Мовленнєвий етикет ‒ основа успішного ділового спілкування

У спілкуванні з людьми Сходу європейців чекає маса несподіванок. Негативне погойдування головою  індіанців означає згоду, а не заперечення. Відомий американський  жест „О’кей” буде сприйнятий як непристойний жест у Греції і Бразилії, як знак погрози в Єгипті і як прохання заплатити гроші в Японії.

Узагалі на Сході культура пояснення жестами досить різноманітна. У Японії або в Кореї вона мінімально контактна. Вітають там переважно уклінами (чим нижче уклін, тим більше поваги), а досить своєрідний спосіб рукостискання використовується найчастіше в офіційних ситуаціях – той, хто вітає, долонями обіймає кисть співрозмовника. Широко посміхатися, демонструючи зуби, уважається непристойним для східних жінок. Посміхаючись, вони звичайно прикривають рот рукою. Пристойності, що вимагають в арабів не дивитися прямо в очі співрозмовникові, європейці нерідко розцінюють як ознаку нечесності або нещирості партнера.

В іншому ж світі контактне спілкування – рукостискання, обійми, поцілунки – досить поширене. В арабських країнах прийняті рукостискання на будь-який смак і манер: від миттєвого до тривалої процедури вітання, коли міцно стиснуті руки двох людей нескінченне число раз трясуться рухами вниз. Арабські жінки в країнах Перської затоки під час такого вітання звичайно не стискають руки, а лише доторкаються ними горизонтально й тільки випрямленими долонями. Саудовець при рукостисканні на знак прихильності притримає якийсь час у своїй руці Вашу. У Судані ж вірний знак прихильності до співрозмовника – поплескування по плечу, перш ніж простягнути руку.

Зведення до перенісся  брів, змах рукою або широке розведення рук у різних культурних контекстах позначає подив або невдоволення, погрозу або прояв нервозності, дружбу або ворожнечу.

Існують і такі жести, значення яких розуміється по-різному  в рамках однієї й тієї культури. Так, наприклад, військовий може віддавати  честь, тільки коли він одягнений  у військову форму. А от коли честь  віддає людина в цивільному одязі, це може розцінюватися як дурниця або навіть знущання.

Майже всі європейці, хитаючи головою зверзу вниз, передають згоду, болгари – незгоду, японці підтверджують, що уважно слухають співрозмовника.

У Європі люди довго дивляться один на одного, що може бути образливим, наприклад, японцям, які в процесі розмови надають перевагу тому, що дивляться на шию співбесідника, а не в обличчя. Отже, при спілкуванні завжди необхідно враховувати національні традиції.

 

4. Культура  звертання до іншої особи

Існують і особливості  в культурі звертання до іншої особи.

У класичній латині слово  „Ego” уживалося, щоб підкреслити  значущість особи і протиставити її іншій. Подібно до прямого погляду  в очі, що в багатьох тварин служить  сигналом виклику, а в людей ретельно регламентується (підданим нерідко заборонялося піднімати очі на свого государя; донині вважається непристойним і зухвалим пильно дивитися в очі незнайомої людині), звертання від першої особи, незалежно від свого змісту, має відтінок самоствердження. Для запобігання зв’язаної з цим конфронтації була вироблена система мовних ритуалів, зокрема, непряма форма звертання, коли той, до кого звертаються, називається в третій особі або описово („мій государ”, „сеньйор”). Шанобливість у звертанні до вищої особи доповнюється зневажливими епітетами стосовно себе: замість „я” говорять, наприклад, „покорнейший слуга”.

Ця церемоніальна мова, або „мова титулів”, має давню  традицію і представлена у всіх мовах. Особливо витонченими формами користуються народи Південно-Східної Азії. У китайській і в’єтнамській мовах узагалі не прийнято говорити про себе в першій особі: замість „Я” треба вказувати те відношення, у якому перебувають співрозмовники. Звичаї говорити про себе в третій особі свідчать про існування соціальної ієрархії. Індивід у такий спосіб без кінця нагадує собі, що перед особою свого короля він – підданий, перед особою вчителя – учень, перед старшим – молодший тощо. Він, так би мовити, не існує інакше, як у зв’язку з іншим. Його „Я” послідовно ідентифікується з його численними сімейними й соціальними ролями.

Соціальні джерела цієї диференціації чітко простежуються  в китайській мові, де поняття „Я”  виражається по-різному, залежно  від того, чи символізує воно гордість, самоствердження або самознищення. У ввічливій розмові людина описує себе словом „чень” (спочатку – „раб”, „підданий”) або „моу”, що значить „хтось” або „хто-небудь” (значення, прямо протилежне унікальності й неповторності „Я”). У службовій переписці давнього Китаю вживалося багато інших зневажливих синонімів „Я” („ню” – „раб”, „низький”; „юй” або „мін” – „дурний”; „ди” – „молодший брат” тощо).

Навпаки, у звертаннях від імені імператора підкреслювалася  його одиничність, неповторність, при  цьому уживалися вирази „гуа-жень” („самотня людина”) або „гу-цзя” („осиротілий пан”). Іншими словами, форма „Я” служить своєрідним вираженням соціального статусу людини і рівня її прагнень.

Так, у російській та українській  мовах старший за статусом або  віком може звертатися до молодшого  на „ти”, і ця форма звертання прийнята також серед близьких людей рівного статусу; молодший же звертається до старшого на „Ви”, і таке звертання прийняте також серед не особливо близьких людей рівного статусу.

Та ж закономірність діє й у невербальному спілкуванні (жести, дотик): старший може поплескати молодшого по плечу, тоді молодший повинен знаходитися від старшого на „шанобливій відстані”.

 

Питання для самоконтролю

9. Чим міжкультурне спілкування відрізняється від міжкультурної інтеракції?
10. Які типи культур Ви запамʼятали?
11. Назвіть барʼєри, які можуть виникати під час розмови представників різних націй.
12. Подумайте, яка культура спілкування найбільше відрізняється від української?
13. Виділіть специфічні ознаки українського спілкування.
14. Чи треба враховувати особливості невербального та вербального спілкування під час розмови з іноземним представником? Обґрунтуйте думку.

 

Висновки

У розділі подано основні  відомості про вербальні та невербальні  засоби, які треба враховувати  під час міжкультурного спілкування, визначено типи народів (на основі національних, психологічних та інших особливостей), описано бар’єри, які можуть виникати на шляху до взаєморозуміння представників різних націй, визначено зміст понять „культурна символіка” та „стереотип” та їхню важливість для спілкування згідно з правилами мовленнєвого етикету.

 

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

 

Завдання 1.

Подумайте, чи характерний для нашої держави  білінгвізм? Як ви ставитеся до суржику?

Запишіть відповідь у формі тексту (100 – 120 слів).

 

Завдання 2.

Виберіть правильний (найбільш доречний) варіант відповіді.

Дайте відповідь  у короткій формі: тільки цифра питання  й буква відповіді, наприклад: 1а, 2б тощо.

 

1. Ви підійшли до господаря  заходу, з яким знаходяться кілька  його колег, не знайомих вам.  Привітавшись з вами, господар  не представляє вам присутніх. Ви повинні:

а) попросити господаря представити вам його колег;

б) почекати, доки присутні не почнуть говорити, і тоді запитати у них, хто вони;

в) намагатися зрозуміти, хто є хто, у процесі спілкування, а наприкінці зустрічі попросити підтвердити/спростувати ваші припущення.

2. Ви зустріли особу, у якої  одне око косить. Під час спілкування  з нею ви повинні:

а) дивитися в простір між її очима;

б) взагалі не дивитися в очі людині з таким „проблемним” поглядом;

в) вибрати одне око й дивитися на нього.

3. Одразу після представлення  вас новій людині ви зрозуміли, що встигли забути її імʼя. Вам слід:

а) зробити вигляд, що все в порядку й просто уникати називати цю особу по імені;

б) вибачитися й запитати ім’я людини;

в) вибачитися й піти.

4. Ви наблизилися до групи людей, але ніхто із присутніх не простягнув вам руки для привітання й не виявив бажання познайомитися. Ви:

а) простягаєте руку й представляєтесь;

б) питаєте, чи можете приєднатися до групи та починаєте розмову;

в) перериваєте розмову й роздаєте свої бізнес-картки.

5. Під час ділового ланчу до присутніх за вашим столом приєдналися кілька ваших колег. Чи повинні ви представити їх усім іншим гостям?

а) ні, вам слід лише привітатися, нехай ті, хто прийшли, представлять себе самі;

б) ні, представити прибулих може господар (особа, яка запросила всіх);

в) так, навіть якщо ви самі ще не встигли познайомитися з усіма присутніми.

6. Як ви представитеся високій  посадовій особі?

а) ви не можете представлятися високій посадовій особі. Почекайте, доки вона сама не представиться вам;

б) ви попросите хазяїна заходу представити вас;

в) ви підійдете до цієї особи і простягнете свою руку.

7. Як ви привітаєтеся з людиною,  з якою у вас існує мовний  барʼєр?

а) не обтяжуйте себе, ви лише втратите час;

б) поводьтеся як завжди, тільки говоріть повільніше й гучніше, ніж звичайно;

в) подивіться людині в очі, посміхніться та простягніть руку. Ніяких промов не потрібно для того, щоб інша особа відчула себе бажаною в компанії.

 

Завдання 3.

Прочитайте  ситуації. Поясніть, де були допущені помилки (охарактеризувати одну із ситуацій – на вибір).   Запишіть відповідь у формі тексту (100 – 120 слів).

А) Під час співбесіди кандидат хвилювався настільки, що не дочув, а тому не повністю зрозумів одне з поставлених питань. Не бажаючи виглядати непідготовленим і невпевненим у собі, він почав відповідати, сподіваючись у процесі повністю зрозуміти суть запитання й таким чином дати адекватну відповідь.

Б) Під час перерви до кабінету Павла Чередниченка зайшов колега – приятель Андрій Рогаль. Він запитав, чи вільний Павло, і, почувши „Так” у відповідь, присів на стілець перед столом Павла та почав говорити про плани на найближчі вихідні. Павло, який стояв біля вікна, сів на своє місце за столом. Слухаючи Андрія, він кивав головою та ставив питання, при цьому він хмурив брови (бо думав про холодильник, який зранку перестав працювати) та дивився у вікно (там якраз падав перший у цьому році сніг).