Шпаргалка по "Безопасности жизнедеятельности"

На підприємствах у  встановленому Кабінетом Міністрів  України порядку створюється  фонд охорони праці. Кошти вказаного  фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або на підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Кошти фонду охорони  праці не підлягають оподаткуванню.Фонд охорони праці підприємства (далі — фонд) створюється з метою доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, подальшого підвищення рівня охорони праці на виробництві, фінансування комплексних заходів, що розробляються і реалізуються безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях (далі — підприємства) усіх форм власності.

Власники підприємств  або уповноважені ними органи згідно з цим Положенням визначають порядок  управління фондом підприємств, призначають  відповідальних за це посадових осіб.Розпорядники коштів фонду несуть відповідальність за цільове та ефективне використання цих коштів.

Не використані у  звітному році кошти фондів вилученню  не підлягають, а переходять на наступний  рік і використовуються за своїм  призначенням. 
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

31.Шляхи підвищення  ефективності заходів з охорони  праці.

Для оцінки результатів  проведення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці запропоновані чотири групи показників: зміна стану умов і охорони праці;соціальні;соціально-економічні;економічні. 
Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищенням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників. 
Підвищення рівня безпеки праці супроводжується збільшенням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів.Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості.Зростання психофізіологічних показників визначається скороченням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці.

Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць  та машин, упорядкуванням приміщень  і території, поєднанням кольорових відтінків тощо. Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після впровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, щохарактеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням. Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці визначаються наступними показниками:збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;зниженням рівня виробничого травматизму;зменшенням кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаною з незадовільними умовами праці;скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці.Для оцінки соціальних результатів можуть використовуватися також інші показники — ступені задоволення працею та її престижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення. Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок, зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.

 

32.Завдання  страхування від нещасних випадків  на виробництві.

Завданнями страхування  від нещасного випадку є:

- проведення профілактичних  заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

-відновлення здоров'я  та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

- відшкодування шкоди,  пов'язаної з втратою застрахованими  особами заробітної плати або  відповідної її частини під  час виконання трудових обов'язків,  надання їм соціальних послуг  у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

 

33.Принципи  страхування від нещасних випадків.

Основні принципи страхування  від нещасного випадку:

— паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

— своєчасне та повне  відшкодування шкоди страховиком;

— обов'язковість страхування  від нещасного випадку осіб, які  працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності;

— надання державних  гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

— обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

— формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

— диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану  безпеки праці, виробничого травматизму  та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

— економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

— цільове використання коштів страхування від нещасного  випадку.

 

 

34.Обов’язки  ФСС.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: 2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов; 3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання; 4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого; 5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати: 6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого; 7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства, сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла; 8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціальної експертної комісії проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю; 9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду; 10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду; 11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування; 12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

Фонд соціального  страхування від нещасних випадків здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці, у тому числі: 1) надає страхувальникам необхідні консультації, сприяє у створенні ними та реалізації ефективної системи управління охороною праці; 2) бере участь:  
у розробленні центральними органами виконавчої влади державних цільових та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;  
у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці;  
3) перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, бере участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві, а також професійних захворювань;  
4) веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці, організовує створення тематичних кінофільмів, радіо- і телепередач, видає та розповсюджує нормативні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам'ятки тощо з питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони праці. З метою виконання цих функцій Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює своє видавництво з відповідною поліграфічною базою; 5) бере участь у розробленні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; 6) вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та нешкідливих умов виробництва; 7) надає підприємствам на безповоротній основі фінансову допомогу для розв'язання особливо гострих проблем з охорони праці; 8) виконує інші профілактичні роботи.

 

35.Суб’єкти  та об»екти соціального страхування.

Суб’єктами страхування  вiд нещасного випадку є застрахованi громадяни, а в окремих випадках – члени їх сiмей та iншi особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фiзична  особа, на користь якої здiйснюється  страхування (працiвник).

Страхувальниками є  роботодавцi, а в окремих випадках – застрахованi особи.

Страховик – Фонд соцiального  страхування вiд нещасних випадкiв  на виробництвi та професiйних захворювань  України (далi – Фонд соцiального  страхування вiд нещасних випадкiв).

Об’єктом страхування  вiд нещасного випадку є життя  застрахованого, його здоров’я та працездатнiсть.

Роботодавцемвiдповiдно до Закону вважається:

· власник пiдприємства або уповноважений ним орган та фiзична особа, яка використовує найману працю;

· власник розташованого в Українiiноземногопiдприємства, установи, органiзацiї (у тому числiмiжнародних), фiлiї або представництва, який використовує найману працю, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором, згода на обов’язковiсть якого надана Верховною Радою України.

Особи, якiпiдлягають обов’язковому страхуванню вiд  нещасного випадку

Обов’язковому страхуванню  вiд нещасного випадку пiдлягають:

1) особи, якi працюють  на умовах трудового договору (контракту);

2) учнi та студенти  навчальних закладiв, клiнiчнi ординатори, аспiранти, докторанти, залученi до будь-яких робiтпiд час, перед або пiсля занять; пiд час занять, коли вони набувають професiйних навичок; у перiод проходження виробничої практики (стажування), виконання робiт на пiдприємствах;

3) особи, якi утримуються у виправних, лiкувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової дiяльностi на виробництвi цих установ або на iншихпiдприємствах за спецiальними договорами.

 

 

36.Страховий  ризик і страховий випадок.

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.  
Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.  
Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.  
Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.  
Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.  
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".  Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

 

 

37. Соціальні послуги , які здійснюються ФСС.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування  від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:  
1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:  
а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;  
б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;  
в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;  
г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;  
д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;  
є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;  
2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;  
3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;  
4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;  
5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:  
а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;  
б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;  
в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;  
г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;  
д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).  
З метою найповнішого виконання функцій, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування;  
6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;  
7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;  
8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (далі - ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;  
9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

38. Виплати при тимчасовій втраті працездатності.

«Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій  особі у формі матеріального  забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

— тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

— необхідності догляду  за хворою дитиною;

— необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

— догляду за дитиною  віком до трьох років або дитиною-інвалідом  віком до 16 років у разі хвороби  матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

— карантину, накладеного  органами санітарно-епідеміологічної служби;

— тимчасового переведення  застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче  оплачувану роботу;

— протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного  підприємства;

— санаторно-курортного лікування»[3, 224].

«Допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності не надається:

У разі одержання застрахованою  особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину.

У разі навмисного завдавання шкоди своєму здоров'ю з метою 
ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби.

За час перебування  під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи.

За час примусового  лікування, призначеного за постановою суду.

У разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням.

За період перебування  застрахованої особи у відпустці  без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій від пустці у зв'язку з навчанням»[2, 69].

«Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як на 75 календарних днів протягом календарного року.

Допомога на період тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам ФСС ТВП, починаючи  з шостого дня непрацездатності, за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Допомога з тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина — за висновком лікаря — потребує догляду, але не більш, як за 14 календарних днів.