Лекцій з дисципліни «Економіка»

 

 

Таблиця 11.1

Схема балансу  грошових доходів і витрат населення

Доходи	Витрати та заощадження
Оплата праці Доходи робочих та службовців на підприємствах та організаціях, окрім оплати праці Дивіденди Надходження від продажу продуктів сільського господарства Трансфертні платежі (пенсії, допомоги, стипендія) Надходження від фінансової системи: страхові відшкодування позики на індивідуальне житлове будівництво зміна заборгованості за раніше виданими позиками на споживчі цілі відсотки за вкладами виграш та погашення по позикам виграш у лотерею зміна заборгованості населення за придбання товарів у кредит Інші надходження: від продажу речей через комісійні магазини від продажу металолому, утилізаційної сировини тощо інші доходи Гроші, отримані за переказом (за винятком переведених сум та внесених сум)	1. Придбання товарів  та сплата послуг, усього В тому числі: Придбання товарів за всіма каналами реалізації Сплата послуг та інші витрати, в тому числі: оплата житла та комунальних послуг оплата побутових послуг послуги системи освіти витрати на путівки в санаторії та будинки відпочинку. Туризм та медичні послуги витрати на кіно, театр витрати на всі види транспорту оплата послуг зв’язку інші витрати 2. Обов’язкові платежі  та добровільні внески, всього У тому числі: податки та збори платежі зі страхування внески до суспільних та корпоративних організацій повернення позик придбання лотерейних білетів відсотки за кредит обов’язкові страхові внески до Пенсійного фонду 3. Приріст заощаджень  у вкладах та цінних паперах,  всього:  У тому числі: приріст вкладів у банках придбання облігацій придбання акцій підприємств 4. Придбання житлових  приміщень 5. Витрати населення  на придбання іноземної валюти 6. Гроші, відправлені  за переказом (за винятком сум,  що отримані).
Усього грошових доходів	Усього грошових витрат та заощаджень
Перевищення витрат над  доходами	Перевищення доходів  над витратами

 

Розробка балансу здійснюється у два етапи. На першому етапі на основі первинних даних розраховується прогнозований розмір грошових доходів населення (як сума цін товарів і послуг, які можуть бути запропоновані населенню). На другому етапі здійснюється уточнення показників балансу, виходячи з інформації, що одержується від загальнодержавних органів управління (Міністерства фінансів, Національного Банку) про можливу величину грошових доходів населення в галузях та бюджетні виплати.

На основі даного балансу  визначається платоспроможний попит населення як різниця між доходами населення (разом) і сумою статей 2, 3, 4, 5, 6 витратної частини балансу.

 

 

Мінімальний споживчий бюджет

Мінімальний споживчий  бюджет – це головний соціальний критерій, який визначає межу бідності та реальний рівень життя населення, можливість отримання послуг від установ охорони здоров'я, житлово-комунального господарства.

Показники мінімального споживчого бюджету розраховуються відповідно до Закону про мінімальний  споживчий бюджет на основі нормативних показників для населення в цілому, а також для окремих його груп. У основі цих розрахунків лежать розрахунки мінімального нормативного споживчого кошика; прогнозні дані про структуру населення і його поділ за рівнем середнього сукупного доходу на душу з урахуванням оцінки індексів споживчих цін.

Вартісна величина мінімального споживчого бюджету відповідає рівню межі бідності в прогнозному періоді. Натуральна величина цього показника визначає потребу в кількості тих або інших товарних ресурсів на мінімальному рівні. Структуру мінімального споживчого бюджету наведено у таблиці 11.2.

 

 

Таблиця 11.2

Структура мінімального споживчого бюджету

Показники	Усього	У тому числі:
		На дитину	На дорослого	На людину пенсійного віку
1. Продукти харчування
2. Непродовольчі товари
Зокрема:
а)   одяг, білизна, взуття
б)  предмети гігієни, санітарії, ліки та медикаменти
в)  меблі, посуд, культтовари та інші предмети побутового і господарського призначення
г)  витрати населення на ведення особистого підсобного госп-ва
3. Послуги (витрати  на):
а)  житлово-комунальні послуги
б) побутові послуги, транспортні  послуги, зв’язок
в) культурно-освітні  заходи і відпочинок
г) перебування дітей у дитячих дошкільних закладах
4. Податки, обов’язкові  платежі
5. Алкогольні напої,  тютюнові вироби
Усього за рік
Усього за місяць

 

 

Індексація  та компенсація грошових доходів  населення 

До системи державного регулювання належить також індексація грошових доходів населення. Головна її мета – збереження життєвого рівня населення у випадках підвищення цін або як мінімум, захист найменш забезпечених верств населення. Держава може використовувати два варіанти індексації. Один повністю зберігає рівень життя населення, другий – передбачає компенсацію лише для частини населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають одноразового характеру. Для індексації грошових доходів використовують індекс споживчих цін на товари і послуги, які входять до мінімального споживчого бюджету.

Компенсація, на відміну  від індексації, передбачає грошові  відшкодування у зв’язку з  подорожчанням окремих товарів  і послуг (дитячого шкільного одягу, хліба, комунальних послуг та ін.).

 

 

Тема 12. Прогнозування і державне регулювання інвестиційної діяльності

 

 

12.1. Інвестиційна діяльність та інвестиційна політика держави.

12.2. Структура капіталовкладень та її регулювання.

12.3. Державне регулювання інвестиційної діяльності на стадії проектування.

12.4. Державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві як форма реалізації державних інвестицій.

 

 

12.1. Інвестиційна діяльність та інвестиційна політика держави

 

Важливим чинником структурних  перетворень в економіці є інвестиції.

У широкому розумінні інвестиції – види майнових і немайнових (інтелектуальних) цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
• рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• сукупність механічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих;
• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права, інші цінності.

Інвестиції можна робити в основні фонди (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні фонди (для формування виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей тощо), у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери, патенти, ліцензії тощо).

Інвестиції – це те, що “відкладають” на завтрашній день для того, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не використовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які спрямовуються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини та будівлі).

Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.

Інвестиції класифікують за різними ознаками.

І. Розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції – це сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих на будівництво, придбання засобів праці та приріст товарно-матеріальних цінностей.

Чисті інвестиції – це сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань за деякий період часу.

 

ІІ. За об’єктами вкладання засобів розрізняють:

реальні інвестиції – це вкладання грошових коштів у реальні активи (матеріальні та нематеріальні), іншими словами це вкладення в основний капітал (придбання машин, обладнання, будівництво, поповнення запасів, тощо). Вкладання засобів у нематеріальні реальні активи, пов’язані з НТП, називають інноваційними інвестиціями.

Фінансові інвестиції – це вкладання грошових коштів у різні фінансові активи, передусім у цінні папери, валюту, розміщення капіталу в банках.

Інтелектуальні  інвестиції – купівля патентів, ліцензій, ноу-хау, вкладення у науку, в людину ( освіту).

 

ІІІ. За характером участі в інвестуванні бувають такі інвестиції:

прямі інвестиції – це безпосередня участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і вкладанні коштів.

Непрямі інвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єкта інвестування і вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників, наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.

 

ІV. За терміном реалізації:

короткотермінові  інвестиції – це вкладення капіталу на період не більше одного року.

Довготермінові  інвестиції – це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують так:

а) до двох років;

б) від двох до трьох  років;

в) від трьох до п’яти років;

г) понад п’ять років.

 

V. За формою власності інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватні інвестиції – інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, громадським та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Державні інвестиції – інвестування, що здійснюють органи влади та управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів

Іноземні інвестиції – інвестування, що здійснюють іноземні громадяни, юридичні особи і держави.

Спільні інвестиції – інвестування, що здійснюють юридичні та фізичні особи як України так і закордонних держав.

 

VI. Економісти розділяють також інвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи чотири їхні види: нетто-інвестиції, екстенсивні інвестиції, реінвестиції, брутто-інвестиції.

Нетто-інвестиції – це інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції).

Екстенсивні інвестиції – це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу.

Реінвестиції – повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинного вкладення капіталу.

Брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції плюс реінвестиції.

 

Процес реалізації інвестицій називається інвестуванням, а сукупність заходів, що її забезпечують - інвестиційною діяльністю.

Джерелами інвестиційної  діяльності можуть бути:

Внутрішні інвестиції:

1. державний бюджет,
2. капіталізована частка прибутку підприємств (амортизаційний фонд),
3. заробітна плата,
4. депозити комерційних банків,
5. кошти від приватизації,
6. заощадження населення,
7. ресурси інвестиційних, страхових фондів, кредитних спілок.