Започаткування та ведення підприємницької діяльності

56) проведення фумігації (знезараження) об'єктів регулювання, що визначені Законом України "Про карантин рослин ( 3348-12 ), які переміщуються  через  державний кордон України та карантинні зони;

57) професійна   діяльність  у   сфері   надання   соціальних послуг;

58) розроблення  проектів та проведення робіт з консервації, реставрації,  реабілітації, музеєфікації,  ремонту, пристосування пам'яток;

59) діяльність,   пов'язана  з   виробництвом,   торгівлею піротехнічними засобами;

60) діяльність,  пов'язана з  відкриттям  та  функціонуванням стрілецьких    тирів,   стрільбищ    невійськового   призначення, мисливських  стендів;

61) діяльність,  пов'язана  з виробництвом  автомобілів  та автобусів;

62) розроблення,   виготовлення,   реалізація,   ремонт, модернізація   та  утилізація  озброєння,   військової  техніки, військової  зброї  і  боєприпасів  до  неї;

63) виробництво   теплової   енергії,   транспортування  її магістральними  та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання  теплової  енергії;

64) діяльність,   пов'язана   із   збиранням,   обробленням, зберіганням,  захистом, використанням  інформації,  яка   складає кредитну  історію;

65) виробництво   хімічних   джерел  струму,  заготівля  та утилізація  відпрацьованих хімічних  джерел  струму;

66) розведення  домашніх тварин (собак, котів, екзотичних та декоративних  тварин) у племінних розплідниках, дресирування собак  та  підготовка фахівців у цих сферах;

67) діяльність    з   перепродажу   предметів   мистецтва, колекціонування  та  антикваріату, діяльність з організації торгів  (аукціонів)     предметами мистецтва,  колекціонування    та  антикваріату;

68) генетично-інженерна  діяльність  у  замкненій  системі.

69) виробництво,  зберігання  та реалізація рідкого палива з біомаси;

70) виробництво, зберігання та реалізація біогазу;

71) проектування, технічне обслуговування, будівництво нових  і реконструкція діючих систем видобування газу (метану) вугільних  родовищ та окремих  об'єктів  інженерної  інфраструктури,  оцінка  протиаварійного  стану зазначених  об'єктів.

              Суб'єкт господарювання,  який має намір провадити певний  вид
господарської  діяльності,  що  ліцензується,  особисто  або через  уповноважений ним орган  чи  особу звертається  до  відповідного  органу  ліцензування  із  заявою  встановленого  зразка про видачу  ліцензії.

                   У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника:

       найменування, місцезнаходження,     банківські     реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи;

       прізвище, ім'я,  по  батькові, паспортні дані (серія,  номер паспорта,  ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний  номер  фізичної  особи  -  платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

2)  вид господарської діяльності, вказаний згідно зі статтею 9 вищезазначеного Закону

     (повністю або частково), на провадження якого заявник  має намір одержати

     ліцензію.

              У разі  наявності  у  заявника  філій,  інших   відокремлених  підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі  отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження.

              До заяви про видачу ліцензії додається  копія  свідоцтва  про державну  реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія  довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств  та  організацій  України,  засвідчена  нотаріально  або органом,  який  видав оригінал документа.

              Заборонено вимагати від суб'єктів господарювання  інші  документи,  крім  тих, що передбачені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» .

              Заява про видачу ліцензії та документи,  що додаються до неї,  приймаються за описом,  копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів  органом  ліцензування  та  підписом відповідальної особи.

              Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

- заява подана   (підписана)   особою,   яка   не   має  на  це повноважень;

- документи оформлені з порушенням вимог вищезазначеного Закону.
 

                   Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду  заявник  повідомляється  в письмовій формі із зазначенням підстав залишення  заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки,  передбачені  для видачі ліцензії.

              Після усунення   причин,  що  були  підставою  для  винесення рішення про залишення заяви  про  видачу  ліцензії  без  розгляду, заявник  може повторно  подати  заяву  про  видачу ліцензії,  яка  розглядається в порядку, встановленому цим Законом.

              У  разі запровадження ліцензування нового виду  господарської діяльності   суб'єкт   господарювання,   який   здійснює  цей  вид  господарської діяльності, зобов'язаний подати протягом 30 робочих днів  з  дня  визначення  органу ліцензування заяву та відповідні  документи,  передбачені цією статтею,  для отримання  ліцензії  на провадження  цього  виду  господарської  діяльності. 

              Ліцензія в цьому випадку видається в порядку, визначеному цим Законом.  Відсутність ліцензійних умов на провадження певного виду господарської діяльності, щодо якого запроваджується ліцензування, не  є  підставою  для  відмови  у  видачі ліцензії. 

              Орган ліцензування приймає рішення про  видачу  ліцензії  або  про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів  з дати надходження заяви про видачу ліцензії  та  документів,  що  додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини  у певних сферах господарської діяльності,  не  передбачений інший  строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

              Повідомлення про  прийняття  рішення  про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається)  заявникові  в  письмовій  формі  протягом трьох робочих днів з дати прийняття  відповідного рішення.  У рішенні про  відмову  у видачі  ліцензії  зазначаються підстави такої відмови.

              Підставами для   прийняття   рішення  про  відмову  у  видачі ліцензії є:

              - недостовірність даних у документах,  поданих  заявником,  для отримання ліцензії;

              - невідповідність заявника   згідно   з   поданими  документами ліцензійним  умовам,   встановленим   для   виду    господарської  діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

              У разі  відмови  у  видачі  ліцензії  на  підставі  виявлення  недостовірних даних у документах,  поданих  заявником  про  видачу  ліцензії,   суб'єкт   господарювання   може   подати   до   органу  ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не  раніше  ніж через  три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

              У разі  відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам,  встановленим для виду  господарської  діяльності,   вказаного  в заяві  про  видачу  ліцензії,  суб'єкт  господарювання може подати до органу ліцензування нову  заяву  про  видачу  ліцензії  після  усунення  причин,  що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

              Звертаємо увагу, що рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

              Статтею 164  Кодексу про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності.

              «Стаття 164. Порушення порядку провадження господарської діяльності
 

                   Провадження господарської діяльності без державної реєстрації  як  суб'єкта  господарювання  або  без   одержання   ліцензії   на  провадження  певного  виду  господарської діяльності,  що підлягає  ліцензуванню відповідно  до  закону,  чи  без  одержання  дозволу, іншого   документа  дозвільного  характеру,  якщо  його  одержання передбачене законом, - тягне за собою  накладення  штрафу  від  двадцяти  до  сорока
неоподатковуваних   мінімумів   доходів  громадян  з  конфіскацією  виготовленої продукції,  знарядь виробництва  і  сировини  чи  без  такої.

              Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою,
яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж
порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян   з   конфіскацією  виготовленої  продукції,  знарядь  виробництва  і  сировини чи без  такої

              Надання суб'єктом  господарювання  дозвільному   органу   або  адміністратору   недостовірної   інформації   щодо   відповідності  матеріально-технічної бази вимогам законодавства - тягне за  собою  накладення  штрафу   від   сорока   до   ста  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

5. Облік та звітність суб’єктів підприємницької діяльності

              Закон України  від 25.06.1991  № 1251-XII «Про систему оподаткування» визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

              Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

              Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

              Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

              В Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

              До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету

    державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки

    державної і комунальної власності);

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської

      катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

17) збір до Державного інноваційного фонду;

18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

19) фіксований сільськогосподарський податок;

20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року);

22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний,

      спеціальний);

25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію,

      крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

26) збір за проведення гастрольних заходів;

27) судовий збір;

28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для

      споживачів усіх форм власності.

              До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.