Розробка цінової політики торговельного підприємства за матеріалами ТОВ «Депорт»

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Вінницький торговельно-економічний  інститут

Київського національного  торговельно-економічного університету

 

Факультет економіки та менеджменту

 

Кафедра економіки підприємства та міжнародної економіки

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін професійної  підготовки

на тему:

Розробка цінової політики торговельного підприємства

(за матеріалами ТОВ «Депорт», м. Вінниця)

 

 

 

                                                       Студентки 5 курсу

                                                  групи ЕП-51з

                                                                       заочної форми навчання

                                                                         спеціальності  7.030504

«Економіка підприємства»

                                                       Рудої Л. М.

 

                                                                   Науковий керівник :

                                                                             к.е.н., доцент Хачатрян В.В.

Вінниця 2012

 

                                                   Зміст

 

ВСТУП………………………………………………………………………3

 

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи системи ціноутворення торговельного підприємства

1. Економічна сутність підвищення якості продукції і її впливу на ціноутворення………………………………………………….……….…5
2. Принципи формування системи цінових знижок………………………………………………………………….....11

РОЗДІЛ 2 Аналіз ціноутворення на ТОВ “Депорт”                 

2.1 Організаційно-економічна  характеристика ТОВ “Депорт” …………...…18                

2.2Аналіз системи цінових  знижок, що використовуються на  ТОВ  “Депорт”………………………………………………………………………...29                 

 

РОЗДІЛ 3 Механізм вдосконалення  системи цінових знижок для ТОВ “Депорт” за допомогою ПК

 

3.1 Побудова механізму  системи цінових знижок  ТОВ “Депорт”  за допомогою ПК…………………………………………………………………...35                

3.2 Підвищення ефективності використання системи цінових знижок в інформаційному середовищі……………………………………………………41

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………..46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи системи ціноутворення торговельного підприємства

1. Економічна сутність підвищення якості продукції і її впливу на ціноутворення

Загальновідомо, що продукти праці є придатними для різних сфер (способів) використання у народному  господарстві. Зокрема зерно може слугувати сировиною для виробництва  борошна або виготовлення пива та горілки, використовуватись як корм для худоби чи насіння для його відтворення. Продукт праці, що існує  у готовій для споживання формі, може знову стати сировиною для  виробництва продукту (наприклад, виноград — для виготовлення виноградного соку, вина). Чи стає конкретна споживна вартість засобом виробництва або  кінцевим предметом споживання, цілком залежить від подальшої функції  та її місця у процесі праці. Предмети праці, що підлягають обробці у процесі  виробництва і змінюють свою форму, перетворюються у продукти праці, котрі  розпадаються на засоби виробництва  та предмети споживання; стосовно суспільного  виробництва в цілому вони називаються  продукцією відповідно І та II підрозділів. а у промисловості — продукцією груп "А" і "Б". Засоби виробництва, в свою чергу, діляться на засоби праці  та предмети праці, а предмети споживання — на продовольчі і непродовольчі  товари. Такий поділ продукції  є її класифікацією за ознакою  економічного призначення. Зрештою  для загальної характеристики продукції (роботи, послуг) практичне значення має застосування системи вимірників її (їх) обсягу.

 Вимірники обсягу продукції  в умовах товарного виробництва  та ринкової економіки виготовлена  продукція, виконана робота або  надана послуга є товаром, котрий  має не лише споживну вартість, але й вартість (мінову вартість). Для постійного і повного задоволення  потреб ринку планування та  облік виготовлюваних для продажу  товарів здійснюється в натуральних  (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках.

 При цьому важливо  зважувати на те, що ступінь  задоволення потреб ринку характеризує  насамперед обсяг товарів певної  номенклатури і асортименту у  натуральному вигляді. Номенклатура  продукції — це перелік найменувань  виробів, завдання по випуску  яких передбачається планом виробництва  продукції. 

 Асортимент являє собою  сукупність різновидів продукції  кожного найменування, що відрізняються  відповідними техніко-економічними  показниками (типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо). Номенклатура  і товарний асортимент включають  вироблювану у минулі роки  продукцію, попит на яку зберігається, а також нову освоювану продукцію,  дослідні зразки нових виробів. 

Оцінка якості продукції  підприємства ґрунтується на таких  принципах:

• орієнтація усіх сфер діяльності підприємства на задоволення потреб покупців з метою продажу продукції  і одержання прибутку;

• цілеспрямований і активний вплив на попит, його розвиток;

• гнучке реагування виробництва  на зміну потреб і попиту покупців, оперативне пристосування до цих  змін;

• використання ціноутворення  як механізму реагування і впливу на кон'юнктуру ринку;

• вибір ефективних форм і методів доставки, реклами і  продажу продукції;

• підтримка творчої атмосфери  серед працівників, причетних до маркетингової діяльності, заохочення їх активності й ініціативи у розробці маркетингових рішень.

Виробнича концепція передбачає спрямування головних зусиль підприємства на удосконалення виробництва і  мобілізацію внутрішніх резервів з  метою розширення обсягу виготовлення продукції та зниження її собівартості. Вона типова за умов незадоволеного попиту, що відповідає передусім низькому рівню  розвитку ринкових відносин. Застосовується також тоді, коли собівартість продукції  висока і є резерви її зниження.

 Продуктова концепція  специфічна тим, що основна  увага акцентується на поліпшенні  споживчих параметрів виробів,  їх конструктивних, експлуатаційних  показників, підвищенні якості й  завдяки цьому забезпечується  належний збут продукції. Ця  концепція відповідає потребам  конкурентної боротьби, коли є  можливість підвищувати конкурентоспроможність  виробів шляхом її удосконалення  за умов досить стабільного  попиту.

 Комерційна концепція  полягає в тому, що для забезпечення  належного збуту активізується  в першу чергу робота комерційних  служб: працівників реклами, агентів  по збуту, продавців тощо. Різні  форми психологічного впливу  на покупця дають найбільший  ефект тоді, коли він погано  обізнаний з пропонованою продукцією  і її споживчими "костями. Продукція  інтенсивно рекламується для  того, щоб продати за будь-яких  умов.

Принципова особливість  розглянутих концепцій полягає  в тому, що в центрі їх уваги є  продукція як об'єкт виробництва. Конкретні потреби споживачів тут  на другому місці й сприймаються дещо абстрактно. Змінюють цю орієнтацію концепції вищого рівня, до яких належить індивідуальний і соціальний маркетинг.

 Концепція індивідуального  маркетингу орієнтує підприємство  на виявлення індивідуальних  потреб покупців, їх розвиток  і спрямування зусиль на те, щоб задовольнити ці потреби  краще, ніж конкуренти. Концепція  соціального маркетингу не обмежується  виявленням і задоволенням індивідуальних  потреб як умови ефективної  діяльності підприємства, а приймає  до уваги суспільні потреби  та інтереси передусім перспективного  характеру: охорону навколишнього  середовища, природних ресурсів, здоров'я  людей, національної безпеки тощо.

 У діяльності підприємства, яка повинна постійно адаптуватися  до мінливого зовнішнього середовища, не реалізується тільки одна  якась концепція маркетингу. Концепції  переплітаються і використовуються  у комплексі, як того вимагають  конкретні умови. Проте з розвитком  ринкових відносин і наданням їм цивілізованих форм загальною тенденцією є перенесення основної уваги на задоволення потреб покупців з урахуванням соціальних наслідків виробництва, тобто на концепцію соціального маркетингу.

Для досягнення своєї мети на ринку підприємство розробляє  стратегію і тактику маркетингу. Стратегія маркетингу включає такі основні рішення: на якому виступає підприємство поведінки на ньому; склад  і обсяг продукції, яка буде пропонуватися  на ринку, розробка нової продукції, форми і методи реклами, доставки і збуту продукції, ціни на продукцію. Реалізація маркетингової стратегії  здійснюється прийняттям конкретних оперативних  рішень з різних питань, які можна  назвати тактикою маркетингу.

 Стратегія і тактика  маркетингу грунтуються на вивченні  ринку, його постійному аналізі  й структуризації. Ринок з позиції  маркетингової діяльності розглядається  як сукупність реальних і потенційних  покупців товарів. Головним показником  ринку для продавця є попит  на його продукцію, тобто потреба  в ній, яка забезпечена купівельною  спроможністю. У процесі аналізу  попит поділяється на рівні:  необмежений (попит істотно перевершує  пропозицію), задовільний (відповідає  можливостям підприємства, досить  стабільний), обмежений (менше оптимальних  можливостей підприємства), нерегулярний (коливається у часі під впливом  певних факторів), відсутній. 

 Конкурентоспроможність  є відносна характеристика споживчих  якостей продукції у порівнянні  з аналогічною продукцією конкурентів,  її оцінюють за певною системою  показників на основі порівняльного  аналізу параметрів виробів. 

 Вивчення ринку не  обмежується аналізом попиту  і конкурентоспроможності продукції.  З'ясовуються також інші Чого  характеристики: географія ринку  і його сегменти, в яких діє  підприємство; місткість ринку і  можлива частка піприємства у  її покритті за сприятливих  і несприятливих умов; основні  конкуренти підприємства на ринку,  особливості їх продукції і  стратегії маркетингу; прогнозна  оцінка кон'юнктури ринку на  найближчий рік і перспективу (2-5 років): місткість ринку, динаміка попиту, гострота конкуренції, цінова політика тощо.

 Ринок як сукупність  покупців може бути структуризований, тобто розподілений за певними  ознаками на групи покупців  — сегменти. Той чи інший сегмент  ринку складається з покупців, які мають споріднені мотиви  купівлі даного товару і приблизно  однаково реагують на маркетингові  дії підприємства (варіант продукції,  рекламу, ціну тощо). Сегментація  дозволяє вибрати привабливі  для підприємства сфери ринку  — цільові сегменти і сконцентрувати  на них основну увагу. 

 На основі аналізу  сукупності покупців вибираються  критерії сегментації, які відрізняються  для ринку товарів народного  споживання і ринку товарів  виробничого призначення. Для  предметів народного споживання  такі критерії встановлюються  за результатами мотиваційного  аналізу покупців. До них належать: географічні (ринок розмежовується  територіальне), демографічні (стать,  вік, рівень доходу, освіта людей  тощо), соціальні (суспільні групи,  партії), психологічні (тип особистості,  характер поведінки, спосіб життя  тощо). Критерії сегментації ринку  товарів виробничого призначення  вибираються у процесі профільного  аналізу підприємств і організацій.  Сегментація дозволяє вибрати  стратегію охоплення ринку. До  таких стратегій належать: недиференційовании, диференційований і концентрований  маркетинг. 

 Недиференційований (масовий)  маркетинг полягає в тому, що  підприємство не виділяє конкретні  сегменти ринку як цільові,  а орієнтується на ринок в  цілому, на широке коло покупців.

 Дії підприємства в  усіх сферах ринку однакові: продукція,  ціна, реклама, канали і його  стимулювання. Ця стратегія характерна  усім при виробництві однорідної  продукції, яка овляється у  великих обсягах на широкий  ринок (сталь, ля, бензин, продукти  тощо). Стратегія розширення меж  ринку передбачає вихід зі  старою продукцією на нові  сегменти ринку, на яких вона  раніше не продавалася. Ця стратегія  потребує додаткових витрат на  вивчення нових ринків, рекламу, організацію доставки і продажу продукції на них, які повинні окупатися прибутком від додаткового продажу. Доцільно її застосовувати тоді, коли існуючий ринок насичений товаром, а резерви виробничої потужності та конкурентоспроможність продукції дозволяють збільшити обсяг її виробництва і продажу.