Аудит основних засобів

Розрахунок  первинної вартості основних засобів рекомендується проводити у Відомості визначення первинної вартості основних Переоцінка основних засобів повинна проводитися у порядку, рекомендованому П(С)БО№7 з оформленням акту переоцінки основних засобів.

    3. Інвентарний список—застосовується  в місцях експлуатації       основних засобів в для обліку кожного об’єкта за матеріально-відповідальними особами. Дані, що містяться в цій інформації, мають бути тотожними записам в  

        інвентарних картках обліку ОЗ.

  4.Опис  інвентарних карток—застосовується  для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному  примірнику в бухгалтерії з  метою контролю за зберіганням  інвентарних карток.

5.Інвентарна  картка обліку—здійснюється запис  на підставі актів прийому-передачі основних засобів та активу списання ОЗ: для обліку окремих об’єктів ОЗ ; для групового обліку однотипних об’єктів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці і мають одне і те ж виробничо-господарське призначення і вартість. Ведеться у бухгалтерії в одному примірнику на кожний об’єкт  ОЗ.

6.Головна  книга та регістри обліку ОЗ використовується  для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів  за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків. Вона ведеться протягом календарного року, на кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку.

7.Баланс  підприємства—документ, що підприємство  представляє органам податкової  служби по закінченні звітного  періоду господарювання.

Підставою для  обліку ОЗ є  накладні, рахунки-фактури.

7.3. Амортизація основних засобів

За ПБО 7, усі без виключення основні засоби підлягають амортизації. Нарахування амортизації ОЗ здійснюється протягом строку їх корисного використання.

Строк корисного  використання об’єкта ОЗ встановлюється підприємством самостійно при визнанні цього об’єкта активом.

Виходячи з умов  отримання  майбутніх економічних вигод  підприємство самостійно обирає метод  амортизації ОЗ. Поширено застосування прямолінійного методу нарахування амортизації. Цей метод застосовується також у випадку, коли умови отримання майбутніх економічних вигод визначити неможливо.

Крім прямолінійного методу нарахування амортизації  підприємство може обрати інший метод  амортизації, який краще враховує форму  надходження економічних вигод від використання ОЗ. Можливі методи нарахування амортизації визначені у ПБО7:

    1.Прямолінійний. 

При його застосуванні річну суму амортизації визначають діленням амортизаційної суми  на строк  корисного використання об’єкта  ОЗ.

Nрічна= (Первісна (переоцінена) вартість-Ліквідаційна  вартість)/строк корисного використання                                  (3.1)

     2.Зменшення залишкової  вартості.

За ним річну суму амортизації розраховують як добуток  залишкової вартості об’єкта на початок  звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації (на перше число місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт ввели  в експлуатацію) та річної норми  амортизації. Річну норму амортизації обчислюють (у відсотках) за формулою:

                                       

n—кількість років корисного  використання об’єкта;

  Лв—ліквідаційна вартість;

  Пв—первісна вартість.

    3.Прискореного зменшення  залишкової вартості.

Тут річна сума амортизації дорівнює добутку залишкової вартості об’єкта  на початок звітного року або первісної  вартості на початкову дату нарахування  амортизації та річної норми амортизації, яку обчислюють за формулою:

Nрічна=Залишкова  вартість * ((100% / строк використання)*2)   (3.3)

Важливо: в  останній рік експлуатації об’єкта  суму річної амортизації визначають як різницю між його залишковою та ліквідаційною вартістю, оскільки останню  не беруть до уваги при підрахунку суми зносу перших чотирьох років.

    4.Кумулятивний.

При його використанні протягом перших років експлуатації накопичується більша частка амортизаційних відрахувань, а в наступних звітних  періодах сума знижується. Річну суму амортизації обліковують як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Коефіцієнт визначають, поділивши кількість років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта ОЗ, на загальну суму числа років його використання:

Кк=кількість  років використання, що залишилася / суму порядкових номерів років  використання                                                                           (3.4)

        Формула нарахування  амортизації за кумулятивним  методом:

         Nрічна= (Первісна  вартість-Ліквідаційну вартість) * КК                 (3.5)  

Знайдений річний показник ділимо на 12, і маємо місячну  суму амортизації.

5.Виробничий.

За виробничим методом місячну суму амортизації  визначають як добуток фактичного місячного  обсягу продукції та виробничої ставки амортизації. Останню знаходять, поділивши  амортизаційну вартість на загальний  обсяг продукції, який підприємство планує виробити на даному об’єкті:

Св= (Первісна вартість-Ліквідаційна вартість) / Плановий обсяг продукції    (3.6)

Тобто місячну норму  амортизації можна подати:

N місячна=  Обсяг продукції за місяць*Св                                                  (3.7)

Сума нарахованої амортизації  прямо пропорційна до обсягу виробленої продукції.

6.Податковий.

Цей метод  базується лише на амортизаційних нормах Закону про прибуток.

Незважаючи  на можливість вибору економічно обґрунтованого методу амортизації, більшість підприємств  вдаються до податкових ставок.

Негативні сторони:

       1.Використання норм із Закону про прибуток у жодному разі не знижує трудовитрат. Адже податкова та бухгалтерська вартість одних і тих самих об’єктів частіше за все не однакова, і виходить, будуть різними амортизаційні суми;

     2.Застосування податкових ставок призводить до перекручення достовірності суми витрат з амортизації й залишкової вартості ОЗ. Мета бухобліку не збігається з метою податкового. Кожен із них ґрунтується на різних нормативних, законодавчих актах. Перенесення окремих ставок з податкового обліку до бухобліку позбавляє останній цілісного підходу.

Нарахування амортизації  починається з місяця, наступного за місяцем, у якому ОЗ в став придатним для використання, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття Оз.

Незважаючи  на те, що амортизацію нараховують  щокварталу, у декларації показують  її суму наростаючим підсумком із початку року.

Те, що амортизацію  нараховують  на БВ на початок кварталу, приводить до висновку, що зменшувати балансову вартість на амортизацію  треба тоді ж.

БВ розраховують за формулою:

Б(а)=Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1), де                                             (3.8)

Б(а)—БВ на початок розрахункового кварталу.

Б(а-1)—БВ на початок кварталу, що передував розрахунковому.

П(а-1)—сума витрат, понесених на придбання та поліпшення ОЗ, що підлягають амортизації   протягом кварталу, що передував розрахунковому.

В(а-1)—сума введених в експлуатацію ОЗ,  протягом кварталу, що передував розрахунковому.

А(а-1)—сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував  розрахунковому.

БВ основних засобів можна індексувати на коефіцієнт індексації, який знаходиться за формулою:

Кі=[І (а-1)-10] / 100,  де                                                                  (3.9)

І (а-1)—індекс інфляції року, за результатами якого провадять індексацію.

Якщо значення індексу інфляції не перевищує 1, індексації не здійснюють.

 

 

7.4. Планування аудиту основних засобів на підприємстві

На ПАТ „МГЗК” робота всіх служб і цехів є досить напруженою, відповідальною та складною. Також це стосується і безпосередньо бухгалтерської служби, адже саме на відповідальності працівників лежить правильне нарахування зарплати, правильне віднесення на витрати підприємства певних видів витрат, перевірка достовірності та своєчасності наданої інформації, відповідність між даними первинних документів та реальному стану  матеріальних цінностей на Балансі підприємства.

Найважливіші функції  бухгалтерської служби:

1. Правильне ведення господарського обліку, операцій та процесів, які проходять на підприємстві;
2. Своєчасність та достовірність ведення  як первинних документів так і створення на їх основі відповідних звітів, регістрів, зведень Балансу підприємства за визначений період;
3. Контроль за розрахунками з постачальниками та покупцями, своєчасний розрахунок за зобов’язаннями з бюджетом, іншими дебіторами та кредиторами;
4. Своєчасне та правильне подання в органи державної податкової служби фінансової звітності про діяльність підприємства;
5. Правильне нарахування зарплати та премій, стягнень з працівників підприємства;
6. Внутрішньогосподарський  контроль за господарськими процесами, рухом товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів підприємства;
7. Недопущення зловживань, крадіжок, шахрайства в господарській діяльності підприємства.

Організаційна структура бухгалтерської служби:

 

1.Загальний  відділ. На цей відділ покладені  функції зберігання  і опрацювання установчих документів і проведення необхідних операцій з ними. Цей відділ служить як посередницька ланка між усією бухгалтерською службою і юридичним відділом.

2. Відділ опрацювання та складання фінансових звітів. Основна функція—складання бухгалтерської та фінансової звітності.

3.Відділ  розрахунків з оплати праці  та з підзвітними особами   веде облік розрахунків  з  підзвітними особами, нараховує  зарплату персоналу підприємства, та здійснює всі нарахування  і утримання із зарплати.

4.Відділ  матеріального постачання, який  регулює усі питання щодо обліку  матеріалів: оприбуткування на склад,  списання зі складу. Крім того  веде облік у допоміжних виробництвах  у ділянці, що стосується матеріального  постачання.

5.Відділ  виробничих запасів та стану  основних засобів. Веде облік  виробничих запасів  і основних  засобів: нарахування амортизації,  списання, оприбуткування, уцінка та  переоцінка.

6.Відділ  касового обслуговування. Контролює  касове обслуговування як клієнтів, так і персоналу підприємства  шляхом ведення усієї первинної   документації каси.

7.Відділ  дебіторських і кредиторських  взаєморозрахунків  веде аналітичний  і синтетичний облік дебіторів  і кредиторів, в тому числі  розрахунки за банківські кредити  і відсотки по них.

Головний  бухгалтер зобов’язаний:

1.керуватися  дійсною обліковою політикою,  яка є на підприємстві;

2.забезпечити  дотримання на підприємстві встановлених  єдиних методологічних принципів  бухгалтерського обліку;

3.організувати  контроль над всіма способами   для відображення господарських  операцій  в бухгалтерському обліку;

4.забезпечити  перевірку стану бухгалтерського  обліку на підприємстві;

5.здійснити  контроль за дотриманням вимог  згідно наказу про облікову  політику.

Головний  бухгалтер на підприємстві наділений  правом другого підпису, який він  ставить на первинних бухгалтерських документах, реєстрах бухгалтерського  обліку, бухгалтерських та фінансових звітах, на інших документах, які  стосуються бухгалтерського обліку.

 На керівника  товариства покладені функції:

1.Організація бухгалтерського обліку;

2.Організація та контроль за виконання  планів і наказів;

3.Контроль за складання поточних  фінансових звітів;

4.Затвердження щорічних кошторисів;

5.Забезпечення правильності ведення та зберігання документів товариства.

Концепція суттєвості є одним з основних понять аудиту. Встановити чіткі й однозначні критерії суттєвості зовсім не просто.

Суттєвість—це максимально допустимий розмір помилкової суми, яка може бути показана у звітності  і розглядається як несуттєва, тобто  така, що не вводить користувачів  в оману.

Допустимо, що рівень суттєвості становить 1%, тобто  відхилення до 1% є не значним, а відхилення більше 1% є суттєвими. Для розрахунків  планового рівня суттєвості використаємо Звіт про фінансові результати і  результати запишемо в таблицю 8.

Таблиця 8 —Розрахунок рівня суттєвості для цілей аудиту

Назва статті	Сума, тис. Грн.	Коефіцієнт, суттєвості %	Показник суттєвості, тис грн.
Основні засоби
Залишкова вартість	1884,7	1%	0,33
Первісна вартість	2356,3	1%	1,35
Накопичена амортизація	-471,6	1%	1,02