Норми праці, застосовувані в промисловості

     Для робітників першої групи нормовані  завдання встановлюють шляхом набору робіт, тривалість виконання яких розрахована на основі норм часу (вироблення) з урахуванням виробничих планів, графіків, паспортних даних обладнання. Форму і періодичність видачі завдання визначають виходячи з повторюваності робіт, а також з того, виконуються вони на одному чи на декількох об'єктах.

     До  першої групи відносять робітників-почасовиків, зайнятих на дільницях і в цехах  масового і багатосерійного виробництва. Засоби встановлення нормованих завдань  для них аналогічні розрахункам  норм виробітку для робочих-відрядників.

     Другу підгрупу складають робітники, які  виконують на робочому місці різноманітні роботи. Нормовані завдання їм встановлюють шляхом набору робіт на певний проміжок часу (зміну, місяць) на основі виробничого  плану або графіка виконання робіт, діючих на підприємстві норм часу. Цим засобом розробляють, наприклад, нормовані завдання для робітників, зайнятих плановим ремонтом обладнання.

     До  робочих третьої підгрупи відносять  обслуговуючих робітників, зайнятих обслуговуванням виробничого і технологічного процесів (наприклад, транспортних робітників, мастильників). Для них склад робіт є постійним, їх обсяг і Послідовність, виконання можуть бути визначені заздалегідь, що полегшує встановлення нормованих завдань.

     Встановлення  нормованих завдань для робітників, що виконують нестабільні за складом роботи, пов'язано з відомими труднощами, бо обсяг цих робіт не може бути передбачений заздалегідь. Вибір засобу  визначення завдань буде залежати від того, які роботи виконують робітники: 1) поєднують стабільні та нестабільні роботи: 2) зайняті в основному нестабільними за своїм складом і часом виконання роботами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 2 Проектна частина 

     Обґрунтування норм праці по нормативних матеріалах, даним спостережень, спеціальним приладам і установкам

     У масовому і крупносерійному виробництві розраховується норма штучного часу (Тшт), а в серійному, дрібносерійному й індивідуальному виробництві штучно-калькуляційного часу (Тшк).

     Норма штучного часу в масовому і крупносерійному виробництві визначається по формулі:

     

     Де  Т_о – основний час, хв..;

     Т_в - допоміжний час, хв.;

     T_орг - час на організаційне обслуговування, %;

     T_отл - час на відпочинок і особисті потреби, %;

     T_тех - час на технічне обслуговування, %; 

     

     В інших типах виробництва:

     

     

     Норма штучно-калькуляційного часу:

     

     

     де    Т_пз - підготовчо-заключний час, хв.;

     n - число деталей у партії оброблюваних виробів, шт.

     Змінна  норма виробітку розраховується по формулі:

                                або       

                          

     Фактичні  витрати часу на одиницю продукції визначаються:

                            або     

                     

     де   ∆t_ф - фактичне зниження витрат часу на одиницю продукції, хв.

     Відсоток  виконання норм виробітку (часу) з обліком фактичного зниження витрат на одиницю продукції складе:

                            або  

             або  

     Р_ф - фактичне змінне вироблення (продуктивність праці) робітника за зміну, шт.

     

         або          

     Ріст  продуктивності праці (П%) знаходиться  по формулі:

     

          або  

                   або  

            

     Ріст  продуктивності праці можна визначити  через зниження трудомісткості виготовлення деталі (виконання обсягу робіт) у  відсотках (t%):

                  або     

              

     

                               

     Можливе зниження трудомісткості з урахуванням росту продуктивності праці:

     

                           

     Проведи розрахунки можна стверджувати, що ріст продуктивності праці в масовому виробництві складе 4,5%, в серійному – 4,4%. Трудомісткість можливо знизити на 4,3 відсотка в масовому та на 4,2% в серійному. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Розділ 3. Розрахунок ефективності 

         Аналіз використання робочого часу передбачає розрахунки трьох відносних показників (коефіцієнтів):

         1) ефективного використання змінного робочого часу К₁;

         2) несхованих утрат (явних) утрат робочого часу К₂;

         3) схованих утрат робочого часу К₃.

              Коефіцієнт  ефективного використання робочого  часу визначається по формулі:

         К₁= (Т_{пз після} +  Т_оп + Т_{об після} +Т_{отл після}) /Т_см,    

                             _покр.       _{до покр      покр.         покр.} 

                Коефіцієнт несхованих (явних) утрат  робочого часу визначається по  формулі:

                  

                  К₂= [ (Т_{нр до}  + _{Тптд до}  ) - (Т_{отл після} - Т_{отл до} )] / Т_см  

                                 _{покр.         покр.                  покр.           покр}. 

                   Коефіцієнт схованих утрат робочого  часу визначається по формулі:

             

                 К₃ = [ (_{Тпз до}  - Т_{пз після} ) + (Т_{об до}  - _{Тоб після} )] / Т_см,      

                               _{покр.         покр.                 покр.           покр.} 

         Сума трьох коефіцієнтів (К₁+К₂+К₃) повинна приблизно дорівнювати одиниці.                          

         Можливе ущільнення робочого часу внаслідок усунення усіх видів утрат (К₄) можна розрахувати по формулі:  

                            К₄= 100*(К₂+К₃) / 100 - (К₂-К₃) ,                             

         де показники К₂ і К₃ виражаються у відсотках. 
 

         Приріст продуктивності праці визначається по формулі:  

                                            П = Эч*100 / Чср - Эч,                       

         де П - приріст  продуктивності праці, %

                Эч - відносна економія (вивільнення)  чисельності працівників;

                Чср - среднесписочная чисельність  працівників .

         Відносна економія (вивільнення) чисельності працівників  визначається по формулі : 

                                             Эч = Чср*П / 100+П,                        

         де П- це можливий ріст продуктивності праці в результаті удосконалювання НОТ.

            Умовно-річна  економія заробітної плати від  вивільнення (економії) чисельності  складе: 

                    Эг = Эч * Зср * (1 + L / 100),                                    

         де Эг - економія заробітної плати від економії чисельності, грн.

                Эч - відносна економія чисельності  працівників, чіл.

                Зср - середньорічна заробітна  плата токаря , грн.

                             (основна і додаткова)

                L - відрахування на соціальне  страхування, %  

              Розрахувавши  ефективність заходів щодо НОТ,  слід зазначити, що їхнє впровадження  сприяє значному ростові продуктивності  праці, унаслідок вивільнення чисельності працівників скорочуються витрати по оплаті праці, що сприяє економії фонду оплати праці і підвищенню матеріального і морального стимулювання працівників.     
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок 

     В даний час на підприємствах використовують системи норм праці, які відображають різні сторони трудової діяльності. Найбільш широко застосовуються норми часу, виробки, обслуговування, чисельності, управляємості, нормовані завдання.

     Норма часу – визначає необхідні затрати  часу одного працівника чи бригади (ланки) на виконання одиниці роботи (продукції). Вимірюється в людино-годинах (людино-хвилинах).

     Норма виробітку – визначає кількість  одиниць продукції, яка повинна  бути виконана одним працівником  чи бригадою за даний відрізок часу. Вимірюється в натуральних одиницях (штуках, метрах і т.д.).

     Норма обслуговування визначає необхідну  кількість станків, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших  виробничих об'єктів, закріплених для  обслуговування одним працівником  чи бригадою.

     Норма чисельності визначає чисельність  робітників необхідних для виконання певного обсягу роботи.

     Норма керованості визначає кількість  робітників, яка повинна бути безпосередньо  підпорядкована одному керівнику.

     Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, які повинні  бути виконані одним працівником чи бригадою за даний відрізок часу. На відміну від норм виробки вимірюється не тільки в інструментальних одиницях, а й в нормо-гривнях, нормо-годинах.

     Всі названі види норм встановлюються виходячи з необхідних затрат часу на здійснення елементів виробничого процесу. Але робота по встановленню норм праці не зводиться лише до норм праці. В загальному вигляді нормування праці – це вид діяльності по управлінню виробництвом, направлений на встановлення необхідних затрат і результатів праці, а також необхідним співвідношення між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць обладнання. Отже, названі види норм праці не терплять всіх характеристик трудового процесу, регламентація яких об'єктивно необхідна. При аналізі таких характеристик слід передусім виходити з оцінки трудового процесу по його ефективності, тобто по співвідношенню між затратами і результатами праці. Об'єктивно існує дві форми затрат праці: затрати робочого часу і норми затрат енергії працівників.

     Список  використаної літератури 

1. Абрамов В.М., Канюк В.М., Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В.І. Нормування праці: Підручник/ За ред. В.М. Данюка і В.М. Абрамова. –  К., 1995. – 208с.
2. Багрова І.В. Нормування праці: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 212 с.
3. Білоконенко В.І. нормування праці. Конспект лекцій ля студентів спеціальності 7.050109 усіх форм навчання. – Харків: Вид. ХДЕУ, 2004. – 140с.
4. Бычин В.Б., Малинин С.В. Нормирование труда: Учебник/ Под ред. Одягова Ю.Г. – М.: Издательство «Экзамен», 2003. – 320 с.
5. Генкин Б.М. Организация, нормирование и оплата труда на промышленных предприятиях: Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2003. – 305 с.
6. Єрьоменко В.О., Коваленко Г.О., В.С. Рижиков Основи нормування праці: Навчальний посібник. – Краматорськ: ДДМА, 2004. – 252с.
7. Научная организация и нормирование труда в машиностроении: Учебник для студентов машиностроительных специальностей вузов/ Семёнов С.М., Сероштан Н.А., Афанасьев А.А. и др.; Под общ. ред. Семенова С.М. – М.: Машиностроение, 1991. – 240с.
8. Научная организация и нормирование труда в машиностроении: Учебник для инженерно- экономических вузов и факультетов / А.П. Степанов, И.М. Разумов, С.В. Смирнов и др. М.: Машиностроение, 1984-464с.
9. Нормирование труда. Учебник для экономических специальностей вузов / Под ред. Абрамова В.М. и Данюка В.М. – К.:ИСИО,1995-204с.
10. Нормирование труда: Учебник для студентов вузов, обучающихся по спец. «Экономика труда» и «Организация и нормирование труда»/ Б.М.Генкин, П.Ф. Петроченко, М.И.Бухалков и др. по ред. Б.М.Генкина. – М.: Экономика, 1985. – 272с.
11. Организация и нормирование труда: Учеб. Пособие ля вузов/ Под ред. Адамчук В.В./ ВЗФЭИ. – М.: Финстатинформ, 2000. – 301 с.
12. Организация, нормирование и материальное стимулирование труда в машиностроении: Учеб. пособие для машиностр. спец. вузов/ Глаголева Л.А., Пуртов С.Т., Смирнов С.В. и р.; Под ред. Разумова И.М., Смирнова С.В. – М.: Высш. шк., 1988. – 288с.
13. Организация, нормирование и оплата труда: Учеб. пособие/ Головачев А.С., Березина Н.С., Бокун Н.И. и др.; Под общ. ред. Головачева А.С. – М.: Новое знание, 2004. – 496с.
14. Пашуто В.П. Организация и нормирование труда на предприятии: Учеб. пособие – Мн.: Новое знание, 2001. – 304 с.
15. Шепеленко С.Г., Организация, нормирование и оплата труда на предприятии. – Москва: ИКЦ «Март», 2004. – 160 с.