Молочна промисловість

Таблиця 3

Розрахунок очікуваної місткості ринку молочних продуктів в Україні на 2003-2015 роки виходячи з прогнозу демографічної ситуації[37]

Викладене дозволяє зробити висновок – потенційна місткість ринку молочних продуктів в Україні далека від насичення. Усереднена оцінка місткості ринку молочних продуктів в Україні на 2006-08 роки складає $485-544 млн. доларів і на 2009-15 роки – $574-708 млн. Це відповідно на 14% і 45% вище поточного рівня виробництва молочних продуктів в Україні.

Це дає можливість оцінити молочний сектор сільського господарства України як один з найперспективніших, таких, що мають високий потенціал зростання, що підкріплюється зростаючим платоспроможним попитом населення країни.

35

Висновки

Після довгих років стабільного скорочення поголів’я худоби в Україні, здається, намітилась тенденція до покращення ситуації. В зимовий період ціни на молоко часто сягали рівня розвинутих європейських країн. І дарма, що середні надої молока часто в кілька разів нижчі, ніж в зазначених країнах. Отже, навіть погані корови стали приносити селянам прибутки. Такі настрої сільгоспвиробників сприяли тому, що в 2005 році вперше за всі роки незалежності призупинився процес зменшення поголів’я. В червні в усіх категоріях господарств налічувалось 3973 тис. корів. Це, звичайно, менше навіть у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, не кажучи вже про поголів’я худоби в Україні за часів Радянського Союзу – тоді сільгоспвиробники утримували вдвічі більше корів, ніж зараз. Але все одно є тенденція до збільшення поголів’я худоби, що можна вважати великим досягненням сільськогосподарських виробників.

Впродовж періоду незалежності України поголів’я корів знижувалось за рахунок сільськогосподарських підприємств. Населення ж через на фінансову безвихідь нарощувало кількість худоби. Зокрема, станом на початок червня в сільськогосподарських підприємствах налічувалось приблизно 927 тис. корів, а в господарствах населення – 3045 тис. Але в цьому році вже спостерігається припинення процесу зниження поголів’я корів і в сільськогосподарських підприємствах, оскільки рентабельність виробництва молока значно виросла. Крім того, змінилось ставлення сільгоспвиробників до тваринницької справи, що сприяло значному збільшенню продуктивності молочного стада. Зокрема, вже у 2004 році в сільськогосподарських підприємствах середньорічний надій молока від однієї корови сягнув рекордного з часів Радянського Союзу рівня – 2475 кг.

За рахунок зростання продуктивності худоби, незважаючи на істотне зниження поголів’я корів, спад виробництва молока в Україні в останні роки було зупинено, в окремі роки навіть спостерігалось деяке його зростання.

Зокрема, в 2004 році усіма категоріями господарств, згідно даних Держкомстату, було вироблено майже 13740 тис. т молока, що на 0,6% більше, ніж в 2003р. З них сільськогосподарські підприємства виробили 2532 тис. тонн молока (на 5,5% менше, ніж в 2003 році), а господарства населення – 11208 тис. тонн (на 2,1% більше, ніж в 2004 році).

В поточному році також спостерігається збільшення виробництва молока. За перших чотири місяці в Україні було надоєно 3480 тис. тонн молока, що на 1% більше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому в сільськогосподарських підприємствах виробництво молока зросло на 6,4% до 932 тис. тонн, а у господарствах населення впало на 0,4% до 2739 тис. тонн. Це ще раз підтверджує зростання зацікавленості сільгоспвиробників в збільшенні виробництва молока. Оскільки в поточному році, навіть в період "великого молока", більшість сільськогосподарських підприємств не знизять відпускні ціни на молоко нижче 1,80 коп./л, а більшість з них утримає мінімальну ціну на позначці вище 2 грн./л. А це значить, що середньорічна ціна на молоко в Україні складатиме не менше 2 гривень. Слід зазначити, що в минулому році в Україні офіційно задекларовано собівартість виробництва одного літра молока – 1,67 коп. Необхідно також нагадати, що кілька місяців тому навіть населення не продавало молоко дешевше 2 гривень. Отже, незважаючи на постійні нарікання сільгоспвиробників на важке становище і дискримінацію з боку переробних підприємств, можна сміливо сказати, що насправді вони мають досить високі прибутки від виробництва молока.

Проте до їхніх нарікань знову почали прислухатися політики та чиновники. Щоб заробити собі політичні дивіденди на виборах та ще через ряд інших причин, вони ініціювали цінову реформу на сільськогосподарську продукцію. Зараз уряд країни за допомогою спеціальної відомчої комісії намагається врегулювати цінову ситуацію на молочному ринку України. Деякі чиновники вважають, що молочні заводи одержують надвисокі прибутки, продаючи молокопродукти занадто дорого, і з цим потрібно боротися. Разом з тим в певних колах "державних мужів" виникла ідея впровадження системи мінімальних закупівельних цін на молоко. Повідомляється, що слід установити мінімальну ціну на молоко для літа на рівні 2,25 грн./л, а на зиму – 2,9 грн./л. Той, хто висунув таку ідею, скоріш за все, абсолютно не розуміє, що в Україні молочний ринок експортно-орієнтований. Продукція, вироблена з дорогого молока, не буде користуватись попитом ні на Західному ринку, ні в Росії. У результаті приблизно півтора мільйона тонн молока можуть бути просто непотрібними. На внутрішньому ринку ціни на молокопродукти будуть надзвичайно високими, і в багатьох споживачів цих продуктів надовго зникне апетит. Отже, від такого захисту найбільше постраждає сам сільгоспвиробник, якого зараз намагаються захистити. Ринок врегулює виробництво молока до обсягів, що дорівнюють потребам внутрішнього ринку, а потім з’явиться ніша і для імпортної продукції.

Та, мабуть, дуже переживати з цього приводу не варто, бо ми вже маємо досвід запровадження Закону „Про молоко та молочні продукти". Спочатку його багато років розробляли, потім кілька років „проводили" через Верховну Раду. А тепер потрібно ще кілька років, щоб цей закон запрацював. Слід нагадати, що він мав набути чинності з 1 січня 2005 року. Але на сьогоднішній день більшість пунктів закону ще не є чинними.

А поки що, завдяки сприятливій кон’юнктурі світового ринку, молока в Україні катастрофічно не вистачає. Виробництво його як сировини виросло зовсім трохи, а виробництво багатьох молокопродуктів збільшилось на десятки відсотків. Звичайно, ситуація виглядає дещо дивною. Звідки ж молокозаводи беруть сировину для такого істотного збільшення виробничих показників? Пояснень декілька. Ряд операторів вважає, що офіційні статистичні показники по виробництву молока (сирого) не відповідають дійсності. Інші думають, що просто переробні підприємства суттєво покращили роботу по збільшенню закупок молока у населення, яке під впливом значного підвищення закупівельних цін збільшило обсяги реалізації молока. Мабуть мають рацію ті й інші, але більш ймовірною виглядає остання аргументація. Бо, власне, здача молока складає значну частину доходів багатьох сільських сімей. Маючи дві-три корови, господар може за день здати молока на 30-45 гривень, а для села це досить непогані гроші. Та й не може сільське населення спожити такий великий залишок молока, про який свідчить офіційна статистика. Для 16 млн. селян 6 млн. тонн молока більш ніж достатньо – і для власного споживання, і для кормових цілей, і для реалізації на ринках. Проте дані Держкомстату свідчать, що із 13,7 млн. тонн виробленого в 2004 році молока на переробні підприємства поступило лише 5,237 млн. т. З такою цифрою погодитися важко. Шляхом простого перерахунку виробленої молочної продукції за минулий рік на сире молоко встановлено, що молочні заводи повинні були придбати сировини відсотків на 20-25 більше. Згідно власних оцінок, за 2004 рік в Україні для промислового виробництва молочної продукції було використано близько 6,8 млн. тонн молока. А це лише половина від його загального виробництва (згідно з офіційною статистикою по виробництву молока). Навіть при сьогоднішньому виробництві молока ресурс до збільшення виробництва молокопродуктів ще є. Адже в розвинутих країнах 70-80% відсотків виробленого молока підлягає промисловій переробці.

Раніше найбільше молока закупляли заводи для виробничого процесу по випуску масла і сухого молока, чи казеїну. В 2004 році для даного напрямку було потрібно близько 2,4 млн. тонн. Останнім часом за обсягами використання молока на перші позиції вийшли сировари. Зокрема, в минулому році вони витратили для виробництва жирних сирів приблизно 2450 тис. тонн молока, а у поточному році цей показник може сягнути рівня близько 3 млн. тонн. Продукція із незбираного молока потребує значно менше сировинних ресурсів в порівнянні з маслом, чи сирами. На цю продукцію в минулому році було використано не більше 1,45 млн. тонн молока

Отже, на сьогоднішній день в Україні є всі передумови вважати, що виробництво молока буде зростати. Як довго триватиме ця тенденція, залежить від регуляторної політики уряду та розвитку подій на світовому ринку молокопродуктів.

35

Список використаної літератури

1.      Авраменко О.В., Кудлай А.В., Петряєв О.О. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Конспект лекцій для студ. усіх спец. всіх форм навч. / Харківський національний економічний ун-т. – Х.: ХНЕУ, 2005. – 112 с.

2.      Антонік В.І., Ковальчук В.А., Кононенко В.Д., Бабець Є.К., Стасюк В.П. Розміщення продуктивних сил: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищих навч. закладів. – Кривий Ріг: Мінерал, 2005. – 194 с.

3.      Арапова В.І., Кузьміна О.М., Рябіна Л.Б. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник / Вінницький фінансово-економічний ун-т. – Вінниця: ПП "Вид-во "Тезис", 2005. – 160 с.

4.      Долішній М.І., Стадницький Ю.І., Загородній А.Г., Товкан О.Е. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. / Національний ун-т "Львівська політехніка" / Анатолій Барвінський (відп.ред.). – Л.: Національний ун-т "Львівська політехніка" (ІВЦ "ІНТЕЛЕКТ+" ІПДО), 2003. – 256 с.

5.      Жук М.В., Круль В.П.. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник для студ. вищих навч. закл. / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – К.: Кондор, 2004. – 296 с.

6.      Заблоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч.-метод. посіб. для студ. екон. спец. ден., вечір. і заоч. форми навч. / Укоопспілка; Львівська комерційна академія. – Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2004. – 107 с.

7.      Заговора Л.М., Авраменко О.В. Розміщення продуктивних сил України: Навч. посіб. / Харківський держ. економічний ун-т. – Х.: Видавництво ХДЕУ, 2002. – 211 с.

8.      Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика) / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Європейський ун-т. – 6.вид. – К.: Видавництво Європейського університету, 2004. – 216 с.

9.      Качан Є.П., Царик Т.Є., Ткач Д.В., Запорожан Л.П., Файфура В.В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / Є.П.Качан (ред.). – К.: Юридична книга, 2005. – 704 с.

10. Ковалевський В.В., Михайлюк О.Л., Семенов В.Ф., Єгоров О.П., Єрмолін В.М. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / В.В.Ковалевський (ред.). – 8.вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 350 с.

11. Купалова Г.І., Клиновський А.Б. Розвиток та розміщення продуктивних сил регіону: соціально-економічні аспекти / Український держ. ун-т економіки і фінансів; Тернопільський комерційний ін-т. – Т.: Підручники і посібники, 2005. – 228 с.

12. Курочкін Г.Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник / Національна академія управління. – К., 2004. – 272 с.