Особливості діяльності інвестиційних фондів на міжнародному інвестиційному ринку

Інструменти грошового ринку, в які вкладаються кошти фондів, є досить надійними і високоліквідними, тому винагорода управляючих невисока і становить 0,25—1% вартості чистих активів.

Індексні фонди створюють  портфелі, до складу яких входять цінні  папери, що використовуються для обчислення того чи іншого фондового індексу. Сформовані у такий спосіб портфелі забезпечують інвесторам середньоринкову дохідність, яка відображається одним із фондових індексів.

Існують також диверсифіковані  фонди звичайних акцій та фонди  прибуткових акцій, які відповідно інвестують кошти в диверси-фікований  портфель звичайних чи прибуткових  акцій. Часто такі фонди тримають у своєму портфелі частку ліквідних  активів — короткострокових інструментів грошового ринку для забезпечення тимчасових потреб фонду в ліквідних  коштах.[16]

Інформація про інвестиційні компанії — їх спеціалізацію, рейтинг, вартість чистих активів — подається  в періодичних фінансових виданнях і допомагає інвесторам прийняти правильне рішення щодо інвестування коштів. Цьому також сприяє публікація фондових індексів, частина яких розраховується на основі даних про акції інвестиційних  компаній.

Оцінювання чистих активів

Чистими активами інвестиційного фонду називають активи, в які  розміщено кошти засновників  та учасників фонду, в поточних цінах  на момент оцінювання.

Чисті активи інвестиційного фонду — показник, який визначається різницею між розмірами активів  та зобов'язань фонду. При цьому  окремі статті активів інвестиційного фонду для цілей визначення оцінкової  вартості чистих активів можуть переоцінюватись  з урахуванням їх ринкової вартості.

Вартість чистих активів  обчислюється у розрахунку на акцію  та інвестиційний сертифікат, які  перебувають в обігу, та в терміни, встановлені інвестиційною декларацією.

Інвестиційним керуючим періодично здійснюється систематична та регулярна  оцінка чистих активів фонду. Регулярне  оцінювання вартості чистих активів  проводиться спільно інвестиційним  керуючим та депозитарієм.

У разі, коли вартість чистих активів фонду в розрахунку на акцію та інвестиційний сертифікат для пайового фонду і на одну акцію  для корпоративного фонду зменшується  до 90% номінальної вартості однієї акції  та інвестиційного сертифіката (одного інвестиційного сертифіката), депозитарій  цього фонду скликає позачергові збори засновників і повідомляє про це Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

При розрахунку чистих активів  основні засоби, нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети оцінюються за залишковою вартістю на дату здійснення розрахунку. Цінні  папери резидентів та нерезидентів, які  перебувають в обігу на організаційно-оформлених ринках, перелік яких визначається Державною комісією з цінних паперів  та фондового ринку, оцінюються за їх ринковою вартістю, яка визначається за даними останньої в звітному періоді  офіційної котировки організаційно  оформленого ринку.

Вартість цінних паперів, що не перебувають в обігу на організованих  ринках, визначається за їх балансовою вартістю станом на дату оцінювання з  урахуванням таких особливостей [10].

Вартість цінних паперів  емітентів, що визначені у встановленому  порядку банкрутами, вважається такою, що дорівнює нулю. Вартість боргових цінних паперів визначається за формулою

 де r — остання зафіксована на ринку дохідність оцінюваного або подібного цінного папера у річних процентах; Dt — сума 1-ї виплати; і — порядковий номер виплати; Т. — термін часу від дати оцінювання до моменту і-ї виплати, днів.

У разі відсутності котировок  цін оцінюваного боргового цінного  папера та аналогічних цінних паперів  вартість боргових цінних паперів визначається за їх балансовою вартістю. Оцінювання вартості витрат, розрахунків з дебіторами та грошових коштів провадиться за їх балансовою вартістю.

Балансова вартість цінних паперів, балансова вартість валютних цінностей, майна фондів, вартість яких визначена в іноземній валюті, підлягає перерахунку в національну  валюту України за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату, що передувала даті, на яку проводиться розрахунок вартості чистих активів.

Оцінювання зобов'язань  інвестиційного фонду здійснюється за балансовою вартістю. Балансова  вартість зобов'язань фондів, вартість яких визначена в іноземній валюті, підлягає перерахунку в національну валюту України за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату, що передувала даті, на яку проводиться розрахунок вартості чистих активів.[15]

Інвестиційні керуючі  кожного інвестиційного фонду, що перебуває  в них на управлінні, у місячний термін після закінчення звітного кварталу зобов'язані подавати до Державної  комісії з цінних паперів та фондового  ринку баланс фонду, звіт про фінансові  результати та їх використання, а також  відомості про вартість чистих активів  та фінансові вкладення фонду. Після  завершення фінансового року, але  не пізніше 31 березня наступного року інвестиційні фонди та інвестиційні компанії подають до Державної комісії  з цінних паперів та фондового  ринку інформацію, що подається щокварталу, а також річний баланс фонду, звіт про фінансові результати та їх використання, звіт про фінансово-майнове становище  фонду, підтверджені незалежним аудитором  або аудиторською фірмою. Ці дані потім  публікуються протягом двох місяців  після звітного періоду в друкованих виданнях Державної комісії з  цінних паперів та фондового ринку.

 

 

1.3. Історія розвитку та специфіка функціонування інвестиційних фондів у зарубіжних країнах

 

Історія розвитку інвестиційних  фондів у світі бере свій початок  з першої половини 19 століття. Перші  інвестиційні фонди були засновані  в 1822 році в Бельгії, в 1849 році в Швейцарії  і в 1852 році у Франції. У США  перший інвестиційний фонд був заснований у 1860 році - це була корпоративний інвестиційний  фонд.

Перший взаємний фонд у  США був заснований в Бостоні  в 1924 році. Однак у той час взаємні  фонди дуже важко здобували довіру інвесторів. Аж до 50-х років індустрія  взаємних фондів росла дуже слабо. Не допомогло навіть прийняття в США закону про інвестиції в 1940 року і закону про трасті в 1939 року. Бурхливе зростання числа взаємних фондів почався лише в 1950 році. Вже до 1951 року їх кількість у Сполучених Штатах перевищила 100 одиниць, а число акціонерів даних фондів - 1 мільйон людей.[14]

Найбільш значний розвиток індустрії інвестиційних фондів у США та Європі почалося після  Другої світової війни. На кінець 20 століття інвестиційні фонди стали відігравати  особливу роль в економіці розвинених країн світу і стали основним суб'єктом інвестування заощаджень домашніх господарств. В даний час  основну частину активів інвестиційних  фондів у світі становлять відкриті фонди.

Серед інвестиційних фондів у США найбільш поширені управлінські компанії. Ці компанії є акціонерні товариства, вкласти гроші в які  можна купивши їх акції. Дохід  акціонер отримує у вигляді дивідендів, а також за рахунок збільшення вартості самих акцій.

Керуючі компанії поділяються  на відкриті інвестиційні компанії, або  взаємні фонди (mutual funds), і закриті  інвестиційні компанії, або трасти закритого типу. У Росії аналогом перших є пайові інвестиційні фонди, а аналогом друге - акціонерні інвестиційні фонди.

З усіх видів інвестиційних  компаній найбільш популярні взаємні  фонди - 93,3%. Вони схожі з російськими  пайовими фондами тим, що самі викуповують  свої акції і тим, що вартість акції  визначається на основі чистих активів. Однак вони принципово відрізняються  від російських пайових фондів, оскільки є акціонерними товариствами.[21]

Діяльність взаємних фондів контролюються Комісією з бірж і  цінних паперів - Securities and Exchange Commission (SEC) на підставі закону 1933 року про цінних паперах. Взаємні фонди мають  право випускати тільки звичайні акції, дохід за якими для інвестора  не можна визначити заздалегідь. Він залежить від успішності управління капіталом фонду.

У 1990 році активи взаємних фондів у Сполучених Штатах перевищили 1 трильйон доларів, а в даний час досягли 6 трлн. дол На сьогоднішній день кількість  американських взаємних фондів перевищує 6 тисяч.

У країнах Західної Європи специфіка діяльності інвестиційних  фондів обумовлюється особливостями  цього регіону. Так, в Європейському  союзі (Директива Ради від 20.12.1985 р.) була введена концепція «UCITS» - «Undertaking for Collective Investment in Transferable Securities» («Угода про колективне інвестування в переказуються  цінні папери»).[33]

Згідно з цим документом до UCITS пред'являються вимоги публічного залучення інвестиційних ресурсів, дотримання принципу диверсифікації ризику, викупу паперів фондів на вимогу інвесторів. При цьому правова форма інвестиційного фонду може бути як контрактній, так  і трастової або корпоративної. Таким чином, по суті UCITS сильно нагадують  взаємні фонди США. Частка активів UCITS в даний час в активах  всіх інвестиційних фондів країн  Євросоюзу становить близько 80%.

У той же час, Великобританія і Німеччина, з точки зору організації  діяльності інвестиційних фондів в  даних державах, істотно відрізняються  від інших країн Євросоюзу.

  Інвестиційні фонди  у Великобританії підрозділяються  на так звані юніт-трасти (або  пайові трасти) та інвестиційні  трасти. Юніт-трасти є, по суті, фондами закритого типу. Сенс  роботи такого фонду полягає  в тому, що інвестор передає  в довірче управління свої  грошові внески. Ціна паю визначається  шляхом ділення загальної вартості  цінних паперів, що знаходяться  в портфелі юніт-трасту, на кількість  випущених паїв. При підвищенні  попиту керуючі приймають рішення  про випуск нових юнітів.

Відмінність цих установ  пов'язане з тонкощами юридичного права. У Великобританії існує можливість передати право власності на гроші  іншій особі, тобто після того, як гроші інвестора потрапляють  в юніт-траст, їх довірчим власником  стає так званий попечитель (трасті). У США цей принцип не працює, тому взаємні фонди мають форму  акціонерних товариств.

Інвестиційний траст, на відміну  від юніт-трастів, не має права  постійно випускати чи викуповувати власні паї. Він має постійний  статутний капітал, який може змінюватися  лише час від часу у зв'язку з  прийняттям акціонерами рішення  про його збільшення. Також, в останні  роки на зміну юніт-траст у Великобританії починають приходити відкриті інвестиційні компанії.

  Інвестиційні механізми  в Німеччині ще більш специфічні  в порівнянні з іншими країнами. Це пов'язано з особливою роллю  банків, яку вони в ній грають. За німецькими законами інвестиційні  компанії є кредитними установами, і на них поширюються всі  законодавчі норми, пов'язані  з кредитним установам. Ще однією  важливою характеристикою німецьких  інвестиційних фондів є специфіка  їх депозитаріїв - структур, на які  покладено відповідальне зберігання  цінних паперів і контроль  за керуючими компаніями фондів. Депозитаріями фондів можуть  бути тільки всі ті ж банки.

У результаті, в порівнянні з іншими країнами у Німеччині  за рахунок випуску акцій фінансується помітно нижча частка капіталовкладень. За питомою вагою капіталізації  у ВВП (20-25%) Німеччина в два  з гаком рази поступається США  і в п'ять разів - Великобританії. Більшу частину потреб великих підприємств  у довгостроковому капіталі задовольняють  банки. Іншим результатом домінуючої ролі банків і банківського законодавства  в Німеччині є те, що регулювання  німецьких інвестиційних компаній вважається одним з найбільш суворих  у світі, коли мова йде про законодавчу  захисту інтересів інвесторів.[24]

У цілому, обсяг активів  відкритих інвестиційних фондів у цілому в світі в 2009 році склав майже 22 трлн. дол, а загальна кількість таких фондів склало приблизно 61 500. Частка США у світових активах розглянутих фондів склала приблизно 48%, частка держав Європейського союзу - 35%.

У Японії та інших країнах  Азії, інвестиційні фонди розвинені  слабо, а населення цих країн  не є таким активним учасником  інвестиційного процесу, як, наприклад, в США чи країнах Західної Європи.

При порівнянні активів за типами фондів між США і Європою  можна виділити ще одну цікаву особливість. Якщо в США більше половини всіх відкритих фондів є фондами акцій, то в Європі кількість фондів акцій  лише ненабагато перевершує кількість  фондів облігацій і фондів грошового  ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

Аналіз діяльності інвестиційних фондів

 

2.1. Аналіз діяльності інвестиційних фондів в світі

 

Згідно з даними представницької  асоціації європейської індустрії  інвестиційного менеджменту - European Funds and Asset Management Association (EFAMA), загальна вартість чистих активів інвестиційних фондів (фондів акцій, фондів облігацій, фондів грошового ринку, змішаних та збалансованих  фондів тощо), зареєстрованих у всьому світі, за станом на початок 2010 року, дорівнювала 15,93 трлн. євро.

За 2009 рік активи світових інвестиційних фондів зросли на 17,2% (у 2008 році було зафіксоване падіння  на 23%).

Серед усіх країн світу  найбільший обсяг чистих активів  був зафіксований в інвестиційних  фондів США (8,2 трлн. євро). Обсяг чистих активів усіх інвестиційних фондів Європи становив 5,3 трлн. євро, Австралії - 832 млрд. євро, Японії - 572 млрд. євро, Канади - 464 млрд. євро (рис. 1)

 

Рис. 2.1. - Структура світового ринку інвестиційних фондів у різних країнах на початок 2011 року. – складено на основі [24]