Норми праці, застосовувані в промисловості

     n — кількість типів устаткування;

     p_i —ремонтоскладність одиниці устаткування на дільниці, в цілому по цеху, що підлягає ремонтному обслуговуванню даною групою робітників;

     t_од — норма часу на обробку одиниці ремонтоскладності одним робітником;

     К_зм — коефіцієнт змінності праці робітників-ремонтників, залучених до ремонтного обслуговування устаткування даної дільниці (цеху).

     Розповсюдження  у високомеханізованому виробництві так званих гнучких виробничих систем призводить до змін у поділі праці за функціональними ознаками за рахунок збільшення чисельності робітників на стадії підготовки виробництва та зменшення чисельності робітників, зайнятих безпосереднім керуванням технікою. Тому гнучкі виробничі системи обслуговують наскрізні комплексні бригади, чисельність яких має забезпечити запланований рівень використання устаткування в режимі і за програмою, а тривалість часу праці кожного робітника наскрізної комплексної бригади не повинна перевищувати нормативну.

     Чисельність робітників, необхідних для обслуговування гнучкої виробничої системи, розраховують на основі встановлення трудомісткості виготовлення партії деталей [46]:

                                                   (1.4.12)

де  N_і  -  план виготовлення деталей  і-го найменування на встановлений період;

n_i — розмір партії запуску деталей і-го найменування;

m — кількість найменувань деталей;

Ф_кр — корисний фонд часу на встановлений період;

T_прті  — норма часу на виготовлення партії деталей і-го найменування.

                             (1.4.13)

     де  t_пз — підготовчо-завершальний час (включає час на завантаження-розвантаження інструментальних магазинів модуля та вводу-виводу окремих гнучких виробничих модулів у системному режимі);

     t _нал  час налагоджування модуля;

     t_З-Р   - час завантаження та  розвантаження транспортного

     t_опк  - час оперативного контролю.

     Чисельність робітників для поточного  обслуговування уста-кування  визначається через норму чисельності та ремонто-складність устаткування:

                                                      (1.4.14)

     де  Н_чис     — норма чисельності робітників;

     Р_ср    — середня ремонтоскладність одиниці устаткування;

     n — кількість фізичних одиниць діючого устаткування;

     Н_обс — норма обслуговування одиниць ремонтоскладності на одного робітника;

      К_зм — коефіцієнт змінності роботи устаткування Чисельність нападників верстатів залежить від трудомісткості налагоджувальних робіт (суми часу на обробку пробних партій деталей з перевіркою всіх параметрів, встановлення оптимальних режимів роботи устаткування відповідно до вимог технології, заточування інструментів та на інструктаж верстатників). Норма чисельності нападників [1]:

     

     

     Т_нал - трудомісткість налагоджувальних робіт;

     T_зм  - тривалість зміни;

     К_зм  - коефіцієнт змінності роботи устаткування.

     Чисельність контролерів визначається залежно від трудомісткості контрольних операцій. Норма чисельності контролерів [1]:

                                        (1.4.16)

     де  Т_к — трудомісткість контрольних операцій в розрахунку на одну зміну;

     T_п-з  - тривалість підготовчо-завершальних операцій;

     К_зм — коефіцієнт змінності роботи устаткування.

     Чисельність ремонтного персоналу, необхідного для виконання всіх видів планово-запобіжного ремонту протягом року розраховується на основі планового фонду робочого часу одного робітника на рік [1]:

                                                        (1.4.17)

     де  Н_рем      — чисельність робітників-ремонтників;

     Т_рр    — сумарна планова трудомісткість ремонтних робіт на рік;

     Ф_пл — плановий фонд робочого часу одного робітника на рік. У цілому слід зазначити, що всі норми праці пов'язані між собою, бо їхня основа — це норма часу, встановлення найточніших величин якої є умовою розрахунків усіх подальших науково обґрунтованих норм. 

     1.5.Особливості  нормування праці при багатоверстатних  роботах

     Найбільш  важливими для методики нормування праці є такі параметри виробничих процесів, як спосіб технологічного впливу на предмет праці, тип виробництва, характер обладнання, що застосовується, безперервність процесу, ступінь механізації праці. Це особливо відноситься і до багатоверстатного (багатоагрегатного обслуговування), і до робіт-умовах автоматизації виробництва: на автоматичних лініях, в умові» гнучких виробничих систем, апаратурних процесів (безперервних періодичних), машинах з безперервним видаванням продукції.

     Під багатоверстатним обслуговуванням  розуміють таку організацій; 
робочого місця, коли один робітник-багатоверстатник (бригада) обслуговує 
декілька одиниць обладнання (верстатів), причому різні елементи операції 
на кожному  верстаті виконуються  під час автоматичної роботи інших 
верстатів. 

      При нормуванні багатоверстатних робіт установлюються такі види норм витрат праці:

• норми часу (виробітку);
• норми чисельності і обслуговування;
• норми штучного часу. Норми витрат праці при багатоверстатній роботі слід розраховувати

     у   такий    послідовності.    Цей    порядок   зумовлений    залежністю між зазначеними нормами  і характером вихідної Інформації, необхідної для розрахунку кожної з них, з урахуванням типу виробництва.

     Багатоверстатні робочі місця з верстатами, що не пов'язане загальним ритмом роботи, характерні для серійного і малосерійного  виробництва. Одна з основних умов багатоверстатної роботи полягає тому, що машинно-автоматичний час будь-якого з верстатів, обслуговуються, має бути більше або дорівнювати сумі ручного часу інших верстатів з урахуванням часу на переходи від верстата до верстата

     На  верстатах, не пов'язаних загальним  ритмом роботи, зупинка будь-якого  верстата не тягне за собою зупинки інших верстатів. Умови безперебійної роботи на багатоверстатних роботах такого типу є наявність - міжопераційних запасів.

     На  верстатах, не пов'язаних загальним  ритмом роботи, може мати місце як циклічне обслуговування, так і нециклічне.

     Найбільшу складність для нормування праці  мають робочі місця з і нециклічним  обслуговуванням верстатів, коли не можна виділити будь-який   проміжок   часу  (цикл),   протягом   якого  точно   повторюється   весь маршрут    обслуговування.    У    процесі    нециклічного    обслуговування виникають такі  моменти,  коли  на одному або декількох верстатах,  що обслуговуються, закінчилася машинна робота,  і  верстати простоюють  в Вичікуванні робітника-багатоверстатника, і такі моменти, коли всі верстати працюють, а простоює робітник-багатоверстатник. Час циклу визначають за формулою

      ,                             (1.5.1)

     де  Т_мв - машинно-вільний час, тобто частина машинного часу, що не використовується   для    перекриття   ручної,    машинно-ручної   роботи    і' активного  спостереження   за  ходом   технологічного   процесу   на даному верстаті, хв.;

     Т_з - час зайнятості робітника-багатоверстатника виконанням ручної, машинно-ручної роботи і активним спостереженням за ходом технологічного процесу, хв.;

     Т_п.в   -       час   перерв   у   роботі   верстата   внаслідок   очікування обслуговування, віднесене до одного циклу, хв.

       Т_оп, - оперативний час, хв.

     Для розрахунку часу простоїв верстата при  багатоверстатному обслуговуванні із-за очікування обслуговування при збігові необхідності роботи на декількох верстатах одним або декількома робітниками-багатоверстатниками і визначення величини вільного часу у робітників-багатоверстатників,      обслуговуючих      обладнання,      використовується

     коефіцієнт  збігу, що визначається за формулою

      ,                       (1.5.2)

     де  п - загальна кількість верстатів, що обслуговуються робітником,

     п_оч - середня кількість верстатів, що очікують обслуговування, шт.

     Норми  обслуговування  на  верстатах,   не   пов'язаних  загальним ритмом роботи,  встановлюються з урахуванням умов  праці.  Критерієм

     оптимальності норм обслуговування з урахуванням  умов праці є такий ступінь  зайнятості робітника-багатоверстатника  активною роботою, при якій досягається найбільш висока продуктивність, а ступінь важкості його праці знаходиться у нормальних межах.

     Установлення  оптимальної кількості верстатів, що обслуговуються, дозволяє забезпечити  високий рівень використання обладнання, підвищити фондовіддачу, покращити умови праці робітників-багатоверстатників.

     Показником  ступеня зайнятості багатоверстатника  активною роботою є коефіцієнт зайнятості К₃

      ,                                           (1.5.3)

     де  Т_з - час зайнятості робітника -багатоверстатника, хв.;

     Т_оп - оперативний час при роботі на одному верстаті, хв.

     Зайнятість      робітника-багатоверстатника      активною      роботою протягом циклу багатоверстатного обслуговування відображає коефіцієнт сумарної зайнятості робітника-багатоверстатника , що визначається за формулою 

                                     (1.5.4)

     де  n - кількість верстатів, що обслуговуються одним робітником -багатоверстатником, шт.;

     Ч- чисельність робітників-багатоверстатників, чол.

     Розрахунок   кількості   верстатів    n,   що   обслуговуються   однії робітником-багатоверстатником (норма обслуговування),  виконується формулою

                                                      (1.5.5)

     де  К_gp - коефіцієнт припустимості зайнятості.

     Величина  коефіцієнта припустимої зайнятості встановлена в та границях:

     а) однорідні, систематично виконувані роботи на автоматичному обладнанні (ткацьке і прядильне виробництво у текстильній промисловості верстатні поточні лінії у машинобудуванні тощо) - 0,85 / 0,95;

     б) неоднорідні технологічні операції при змінюваній номенклатурі вироблюваних деталей або іншої продукції, що виконуються на: