Отчет по практике в «Алітас-Тур»

Організовувати діяльність на основі широкого використання новітньої  техніки і технології, прогресивних форм управління та організації праці, науково-обгрунтованих нормативів матеріальних, фінансових і трудових витрат, вивчення кон'юнктури ринку  та передового досвіду (вітчизняного і  зарубіжного) в з метою підвищення технічного рівня і якості послуг, економічної ефективності їх виробництва, раціонального використання та економного витрачання всіх видів ресурсів.

Вживати заходи по забезпеченню підприємства кваліфікованими кадрами, раціонального використання і розвитку їх професійних знань і досвіду, створення безпечних і сприятливих  для життя і здоров'я умов праці, дотримання вимог законодавства  про охорону навколишнього середовища.

Забезпечувати правильне  поєднання економічних і адміністративних методів керівництва, єдиноначальності і колегіальності в обговоренні  та вирішенні питань, матеріальних і моральних стимулів підвищення ефективності робіт, застосування принципу матеріальної зацікавленості і відповідальності кожного працівника за доручену йому справу та результати роботи всього колективу, виплату заробітної плати у встановлені  терміни.

Забезпечувати на основі принципів  соціального партнерства розробку, укладання і виконання колективного договору, дотримання трудової дисципліни, сприяти розвитку трудової мотивації, ініціативи та активноості службовців.

Вирішувати питання, що стосуються діяльності фірми в межах наданих  йому законодавством, доручати ведення  окремих функцій іншим посадовим  особам.

Забезпечувати дотримання законності в діяльності фірми і здійсненні її господарсько-економічних зв'язків, активне використання правових засобів  фінансового управління та функціонування в ринкових умовах, зміцнення договірної та фінансової дисципліни, регулювання  соціально-трудових відносин, забезпечення інвестиційної привабливості фірми  з метою підтримки і розширення масштабів підприємницької діяльності.

Захищати майнові інтереси підприємства в суді, арбітражі, органах  державної влади і управління.

Посадові інструкції бухгалтера:

Виконувати роботу з ведення  бухгалтерського обліку майна, зобов'язань  і господарських операцій (облік  основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, витрат на виробництво, реаліза-ції, результатів господарсько-фінансової діяльності, розрахунки з постачальниками  і замовниками, а також за надані послуги і т. п.).

Здійснювати прийом і контроль первинної документації за відповідними ділянках бухгалтерського обліку та готувати їх до рахункової обробки.

Відображати на рахунках бухгалтерського  обліку операції, пов'язані з рухом  основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів.

Складати звітні калькуляції  собівартості послуг, виявляти джерела  освіти втрат і непродуктивних витрат, готувати пропозиції щодо їх попередження.

Розробляти робочий план рахунків, форми первинних документів, що застосовуються для оформлення господарських  операцій, за якими не передбачені  типові форми, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності, брати участь у визначенні змісту основних прийомів і методів  ведення обліку і технології обробки  бухгалтерської інформації.

Брати участь у проведенні економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності за даними бухгалтерського  обліку і звітності з метою  виявлення внутрішньогосподарських  резервів, здійснення режиму економії і заходів щодо вдосконалення  документообігу, у розробці та впровадженні прогресивних форм і методів бухгалтерського  обліку на основі застосування сучасних засобів обчислювальної техніки, у  проведенні інвентаризацій грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей.

 Готувати дані по відповідних ділянках бухгалтерського обліку для складання звітності, стежити за збереженням бухгалтерських документів, оформляти їх відповідно до встановленого порядку для передачі до архіву.

Брати участь у формулюванні економічної постановки завдань  або окремих їх етапів, що вирішуються  за допомогою обчислювальної техніки.

Посадові інструкції менеджера:

Збирає, вивчає і аналізує вимоги клієнтів до туристичних послуг.

Здійснює пошук найбільш вигідних за вартістю, строками та якістю послуг, послуг туроператорів, що надають  послуги з розміщення та екскурсійного  обслуговування туристів.

Встановлює контакти з  готелями та організаціями, що надають  екскурсійні та транспортні послуги  з перевезення пасажирів; погоджує з ними основні умови договорів  на надання послуг і забезпечує їх укладення.

Бере участь у визначенні вартості туристичного пакету в залежності від вартості послуг, включених до складу туру і власних витрат.

Забезпечує клієнта необхідної усній та письмовій інформацією  і консультує клієнта:

• Про правила в'їзду в країну і перебування в ній;
• Про порядок і терміни оформлення віз;
• Про валютному та митному контролі;
• Про пам'ятки історії та культури;
• Про транспортний, візовий, екскурсійному обслуговуванні;
• Про розміщення і харчування туристів;
• Про маршрут подорожі та програму перебування;
• Про дату і час початку та закінчення подорожі;
• Про порядок зустрічі, проводів і супроводу туристів;
• Про заходи, що гарантують безпеку під час подорожі.

Формує списки туристів і  складає графіки заїздів в  готелі.

Отримує інформацію про місце  та час прибуття туристів, організовує  своєчасний від'їзд і приїзд туристичної  групи.

Проводить інструктаж туристів з дотримання заходів безпеки  під час огляду визначних пам'яток, а також про правила поведінки  на транспортних засобах і про  правила надання першої медичної допомоги.

Залежно від туристичної  компанії і компетентності менеджера, в його посадові обов'язки може входити дуже широкий спектр діяльності: від прийняття клієнтських заявок і внесення їх до бази даних до розробки індивідуальних турів. Конкуренція на ринку немаленька, а число популярних туристичних напрямків обмежене, і в різних фірмах часто пропонують однотипні тури. У цих умовах успішність компанії залежить від того, наскільки менеджер з туризму зможе переконати клієнта вибрати саме їх пропозицію.

Коли розроблено план функціонування фірми, складовою частиною якого  є план трудових ресурсів, настає час  для виконання найважливішої  роботи менеджера - підбору персоналу. Суть цього процесу полягає в  тому, щоб з урахуванням вимог  до кандидата на наявну вакансію залучити придатних кваліфікованих працівників  для наступної їхньої оцінки і  прийому на роботу.

Відповідальність за підбір співробітників цілком лягає на плечі  менеджера з кадрів. Процес підбору  персоналу настільки ж складний і точний, як і будь-яка інша управлінська робота. На цьому етапі особливо важливо повно і правильно  визначити і роз'яснити претенденту  суть майбутньої роботи, інакше можна  витратити багато часу на прийом і  бесіди з людьми, що не мають потрібної  кваліфікації.

Кадрова політика з підбору  персоналу полягає у визначенні принципів прийому на роботу, кількості  працівників, необхідних для якісного виконання заданих функцій, методології  закріплення і професійного розвитку персоналу. Підбор кадрів розглядається  як підфункція управління. Процес підбору  персоналу починається з вибору критеріїв оцінювання особистості і роботи претендентів. Критерії включають норми поводження і характеристику професійних навичок. Наступний етап підбору персоналу - його експертне оцінювання, що ґрунтується на проведенні тестів, рішенні задач і виконанні вправ. Після тестування випливає спостереження: запрошення претендентів і проведення інтерв'ю. На підставі вищевикладеного, відбувається опис отриманих результатів і порівняння їх із критеріями оцінки кандидатів. Завершує процес підбору кандидатів ухвалення рішення; якщо виникають труднощі з остаточним ухваленням рішення, можна провести додаткове тестування.

Оцінювання персоналу - це цілеспрямований процес установлення відповідності ділових і особистих  якостей особистості вимогам  посади робітника чи місця.

При аналізі відношення до роботи оцінюють:

- ініціативність працівника;

- можливість витримувати  великі навантаження;

- вміння пристосовуватися  до різних ситуацій. Старанність  у роботі передбачає відношення  до засобів виробництва, їх  використання, оптимальність використання  сировини й матеріалів, ступінь  зменшення матеріальних витрат  на робочому місці тощо.

Проведена процедура оцінювання та виявлений один кандидат, який одержав  найвищу оцінку і згоду керівника, може бути прийнятим на роботу у  фірму.

 Контракт заключають  не одразу, а тільки після підготовки  співробітника до прийому на  роботу. Як правило, рада фірми заслуховує інформацію про дане заплановане призначення.

На заключному етапі підготовки до прийому на роботу відбувається введення в посаду й освоєння спеціальності  новим співробітником (виконує відділ кадрів і відділ, де передбачається використовувати нового співробітника).

Введення в посаду й  освоєння спеціальності може тривати  до закінчення домовленого іспитового терміну (як правило, 6 місяців). Цей  етап має велике значення для успішної і довгострокової підтримки робочих  відносин.

Після закінчення перших шести  місяців роботи слід установити, чи відповідає співробітник усім вимогам  і чи добре він влився в існуючу  команду. При позитивному рішенні  з новим співробітником заключають контракт.

Співробітником є той, хто уклав контракт про найм, а  не той, хто надає послуги.

Теорія і практика економічної  діяльності дозволили розробити  багато визначень мотивації праці. Основним серед них є розгляд  мотиву як спонукання до діяльності, викликаного  потребами людини. Звідси випливає, що в основі мотивів діяльності лежать потреби людини, без задоволення  яких вона відчуває дискомфорт і прагне його подолати. У даному контексті  потреба розглядається як усвідомлена  необхідність у чомусь потрібному, що спонукає до дії (діяльності).

Головними важелями мотивації  до праці є стимули. Тому мотивація  праці розглядається як процес стимулювання окремого працівника або групи працівників  до дій, що спрямовані на досягнення індивідуальних або спільних цілей. Крім того, мотивація  праці - це одна з найважливіших функцій  менеджменту, спрямована на досягнення цілей підприємства через задоволення  потреб його працівників.

Стимул - це зовнішнє спонукання до дії, тобто причина поводження людини. На практиці використовуються різні види стимулів.

1. Примушення. Підприємства  розробляють адміністративні методи  примушування, до яких відносяться:  догана, звільнення з роботи й  т.п.

2. Матеріальне заохочення - це стимул у матеріально-грошовій  формі: заробітна плата, тарифна  ставка, винагорода за результати, премія з прибутку, компенсаційна виплата, видача санаторних, туристичних та інших видів путівок тощо.

3. Моральне заохочення - це стимули, спрямовані на задоволення  духовних і моральних потреб  людини. Воно пов'язане з внутрішніми  мотивами людської поведінки,  до яких відноситься любов  до своєї справи, прагнення до  самовдосконалення, творчості та  самовираження.

До основних форм мотивації  працівників підприємницьких структур відносяться такі:

- заробітна плата, що  відповідає внескові працівника  до результатів діяльності підприємства;

- система матеріальних  пільг працівникам;

- нематеріальні пільги  і привілеї (надання відгулів, додаткових  відпусток та ін.);

- заходи, що підвищують  інтерес до праці, самостійність  і відповідальність працівника, стимулюють підвищення його кваліфікації;

- створення сприятливої  соціальної атмосфери, усунення  різних бар'єрів між рядовими  працівниками й апаратом управління;

- моральне заохочення  працівників;

- просування працівників  по службі.

 Ці заходи мотивації  праці підвищують віддачу трудових  ресурсів підприємства.

 Система мотивації  на рівні підприємства ґрунтується  на таких вимогах:

- надання рівних можливостей  займати посади і просуватися  по службі;

- узгодженість оплати  праці з її результатами;

- гарантія зайнятості;

- створення умов для  захисту здоров'я і безпеки  праці;

- забезпечення умов для  професійного росту;

-підтримка в колективі  довіри, зацікавленості в досягненні  спільної мети і місії підприємства.

 Для підтримки мотивації  праці необхідно:

- систематично перевіряти  тривалість перебування кожного  працівника на одній посаді  і здійснювати необхідне переміщення;

- збагачувати зміст роботи  і розширювати її рамки; У  здійснювати активне структурне  планування праці і заробітної  плати, а також застосовувати  гнучкі форми організації праці;