Шпаргалка по "Логистике"

150. Характеристика основних елементів  логістики (складів, транспортних  засобів)  
Склади поділяються на:  
- Характер виконуваних функцій: Сортувально-розподільчі, транзитно-перева-лочні, накопичувальні.  
- Товарна спеціалізація: Універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані, змішаного зберігання  
- Технічна будова, яка визначає режим зберігання товарів: Загальнотоварні, спеціальні  
- Розмір корисної складської площі (складського об’єму), місткості: Малі — до 5 тис. м2 (30 тис. м3), до 1 тис. т; середні — від 5 до 10 тис. м2 (від 30 до 60 тис. м3), від 1 до 6 тис. т; великі — понад 10 тис. м2 (понад 60 тис. м3), понад 6 тис. т  
- Рівень механізації вантажо-переробки: Немеханізовані, механізовані, комплексно-механізовані, автоматичні  
- Поверхова висота приміщень: Одноповерхові (низьковисотні, середньовисотні, висотні)  
- Транспортні умови: Прирейкові, портові, при пристанях, неприрейкові (внутрішньоміські)  
- Конструктивні особливості: Закриті, напівзакриті, відкриті  
- Температурний режим: Утеплені, неутеплені, опалювані, неопалювані, склади-холодильники  
- Форма користування: Індивідуального користування, спільного користування, загального користування  
- Форма власності: Державні, колективні, приватні, спільні  
Для розробки оптимальних логістичних транспортних систем необхідно розглянути їх окремі елементи. Матеріально-технічна база транспорту включає транспортні засоби (вагони, локомотиви, флот, автомобілі), технічні устрої та спорудження (станції, депо, вантажні двори, порти тощо), а також ремонтні підприємства, шляхове господарство, засоби автоматики, телемеханіки та зв’язку.  
До матеріально-технічної бази залізничного транспорту відносять шляхи і шляхове господарство, вагони і вагонне господарство, станції, вантажні двори, товарні контори, вантажне і вагове господарство. До рухомого складу залізничного транспорту належать локомотиви й вагони. На залізницях України використовують два види тяги: тепловозну й електровозну.  
Технічна база сучасного автомобільного транспорту є сукупністю засобів та шляхів сполучення, технічних простоїв і будівель. Засобами сполучення є автомобілі, автомобілі-тягачі, напівпричепи, причепи транспортного призначення, що перевозять вантажі й пасажирів. Засоби сполучення називаються рухо-  
мим складом автомобільного транспорту. Вони поділяються на транспортні, призначені для перевезення вантажів, і спеціальні — для виконання різних нетранспортних робіт завдяки встановленому на них обладнанню. На автомобільному транспорті загального користування використовують переважно транспортні засоби загального призначення з кузовом типу «бортова платформа», що називається бортовим (бортовий автомобіль, бортовий причіп), та спеціального — автомобілі, причепи, напівпричепи та причепи-розпуски транспортного призначення, кузови, що спеціально пристосовані для перевезення одного або кількох однорідних вантажів.  
Тара — особливий вид промислових виробів, призначений для укладання і упаковки різних матеріальних ресурсів.  
У тарі матеріали пред’являються до перевезень транспортним організаціям та зберігаються у ній при транспортуванні і збереженні на складах.

151.Визначення часу закупівлі  сировини та матеріалів на  основі графіку Ганта  
График Ганта (Gantt chart) – это распространенный тип гистограммы, при помощи которой отображается расписание процессов, включая их длительность и взаимозависимость. Графики Ганта являются стандартным инструментом управления проектами. Хотя сегодня это обычная методика повседневной работы, в 1910 году публикация Генри Ганта произвела революцию и принесла своему создателю медаль за значимые достижения в менеджменте и службу обществу. Помимо этих гистограмм, Гант создал большое количество других графиков, которые легли в основу работ следующих поколений исследователей операций.

152.Як за допомогою графіка можна визначити де найкраще зберігати матеріали на власному складі чи на складі посереників  
витрати

вантажообіг  
посер власне  
Будується графік, де Сзаг=Спос+Сзмін. Там, де перетин Спосер і Сзаг вниз проводимо пряму і можемо бачити, при якому вантажообігу краще склад посередників, а при якому – власний.

154. Назвіть способи закупівлі  товарів  
Закупівлі можуть здійсн-ся :  
1-оптовими партіями (“+”: знижки, спрощений документообіг, “-” сповільнення обороту кап-лу, значні складські площі)  
2-регулярні закупівлі дрібними партіями  
3-закупівлі в міру необхідності (передбач-ся , що при заключенні договорів, розмір постачань визнач-ся приблизно, тому постач-ки постійно зв’язуються з спож-ми, для встановлення обсягів поставок. Спож-ч оплачує тікі фактично-поставлену к-ть товару. Коли термін контракту закінчується, а продукція не була поставлена, він не забовязаний її приймати та оплачувати)  
Найбільш часто використовується закупівля товарної партії, тобто поставка великою партією за один раз (оптові закупівлі). Для них характерна простота оформлення документів, гарантія поставки всією партією, значні торговельні знижки. Однак вони вимагають наявності великих складських приміщень та уповільнюють обіг капіталу. За умов регулярних закупівель дрібними партіями покупці замовляють необхідну кількість товарів, що постачаються окремими партіями упродовж певного періоду. Такі види закупівель прискорюють оборотність капіталу, забезпечують економію складських приміщень, скорочуються витрати на документування поставки. Недоліком є ймовірність появи надлишкової кількості, а також необхідність сплати всієї кількості, що визначена в замовленні. Закупівлі дешевих та швидко використовуваних товарів можуть здійснюватись щодобово чи щомісячно, що прискорює оборотність капіталу, зниження витрат на складування та зберігання, своєчасність поставок.

155. Основні завдання закупівельної  логістики  
У країнах з ринковою економікою основною метою закупівельної логістики є задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю. Але її досягнення можливі лише від вирішення цілого ряду завдань. Основу економ ефективності закупівельної логістики складає пошук та закупівля необхідних матеріалів необхідної якості за мінімальних цін.  
Базовими завданнями заготівельної логістики є:  
1. Встановлення оптимальних термінів заготівлі сировини і комплектуючих виробів. (матеріали, закуплені раніше наміченого терміну, є додаткова вага до оборотних фондів під-ва, а запізнення в закупівлях може зірвати вироб-чу програму). 2. Забезпечення точного співвідношення між кількістю поставок та потребами в них (перевищення або нехватка кількості поставлених товарно-матеріальних ресурсів також негативно впливає на баланс оборотних фондів та стійкість випуску продукції) 3. Дотримання вимог виробництва до якості сировини та комплектуючих.  
Закупівельна логістика має займатися організацією пошуку та закупівлею необхідних матеріалів відповідної якості та за мінімальними цінами. У підвищенні ефективності заготівельної логістики істотну роль відіграє аналіз можливих логістичних витрат. Хоча ступінь впливу постачальницьких витрат на рівень загальних виробничих витрат досить значний, у працемістких та капіталомістких галузях на відміну від інших, особливо матеріаломістких галузей, розрахунок витрат на придбання сировини та матеріалів визначає подальшу стратегію підприємства

153. Назвіть види закупівель товарів  
Слід зазначити, що досліджуючи ринок та зупинившись на певних конкретних постачальниках, відділ закупівель повинен визначити потреби під-ва та фірми в конкретних поставках. Визначення потреб відбувається на основі замовлень, тобто на основі стратегії управління запасами. Потреби визначають на основі виявлення товарів та послуг за їх якістю, кількістю, певними методами. Але також слід занти і самі види даних товарів. Так, в західних країнах, куплена фірмами продукція виробничого призначення класифікується за видами заготовленого товару та способами їх закупки. Зі всього багатоманіття традиційно виділяють наступні види товарів: сировина та основні матеріали, паливо, комплектуючі та устаткування (обладнання). В свою чергу, кожні з даних видів товарів, можуть поділятися на товари відповідно до терміну зберігання (матеріали швидко псуються чи навпаки, довгого зберігання), відповідно до способів споживання (матеріали разового та постійного споживання), , інше. Такий розподіл обумовлюється приблизно однаковою вартістю, умовами зберігання та використання окремих видів даних товарів.

156. Розробка планів закупівель  
Заготівельна логістика, будучи першою логістичною підсистемою, здійснює рух сировини, матеріалів, комплектуючих і запасних частин з ринку закупівель до складів підприємства. Для її ефективного функціонування необхідно скласти план закупівель, який забезпечував би узгодженість дій усіх відділів і відповідальних осіб підприємства у вирішенні таких завдань:  
-визначення потреби, розрахунок кількості матеріалів, що замовляються;  
-узгодження ціни і підписання договору;  
-визначення методу закупівель;  
-встановлення нагляду за кількістю, якістю та термінами поставок;  
-організація розміщення товарів на складі.  
Якісне планування та інформаційне обслуговування заготівельної логістики вирішує також завдання урівноваження протиріччя між необхідністю безперервного забезпечення виробництва і мінімізацією складських запасів.  
В процесі планування закупівель необхідно визначити :  
1) матеріали, що потрібні;  
2) кількість матеріалів, що буде потрібна для виробництва продукту;  
3) час, коли виникне потреба в продукті;  
4) можливості постачальників, що пропонують продукцію до продажу;  
5) площі складських приміщень;  
6) витрати на закупівлі;  
7) можливості організації виробництва деяких деталей на своєму підприємстві.  
Існує багато методик визначення кількості матеріалів, що необхідна для виробництва продукції, та періодичності її одержання від постачальників. Усі методики вимагають інформації про те, як використовувалися аналогічні матеріали в минулому.

157. Методи визначення потреби  в закупівлях  
В Л є 3 методи визначення потреби в закупівлі:  
1-детермінований, коли відомиий обсяг вир-ва, норма витрат, термін виготовлення прод-ії (метод прямого розрах-ку  
2-еврістичний-базується на мат-стат розрах-ах  
3-схоластичний,-потреба визнач-ся на осн досвіду робітників. вибір того чи іншого методу зал-ть від профілю фірми, можливостей замовника, типу вироба, .  
Але ще можна додати ,що деякі науковці, визначаючи потреби спираються на виявлення товарів та послуг за їх якість, кількістю в основному 2 методами: шляхом визначення потреб на основі замовлень та планомірного визначення потребна основі витрат. Перший метод, наприклад, в машинобудуванні відбувається розкладу специфікацій на відокремлені комплектуючі приймаючи до уваги вже налічені складські запаси. Первинні потреби тут- потреби в готових товарах, а вторинні- в зв’язках, за доп яких комплектуються певні товари чи матеріали, та сировина. Другий метод- прогнозуємо потреба в даному випадку визначається за допом простіх розрахунках. Або ще є інтуїтивний метод, який викор тоді коли витрати не залежать від сезонних коливань на не відчувають впливу зовнішніх факторів.

158. Що визначають в процесі  розробки планів закупівель  
Відмітимо, що логістика закупівель є першою логістичною підсистемою, яка представляє собою процес руху сировини, матеріалів, комплектуючих,та запасних частинок з ринку закупівель до складів вир-ка. Для ефективного функціонування логістики закупівель необхідно знати, які саме матеріали необхідні для виробництва продукту, сформувати план закупівель, який забезпечить узгодженість дій всіх відділів під-ва по рішенню слідуючих завдань поставок: аналіз та визначення потреб, розрахунок кількості замовлених матеріалів.;визначення методу закупівель: узгодженіст ціни ті заключення договорів; встановлення контролю за кількістю, термінами поставок; організація розмішення товарів складів.  
В процесі розробки планів закупівель визначають  
1- потрібні матеріали. 2-к-ть матеріалів, необхідних для вир процесу.3-час, коли виникає потреба в матер-ах. 4-можливості постач-ів, що пропонують продукт до продажу. 5-площі складських приміщень.6-витрати на закупівлю. 7) можливості організації виробництва деяких деталей на своєму підприємстві.

159. Як здійснюється вибір постачальників  продукції  
Потреби вир лінії переводяться у замовлення. Агент із закупівлі добирає постачальників, що задовольняють фірму за такими параметрами: ціни, швидкість доставки, якість продукції, гарантії . Виз-ся ступінь надійності постачальника=(потреби, що були задоволені/заг об’єм потреб)*100%.  
Слід зазначити, що є 2 основних критерія до вибору постачальника: 1.вартість продукція та послуг 2. якість обслуговування. Поміж основних цих критеріїв існують такі інші: віддаленість постачальника від споживача, терміни виконання поточних та термінових замовлень, наявність у постачальника резервних потужностей, психологічний клімат в трудовому колективі постачальника, ризик певних ситуацій у постачальника. Можливість постачальника забезпечити поставку запасних матеріалів протягом усього терміну дії поставленого товару, кредитоспроможність та фінансове становище постачальника, інше.  
При виборі постачальника слід мати на увазі, що перш за все потрібно скласти специфікацію на постачальника, тобто визначити, якими можуть бути витрати при закупівлі, якість товару, що постачається, порядок постачань, обсяги виробництва постачальника, місце його знаходження. По-друге, виходячи з вимог до постачальника, варто вилучити тих, хто не задовольняє одному чи кільком вказаним критеріям, врешті, щоб у переліку залишилася обмежена кількість постачальників.  
Необхідно, щоб рівень оцінки постачальників відповідав важливості рішення. При цьому використовують відомості про їх діяльність з ділової преси, а також з бесід з підлеглими, з котрими вдається поспілкуватися, з контактів з клієнтами, котрих постачальники забезпечують. Важливо обрати найбільш суттєвий показник для оцінювання. Це може бути ціна, якість, витрати на доставку тощо. Вибір постачальника може здійснюватись через конкурсні торги чи письмові переговори між постачальниками та споживачами. Поширеною формою пошуку потенційних постачальників є конкурсні торги (тендери). Вони проводяться у разі, коли передбачається налагодження довгострокових зв’язків між постачальником та споживачем, і вигідні обом сторонам угоди. Постачальник одержує чітку уяву про умови роботи зі споживачем.Іншими критеріями, що впливають на вибір постачальника, є його знаходження на далекій відстані від споживача, термін виконання замовлень, наявність у постачальника резервних потужностей, його кредитоспроможність, фінансовий стан тощо.

160. Назвіть основні етапи вкористання логістики в виробництві  
Выделяют 4 основных этапа: 1) составляется месячный план поставок по дням месяца на основе коммерческого соглашения; 2) устанавливаются сроки выпуска товара для синхронизации процесса на стыке сбыта и производства. Сбытовая служба должна подавать в производственные отделы информацию о договоре по срокам отгрузки, о нормативных сроках нахождения продукции на сбытовом складе для ее упаковки, маркировки, комплектации. 3) определение протяженности производственных циклов. 4) разрабатываются оперативные календарные планы по сырью и материалам.  
З початку 70-х років у Японії, а потім і в інших країнах набула поширення система «Канбан», що є механізмом організації безперервного виробничого потоку, здатного до гнучкої перебудови, який функціонує практично за умов відсутності страхових запасів. Традиційна концепція організації виробництва виходить з того, що для запобігання простоїв та для організації безперервного потоку необхідно створити страховий запас. Японська концепція базується на практично повній відмові від страхових запасів. Згідно із системою «Канбан» на відміну від традиційного підходу виробник не має завершеного плану та графіка, він жорстко пов’язаний не загальним планом, а конкретним замовленням цеху (споживача) й оптимізує свою роботу не загалом, а в межах цього замовлення. Конкретні графіки роботи на декаду і місяць відсутні. За технологічним ланцюжком кожний має знати, що він буде виробляти тільки тоді, коли картка «Канбан» з його продукцією відкріплена від інформації контейнера на складі, тобто коли продукцію вже відправлено на наступну обробку.  
МРП (Materials requirements planning) належить до систем «підштовхуючого» типу. У «підштовхуючій» системі формується перелік матеріалів, необхідних для виробництва певної кількості готової продукції відповідно до прогнозу ринкової кон’юнктури. Після цього постачальник формує замовлення. Теоретично в системі «підштовхуючого» типу неминуче формування поточних та страхових запасів, рівень яких, як свідчить досвід, може значно перевищувати рівень відповідних запасів при роботі за умов «тяглової» системи. Однак в умовах багатономенклатурного виробництва формування таких запасів виправдано. Система МРП (деякі автори називають її МРП-1) досить поширена у США, де у середині 80-х років її використовували чи передбачали використовувати більшість фірм з обсягом продаж понад 15 млн доларів на рік. МРП — планування потреби в матеріалах розробляють для використання на виробничих підприємствах, коли підприємство має дикретний характер виробництва (збірки на замовлення, виготовлення на замовлення, виготовлення на склад, серійне виробництво). Тобто, коли для вироблюваної продукції мають значення відомості про матеріал і вид виробу, то використання МРП-системи є логічним та до-  
цільним. Ці системи дуже рідко використовують у сервісних, транспортних, торговельних та інших організаціях невиробничого профілю.  
МРП-системи базуються на плануванні потреб у матеріалах для оптимальної організації виробництва і мають своєю метою створення оптимальних умов реалізації виробничого плану випуску продукції.  
У 80-ті роки в США та інших країнах набула широкого використання система МРП-2, яку ряд американських фахівців розглядає як друге покоління системи МРП, що не обмежується завданням управління матеріально-технічним забезпеченням. Покоління систем у даному разі відрізняються одне від одного не лише своїм технологічним рівнем, як це властиво, наприклад, поколінням обчислювальної техніки, а й за гнучкістю управління та номенклатурою функцій. Система МРП-2 включає функції МРП (визначення потреби у матеріалах), а також функції управління технологічними процесами.  
У США та інших розвинутих країнах з 80-х років використовується нова логістична система ОПТ (Optimized Production Technology) — оптимізована виробнича технологія. У цій системі, розробленій ізраїльськими та американськими вченими, на якісно новій основі набули подальшого розвитку ідеї, закладені у поширених логістичних системах «Канбан» та МРП. Основним принципом системи ОПТ є виявлення «вузьких» місць на виробництві або, за термінологією її творців, — критичних ресурсів. Як критичні ресурси можуть виступати, наприклад, запаси сировини та матеріалів, машини і устаткування, технологічні процеси, персонал. Від ефективності використання критичних ресурсів залежать темпи розвитку виробничої системи, тоді як підвищення ефективності використання решти ресурсів, що дістали назву некритичних, практично не позначається на розвитку системи. Творці системи ОПТ стверджують, що втрати критичних ресурсів негативно впливають на виробництво в цілому, тоді як економія некритичних ресурсів не приносить реальної користі виробництву з точки зору кінцевих результатів. Для кожного виробництва існує в середньому п’ять критичних ресурсів.