Молочна промисловість

Якщо Україна вже дійшла до небезпеки в молочній галузі, то Спілка молочних підприємств, спільно з виробниками, повинна вивести галузь із занепаду. Треба усвідомити, що різати корову не можна, бо наступна генерація може бути тільки через 4-5 років, що дуже небезпечно. Сьогодні товаровиробник хоче покращити поголів’я, але за відсутності фінансів, він не може це зробити, бо треба осіменити корову спермою, доза якої коштує мінімум 15 грн., від якої можна отримати корівку з надоєм хоча б 4,5-6 тисяч кг, після чого ще раз осіменити, і отримати вже корову з надоєм 7-8 тисяч кг. А якщо виробник не має на це грошей, то переробник, який закупляє в нього сировину, може закупити цю сперму і віддати «в кредит», за рахунок зданої сировини.

35

2. Основні етапи розвитку молочної промисловості України та її сировинної бази. Сучасний стан галузі

Розвиток молочної галузі народного господарства СРСР в останні 50 років йшов економічно безперспективним шляхом. Збільшення виробництва молока йшло за рахунок збільшення поголів'я, а не підвищення продуктивності. Так, середньорічні надої до 1990 року складали до 2782 кг молока на одну корову, тоді як в розвинених країнах вони доходили до 5500 і 6000 кг.[7]

Тривалий час співвідношення капітальних вкладень між переробними галузями з сільським господарством знаходилося на рівні 10:1. У США на кожен долар вкладень в аграрний сектор доводився 1,24 дол. що вкладається в переробку, а на кожен долар в США в результаті повної комплексної переробки молока доводилося на 4 долари продукції, а у нас на 1 крб. відповідно 1.34. Плюс до цього низька якість молока. Така була ситуація на початок 90-х років.

Останніми роками унаслідок кризи сільського господарства поголів'я зменшилося на 34%, а надої в Україні до 2000 р. знизилися до рекорд низького рівня - 1608 кг на одну корову (за даними АПК-ИНФОРМ). До 2002 р. вони трохи підвищилися до 1713 кг, і, за даними за січень - вересень 2005 р. складають 1642 кг.

Для порівняння, сьогодні надої молока в Ізраїлі і Нідерландах складають 11 000 кг в рік від однієї корови[8].

У нових соціально-економічних умовах українська молочна галузь опинилася на межі виживання. У зв'язку з дефіцитом кормів і зростанням цін на них, відсутністю належної селекційно-племінної роботи в господарствах суспільного сектора істотно підвищилася собівартість виробництва. Економічна криза в галузі привела до того, що почали розформовуватися великотоварні господарства і створюватися на їх базі дрібніші. Більшість сільгосппідприємств вирішили позбавитися молочного стада. За останні 15  років поголів'я корів в суспільному секторі помітно скоротилося (до 14% показника 1990  р.). Нині в Україні у всіх категоріях господарств налічується близько 3,8  млн. голів молочного стада.

З цієї ж причини змінилася структура розподілу поголів'я корів. Якщо раніше 81% молочного стада концентрувалося в суспільному секторі, то в даний час в сукупному об'ємі виробництва молока частка приватних господарств досягає 77%.

Валовий надій білкового продукту до кінця 2005  р. скоротився майже на 11  млн.  тонн. У суспільному секторі його проводять лише 2,58  млн.  тонн, в приватних  11,2  млн.  тонн. Але вони не компенсували колишні показники суспільного сектора 90-х років. В результаті знизилося загальне споживання молока і молочної продукції. Якщо в 1990  р. на душу населення було проведено 472,3  кг молока, то в 2005  р. - 293  кг, що нижче рекомендованої норми його споживання (380  кг в рік)[9].

Існують проблеми і в переробній галузі. Основні її виробничі потужності скоротилися більш ніж в два рази, що позначається на кількісних показниках переробки. Якщо в 1990  р. перероблялося 18,1  млн. тонн сировини, то зараз  не більше 6 млн. тонн. Необхідно також постійно покращувати якість перероблених продуктів, яка поки не відповідає світовим стандартам. Однією з основних проблем залишається забезпечення оптимальних умов вміст, вакцинації худоби, проведення селекційно-племінної роботи в приватному секторі. Тому, як правило, в селянських дворах відсутні «чисті» породи.

Часто поліпшенню племінних якостей тварин в приватному секторі перешкоджає фінансова неплатоспроможність їх власників. Унаслідок високих цін на паливо виробники вимушені витрачати значні засоби на доставку своєї продукції переробникам, що відповідним чином впливає на її собівартість[10].

В той же час далеко не всі переробні підприємства готові підтримати дрібнотоварного виробника. Разом з тим, близько 70% молока поступає на переробку саме з приватного сектора. Таким чином, вітчизняні молочники не можуть гарантувати високу якість білкового продукту.

Із-за низької завантаженості виробничих потужностей і високої собівартості молоко і молочна продукція опинилися у ряді дорогих товарів для більшої частини населення України. Тільки минулого року, завдяки небувалому попиту переробників на сировині, виробництво молока було рентабельним (позитивна динаміка – 12,6%), проте роздрібні ціни істотних змін не зазнали.

Одним з шляхів виходу з кризової ситуації і ефективного функціонування молочної галузі експерти вважають збільшення продуктивності молочного стада за рахунок розвитку великотоварних ферм, оснащених сучасними технологіями змісту і годування худоби[11].

А поки, щоб успішно оперувати на внутрішньому ринку і нарощувати попит на свою продукцію, переробники розширюють її асортимент. Разом з цим посилюються позиції тих продуцентів, які гарантують високу якість білкової продукції. Але серед них мало високотехнологічних підприємств, що мають власні бренди.

Лідери ринку активно впливають на попит, стимулюючи вимоги споживачів до якості товарів, послуг постачальників і роздрібних мереж. Від виробників компанії вимагають якісну сировину, оптимальних умов транспортування і зберігання продукції[12].

Не дивлячись на перманентне нарощування об'ємів світового виробництва молока, українські оператори цього ринку достатньо успішно конкурують з іноземними продуцентами. Інтенсивно розвивається кисломолочний сегмент  йогурти, сирні групи, кефір, а також сегмент сичугових і плавлених сирів, що супроводжується високим ступенем інвестиційної активності. За кордоном мають попит також сухе молоко і казеїн.

Нинішні ціни на молоко не забезпечують навіть простого відтворення поголів'я. За останні 15  років вихід телят з розрахунку на 100 корів залишає 78 одиниць приплоду. Тільки за перші шість місяців поточного року ціни на молоко в порівнянні з аналогічним періодом 2005  р. знизилися на 226  грн. за тонну і склали 887,2  грн[13].

Щоб наблизитися до норм споживання молока, необхідно наростити його виробництво до 20  млн. тонн. Досягненню цього показника сприятиме введення до 30 і більш голів нетелей на сто корів, що збільшить кількість молочного стада в 1,7 разу[14].

Відтворенню великої рогатої худоби може сприяти збільшення витрат кормів з нинішніх 39,2 центнера кормових одиниць до 52,3. А щоб годування було збалансованим, питому вагу кукурудзи слід довести до 25  30%, зернобобових – до 15 17%, а зміст пшениці понизити до 20  25%[15].

В даний час молочна галузь гостро потребує державної підтримки: субсидуванні, низьких кредитних ставках, своєчасних виплатах дотацій, гармонізації вітчизняних стандартів і т.д.

Викликає тривогу і відсутність прогнозування цінової ситуації і попиту на молоко і молочні продукти на внутрішньому ринку. Його непередбачуваність, нерозвиненість великотоварного виробництва молока, не дивлячись на певні успіхи в переробляючому секторі, поки не дозволяють говорити про якісь значні досягнення в цій галузі.

Молочна промисловість України налічує більше 400 підприємств. У загальному об'ємі харчової промисловості  молочна займає найбільший відсоток – 18. Щорічно в Україні переробляється в середньому 5 млн. тонн молока. Але, не дивлячись на достатньо великий об'єм переробки, виробничі потужності використовуються на 25 – 35%[16].

Як показують дослідження споживчого ринку, молоко і молокопродукти користуються в Україні стійким попитом, особливо в східних регіонах і столиці. Різноманітність асортименту і відмінна якість продукції, розробка і впровадження нових технологій дозволяють підприємствам збільшувати об'єми виробництва. Хотілося б сподіватися на використання всіх 100% виробничих потужностей, але це безпосередньо пов'язано із збільшенням сировинної бази. На жаль, рішення цих питань вимагає часу і чималих матеріальних витрат, оскільки необхідне збільшення поголів'я молочної худоби, поліпшення продуктивності, впровадження передових технологій для годування і змісту стада, підвищення економічного стимулу організації роботи і т.д. Отже найближчим часом стрімкі показники зростання нас, мабуть, не здивують.

35

3. Розміщення  молочної промисловості України: особливості і фактори розміщення. Сучасна географія галузі

Молочна промисловість об'єднує маслоробну, сироварну, молочноконсервну галузі, виробництво продуктів з незбираного молока. Розміщення підприємств по переробці молока переважно тяжіє до районів споживання. Найбільші такі підприємства є в Києві, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Львові. У Бердянську (Запорізька обл.), Жашкові і Тальному (Черкаська обл.), Ріпках і Козельці  (Чернігівська обл.), Кременчуці та багатьох інших містах є маслоробні або сироварні  заводи. У Бахмачі  (Чернігівська обл.), Смілі (Черкаська обл.), Первомайську (Миколаївська обл.) великі заводи консервованого молока випускають згущене молоко з цукром, згущені  вершки, сухе молоко тощо. Підприємства країни виробляють понад 280 тис. т масла, 1,3 млн т продукції з незбираного молока (в перерахунку на молоко) та понад 70 тис. т сиру жирного, у тому числі бринзи[17].

Українська молочна промисловість, на думку фахівців, розвивається за сценарієм Польщі, де з декількох сотень молокозаводів залишилося близько 60, причому банкрутства все ще продовжуються. Вже сьогодні упевнено відчувають себе на ринку України тільки підприємства, що входять до складу крупних холдингів. Аналіз причин процесу концентрації в галузі дозволяє зробити висновок, що даний процес носить об'єктивний і необоротний характер.

Вітчизняний ринок молочної продукції, щорічний оборот якого складає близько $600-1000 млн., розподілений між 300 виробниками. Паспортна потужність існуючих підприємств галузі – 20 млн. тонн молока в рік. Реальне завантаження цих потужностей складає менше 25%. Практично всі лідери молочного ринку проводять реконструкцію і модернізацію устаткування. Десяток крупних виробників контролюють 50% споживчого ринку, половину, що залишилася, – маленькі заводи.

З 1998 року спостерігається стабільне зростання місткості ринку на 15-20% щорічно (у тоннах, по відношенню до попереднього року). Що примітно, зростання спостерігалося як в сегменті традиційних продуктів: молоко – 30-35%, кефір – 15-30%, сметана – 10-15%, сирки і сиркові маси – 10-15%, так і нових продуктів: йогурт – 60-80%, молоко високотемпературнооброблене – 15-20%. У 2002 році виробництво молока виросло на 5,2% і склало 14 138,1 тис. тонн, випуск молочної продукції збільшився на 17,3% до 1 066,894 тис. тонн.

Фахівці Міністерства промислової політики стверджують, що в 2004 році виробництво молочної продукції в Україні збільшилося на 6,1%, або на 777,4 тис. т – до 13,4 млн. т, в 2005 р. – ще на 1%, або на 0,1 млн. тонн - до 13,5 млн. тонн. А місткість вітчизняного ринку молочних продуктів досягла 12 млн. т в рік. Основною проблемою українського ринку молочної продукції як і раніше залишається низька купівельна здатність населення. При мінімальній фізіологічно обґрунтованій річній нормі споживання молока, 392 кг на 1 людину, в даний момент, в Україні 1 чоловік споживає 285 кг Але в справжній ринковій ситуації виправданим є очікування збільшення цього показника на 58% до 450 кг і, відповідно, збільшення грошової місткості ринку на 3-4% щорічно[18].

Лідерами галузі за розміром займаної частки ринку в даний момент є такі компанії-виробники:

– "Галактон" ("Баланс") – власність “Планети Менеджмент”;

– "Кременчуцький гормолзавод" ("Кремез") – власність “Планети Менеджмент”;

– "Київський гормолзавод №3" ("Вімм-Білль-Данн");

– "Харківський молочний комбінат" ("Ромол") – власність “Вімм-Білль-Данн”;

– "Комбінат "Придніпровський" ("Злагода");

– "Лакталис-Україна" ("Президент");

– "Молочна фабрика "Рейнфорд" ("Рейнфорд");

– "Молочний Будинок" ("ФАННІ");

– "Білосвіт-Умань" ("Білосвіт").

Лідери ринку почали впливати як на попит, стимулюючи підвищення вимог споживачів до якості продукції, так і на постачальників і роздрібну мережу, вимагаючи якіснішої сировини, кращих умов транспортування і зберігання товарів. Зусилля лідерів українського ринку зосереджені на розвитку асортименту і торгових марок. Це є підтвердженням того, що молочна галузь України переймає світовий і російський досвід, що свідчить, що збільшення товарообігу виробників молочної продукції досягається за рахунок розширення асортиментного ряду і вдосконалення упаковки, активної маркетингової стратегії.

Протягом 2005 року на українському ринку молочних продуктів значно посилилася конкуренція, що було викликано активізацією інтервенції російського і західного капіталу на український ринок. Російські компанії, що працюють в Україні, прагнуть випередити не тільки своїх українських конкурентів, але і російських колег. В цілому, модель розвитку українського ринку повторює розвиток російської і європейської моделі[19].

Активна конкурентна боротьба між компанією “Вімм-Білль-Данн” і “Планета Менеджмент” змінила свої акценти з російського на український ринок, при цьому дані компанії дуже активно скуповують молочні комбінати як в Росії, так і в Україні. Близька до власників “Сибнефті” “Планета Менеджмент” вже конкурує з “Вімм-Білль-Данн” в Україні і Північно-західному регіоні Росії завдяки покупкам в 2005 році блокуючих і контрольних пакетів акцій найбільших комбінатів в Новгороді, Санкт-Петербурзі і Орлі на загальну суму більше $25 млн. і двох комбінатів в Україні. Окрім молокозаводів “Планета” скуповує м'ясокомбінати в Росії. “Планета” збирається купити 15-18 молокозаводів і до 2007 року наздогнати “Вімм-Білль-Данн” на молочних ринках Росії і України. На думку аналітиків, дуже активна експансійна політика цих двох компаній значно збільшує їх комерційні витрати і негативно впливає на їх фінансовий результат, значні фінансові кошти прямують на покупку нових підприємств, а не на інвестиції в розвиток тих, що вже існують. Наприклад, чистий збиток французького концерну Danone в 1-му півріччі 2005р. склав 629 млн. євро[20].