Основні чинники забезпечення ефективності перевезення вантажів

• забезпечення національного суверенітету України;
• дотримання вимог національної безпеки, зокрема, у питаннях запобігання спробам втручання у внутрішні справи України, збереження контролю за стратегічно важливими об'єктами ТДК України, налагодження рівноправних і взаємовигідних відносин з усіма державами, забезпечення екологічно й технологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства;
• відповідність інтеграційних процесів у сфері транспорту національним економічним інтересам, у тому числі в питаннях:
• створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки;
• збереження й підвищення науково-технологічного потенціалу ТДК України;
• запобігання виникненню структурних диспропорцій, транснаціональних монополій, підтримки контролю за національним ринком транспортних послуг;
• ресурсної, фінансової, технологічної незалежності національного транспорту від інших країн;
• економічної взаємодії України зі світовою економічною системою;
• запобігання відтоку за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів.

У числі пріоритетних напрямків інтеграції ТДК України з європейськими і світовими транспортними системами першочерговим є включення його в міжнародну систему транспортних коридорів, що забезпечить:

• надзвичайно великий обсяг робіт з будівництва та реконструкції мережі шляхів сполучення, терміналів, пунктів пропуску транспорту через кордон, відновлення рухомого складу, техніко-тех-нологічну модернізацію, розвиток інформаційної мережі тощо;
• потреби в розробці законодавчої й іншої нормативно-правової бази розвитку транспортних коридорів на основі уніфікації (гармонізації) з міжнародними транспортними конвенціями й угодами, єдині вимоги стандартів, технічних умов, статистики;
• здійснення поетапного переходу на засади міжнародної транспортної політики, прийнятої ЕЕК О ОН, важливими елементами якої є перехід на ринкові основи функціонування ТДК, приватизація, демонополізація, розвиток конкурентного середовища;
• спрощення процедури перетину кордону за рахунок організації спільних контрольно-пропускних пунктів, обмеження, при можливості, перевірок вантажів перевірками транспортних документів, узгодження режимів роботи митниць, стандартизація документів і под. Це створить умови для мінімальних затримок транспортних потоків;
• удосконалення й узгодження діяльності системи транспортно-експедиторського обслуговування при міждержавних перевезеннях на принципах Міжнародної федерації експедиторських асоціацій (РІАТА);
• прискорення розвитку інтермодальних перевезень, упровадження узгоджених із західноєвропейськими системами електронного обігу документів для перевезення вантажів, систем резервування місць і продажу квитків на пасажирський транспорт міждержавного сполучення;
• проведення активної державної політики для використання високого транзитного потенціалу України як важливого джерела одержання додаткових валютних надходжень у державний бюджет. У цьому плані доцільне максимальне розширення економічного співробітництва з державами на всіх рівнях. Крім питань чисто технологічного плану (умови, швидкість, схоронність вантажів, сервіс), повинні розглядатися такі, як створення спільних транзитних компаній, спільна участь в інвестиціях і прибутках від експлуатації транзитних систем, що проходять через морські порти й територію України;

- підвищення міжнародного рейтингу України за рахунок комп-. лексного впровадження заходів, які забезпечать швидке, безперервне, безпечне просування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів.

Головнцм завданням є створення єдиної системи інформаційного забезпечення ТДК, інтегрованої в європейську транспортну інформаційну систему, яке може бути досягнуте шляхом опти-мізації діючих інформаційних структур національних ТДК, підвищення інформативності, впровадження високих інформаційних технологій.

Першочерговими заходами в розв'язанні цього питання є:

• забезпечення постійного контролю за проходженням вантажами різних елементів транспортного технологічного ланцюга з метою виключення невиправданих затримок у просуванні вантажопотоків, забезпечення збереження вантажів;
• досягнення відповідності проходження документації, пов'язаної з переміщенням вантажів, швидкості руху транспорту;
• створення і нформаційної системи для споживачів транспортних послуг у рамках всіх країн;
• формування баз даних для єдиного інформаційного забезпечення міждержавних перевезень вантажів і пасажирів; розробка принципів побудови інтегрованих мереж передачі інформаційних даних;
• визначення й реалізація основних завдань інформаційного забезпечення формування міжнародних транспортних коридорів з урахуванням міжнародних критеріїв і вимог;

« погоджена технічна модернізація бази інформатики, впровадження сучасних інформаційних технологій міждержавних перевезень;

• забезпечення загальних вимог до створення системи транспортної статистики.

Поряд з інтеграцією ТДК України з європейською транспортною системою, удосконалення вимагає і співробітництво країн СНД у сфері транспорту з метою створення необхідних правових, економічних та організаційних умов для безперешкодного транспортування вантажів і перевезень пасажирів у міжнародних сполученнях держав Співдружності через прикордонні залізничні й автомобільні переходи, морські порти, а також транзитом по їхній території. Для цього необхідне формування й удосконалення національних транспортних систем і створення в рамках СНД загального транспортного простору.

При розробці основ загального транспортного простору в рамках СНД вихідними є такі принципові положення:

• об'єктивна економічна вигідність інтеграції національних транспортних систем країн. Значні обсяги перевезень у міждержавних сполученнях між країнами СНД й Україною, експлуатація однакових транспортних засобів, а також наявність отриманих у спадок транспортних мереж, терміналів, інформаційних систем, побудованих за єдиними технічними стандартами, дозволяють без значних капіталовкладень забезпечити істотне підвищення ефективності діяльності транспорту, якості обслуговування економіки й населення, будуть сприяти зміцненню позицій держави на міжнародних ринках транспортних послуг;
• перспективність створення загального транспортного простору в рамках СНД, що зумовлюється високим рівнем корпоративних зв'язків і спільними інтересами у збереженні й подальшому розвитку в рамках цих держав ринку збуту товарів, недостатньо кон-курентноздатних для реалізації на світових товарних ринках;
• несуперечність створення загального транспортного простору країн СНД процесу інтеграції їх ТДК із європейськими та світовою транспортними системами, що визначається загальним прагненням більшості цих держав (зокрема України, Росії, Білорусі, Молдови та ін.) до європейської інтеграції, розвитку партнерських відносин з ЄС й іншими міждержавними економічними організаціями;
• поетапність реалізації інтеграційних заходів щодо ступеня визрівання відповідних політичних й економічних умов, необхідність їхнього узгодження із процесами входження ТДК України в європейські й світову транспортні системи, дотримання вимог економічної безпеки держави.

Стратегічними цілями інтеграції транспортних систем країн СНД повинні стати:

• забезпечення гарантованого і якісного задоволення потреб у перевезеннях вантажів і пасажирів;
• сприяння зовнішньоекономічній діяльності, розвиток експорту транспортних послуг;
• рішення оборонних, природоохоронних та інших спеціальних завдань, забезпечення суспільних потреб у сфері транспорту;
• здійснення курсу на інтеграцію транспорту країн-учасниць Співдружності зі світовою транспортною системою, включення ряду комунікацій у міжнародні транспортні коридори.

При цьому пріоритетними напрямками транспортної політики щодо формування загального транспортного простору є наступні:

• забезпечення максимальної взаємної лібералізації функціонування національних транспортних систем («бездозвільна» система виконання перевезень, звільнення від податків і зборів, пов'язаних із використанням доріг і транспортних засобів, спрощення перетину державних кордонів, технічне обслуговування й заправлення паливом на взаємовигідних умовах, спрощення і стандартизація документів, необхідних при перетині кордонів тощо);
• узгодження національних законодавчих актів, інших нормативно-правових документів, адміністративних приписів;
• проведення погодженої транспортної тарифної політики, орієнтованої на формування й розвиток конкурентноздатного ринку транспортних послуг країн СНД;
• реалізація заходів щодо розвитку виробничо-технічної бази транспортних систем для поступового досягнення світового рівня технічних параметрів і якості надаваних транспортних послуг, насамперед на напрямках міжнародних транспортних коридорів.

Для надання інтеграційним процесам з формування загального транспортного простору в рамках СНД цілеспрямованого й динамічного характеру, забезпечення погоджених дій держав Співдружності в цьому напрямку необхідними передумовами повинні стати:

• реалізація Концепції погодженої транспортної політики країн СНД, яка б відповідала інтересам всіх країн-учасниць, сприяла розвитку їхньої участі в міжнародних зв'язках, підвищенню ефективності діяльності національних транспортних систем, стабілізації економіки і їхньому входженню у світовий ринок, створювала пасажирам і вантажовласникам справедливі, рівні і взаємовигідні умови при високому рівні обслуговування;
• формування Концепції загального транспортного простору країн СНД (включаючи залізничний, авіаційний, морський, річковий і автомобільний транспорт), складовими якої повинні бути програми діяльності за такими основними напрямками:
• спільний розвиток і використання транспортних інфраструктур держав Співдружності на базі погодженої тарифної політики;
• захист навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспортних засобів;
• забезпечення безпеки пасажирів, персоналу транспорту, а також збереження вантажів.

У ході відпрацьовування, узгодження і прийняття концепцій, угод, програм та ін. із даних питань Україна повинна дотримуватися таких умов:

• дотримання вимог економічної безпеки держави в частині збереження контролю над стратегічно важливими об'єктами ТДК, національним ринком транспортних послуг;
• захист національних економічних інтересів (при цьому варто забезпечити перехід до інтегрованої оцінки економічної ефективності за багатофакторним принципом з урахуванням перспективи);
• облік багатовекторності зовнішньоекономічної політики України для інтеграції в найбільш впливові міжнародні економічні

об'єднання (СНД, ЄС, ЦЕФТА, ЧЗС), необхідності диверсифікації її транспортно-економічних зв'язків. Кризові явища, що охопили як Україну, так і держави колишнього СРСР, вимагають розробки й упровадження в першу чергу заходів, виконання яких можливе без значних коштів, а саме:

• удосконалення технологічної взаємодії при міжнародних перевезеннях;
• формування загального інформаційного простору;
• формування і проведення погодженої науково-технічної політики, розширення співробітництва в галузі навчання й перепідготовки кадрів;
• узгодження процесів інтеграції ТДК України із транспортними системами СНД і Європи;
• формування загального правового поля як основи для ефективного функціонування інтегрованих національних транспортних систем.

Інтеграція національних транспортних систем країн СНД передбачає формування й проведення погодженої науково-технічної політики, розширення співробітництва в галузі навчання й перепідготовки кадрів на основі однакових вимог до рівня їхньої підготовки.

У сфері підготовки фахівців із транспорту основними завданнями є:

• введення єдиних сертифікаційних вимог до навчальних закладів;
• узгодження навчальних програм підготовки фахівців відповідного профілю;
• відродження методичної школи транспортних вищих навчальних закладів, створення та забезпечення координації їхньої діяльності.

Рішення цих завдань безпосередньо пов'язане з формуванням загального правового поля як основи для ефективного функціонування інтегрованих національних транспортних систем. Це вимагає створення загального й адекватних національних механізмів нормативно-правового й договірного регулювання відносин у сфері транспорту, побудованих на єдиних принципах і підходах.

До першочергових заходів щодо рішення правових проблем співробітництва країн СНД у сфері транспорту варто віднести:

• уніфікацію національної законодавчої бази, що стосується міжнародних перевезень на основі діючих міжнародних норм і світової практики, у першу чергу Міжнародної конвенції про узгодження умов контролю вантажів на кордонах;
• відпрацьовування механізмів взаємовигідного доступу національних перевізників і експедиторів на транспортні ринки інших країн Співдружності і «третіх» країн;
• відпрацьовування й узгодження нормативних документів галузевого характеру (правил, інструкцій, положень, стандартів і под.) з питань експлуатації, безпеки руху, охорони праці, екологічних вимог до рухомого складу.

Перетворення планово-директивної економікиу відкриту ринкову пов'язане з рішенням ряду актуальних проблем: заміною старої господарської структури, реструктуризацією промисловості, освоєнням ринкових принципів діяльності, інтеграцією у світову економічну систему. Перераховані завдання не молена вирішити без розширення інвестиційної діяльності, що забезпечує безперервність відтворювального процесу й діюче стимулювання всіх відомих форм зовнішньоекономічного співробітництва.

Однак економічна криза, що охопила Україну, не стимулює інвестиції, а навпаки, продукує скорочення відтворювальних процесів за критичну межу. Подібні тенденції характерні й для зовнішньоекономічних зв'язків, реформування яких також істотно ускладнене. Тому рішення проблеми залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів (у тому числі іноземних) як одна з форм зовнішньоекономічних зв'язків зумовлює необхідність використання нестандартних підходів.

Як свідчить практика, таким нетрадиційним підходом молсе стати формування спеціальних СЕЗ, що створюють сприятливі умови для економічного розвитку базових об'єктів і територій їхнього розміщення.

В останнє десятиріччя перед автотранспортом постала низка нових проблем, що набула статусу національних.

Курс України на європейську інтеграцію, ринкові перетворення та вступ до Світової організації торгівлі (СОТ) передбачають інтеграцію автотранспорту у європейські та євразійські транспортні системи, перш за все через розбудову мережі міжнародних транспортних коридорів, вирішення складних завдань забезпечення конкурентоспроможності національного транспорту. Новою є і проблема розвитку транспортно-експедиційного потенціалу, адже вона постала після набуття Україною незалежності.

Науково обґрунтована, зважена державна політика щодо розвитку сервісу вітчизняним та іноземним перевізникам вантажів, розбудову мережі міжнародних транспортних коридорів, включення їх до світової транспортної системи дасть можливість забезпечити додаткові надходження у бюджет завдяки розширенню обсягів послуг, залученню власного машинобудування, створенню тисячі нових робочих місць. Такі проблеми визначили актуальність порушеного питання.