Естетичне виховання сліпоглухих дітей

ЗМІСТ

Вступ

     У дитини, позбавленої зору, слуху і мови, страшно звужується різноманіття чинників середовища, які впливають на організм. Це катастрофічне звуження дій зовнішнього світу при сліпоглухонімоті настільки велике, що створюються умови для їх контролю і фіксації в значно більшому ступені, ніж звичайно. При сліпоглухонімоті настільки збільшується, в порівнянні з нормою, можливість урахування і контролю зовнішнього впливу дій на дитину, що практично цей контроль розповсюджується на всі значущі чинники, які обумовлюють розвиток,. Разом з контролем за діями є також можливість вельми повного обліку (особливо на перших етапах розвитку) отриманих результатів, тобто психічних новоутворень, знань дитини, рівня її розвитку. Навчання сліпоглухонімої дитини, дослідження її розвитку, будучи саме по собі потрібною і гуманною справою, разом з тим створює умови для вивчення значно повнішого і точнішого взаємовідношення чинників, які впливають на дитину і її психічний розвиток. Проблема сліпоглухонімоти складна і своєрідна. Розвиток сліпоглухонімих дітей відрізняється не тільки від розвитку нормальних дітей, але й від розвитку дітей, що мають один дефект - сліпоту або глухоту.

     Актуальність  теми. Своєрідність сліпоглухонімих дітей зводиться до двох основних особливостей.

     Першою  особливістю, найбільш очевидною, є те, що сліпоглухоніма дитина всі свої уявлення про зовнішній світ формує за допомогою дотику. Це дуже ускладнює розвиток дітей.

     Другою, менш очевидною, але найбільш важливою особливістю розвитку сліпоглухонімої  дитини є те, що така дитина позбавлена звичайних способів спілкування з людьми, які оточують її, і якщо це спілкування спеціально не організувати, то дитина приречена на абсолютну самотність. Її психіка у такому разі не розвивається. Тому основна складність і своєрідність в навчанні сліпоглухонімої дитини полягають в необхідності врахувати все багатство і всю складність людської поведінки і психіки, в умінні сформувати і розвинути поведінку і психіку дитини за допомогою спеціально-створених методичних прийомів.

     І якщо у нормальних дітей дуже багато що виникає поза спеціальним педагогічним втручанням і контролем, то у сліпоглухонімих кожне психічне придбання повинне бути особливою метою спеціально направленої педагогічної діяльності. Особливість цього завдання створює значні труднощі в роботі вихователя і вчителя сліпоглухонімої дитини, примушуючи розробляти своєрідні прийоми навчання і виховання.

     Одним з актуальних напрямів сучасної корекційної педагогіки є розробка змісту, форм і методів надання своєчасної і кваліфікованої допомоги дітям з комбінованими порушеннями розвитку. Бісенсорне порушення - втрата зору і слуху - при природному розвитку спричиняє за собою німоту дитини, яка завдає великого збитку її загальному і фізичному розвитку, в майбутньому - і соціальній адаптації. Гуманістичні і психолого-педагогічні аспекти цієї проблеми висвітлені в роботах О.І . Соколянського, О. І. Мещерякова,  
О. І. Ськороходової. [3; 9; 17]

     Роботами  українських дослідників Н. Г. Байкиної, Н. С. Бессарабової, 
Я. І. Дуткевіча, Н. С. Карабанової, В. Г. Ковиліной, І. Г. Коцана, 
О. І. Кріліченко, І. В. Морозу, Є. В. Начинової, Н. О. Остапенко, Ю. В. Павлова, Б. В. Сермєєва, Л. О. Чеханюк, Б. Г. Шеремета та ін. було доведено, що естетичне виховання дітей з частковою або повною втратою зору або слуху є важливою ланкою комплексу учбово-виховної роботи, що полегшує в майбутньому соціальну адаптацію таких дітей. Проте дослідження, що стосуються естетичного виховання дітей з складними сенсорними порушеннями, в Україні до цих пір є одиничними і проблема використання комплексної полісенсорної дії в процесі навчання і виховання сліпоглухих осіб має багато невирішених методичних аспектів (Б. Т. Долинський [16]).

     Таким чином, об'єктом даної роботи є психологія дітей дошкільного віку з комплексним порушеннями зору і слуху.

     Предметом – виступають діти дошкільного віку з комплексним порушеннями зору і слуху.

     Мета  роботи – виявити особливості естетичного виховання сліпоглухих дітей.

     Основними завданнями роботи є:

     1) навести психолого-педагогічну характеристику  сліпоглухонімих дітей дошкільного віку;

     2) проаналізувати особливості організації  навчання сліпоглухонімих дітей  як фактору естетичного виховання;

     3) розробити методику естетичного  виховання сліпоглухонімих дітей  дошкільного віку.

     Структура роботи зумовлена поставленими завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел.

Розділ  І. Психолого-педагогічна  характеристика сліпоглухонімих  дітей дошкільного  віку

1.1. Підходи до класифікації дітей з складними порушеннями розвитку

     Вивченням дітей з складною структурою дефекту  займається порівняно нова галузь спеціальної  психології, яка вивчає особливості  психічного розвитку дитини, що має  два або більше порушень.

     Предметом цієї області спеціальної психології є вивчення своєрідності психічного розвитку дитини з складними порушеннями і визначення шляхів психолого-педагогічної допомоги цим дітям і їх сім'ям.

     Складними порушеннями прийнято називати наявність  двох або більше виражених первинних  порушень у однієї дитини. Недоліки розвитку, які входять до складу складного дефекту, пов'язані з пошкодженням різних систем організму. Це можуть бути виражені порушення зору і ДЦП; глухота і ДЦП; різні види одночасного порушення зору і слуху, які прийнято відносити до сліпоглухоти; сліпота і системне порушення мови і т.д. [28] Сліпоглухота є найбільш вивченим складним дефектом.

     О. В. Ярмоленко відносила до сліпоглухих  тільки людей, які позбавлені від  народження слуху і зору або втратили їх в ранньому віці, – до оволодіння і закріплення словесної мови як засобу спілкування і мислення.

     І. О. Соколянский відносив до дійсно сліпоглухих  тільки дітей з вродженим або  придбаним повним або частковим  порушенням функції периферичної частини  зорового і слухового аналізаторів, без грубих порушень центральних відділів мозку. Розумово відсталих дітей з вираженими порушеннями зору і слуху він відносив до «церебрально недостатніх». [34,c.78]

     О. І. Мещеряков вважав, що в школу  для сліпоглухих повинні прийматися діти без грубих органічних уражень  мозку, ступінь втрати слуху і зору яких не дозволяє їм вчитися в школах для сліпих або в школах для глухих. [36,c.159]

     Таким чином, враховуючи точки зору учених, сліпоглухота – це вроджені або  придбані в ранньому віці (до оволодіння мовою) порушення зору і слуху.

     Для ранньої діагностики складного порушення дуже важливі знання про причини, які можуть привести до поразки відразу декількох функцій організму. Коли у дитини є один первинний дефект розвитку, розглядається вірогідність або спадкового, або екзогенного походження. Складне порушення розвитку може бути викликане однією або декількома причинами, різними або однаковими за походженням.

     Знання  причин і особливостей захворювань, які можуть привести до складного  порушення розвитку у дитини, може істотно допомогти в діагностиці цих порушень, у виділенні новонароджених дітей групи ризику і уважному спостереженню за їх розвитком.

     Оскільки  навчання сліпоглухих дітей є  найбільш розробленою моделлю підходу  до вивчення і виховання дітей  з складними порушеннями, розглянемо підходи до класифікації саме цього виду складних порушень.

     Перша класифікація сліпоглухих була зроблена в 1940-і рр.  
О. В. Ярмоленко на підставі аналізу 220 історій життя сліпоглухих дітей, як в нашій країні, так і за кордоном. В основу класифікації був покладений час настання дефекту і наявність поєднання сенсорних порушень з інтелектуальними:

     - сліпоглухонімі від народження  або такі, що втратили зір і  слух в ранньому дитинстві,  до оволодіння і закріплення  словесної мови (вроджена сліпоглухота);

     - сліпоглухі, у яких втрата зору і слуху наступила в дошкільному віці і пізніше, коли у дитини вже була сформована мова (придбана сліпоглухота);

     - сліпоглухі розумово відсталі  діти: всі попередні варіанти, ускладнені  розумовою відсталістю.

     Сучасний  рівень науки і практики надання допомоги дітям з складними недоліками розвитку дозволяє виділити наступні варіанти різних поєднаних порушень.

     За  поєднанням порушень можна виділити більше 20 видів складних і множинних  порушень. Це можуть бути різні поєднання  сенсорних, рухових, мовних і емоційних порушень один з одним (складне сенсорне порушення як поєднання порушень зору і слуху; порушення зору і системне порушення мови; порушення слуху і рухів; порушення зору і рухів), а також поєднання всіх видів цих дефектів з розумовою відсталістю різного ступеня (глухота і розумова відсталість, сліпота і розумова відсталість, рухові порушення і розумова відсталість; різні поєднання розумової відсталості і складних сенсорних порушень при множинному дефекті).

     За  вираженістю поєднаних порушень зору і слуху дітей з цим видом складного порушення можна розділити на: тотально або практично сліпоглухих; сліпих слабочуючих; слабобачущих глухих; слабобачущих слабочуючих. Дітей з поєднаними порушеннями зору і мови можна розділити на: сліпих алаліков; слабобачущих алаліков; сліпих дітей з ОНР; слабобачущих дітей з ОНР. Дітей з порушеннями зору і рухів можна розділити на: що не пересуваються самостійно сліпих; що не пересуваються самостійно слабобачущих; сліпих з порушеннями рухів (залишкові явища ДЦП); слабобачущих із залишковими порушеннями ДЦП.

     Поєднання порушень слуху і рухів можна  розділити на: важкі форми ДЦП  і глухота; важкі форми ДЦП  і туговухості; легкі форми ДЦП і глухота; легкі форми ДЦП і туговухості.

     Можлива безліч поєднань, різних за вираженням сенсорних і рухових порушень, з різною по глибині розумовою відсталістю.

     Така  класифікація дозволяє достатньо адекватно  підійти до рішення питання про  місце навчання дитини в певному  типі школи. Але при цьому необхідно  враховувати умовність подібного  розділення і залежність вираженості порушень від вживаного лікування.[28]

     Таким чином, поділ дітей з складними  порушеннями за вираженням кожного з наявних дефектів дозволяє визначити їх основні труднощі і побудувати програму їх навчання і виховання. При цьому необхідно постійно стежити за зміною стану порушених функцій і бути готовим не тільки до їх майбутнього поліпшення, але і до погіршення або появи нових проявів інших порушень.

1.2. Особливості розвитку  пізнавальної сфери  дітей з порушеннями  зору і слуху

     Психічний розвиток дітей з складним сенсорним порушенням спирається на збереженні інтелектуальні і сенсорні (нюх, вібраційна і кінестетічна чутливість) можливості і їх вдосконалення. Спостереження за розвитком маленьких дітей з природженою сліпоглухотою і збереженими можливостями пізнавального розвитку показують великі можливості дотику і нюху. Якщо не перешкоджати розвитку збереженої активності такої дитини і сприяти її своєчасному хапанню, сидінню, прямохожденню і самостійності в побутових діях, можна добитися абсолютно вільного орієнтування в приміщенні і розвитку повноцінних наочних дій. Така дитина здатна вже в ранньому дитинстві абсолютно вільно пересуватися по знайомому приміщенню, впізнавати близьких їй людей по запаху, характерним рухам і по обмацуванню ніг і взуття, діставати вподобані їй предмети і іграшки і діяти з ним відповідно до їх призначення.

     Відчуття  і сприйняття у дітей зі складними  сенсорними порушеннями має ряд  особливостей. Шкірна чутливість і  рухова пам'ять стають у сліпоглухих  особливим способом пізнання оточуючого світу. І. О. Соколянській описував, як легко сліпоглухі діти знаходять вікна і двері навіть в незнайомому приміщенні завдяки сприйняттю шкірою обличчя змін повітряної хвилі і температури, що випромінюється вікном.[34,c.79]

     Тактильна чутливість дозволяє сприймати предмети тільки торканням і дією з ними в безпосередньому контакті. Проте людина, позбавлена зору і слуху, може отримувати інформацію від того, що оточує і на відстані, дистантно. У сліпоглухих людей відзначається незвичайна тонкість нюху. Нюх дозволяє майже всім сліпоглухим відшукувати на відстані знайому або незнайому людину, дізнаватися погоду на вулиці за запахами з відкритого вікна, визначати особливості приміщень і відшукувати в них потрібні предмети.