Отчет по практике на приамере «ПівдГЗК»

Висновки: коефіцієнт маневреності власного капіталу на початок року складав 0,85, а на кінець збільшився на 0,01 і становив 0,86. Це говорить про збільшення чистого оборотного капіталу, що припадає на 1 грн власних засобів. Отже, на кінець періоду 0,86 грн чистого оборотного капіталу припадає на 1 грн власних засобів.

11. Коефіцієнт залучення коштів (U₁₁):

       Висновки: за аналізований період коефіцієнт залучення коштів зменшився з 0,29 до 0,19. Це свідчить про зменшення короткострокових позикових коштів в оборотному капіталі.

12. Коефіцієнт короткострокової заборгованості (U₁₂):

Висновки: коефіцієнт короткострокової заборгованості на початок року складав 0,65, а протягом року збільшився на 0,05 і становив 0,71. Внаслідок чого, питома вага короткострокових позикових коштів у загальній сумі позикового капіталу збільшилась.

13. Коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу (U₁₃):

Висновки: коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу показує, що на початок року 0,107 довгострокових позик було залучено для фінансування активів разом із власним капіталом. На кінець року частка довгострокових позик зменшилась на 0,074, тоб. Зниження даного показника свідчить про не високу залежність від залученого капіталу.

14. Коефіцієнт маневреності власного обортного капіталу (U₁₄):

Висновки: на початку звітного року частина власного оборотного капіталу, яка покривається власними джерелами фінансування, складала 0,67, а на кінець періоду коефіцієнт збільшився і склав 0,78.

15. Частка необоротних активів у власному капіталі (U₁₅):

Висновки: розрахувавши частку необоротних активів у власному капіталі, ми побачили тенденцію зниження на 0,11 або в 0,64 рази. Тобто на початок року частка необоротних активів у власному капіталі складала 0,32, а на теперішній час – 0,21.

1.4.5. Визначення класу підприємства

Враховуючи  різноманіття фінансових процесів, множинності  показників фінансової стійкості, розходження  в рівні їхніх критичних оцінок, що складається ступінь їхніх  відхилень від них фактичних  значень коефіцієнтів і виникаючі  при цьому складності в оцінці фінансової стійкості організації, багато закордонних і вітчизняних  аналітиків рекомендують проводити  інтегральну бальну оцінку фінансової стійкості. Сутність такої методики полягає в класифікації організації  за рівнем ризику, тобто будь-яка  аналізована організація може бути віднесена до певного класу залежно  від  набраної кількості балів, виходячи з фактичних значень показників фінансової стійкості.

І клас - організація, чиї кредити й зобов'язання підкріплені інформацією, що дозволяє бути впевненими в поверненні кредитів і виконанні інших зобов'язань  відповідно до  договорів і гарним запасом на помилку.

ІІ клас - організація, що демонструє деякий рівень ризику по заборгованості й зобов'язанням  й виявляє певній слабості фінансових показників і кредитоспроможності. Ці організації ще не розглядаються  як ризикові.

ІІІ клас - це проблемні організації. Навряд чи існує погроза втрати засобів, але повне одержання відсотків, виконання зобов'язань, представляється  сумнівним.

ІV клас - це організації особливої уваги, тому що є ризик при взаєминах  з ними.

V клас - організації найвищого ризику, практично  неплатоспроможні.

Провівши  аналіз показників підприємства ПівдГЗК за критеріями оцінки фінансового стану віднесемо наше підприємство до певного рівня.

Групування  організацій за критеріями оцінки фінансового стану:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

На початок періоду коефіцієнт відноситься до V класу, тобто менше 0,1 (0 балів), а на кінець періоду відноситься до І класу – 20 балів.

2. Коефіцієнт  термінової ліквідності