Започаткування та ведення підприємницької діяльності

Започаткування та ведення підприємницької діяльності

Вступ

Мале підприємництво  – найдемократичніший суспільний інститут, завдяки якому мільйони людей реально беруть участь у економічному житті власної країни.  Завдяки розвитку підприємницької  ініціативи, люди можуть започаткувати власну справу, забезпечити власними силами себе і свою сім’ю та створити робочі місця для співгромадян.

              Основними завданнями державної політики в сфері розвитку та підтримки малого підприємництва в період фінансової кризи та на наступні роки повинні бути:

-                     удосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва;

-                     боротьба із  контрабандою  та «сірим» імпортом;

-                     покращення умов для збільшення рівня капіталізації українських підприємств;

-                     створення інвестиційно привабливого клімату (зокрема, збільшення державою обсягів  фінансування заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, надання суб’єктам малого підприємництва бюджетних коштів на пільгових умовах та під пільговий процент, залучення суб’єктів малого підприємництва до реалізації державних, галузевих, регіональних програм підтримки малого підприємництва, фінансування за рахунок бюджетних коштів державних, галузевих, регіональних програм підтримки малого підприємництва; залучення коштів місцевих бюджетів для фінансування регіональних програм та цільових проектів);

-                     розвиток інфраструктури підтримки малого підприємництва (повинно передбачати створення за рахунок державних коштів на регіональному та місцевому рівнях  бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, ресурсних центрів, створення центрів та фондів підтримки малого підприємництва);

-                     впорядкування на законодавчому рівні діяльності органів контролю (чітке визначення прав і обов’язків контролюючих та правоохоронних органів, зменшення їх втручання у фінансово-господарську діяльність суб’єктів малого підприємництва);

-                     вдосконалення процедури припинення суб’єктів господарювання в Україні;

-                     прискорення процедури отримання документів дозвільного характеру;

-                     попереднє обґрунтування доцільності впровадження нових регулювань.

Як свідчить досвід багатьох країн, розширення сфери діяльності саме малого бізнесу та збільшення його внеску в соціально-економічну стабільність  потребує попереднього створення системи адресної державної підтримки малого підприємництва на всіх рівнях:державному, регіональному, місцевому.

Реалізація державної політики в сфері малого та середнього підприємництва в Україні має розглядатись як комплекс взаємопов’язаних та взаємоузгоджених заходів у сфері правової, адміністративної, регуляторної, макроекономічної, фінансово-кредитної  політики.

Головним принципом державної підтримки повинно стати послаблення й поступове обмеження адміністративно-директивного регулювання та створення економічних та правових умов для нормальної діяльності суб’єктів малого підприємництва.

1. Поняття підприємництва.

Умови, принципи та гарантії здійснення підприємницької діяльності

              Відповідно до Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

              Підприємницька діяльність є таким видом господарської діяльності, який розвивається на ринкових засадах. Саме ринкове господарство, як відомо, пройшло декілька етапів розвитку. Підприємництво – це найбільш розгалужений та поширений у світовій та вітчизняній практиці вид господарської діяльності. У ньому присутні саме ознаки господарської діяльності і водночас воно має свої специфічні ознаки (риси).

              Можна виділити такі характерні риси підприємницької діяльності:

       ініціативна і майново-розпорядна самостійність підприємця;

       ризикованість;

       систематичний, професійний характер;

       спрямованість на систематичне отримання прибутку завдяки досягненню економічних та соціальних результатів;

       регулювання державою.

              Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Але свобода підприємницької діяльності зовсім не означає «вседозволеність».

              Необхідно зазначити, що особливості здійснення окремих видів підприємництва визначаються законодавчими актами.

              Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом. Необхідно зазначити, що держава обмежує діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Обмежується також діяльність з реалізації зброї, боєприпасів до неї, видобуванням бурштину тощо.

              Треба пам’ятати, що здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.

              Принципи здійснення підприємницької діяльності:

       вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

       самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

       вільний найм підприємцем працівників;

       комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

       вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

       самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

              Принципи підприємницької діяльності являють собою основи правового регулювання відносин, які складаються при їх здійснені. Інакше кажучи, принципи закріплюють собою сутність правового регулювання таких відносин. В них не розкривається все багатство правових форм підприємництва. Вони лише інтегрують ці форми в якесь абстрактне ціле.

              Господарський кодекс України визначає такі гарантії прав підприємців.

Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.               Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для пріоритетних державних потреб.

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбачених законом випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.

2. Як започаткувати власну справу.

Форми та способи ведення підприємницької діяльності

              Відповідно до Господарського кодексу України підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

              Необхідно зазначити, що порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Господарським кодексом  України та іншими законами.

              Звертаємо увагу, що підприємець при здійснені підприємницької діяльності не обмежений у виборі будь-яких організаційних форм, які передбачені законом. І як підтвердження цього правила у Господарському кодексі України вельми широко представлена різноманітність таких форм.

              Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

              Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

              Відповідно до Цивільного кодексу України інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

              Відповідно до Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

              Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

              Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

              Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

              Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

              Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

              Відповідно до Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

              Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.              

              Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

              Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

       приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

       підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);