Ідеал людяності і цінність людського життя

Друга підстава класифікації цінностей  – за суб'єктами. Тут розрізняють цінності: індивідуальні, групові, загальнолюдські.

Індивідуальна, або особистісна, цінність – це ціннісна значимість предмета, явища, ідеї для конкретної людини. Будь-яка цінність по своїй суті індивідуальна, адже тільки людина здатна оцінювати предмет, явище, ідею. Особисті цінності породжуються потребами та інтересами індивіда. Вони визначаються нахилам, уподобаннями, звичками, рівнем знань та іншими індивідуальними особливостями людей.

Якщо йде мова про групові  чи загальнолюдські цінності, то цим  наголошується, що це предмет, явище  позитивно оцінює не один індивід, а якась їх сукупність.

Групові цінності - це ціннісна значимість предметів, явищ, ідей для будь-якої спільноти людей (класу, нації, трудового  колективу тощо). Групові цінності мають велике значення для життєдіяльності  того чи іншого колективу, згуртовуючи входять до нього індивідів єдиними інтересами, ціннісними орієнтаціями.

Загальнолюдські цінності - це ціннісна значимість предметів, явищ, ідей для  світового співтовариства. До загальнолюдських цінностей відносяться: по-перше, соціально-політичні та моральні принципи, що розділяються більшістю населення світового співтовариства. По-друге, до таких належать загальнолюдські ідеали, загальнонародні цілі і основні засоби їх досягнення (соціальна справедливість, людська гідність, громадянський обов'язок і т. п.). До загальнолюдських цінностей відносяться також природні цінності і цінності, які по своїй суті і значимості мають глобальний характер: проблеми збереження миру, роззброєння, міжнародного економічного порядку та ін

З точки зору тієї ролі, яку цінності відіграють у житті суспільства і людини, їх можна розділити на три такі групи:

1. Цінності, що мають  другорядне значення для людини  і суспільства. Це ті цінності, без яких нормальне функціонування  суспільства і людини не порушується. 

2. Цінності повсякденного  попиту і повсякденного побуту. До цієї групи належить більшість  як матеріальних, так і духовних  цінностей. Це все те, що необхідно  для нормального задоволення  матеріальних і духовних потреб  людини, без чого суспільство  не може функціонувати і розвиватися.

3. Вищі цінності - це  граничні за своєю значимістю  цінності, що відображають фундаментальні  відносини і потреби людей.  Без вищих цінностей не тільки  не може відбутися особистість,  але й неможливе нормальне  життя суспільства в цілому. Існування вищих цінностей завжди пов'язане з виходом за рамки приватного життя людини, вони долучають до того, що вище самої людини, чим визначається її власне життя, з чим нерозривно пов'язана її доля. Ось чому вищі цінності, як правило, носять загальнолюдський характер і мають конкретно-історичний характер.

У сучасній філософії  поки що немає єдиного бачення  того, що є загальнолюдськими цінностями. Немає основи, яка б давала змогу  визначити єдині, загальнозначимі  цінності для всіх народів, систем та культур. Спостерігається надзвичайне розмаїття думок щодо поняття "загальнолюдське".

Можна виділити деякі  цінності, які, беззаперечно, є загальнолюдськими:

– цінність людського  життя;

– сенс життя, добро, справедливість, краса, істина, свобода тощо;

– цінність природи як основи життєдіяльності людини, запобігання екологічній кризі, збереження навколишнього середовища;

– відвернення загрози  війни;

– забезпечення свободи, демократизації усіх сфер людської життєдіяльності  – економіки, політики, культури тощо.

Класифікація цінностей за різними підставами не є жорсткою і нерухомою. По-перше, зі зміною умов, цінності можуть переходити з одного виду, з одного ряду значущості в інші. По-друге, з розвитком суспільства можуть виникати нові цінності, і навпаки, втрачають значимість чи взагалі йдуть у небуття колишні цінності. По-третє, цінності перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємодії один з одним не тільки в рамках якого-небудь виду, але і між видами, в групах і між групами. Нарешті, в кожному з видів цінностей, у свою чергу, слід розрізняти безліч різновидів. Наприклад, у групі духовних цінностей можна чітко виділити моральні цінності, естетичні, пізнавальні  та інші.

Серед групи вищих  цінностей завжди особливо виділяють: життя як цінність (цінності життя), здоров'я як цінність і свободу як цінність.

Життя відноситься до найвищих цінностей тому, що поза життям людини взагалі немає і не може бути цінностей. Для індивіда життя  виступає як найвища цінність, благо  безвідносно до чого б то не було. У свою чергу, цінність життя є своєрідним фундаментом і вершиною для всіх інших цінностей. Залежно від розуміння цінності життя будуть формуватися також відносини між людьми і суспільства до людини.

Якщо в першому випадку  цінність життя розглядається в  індивідуальному аспекті, то в другому - у соціальному аспекті, тобто тут значущість життя визначається не для самого індивіда, а для суспільства.

Питання про те, чи є  сама людина цінністю, має дві сторони: 1) у чому для нього полягає  цінність іншої людини і людини взагалі? 2) у чому цінність її власного життя? Відповідь на ці запитання не може бути однозначною. Справа в тому, що інтерес індивіда до інших людей залежить не тільки від того, які люди, а й того, який він сам. До цього слід додати, що постановка питання про цінності людського життя і самої людини знаходиться в прямій залежності від історичних умов. Наприклад, в Середні століття вбивство феодалом свого кріпака не вважалося гріхом і не каралося. У теперішній же час право на життя визнане за кожним, і немає країни, в якій би вбивство не каралося так чи інакше. Отже, людина - це особлива, абсолютна цінність. З його інтересами співвідносяться всі інші цінності.

Тепер про здоров'я  як цінності. Здоров'я - природна, абсолютна  і повсякчасна цінність, що займає одну з верхніх сходинок в ієрархічній драбині цінностей. Від ступеня володіння здоров'ям залежить рівень задоволення практично всіх потреб людини. Потреба у здоров'ї має загальний характер, вона властива як окремим індивідам, так і суспільству в цілому. У силу цього розрізняють індивідуальне (особисте) здоров'я і громадське здоров'я, чи здоров'я населення.

Стан здоров'я позначається на всіх сферах життя людини і суспільства. Так, повнота та інтенсивність життя  конкретної людини знаходяться в  безпосередній залежності від рівня його здоров'я, його «якісних» характеристик. У свою чергу, здоров'я населення має великий вплив на якість трудових ресурсів, продуктивність суспільної праці і тим самим на динаміку економічного розвитку суспільства.

Велике значення для  людини має свобода як цінність. Філософське розуміння цієї категорії можна виразити в наступному визначенні: свобода - це здатність людини діяти у відповідності зі своїми інтересами та цілями, спираючись на пізнання об'єктивної необхідності.

Свобода завжди і всюди  залишається найбільшою цінністю. Як і в інших випадках, свобода стає цінністю, якщо людина її усвідомлює. Там, де немає усвідомлення цінності свободи, усвідомлення себе як рівного з іншими людьми, там немає ні справжньої самооцінки, ні людської гідності. Розуміння своєї несвободи й усвідомлення цінності свободи найбільш повно проявляється в період різких соціальних трансформацій.

Свобода - право всіх людей  в рівній мірі користуватися досягненнями цивілізації і розпоряджатися плодами  своєї праці та своєю долею. Свобода є вибір. І як кожен вибір, який здійснюється свідомо, вона пов'язана для особистості з перевагою однієї з альтернативних можливостей і відмовою від іншої. А щоб вибір не ставав обмежувачем подальшої діяльності особистості, вона повинна керуватися важливим правилом: кожного разу, роблячи вибір, слід прагнути до того, щоб перспектива подальших виборів не знижувалася, а розширювалася, дозволяючи людині виявляти свої нові професійні, моральні та інтелектуальні потенції.

Осмислені цінності стають ціннісними орієнтаціями особистості.

Ціннісні орієнтації висвітлюють те, заради чого діє  людина, чому вона присвячує свою діяльність. «І завдяки своєму інтегрально-науковому  статусу вона може плідно застосовуватися  у багатьох сферах соціальних і гуманітарних досліджень» [ 18, с. 32].

 

2.2 Світоглядний характер цінностей

 

Цінності відображають фундаментальні відносини і потреби  людей, складають фундамент індивідуального світогляду. При цьому виокремлюють вищі (загальнолюдські) цінності, що виконують світоглядну функцію для окремої особи. Вищими цінностями виступають: здоров'я, сім'я, любов, свобода, світ, війна, держава, праця, істина, честь, свідомість, пізнання, творчість тощо. У порівнянні з звичайними цінностями, вищі цінності мають швидше орієнтовний, аніж регулятивний характер.

Вищі цінності – це «ємні емоційно-образні узагальнення провідних соціокультурних орієнтацій, що визначають всі сфери життя  людини. Це цінності суспільного ладу, спілкування, діяльності, самозбереження, цінності особистих якостей, а також загальнолюдські цінності» [25, с. 12]. Цінності визначають зміст існування людини. Вищі цінності сприяють втягненню людини у вищі інстанції, наповнюючи зміст її життя: потреби в змісті, сенсі життя людини в інтегральному розумінні світу, універсальному з'ясувальному принципі. Без такого внутрішнього ідейного сенсу людина не відчуває своєї цінності, не спроможна керувати творінням самої себе.

Людина без сенсу  життя, без вищої мети є засобом  для мети інших людей. Адже у кожної  людини є своя система поведінки, що допомагає жити. На найпримітивнішому рівні все зводиться до завдання вижити, тобто забезпечити цілісність окремих осіб і всього біологічного виду. Завдання тварин, обмежено пошуками їжі, сховища, подоланням небезпеки і відтворенням потомства, щоб відвернути зникнення виду.

Для людини мета жити не зводиться лише до простого виживання, а ще й до задоволення певних емоційних  і духовних потреб. Тому механізм успіху людини – цінності,  які допомагають  їй творити, створювати поетичні твори, управляти виробництвом, займатися комерцією, досліджувати нові горизонти в науці, здобувати спокій духу, удосконалюватися – словом, досягати успіхів в будь-якій іншій сфері діяльності, що ототожнюється з уявленням про щасливе і повнокровне життя.

В сучасних умовах доля світу залежить від зіткнення двох життєвих позицій: з однієї – безвідповідального задоволення власних потреб з позиції сили, з іншої – єдності вільної, творчої самореалізації з відповідальною причетністю до становлення світу, як цілісної ноосфери, тобто сфери взаємодії природи і суспільства, де діяльність людини стає визначальним фактором розвитку [29, с. 130].

Адже в сучасних умовах саме на рівень кримінальної свідомості перекладають орієнтації: від падіння загальної культури, розбещення потреб, до зла, розвалу і розпаду будь-якої соціальної системи, до яких неминуче веде хижацька мета. Такі тенденції спостерігаються в суспільстві будь-якої орієнтації і соціально-економічної системи [26, с. 143].

В сучасному світі  руйнівним тенденціям «хижацтва» і  споживацтва можуть протистояти, по-перше, відповідальність за долю людства і природи, що дозволяють суспільній думці  відігравати істотну роль. По-друге, культурно-історичні традиції, що відіграють охоронну роль, тощо.

 

 

 

 

3. Зміст загальнолюдських цінностей

 

 

Ціннісним відношенням  до світу, спрямованістю до загальнолюдського  є духовність. В дійсності  ж  світ пронизаний конкретною діяльністю людини, яка несе на собі його відбиток.

При розумінні цінностей  як предметів і явищ, що тільки задовольняють наші потреби, не ставиться проблема цінностей. В цьому випадку мова йде не про цінності, а про блага. Проте, визнання людської суб’єктивності, яка є необхідним компонентом нашого існування, дозволяє поставити проблему цінностей. В такому розумінні проблема цінності – це проблема значимості чого-небудь на відміну від власного існування [30, с. 31].

Щоб констатувати цінності недостатньо лише об’єктивної основи, необхідне ще й суб’єктивне прийняття  цієї основи як цінності. Така основа повинна  мати певну значимість для людини. Значимість виражається в формі переживання. Почуття виступає тим спільним, що можна знайти в різних випадках ціннісного відношення.  Почуття, і є елементарною формою буття цінності для людини. Завжди визначальним в ціннісному відношенні є саме почуття. Те, що ніколи не переживалось, не буде цінністю для особи, а існуватиме  лише як абстрактна можливість цінності. Не можна бути духовним, не будучи душевним.

Специфіку ціннісного відношення можна ясно бачити на прикладі духовних цінностей, особливо "вищих”. Матеріальні цінності вкорінені в предметному світі. Духовні ж цінності безпосередньо пов’язані з суспільними відносинами.  Без перебільшення можна сказати, що у проблемі цінностей ховається проблема взаємовідношень людини та суспільства.

Словосполучення "вищі” цінності”, як правило, вживається поряд з прикметником "вічні”. Слід зазначити, що будь-які цінності можна назвати вічними лише в рамках виміру людського буття. В тій мірі, в якій вічне людство, вічні і "вищі” цінності; мова ні в якому разі не йде про цінності, котрі існують самі по собі безвідносно до людини [24, с. 117]. В вічності "вищих” загальнолюдських цінностей фіксується момент їх відносної стабільності. Стосовно ж окремого індивіда "вищі” цінності дійсно є вічними, і задає їх система суспільних відносин. Їх також часто називають непорушними, але не тому, що всі їх дотримуються, а через те, що лише при умові, що вони є нормами для більшості. Завдяки їм людство взагалі може вижити як спільнота.

Говорити про сприйняття загальнолюдських "вищих” цінностей складно. Загальне – завжди є певною мірою абстрактним, але тим самим – і дещо стійким, постійним. Буття ж індивідуальних цінностей завжди пов’язане не стільки з усвідомленням, скільки з причетністю, плинністю буття, зривами і становленням. Загальне має рамки, воно так чи інакше оформлене, обмежене, індивідуальне – завжди як інтенція [19, с. 43].