Система оподаткування та необхідність її реформування в Україні

                                                                              

їв 2008

                                                      

ПЛАН:

 

1. Вступ. Податкова Система України…………………………………3
1. Основні положення оподаткування в Україні
2. Становлення системи прямого оподаткування в Україні…………15
1. Оподаткування прибутку підприємства
2. Оподаткування доходів фізичних осіб
3. Становлення системи непрямого оподаткування в Україні………28
1. Податок на додану вартість
4. Напрями реформування податкової системи України……………………………………………………………………31
5. Висновок…………………………………………………………………..37
6. Список використаної літератури……………………………………..39
7. Додатки…………………………………………………………….…….40

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

 

1.1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

  В Українi вiдбуваються глибокi економiчнi змiни, зумовленi замiною колишнього механiзму управлiння екомiкою ринковими методами господарювання. Перехiд до ринкових вiдносин спричинився до запровадження умовно податковї системи: використовуючи податки, пільгиі фiнансовi сакцiї, держава висувас единi вимоги до пiдприємств шодо господарювання.

  У будь-якiй державi юридичнi й фiзичнi особи зобов’язанi вiддавати частину своiх доходiв на загальнодержавнi потреби. Досконалiсть форм i методiв передачi цих коштiв свiдчить про рiвень розвитку держави, її економiчних та правових iнститутiв.

  В Укранi податкове регулювання доходiв юридичних осiб i громадян перебувас на стадii становлення. Велика кiлькiсть податкiв, складний механiзм їх нарахування у бюджет, частi змiни податкового законодавства ускладнюють як теоретичне сприйняття деяких податкiв, так i практичне їх нарахування.

 Сучасний змiст основних податкiв в Укранi не адекватний тим, що дiють у країнах з розвинутою ринковою економiкою. Вони не стали специфiчною пiдсистемою виробничих вiдносин.

  Податки не сприяють нарощуванню виробництва i фiнансовому оздоровленню пiдприсмства. У чиннiй системi оподаткування переважають фiскальнi iнтереси бюджету i не працюють функцiї регулювання та стимулювання. Оподаткування досягло такого рiвня, що робить виробництво невигiдною сферою вкладення капiталу, гальмує структурну перебудову пiдприємства.

  Податкова система являс собою складний, заплутаний механiзм, що викликає появу помилок у нарахуваннi податкових платежiв. Саме тому ставимо за мету висвiтлити особливостi визначення специфічних баз та механiзмiв обчислення податкiв, придiлити увагу особливостям податкового облiку.

  У фiнансовiй дiяльвостi держави провiдне мiсце належить формуванню державного i мiсцевих бюджетiв, основним джерелом яких є податки, эбори, обов’язковi платежi, цiльовi внески.

Одним iз головних завдань переходу України до ринкової економiки є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, вiдповiдним чином регулювала економiчнi вiдносини.

  •  Податкова системаУкраїни – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів тв інших обов’язкових платежів, що стягуються у бюджети та у державні цільові фонди, а також принципів, форм їх установлення, заміни, або скасування порядку їх нарахування, оплати, утримання, включаючи організацію роботи за їх контролем.

 

Податкова система України  побудована за такими основними принципами:

1. Обов’язковість сплати податків, зборів і інших обов’язкових платежів. Цей принцип передбачає, що кожна юридична або фізична особа повинна брати участь у фінансуванні державних потреб шляхом сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

      2. Стимулювання пiдприемниц ької дiяльностi та iнвестицiйної активностi шляхом впровадження пiльгового оподаткування, яке спрямоване на розвиток виробництва.

    З. Соцiальна справедливiсть. Цей принцип передбачас, що встановлення податкiв, зборiв та iнших обов’язкових платежiв здiйснюсться виходячи з необхiдностi фiнансування витрат держави, визначених у процесi затвердження державного i мiсцевих бюджетiв. Податкова система не може бути жорсткою для одних лiберальною для iнших платникiв податкiв.

  4. Рівнонапруженість і прапорційність. Принцип передбачає встановлення зобов’язань перед бюджетом iз врахуванням можливостей платникiв i результатiв їхньої дiяльностi шляхом застосування єдиних або диференцiйованих ставок оподаткування.

  5. Рiвнiсть i недопущення будь-яких проявiв податкової дискримiнації. Цей принцип передбачас, що пiд час визначення зобов’язань зi сплати податкiв, зборiв та iнших обов’яз- кових платежiв  необхiдно забезпечити однаковий пiдхiд до суб’єктiв господарювання.

  6. Економiчна доцільність. Принцип передбачає, що встановлення податкiв, зборiв, обов’язкових платежiв здiйснюється на пiдставi показникiв розвитку економiки України, їi фiнансового стану.

  7. Стабiльність податкового законодавства. Цей принцип передбачає, що загальний рівень оподаткування, розміри податкових ставок, порядок визначення бази оподаткувавня i податковi пiльги повиннi бути незмiнними протягом бюджетного року.

  8. Рiвномiрнiсть сплати. Принцип передбачас, що для забезпечення рiвномiрного надходження у бюджет коштiв сплата податкiв повинна здiйснюватись у певнi строки.

   9.Гнучкість.. Принцип визначає, що податкове законодавство повинно своєчасно реагувати на змiни в соцiально-економiчному життi держави без порушення стабiльностi податкового законодавства.

  10. Інфляційна нейтральність.

  11. Недопущення подвiйного оподаткування одного й того ж об ‘єкта оподаткування.

  12. Гласність. Цей принцип передбачає, що щорiчно певна виконанча влада офiцiйно публiкує вiдомостi про суми зiбраних податкiв, зборiв, обов’язкових платежiв i про їх витрачання.

  13. Ефективнiсть адмiнiстрування. Принцип передбачає, що процедура податкових стягнень повинна бути максимально простою для платникiв податкiв, зборiв та iнших обов’язкових платежiв.

  14. Доступнiсть та однозначнiсть тлумачення норм податкового законодавства.

  15. Пiдтримання меж  встановленої компетенції до встановлення i пiсля скасування податкiв, зборiв, iнших обов ‘язкових платежiв.

 

ПОНЯТТЯ ПОДАТКІВ І ЇХ ПРАВОВА ПРИРОДА

  Основною ознакою податку як економiчно i правовоі категорiї є (за необхiдності) примусовий спосiб стягнення. Крiм примусового характеру, податку притаманна ознака без еквiвалентностi, яка означас, що частку вiдчужуваного доходу, прибутку держава не вiдшкодовує iндивiдуальному платнику в адекватному розмiрi товарами чи послугами. Однак суспільству у цілому держава повертає шляхом утримання соцiальної сфери,

гарантування безпеки, надання  послуг органам влади та управлiння.

Податки виконують  три основнi функцйг: фiскальну, контрольну i регулювальну.

За допомогою податкiв здiйснюється перерозподiл нацiонального доходу між сферами виробництва, мiж галузями народного господарства, мiж певними верствами населення. Податки, що надходять у вiдповiднi бюджети, знеособлюються, становлячи загальну суму

доходiв, якi використовуються державою для впливу на процес вiдтворення, оборони країни, на угримання соцiальної сфери, апарату державної влади й управлiння, правоохоронних органiв i податкової служби.

  Податку, як виду обов’язкового платежу у бюджет, притаманнi та ознаки: обов’язковiсть, перехiд права власностi пiд час його сплати, адреснiсть у конкретний бюджет, iндивiдуальна безвiдплатнiсть, регулярнiсть стягнення.

  За матерiальним змiстом податки подiляються на прямi i непрямі (опосередкованi). У разi сплати прямих податкiв платником податку й особою, яка несе матерiальнi затрати, виступає: одна й та ж юридична, або фiзична особа (наприклад, податок на землю, податок iз власникiв транспортних засобiв й iнших самохiдних машин i механiзмiв та iншi).

  Непрямi податки характеризуються своєю замаскованiстю, тобто вони додаються у процесi реалiзацiї до цiни товару, що склалася створюючи нову вартiсть.

  У свiтовiй практицi, в економiчних i правових джерелах називають непрямими тому, що фактичний платник податку споживач, який несе матерiальнi затрати часто i не здогадується, що купуючи товар, вiн сплачує i податок на нього. Особливо це стосуєтья до продуктiв харчування i товарiв народного споживання. Тому непрямі податки мають характер податкiв на споживання.

Опосередкованими вони є ще й тому, що суб’єктам, якi несуть матерiальнi затрати з їх сплати, не надають пiльг, незважаючи на низький рiвень матеріальної забезпеченостi, як це робиться за прямими податками. Пiльги, що надаються за цими податками, є механiзмом впливу на стимулювання процесу виробництва, забезпечення потреб держави в енергоресурсах чи деяких видах товарiв.

   У правовiдносинах зi стягнення непрямих податкiв беруть участь три суб’єкти: держава в особi органiв державної податкової адміністрації; платник податку - виробник товарiв, пiдрядник по виконання робiт, надання послуг, торгова оргавiзацiя; носій матерiальних затрат за податком - споживач продукцiї.

 

БЮДЖЕТ І СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ

  Встановлення і скасування податкiв та зборів до бюджетiв і до державних цiльових фондiв, а також пiльг їх платникам здійснюють Верховна Рада Укра’їни (надалi — ВРУ), Верховна Рада Автономної Республiки Крим (надалi — ВР АРК), сiльськi, селищнi ради відповідно до Закону України «Про систему оподаткування», iнших законiв України

про оподаткування.

  Ставки, механiзм справляння  податків і зборiв, за винятком особливих видiв мита та эбору у виглядi цiльової надбавки до чинного тарифу на електричну та теплову енергiю, i пiльги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змiнюватися iншими законами України, крiм законiв про оподаткування. Особливi види мита справляються на пiдставi рiшень про застосування антидемпінгових, компенсаційних i спеціальних заходів, ухвалених вiдповiдно до законів України.

• Пiд  податком i эбором до бюджетів та до державних цiльових фондів слiд розумiти обов ‘язковий внесок до бюджету вiдповiдного рiвня або державного цiльового фонду, здiйснюваний платниками у порядку i на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
• Державяi цільовi фонди — це фонди, якi створенi вiдповiдно до законiв України і формуються за рахунок визначених законами України податкiв та зборiв юридичних осіб незалежно вiд форм власностi та фiзичних осiб.

  Державнi цiльовi фонди включаються до Державного бюджету України, крiм Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, Пенсiйного фонду України.

  Сукупнiсть податкiв i зборiв до бюджетiв та до державних цiльових фондiв, що справляються у встановленому законами України порядку, ставонить систему оподаткування.

  3 1 сiчня 2008 року розмiр мiнiмальної заробiтної плати ставовив 515 грн. на місяць, а з 1 грудня 2008р.-605грн. на місяць. Виходячи із мінімальної заробітної плати встановлюють розмір податкової соціальної пільги.

ПОНЯТТЯ ПОДАТКУ І ЗБОРУ, СУБ’ЄКТА ТА ОБ’ЄКТА ПОДАТКУ

• Податок являє собою індивідуально безоплатний, безповоротний безумовний цільовий платіж, який вноситься до бюджету певного рівня. Податки встановлюють на пiдставi актiв Верховної Ради України або рад мiсцевого самоврядування.
• Обов’язковий внесок у Державний цiльовий фонд є обов’язковим безповоротним цiльовим платежем, який вноситься для формування централiзованих грошових фондiв держави.
• Збори й iншi обов’язковi платежi являють собою обов’язковi платежi до бюджету або державних цiльових фондiв, якi мають платiжний або компенсацiйний характер або вносяться у зв’язку з на данням платнику збору певної послуги або певних прав.

  Усi податки, эбори й iншi обов’язковi платежi формують бюджетну систему України. Кожний закон про податок обов’язково мiстить основнi елементи: суб’єкти — платники податкiв, об’єкт оподаткування (у деяких законах — база оподаткування), одиниця оподаткування, ставки, термiни слати, пiльги.

• Суб’єкт — платник подаяку - це юридична особа, а у частинi податкiв - юридична i фiзична особа чи тiльки громадянин за усiма видами доходiв, у тому числi у пiдприємницькiй дiяльностi без оформлення юридичної особи. Основною ознакою платника податкiв є наявнiсть самостiйного джерела доходу, майна.

• Об’єкт оподаткування – це все те, що підлягає оподаткуванню за законодавством. Кожний податок має свій об’єкт оподаткування. Наприклад, за податком на додану вартість – операції, що пiдлягають оподаткуванню, за податком з доходiв,  фiзичних осiб—сукупний дохiд, що включає усi види оплати працi і матерiальної винагороди у грошовiй i натуральнiй формi.

Слiд вiдрiзняти об’єкт оподаткування вiд джерела платежу. Джерелом платежу є власнi кошти юридичних та фiзичних осiб у формi отриманого доходу чи прибутку, за винятком непрямих податкiв: ПДВ, акцизного збору i мита, якi сплачуються незалежно вiд результатiв виробничо-господарської дiяльностi.

• Одиниця  оподаткування --- це одиниця вимiру об’єкта оподаткування. За всiма видами податкiв, де об ‘єктом оподаткування є прибуток, дохiд, обсяг продажу, одиницею оподатокування є грошова одиниця Укрїни — гривня. Щодо об’єктiв оподаткування власностi, природних ресурсiв одиниця оподаткування встановлюється iндивiдуально за кожним податком, збором, обов’язковим платежем.