України;
• Угода про партнерство і співробітництво, підписана між Україною та Європейським союзом, що визначає механізм взаємодії між Україною та ЄС.

Стратегія інтеграції визначає основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2010 р., протягом якого повинні бути створені передумови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в ЄС.

Інтеграція може забезпечити входження України в європейський політичний, економічний і правовий простір і одержання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС, що є головним зовнішньополітичним пріоритетом України в середньостроковому вимірі.

Стратегія на перспективу розвитку транспортно-дорожнього комплексу визначена в розробленій і затвердженій Урядом Концепції реформування транспортного сектора національної економіки.

У розвиток Концепції підготовлена й схвалена рішенням Уряду Державна Програма розвитку транспортно-дорожнього комплексу на 2005-2020 рр.

Ця програма ґрунтується на першочергових завданнях галузі щодо забезпечення потреб господарського комплексу й населення в перевезеннях і визначає пріоритетні напрямки її розвитку на середньостро-ковий період і шляхи її реалізації.

У липні 2001р. на Всеукраїнській нараді працівників транспортно-дорожнього комплексу схвалена Концепція розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на період до 2020 року.

Мета Концепції:

• здійснення транспортно-економічних зв'язків із закордонними партнерами на паритетних умовах;
• поглиблення інтеграції транспортної системи України зі світовою транспортною системою при збереженні пріоритетних транспортно-економічних зв'язків з державами СНД, відкритості транспортної системи України для закордонних партнерів та інвесторів, захисту інтересів держави і законних інтересів вітчизняних транспортних підприємців;

державна підтримка технічної й технологічної модернізації транспортно-дорожнього комплексу України для прискорення виходу на світові стандарти якості транспортного обслуговування;

• стимулювання експортно-орієнтованих видів транспортної діяльності, розвиток експортного потенціалу транспорту;
• створення умов для вільного підприємництва у сфері транспортного посередницького обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків, розвитку конкуренції й обмеження монополізму в цій діяльності;
• максимального наближення національного транспортного законодавства України до норм міжнародного права.

Усі суб'єкти транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форми власності, на якій вони засновані, мають рівне право здійснювати будь-які його види, не заборонені законами України. На всі види діяльності, що мають певні обмеження, встановлені чинним законодавством, повинні бути оформлені ліцензії й/або сертифікати, що підтверджують їхню якість і безпеку.

Держава сприяє розвитку конкуренції в транспортному забезпеченні зовнішньоекономічної діяльності. Застосування обмежувальних заходів допускається лише у випадках, коли надмірна конкуренція суперечить інтересам держави.

Держава здійснює захист державних і суспільних інтересів у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності шляхом розробки і впровадження заходів щодо раціонального використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, захисту навколишнього природного середовища, дотримання вимог і стандартів якості обслуговування, безпеки руху, польотів, судноплавства, припинення злочинних дій.

Юрисдикція держави поширюється на всі транспортні засоби України незалежно від форми власності суб'єктів транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, яким воли належать, і місця знаходлсення транспортних засобів.

Передача транспортних засобів державних і заснованих на державній формі власності підприємств України під юрисдикцію інших держав допускається лише тимчасово на умовах оренди, за міжурядовими угодами про загальну експлуатацію транспортних засобів, а також у діяльності спільних транспортних підприємств.

Геополітичне й геоекономічне розташування України, по території якої проходить ряд основних транспортних комунікацій (у тому числі три критських коридори), визначає її важливу роль у системі МТК. З урахуванням цього Урядом України затверджена Програма створення й функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні.

Реалізація цієї Програми повинна сприяти залученню до проходження по території України додаткових вантажопотоків і пасажиропотоків, розширенню її зовнішньоекономічних зв'язків, експорту транспортних послуг, створенню додаткових робочих місць. Крім того, це створить дієві стимули техніко-технологічної модернізації ТДК України в цілому, прискорить процеси її інтеграції з європейськими та світовими транспортними системами, формування загального транспортного простору в рамках СНД.

Виконаний аналіз показав, що на сучасному етапі інтеграція ТДК України із транспортними системами інших країн істотно ускладнюється через відставання в розвитку матеріально-технічної бази всіх видів транспорту, збереження застарілих методів керування зовнішньоторговельними і транзитними перевезеннями, недосконалості правової бази, що регламентує взаємини українських та іноземних учасників міжнародних перевезень. Усе це негативно позначається на конкурентноздатності українського експорту.

У зв'язку з цим питання визначення пріоритетних напрямків розвитку ТДК України, економічного й правового регулювання відносин при формуванні МТК із урахуванням вимог економічної й національної безпеки набувають особливої актуальності, вимагають розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо формування державної транспортної політики в Україні, основними напрямками якої повинні стати: