Шпаргалка по "Безопасности жизнедеятельности"

1) порушення правил  пристрою і технічної експлуатації  електроустановок (1/3 усіх пожеж). Основними причинами їхнього виникнення є несправність, неправильні монтаж і експлуатація електротехнічного устаткування; пробій ізоляції електропроводів; коротке замикання в обмотках електродвигунів і живильних їхніх електромереж; нагрівши, обгорання, іскріння в електроустаткуванні; коротке замикання в силовій і освітлювальній електропроводках; перегрівши і запалення ве-

ществ і матеріалів, що   знаходяться   в   безпосередній  близькості до електроустаткування;

2. необережне звертання з вогнем  (близько 1/4 усіх пожеж у країні). До цієї групи причин можна віднести паління в невідведених місцях, використання відкритого вогню в побуті  і для  виконання  різних  робіт -ремонт техніки, спалювання послежннвных залишків, при менение  відкритого   вогню  для   висвітлення,   відігрівання труб і т.п.;
3. неправильний пристрій і несправності печей і димоходів,   порушення  правил   пожежної   безпеки при їхній експлуатації (20 % усіх пожеж). До них относятся відсутність предтопочных аркушів, тріщини в дымоходах, використання вентиляційного каналу замість дымохода, порушення будівельних норм при кладці дымо ходів і т.п.;

4) витівки  дітей   з  вогнем   (близько   10 %   усіх  пожеж);

5) іскри у вихлопних газах тракторів, комбайнів, автомобилей і інших самохідних машин, котелень. Пожари по цій групі причин виникають через відсутність або   несправність   іскрогасників   на   збирально-транс-кравців агрегатах під час збирання зернових, при сухій погоді в лісах, відсутності іскроуловлювачів у трубах дотельных і т.п.;

6. недотримання правил пожежної безпеки при користуванні гасовими, бензиновими й іншими при борами, у яких використовується рідке паливо. В основном пожежі відбуваються, якщо ці прилади используются поблизу спаленних предметів, а також оставляются без  догляду в житлових і виробничих помещениях;
7. порушення правил пожежної безпеки при про веденні зварювальних і інших вогневих робіт на об'єктах народного господарства  (електрозварювання, газозварювання, бензи-але- і керосинорезка, паяльні роботи, вогневий розігрів або варіння смоли і бітуму, механічна обробка металла с виділенням іскор і т.п.);

.8) порушення технології  виробництва і несправності виробничого  устаткування (скирдування вологого  сіна приводить до самозаймання  скирт, неправильне складування  трав'яного борошна також приводить до самозаймання);

8. грозові розряди й атмосферна електрика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

47. Основні  способи гасіння пожеж

Зупинення горіння досягається  різними способами і прийомамигасіння пожеж. Для виконання першої умови  горіння видаляють горючі речовини із зони горіння, розбавляють горючу рідину чи сумішрозпиленою водою, парою, інертним газом.

Реалізація іншої умови  зупинення горіння те приміщення, всередині якого виникла пожежа, щільно зачиняють, запобігаючи проникненню  в зону горіння повітря кисню  ззовні, внаслідок чого продукти горіння  у цьому приміщені, скупчуючись, знижують вміст

кисню, який до того ж  і вигорає в зоні горіння до межі, при якій горіння припиняється. Потім після цього вводять  в область горіннявогнегасильні речовини:

- вуглекислий газ;

- водяну пару;

- інертні гази;

- вихлопні гази двигунів  внутрішнього згорання;

- покривають поверхню  рідини, що горить, хімічною абоповітряно-механічною  піною;

- накривають предмети, що горять, азбестовими або повстянимипокривалами,  котрі перешкоджають потраплянню  кисню повітря до палаючих  предметів.

Зниження температури горючої суміші – третя умова зупинення горіння виконується шляхом охолодження зони горіння водою,повітряно-механічною піною, вуглекислотою або перемішуваннямгорючої суміші (наприклад, великої маси палаючих рідин ).

Вогнегасильна речовина – речовина, що має фізико-хімічнівластивості, котрі дозволяють створювати умови для припиненнягоріння.

Пожежне водопостачання – комплекс інженерно-технічнихспоруд, призначених для огородження і транспортування води, зберігання її запасів і використання їх для пожежегасіння.

Вода використовується на підприємствах для охолоджуваннягорючих сумішей при їх горінні, а також  і для приготування хімічної та повітряно-механічної піни.

Повітряно-механічна  піна виходить за допомогою повітряно-пінних стовбурів, генераторів піни ГП і пінних зрошувачів з водних розчинів (4÷6 %) піноутворювача ПО-1, ПО-1Д, ПО-1А, ПО-1С. Піна застосовується для гасіння горючих рідин, не розчинних у воді. Вогнегасильні властивості повітряно-механічної піни визначаються кратністю, стійкістю, дисперсністю і в'язкістю.

Інертні гази – азот, аргон, а також вуглекислий газ, димові тавідпрацьовані гази.

При гасінні вуглекислим  газом (вуглекислотою), крім того, відбувається інтенсивне охолоджування зони горіння. Двоокис вуглецю застосовують для  гасіння пожежі електроустановок, невеликих осередків пожежі, розлитих в невеликих кількостях пально-мастильних матеріалів, стендів і обладнання.

Вогнегасильна дія галоїдовуглеводневих сполучень полягає в

їх здатності гальмувати реакцію горіння, тобто надавати інгібіруючу і флегматизуючу дію. Порівняльна характеристика і вогнегасильні концентрації галоїдовуглеводневих сполучень наведена в табл.15.1. З неї виходить, що вогнегасильні властивості галоїдовуглеводнів набагато вищі, ніж у інертних газів. Фреон 114В2, наприклад, ефективніший за двоокис вуглецю в 10 разів.

Вогнегасильну дію порошкових сполук становить їх інгібіруюча дія на полум'я, що розбавляє і що знижує концентрації кисню взоні горіння і що охолоджує горюче середовище. Вогнегасильні порошки в суміші з повітряно-механічною піною застосовуються длягасіння різних пально-мастильних матеріалів.

Вогнегасильні порошки – вуглекисла і двовуглекисла сода,кремній, пісок, поташ, хлориди лужних металів подають в зону горіння з вогнегасників стислим повітрям, азотом або CO2.

 

 

48.Вогнестійкість будівель

Вогнестійкість будівель і споруд визначається межею вогнестійкості та групою займистості окремих елементів.

Межа  вогнестійкості – час (в годинах або хвилинах) від початку вогневого стандартного випробування зразків до виникнення одного з граничних станів елементів і конструкцій.На підприємстві будівлі і споруди поділяються на п'ять ступенів вогнестійкості, які встановлюються залежно від межі вогнестійкості окремих частин будівлі або споруди і груп займистості матеріалів. Вогнестійкість (ступінь) всієї будівлі значно знижуються, якщо межа вогнестійкості однієї з основних елементів будівлі є невеликою. Ступінь вогнестійкості металевих опор можна збільшувати, захищаючи (облицьовуючи) їх негорючими матеріалами (цеглою, бетоном, гіпсовими матеріалами, штукатуркою). Необхідна ступінь вогнестійкості всієї будівлі або окремих її частин, розділених протипожежними стінами, встановлюється з урахуванням найбільш пожежонебезпечного об'єкта (приміщення).

Згідно з вимогами діючих стандартів будівлі і споруди, що зводяться на території хімічних підприємств, склади нафти і нафтопродуктів, повинні бути не нижчими за II ступіню вогнестійкості.

Протипожежні  перешкоди передбачаються під час проектування і зведення будівель і споруд. Вони перешкоджають поширенню вогню, захищають суміжні конструкції від дії теплових променів полум'я і передачі тепла до других частин будівлі в результаті теплопровідності. До таких перешкод належать: протипожежні стіни і всілякі негорючі стіни і перекриття, а також протипожежні двері, розриви між резервуарами і будівлями.

Протипожежна  стіна повинна перетинати у вертикальнійплощині всі горючі і важкогорючі елементи будівлі, перекриття, ліхтарі і виступати над горючою покрівлею не менш ніж на 0,6 м, а над важкогорючими покрівлями не менше, ніж на 0,3 м (рис.14.2).

Відповідно до вимог  технологічного процесу протипожежні стіни тільки в крайньому випадку  прорізаються вентиляційними каналами, отворами. При перетині протипожежних  перешкод різними комунікаціями  зазори між перешкодами і комунікаціями повинні

закладатися наглухо  будівельним розчином. В протипожежних  стінах отвори, які розділяють вибухонебезпечні приміщення, герметизуються за допомогою  сальникових пристроїв. Протипожежні стіни – один з найнадійніших  видів протипожежних перешкод, особливо, коли вони глухі, без отворів. Протипожежні двері розміщені у внутрішніх протипожежних стінах, повинні мати межу вогнестійкості не меншу 1 год. Найпростіша конструкція протипожежних дверей – дерев'яні полотнища товщиною 30-40 мм, обшиті покрівельним залізом по азбестовому листу товщиною 5-7 мм. Протипожежні двері роблять такими, щоб вони закривалися самостійно (рис.14.3). При виникненні пожежі

легкоплавкий замок 1, той, що утримує вантаж 4, руйнується, і двері 3 під дією ваги вантажу і тросу 2 автоматично закриваються. Наприклад, сполучення між приміщенням насосної станції і вузлом засувок на підприємстві здійснюється через дверний отвір,

в якому повинні бути протипожежні двері, що закриваються самостійно, з межею вогнестійкості 0,75 г. Двері  повинні бути в дверних отворах, в протипожежних стінах між розливними, розфасовочними, роздавальними, насосними та іншими приміщеннями складу нафти і нафтопродуктів, об’єднаними в будівлі для зберігання нафтопродуктів в тарі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

49. Обов»язки та повноваженн власника підприємства

Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному  структурному підрозділі умови праці  відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників  у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи  управління охороною праці, а саме:створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

¨розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

¨забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

¨впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

¨забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

¨забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

¨організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

¨розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі – акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативио-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

¨здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

¨організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

 

50. Служба охорони праці. Обов»язки спеціаліста з охорони праці.

На кожному підприємстві повинна бути служба охорони праці. Роботодавець створює на підприємстві службу охорони праці з кількістю  працюючих 50 і більше осіб відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. Функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники служб охорони праці прирівнюються до основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони  праці у разі виявлення порушень