Норми праці, застосовувані в промисловості

     Для масового і крупносерійного виробництва:

     

     де    а_т , а_о відповідно    до    норматив    часу   технічного    й

     .організаційного  обслуговування робочого місця, %.

      У дрібносерійному  й одиничному виробництві і  при  нормуванні ручних робіт: 
 

     t _п-з звичайно знаходиться за галузевими нормативами у залежності від типу устаткування, оснащення, складності налагодження, кількості використовуваних    інструментів    і    ін.    У    серійному    виробництві   t₃ нормується окремо на партію деталей (виробів) і входить визначеною часткою в повну (калькуляційну) норму часу на операцію. В одиничному і дрібносерійному виробництві t_п-з встановлюється на кожну роботу в абсолютних одиницях на партію деталей і не залежить від її розмірів;

     Т_пт —- час нормованих перерв, пов'язаних з технологічним процесом і організацією праці. Включається до складу норми часу, якщо усунення їх (перерв) неможливо чи недоцільно. їхня тривалість залежить від норм обслуговування. співвідношення між основними (верстатами) і допоміжними (наприклад, транспортним) устаткуванням, чисельністю робітників. Перерви за організаційно-технічними причинами можуть мати місце у всіх категоріях витрат часу, крім основного часу;

     T_отл — час на відпочинок і особисті потреби знаходять за рекомендаціями НДІ праці;

     t _отл = — 0,58 у, де в — показник стомлення у відносних одиницях (10 — 77; при 25 — 40 ед. — стомлюваність помірна). 
 

     Розрахунок  норми часу в залежності від типу виробництва

     Норма часу на операцію (виріб) у машинобудуванні  називається нормою штучного часу, залежить від типу виробництва.

     У масовому і крупносерійном виробництві, де практично, немає поняття про  партії, tn-з не враховується.

      t₀₀ зв'язують з t_on a t_то тільки з t ₀:

     

     

     де  а_т — % часу тех. обслуговування від t₀;

     а_про — % часі орг. обслуговування від t_im;

     а_отл — % часу на відпочинок і особисті потреби від t_on;

     а_пт — % часу непереборних техніко-організаційних перерв від

     При     виготовленні     деталей     (виробів)     партіями     крім     t_шт встановлюється норма підготовчо-заключного часу на партію, тобто

     

     де  n -  кількість деталей у партії. У серійному, дрібносерійному, одиничному виробництвах час на обслуговування робочого місця нормують сумарно в процентах від t_oп;

     

     Технологічна  трудомісткість деталі тоді

     де  m - число операцій у технічному процесі.

     Штучно - калькуляційний час, норма виробітку  і нормоване завдання

     У техніко-економічних планових розрахунках  виникає необхідність встановити повну (штучно-калькуляційну) норму t_шк, у який враховують відповідну частку t_п-з:

      ,                                             (1.2.11)

де n — кількість деталей (виробів) у партії, шт.

     Важливими нормами, що характеризують результати праці, є норми виробітку і  нормовані завдання. Норми виробітку  розраховуються, виходячи з норми t_шт. На зміну Т_см норма виробітку Н_в повинна відповідати змінному завданню:

      ,                                                                                           (1.2.12)

     Зміна норми часу веде зміну норми виробітку :

     а) норма t _шт. зменшена на X %:

      ,                                                                                (1.2.13)

     б) якщо прийняти, що норма виробітку  збільшилася на в %, то:

      ,                                           (1.2.14)

     Зі  співвідношення t_шт і Н_в знаходимо залежність між процентом зниження норми часу і підвищенням норми виробітку:

     

     Наприклад, при зменшенні норми часу X на і 5%, норма виробітку Y збільшується на 17,5% [100x15/(100-15)].

     Складаються ще нормовані завдання. Найчастіше для нормування . роботи бригади. При  цьому загальний обсяг робіт  з нормованого завдання повинний відповідати (по номенклатурі і трудомісткості) сукупному фонду робочого часу бригади в нормо - годинник.

      ,                                                               (1.2.16)

     де   n   —   номенклатура   виробів,   що   підлягають   виготовленню бригадою (робіт);

     Ni — кількість одиниць (випуску) виробів    кожного найменування шт.; 

     t _шк— норма часу на одиницю 1-го виробу, хв.;

     К_в — середній коефіцієнт виконання завдань бригадою;

     F_бр — плановий фонд часу роботи за місяць, у годинах. Нормативи на обробку поверхні (неповного 1шт) для верстатних робіт складаються з нормативів на установку, вивірку і зняття деталі t, а також з норми часу на обробку по переходах чи на всю поверхню в цілому:

      ,                                   (1.2.17)

де n — число переходів;

t_н.шт— береться з відповідних таблиць.

     Типова  норма штучного часу є найбільш укрупненим методом нормування і встановлюється для окремих груп деталей, ідентичних конструктивно і технологічно.

     У крупносерійному і масовому виробництвах використовується розрахунок норм за даними вивчення витрат часу на операцію і застосовується для тих операцій, на які відсутні нормативи часу.

     Особливості нормування прані при різних організаційно-технічних  умовах виробництва

     При нормуванні праці в конкретних виробничих умовах розглянуті нами типові формули норми часу можуть змінюватися, а категорії нормованих витрат часу — мати різний зміст. Розглянемо також умови, найбільш характерні для сучасного промислового виробництва.

     Нормування  праці в період освоєння випуску  нової продукції (технологій). Здійснюється за допомогою норм часу чи норм виробітку з поправочними надбавками до них, що вводяться на період освоєння нових видів виробів.

     

     

      1-й вид надбавок враховує відсутність  у робочих навичок у виконанні  операцій: 

     де  Т_ос — час на освоєння робіт;

     t _шт— норма штучного часу для умов освоєного виробництва; 

     К_іе коефіцієнт на освоєння робіт.

      2-а  надбавка,  враховує  відхилення  від  запроектованих технічних

     умов:

     

     де  торг - - час па відхилення від запроектованих оргтехумов;

     t’ _шт - норма штучного часу, розрахована для існуючих у період освоєння оргтехумов.

     Сумарна надбавка і норма часу на період освоєння:

      ,                                         (1.2.20)

     В умовах масового і крупносерійного  виробництва на період 
освоєння передбачається додатковий час t_доп до норми часу на операцію в 
умовах освоєння виробництва. 

     Період  освоєння виробництва поділяється  на стадії і дня кожної встановлюється середня величина додаткового часу, що в міру освоєння виробництва зменшується:

      ,                                                (1.2.21)

     де  t_np    - проектна норма часу для освоєння виробництва (t_np), хв.;

     t _доп— додатковий час для даної і-ої стадії освоєння. Нормування праці при бригадній формі його організації. 

     1.3. Встановлення норм часу і норм виробітку 

     Первинними  та найбільш поширеними серед норм праці є норми часу та норми  виробітку. Норма часу — основний показник витрат робочого часу, а всі інші — похідні від неї.

     Норма часу являє собою максимально допустимі витрати робочого часу (в людино-годинах, людино-хвилинах) на вироблення одиниці продукції робітником (бригадою робітників) при найбільш повному використанні устаткування за певних організаційно-технічних умов

     Норма   часу  (Н_ЧС )  складається з витрат масу на основну роботу (Т_осн), допоміжну роботу (Т_доп), обслуговування робочого місця [Т_обс], підготовчо-завершальну роботу (Т_п-з), відпочинок (Т_вп) та на приватні потреби (Т_птр):

                                    (1.3.1)

     Цю  формулу застосовують тоді, коли одиниця  обсягу робіт, одиниця продукції виготовляється протягом цілої зміни. Але більш поширеною є інша ситуація: коли за зміну виготовляють певну кількість одиниць продукції чи роботи (т штук).

     Тоді  виникає необхідність у нормуванні витрат часу безпосередньо на виготовлення окремої одиниці, тобто встановлення тривалості так званого штучного часу

     Під штучним часом розуміють час, необхідний на виготовлення лише однієї одиниці продукції чи роботи за певних організаційно-технічних умов виробництва. Склад норми часу показано на рис 4.4.

     Штучний час взагалі складається з  основного й допоміжного часу, обслуговування робочого місця, підготовчо-завершального  часу, часу на відпочинок та особисті потреби. Він може бути встановлений як частка від ділення суми перелічених вище необхідних витрат часу за зміну на кількість одиниць продукції, робіт, вироблених за цю ж зміну:

                                     (1.3.2)

     Проте, як показують матеріали фотографій робочого часу, витрати часу на підготовчо-завершальні  роботи не пов'язані з кількістю виготовлених одиниць продукції, а залежать від особливостей робочого місця. Тому логічним буде відокремлення його від інших витрат.

     Тому  час, що нормується, при встановленні норми штучного часу складатиметься з:

• суто штучного часу на виготовлення одиниці продукції;
• підготовчо-завершального часу на всю зміну (який співвідноситься з одиницею продукції).

     Виходячи  з цього, норма штучного часу буде сумою:

                                  (1.3.3)

     де  t_n_₃ — витрати підготовчо-завершального часу у співвідношенні суми одиниць основного часу та допоміжного часу, тобто це відсоток від оперативного часу на підготовчо-заключну роботу.

     У практиці організації праці виробниче  завдання робітникові часто видається у вигляді партій сировини, напівфабрикатів для подальшої обробки. Тому виникає необхідність установлення норми часу на партію.

     Норма часу на партію складається з кратного кількості одиниць партії витрат штучного часу та часу підготовчо-завершальної роботи (рис.1.3.1):