Планування і контроль інвестиційної діяльності підприємства

- різних форм позичкових засобів, в тому числі кредитів, що надаються державою, іноземними інвесторами, облігаційних позик, кредитів банків та інших інституційних інвесторів: інвестиційних фондів та компаній, страхових організацій, пенсійних фондів, а також векселів та інших засобів.

Реципієнт (досл. з лат., той, що одержує, приймає) — фізична чи і     юридична особа, що отримує платежі, доходи, залучає інвестиції.

Перші чотири групи зазначених джерел інвестицій утворюють власний капітал підприємства реципієнта. Засоби, залучені підприємством з цих джерел зовні, не підлягають поверненню. Суб'єкти, що надали засоби по цих каналах, як правило, беруть участь в доходах від реалізації інвестиційних проектів на правах власності або дольової участі.

П’ята група джерел становить залучений капітал реципієнта. Ці засоби підлягають поверненню на попередньо визначених умовах (термін залучення, умови, процентні платежі). Суб'єкта, що надавали грошові засоби по цих каналах, не беруть участі в розподілі доходів, отриманих в результаті діяльності підприємства реципієнта чи від реалізації окремого інвестиційного проекту.

Суб'єктом  інвестицій є реципієнт - підприємство, організація, фірма, діюча або новостворена, які використовують залучені інвестиційні ресурси. Інвесторами можуть виступати громадяни, юридичні особи України, а також іноземних держав.

Інвестори — це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками  інвестиційної діяльності також  можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлення або на підставі доручення інвестора.

Об’єкти інвестицій:

- підприємства, що створюються, будуються, реконструюються або розширюються, метою діяльності яких є виробництво нових товарів 
чи надання послуг;

- комплекси об'єктів, що створюються, будуються і орієнтовані на вирішення однієї проблеми. У цьому випадку, під об'єктом інвестицій розуміють програму територіального, регіонального чи іншого рівнів;

- освоєння виробництва нових товарів (послуг) на виробничих площах, що є в наявності, в рамках діючих виробництв і організацій;

- запровадження нової техніки у вже існуюче виробництво.

Інвестиції можуть охоплювати як повний науково-технічний і виробничий цикли створення продукції (ресурсу, послуги), так і окремі його елементи (стадії): наукові і прикладні дослідження, проектно-конструкторські роботи, розширення чи реконструкція діючого виробництва, організація нового виробництва або випуск нової продукції, запровадження нової техніки тощо.

 

	Формування інвестиційних ресурсів
Отримання чистого прибутку та амортизації		Інвестування (вкладення інвестицій)
Отримання доходу		Формування капіталу підприємства за рахунок інвестицій
	Використання капіталу для здійснення основної діяльності

 

Рис. 3.1.1. Етапи інвестиційного циклу

Інвестиційна  діяльність має циклічний характер (рис.3.1.1). Етапами цього циклу є: формування інвестиційних ресурсів, інвестування (вкладення інвестицій), формування капіталу підприємства за рахунок інвестицій, використання капіталу для здійснення основної діяльності, отримання доходу, отримання чистого прибутку то амортизації, формування інвестиційних ресурсів.

3.2. Обґрунтування інвестицій підприємства обсягами та структурою господарської діяльності

Функціонування  і розвиток матеріально-технічної  бази аграрних підприємств закономірно  супроводжується зносом засобів  праці і заміною їх новими. У зв'язку з цим зміцнення матеріально технічної бази господарств вимагає певних витрат, або капітальних вкладень.

Капітальні  вкладення — це кошти, які використовуються на придбання і будівництво нових, а також реконструкцію діючих основних фондів. Капітальні вкладення включають довгострокові витрати капіталу на спорудження нових виробничих об'єктів, придбання основних засобів виробництва, реконструкцію і технічне переоснащення діючих виробництв, тобто на відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.

За своїм значенням у процесі відтворення капітальні вкладення поділяються па інвестиції виробничого і невиробничого призначення. До перших відносять витрати па придбання техніки, устаткування та інвентарю, будівництво і обладнання приміщень. За рахунок капіталовкладень невиробничого призначення в підприємствах будують об'єкти житлово-комунального господарства, освіти, культури, охорони здоров'я та ін.

За функціональним призначенням у процесі відтворення  основних фондів розрізняють валові й чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення — це загальна сума витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, а чисті - капіталовкладення, які використовуються лише на розширене відтворення. Для визначення величини чистих капітальних вкладень, із їх загального обсягу виключають розмір амортизаційних відрахувань, які забезпечують просте відтворення основних фондів підприємства.

В залежності від класифікаційних ознак та напрямків використання капіталовкладень розрізняють таку їх структуру: територіальну; галузеву; технологічну; відтворювальну; структуру за формами власності.

Територіальна структура - це співвідношення і розподіл капіталовкладень по областях і регіонах країни.

Галузева  структура характеризує розподіл капіталовкладень по різних галузях і видах виробництв.

Технологічна  структура - це співвідношення між основними складовими частинами капітальних вкладень, які характеризують різні напрямки їх використання у підприємствах.

Відтворювальна структура капітальних вкладень - це співвідношення між валовими та чистими капіталовкладеннями. В інвестиційній  політиці  підприємств  важливим  є забезпечення  ефективної відтворювальної структури капіталовкладень. За результатами спеціальних досліджень, оптимальним можна вважати співвідношення витрат на просте й розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65 % від загального обсягу валових капітальних вкладень.

Структури капітальних  витрат за формами власності свідчить, що вони здійснюються за рахунок держави (5 %), колективних сільськогосподарських підприємств (72 %) і приватних господарств (22 %).

За останні  роки структура капіталовкладень за формами власності характеризується значними змінами. Відповідно до принципів ринкової економіки частка приватних і колективних капітальних вкладень зросла, а державних — стрімко зменшилась. На масштаби колективних інвестицій значний вплив має амортизаційна, фінансово-кредитна та податкова політика держави.

 

 

 

 

3.3. Планування і контроль інвестиційної діяльності підприємства

Планування  інвестиційної діяльності спрямоване на реалізацію обраної стратегії підприємства та узгодження її з необхідними для цього ресурсами. Місце плану інвестицій в загальній системі планів підприємства представлене на рис. 3.3.1

	Стратегічний план
	План інвестицій
	План обсягу продажу
	Виробнича програма
План з праці та персоналу		План забезпечення МТР
	План витрат
	Фінансовий план

Рис.3.3.1. Система планів підприємства

Потреба в інвестиціях при реалізації стратегії підприємства обумовлена необхідністю:

- відновлення та розширення матеріально-технічної бази підприємства;

- збільшення обсягів виробничої діяльності;

- освоєння нових видів діяльності;

- підвищення якості продукції.

Планування  інвестиційної діяльності є необхідним процесом з ряду причин:

* для реалізації стратегій підприємство може використовувати різні види інвестицій, різний обсяг інвестиційних коштів, тому доцільно розробляти декілька альтернативних проектів;

* необхідність вибору з альтернативних інвестиційних проектів найбільш ефективного;

* необхідність якнайшвидшого отримання віддачі від інвестицій;

* планування сприяє зниженню ризику, що пов'язаний із прийняттям інвестиційних рішень. Збільшення вартості інвестиційного проекту підвищує ступінь його ризику, що обумовлює різну глибину опрацювання інвестиційних рішень при плануванні інвестицій. Вхідними даними для планування інвестицій на підприємстві є:

- інформація про стратегію  підприємства;

- результати оцінки  обраної стратегії та виявлення в ній «вузьких місць».

Планування інвестиційної діяльності складається з наступних етапів:

1. Розробка плану інновацій.

2. Розробка плану інвестицій за окремими напрямами.
3. Складання зведеного плану інвестиції.

Розглянемо  дані етапи більш детально.

1. Розробка плану інновацій. Планування інвестицій починається з аналізу проблеми в стратегії підприємства, що не дозволяє її реалізувати. Це призводить до необхідності запровадження інновацій на підприємстві. Крім того, забезпечити міцну конкурентну позицію йому неможливо тільки завдяки скороченню витрат, зниженню цін, підвищенню попиту за рахунок рекламних акцій. Необхідно запроваджувати те, чого бажають покупці, і що є несподіванкою для конкурентів, тобто інновації. Це дозволить підприємству захопити та утримувати лідерство.

Згідно Закону України «Про інноваційну діяльність»: «інновації - це новостворені і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного і (або) іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери».

Рішення про  запровадження інновацій та розробку інноваційного проекту є завжди стратегічним рішенням. Перед його прийняттям необхідно оцінити, наскільки інновації відповідають стратегії підприємства. Протиріччя між ними та прийнятим стратегічним напрямом принесуть підприємству більше проблем, ніж користі. Але, з іншої сторони, зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі можуть призвести до необхідності перегляду раніше прийнятої стратегії. В цьому випадку запровадження інновацій допоможе реалізації нових стратегічних цілей підприємства.

Перед прийняттям рішення щодо запровадження інновацій, крім узгодження його із стратегією, необхідно оцінити внутрішні та зовнішні чинники можливості їх реалізації.

До зовнішніх чинників можна віднести:

- попит;

- галузева динаміка;

- ринок ресурсів.

До внутрішніх чинників відносять:

1. Персонал;

2. Достатність ресурсів та ефективність їх використання;

3. Динамічність організаційної культури;

4. Можливість підприємства  швидко адаптуватися до змін;

5. Можливість підприємства  забезпечити фінансування інноваційних  проектів.

2. Розробка плану інвестицій за окремими напрямами.

Планування  інвестицій за окремими проектами складається з наступних етапів:

1. Визначення часових горизонтів інвестицій.

2. Визначення вартості інвестиційних проектів.
3. Вибір найбільш ефективних шляхів реалізації проектів, які повинні перебувати в тісному взаємозв'язку із загальною стратегією підприємства   (місією,    загальними   стратегічними цілями) і визначати цілі та принципи розподілу інвестиційних ресурсів па певний період.
4. Оцінка розроблених планів інвестицій за наступними 
   критеріями:

- узгодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією розвитку підприємства та зовнішнім середовищем;

- відповідність ресурсного потенціалу підприємства сформованій інвестиційній стратегії;

- прийнятність рівня ризику;

- економічні результати, що будуть отримані внаслідок реалізації інвестиційного проекту;

5. Прийняття  рішення про джерела фінансування.

Необхідний обсяг інвестицій залежить від економічної ситуації на ринку.

1. Ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється повністю. Це не вимагає нарощування обсягів виробництва на даному підприємстві. У такому випадку має здійснюватися лише просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Обсяг необхідних інвестицій визначається на основі даних про потребу в новому обладнанні, 
цін на нього з врахуванням вартості монтажу;