Система оподаткування та необхідність її реформування в Україні

України як платники податку подiлялися на такi категорiї: робiтники i службовцi та прирiвнянi до них категорiї платникiв; особи, що отримують авторськi винагороди; громадяни, що займаються пiдприємницькою дiяльнiстю; громадяни, що ведуть селянське (фермерське) господарство. Якщо мiсячний дохiд робiтникiв i службовцiв вiд 186 крб.

3001 крб. i вищий оподатковувався  за ставками 12,15,20 i 30%, то доходи авторiв наукових, лiтературних, мистецьких та iнших творiв, якi видаються чи використовуються вперше, в обсязi вiд 120 крб. до 36001крб.i вище оподатковувалися за 11 ставками (вiд 2 до 30 %), а у разi неодноразового видання доходи спадкоємцiв вiд 500 крб. до 15001 крб. вищi оподатковувалися за 7 ставками (вiд 60 до 90 %). Рiчний дохiд від пiдприємницької дiяльностi до 12000 крб. оподатковувався за тими ж ставками, що й доходи робiтникiв i службовцiв, отриманi за виконня трудових обов’язкiв (у разi, якщо особа, яка займається

дiяльнiстю, не мала основного мiсця роботи), та за ставками, що застосовувалися до доходiв, отримавих не за мiсцем основної роботи (у разi, якщо мiсце основної роботи). Доходи, що перевищували 1200крб., оподатковувалися за 4 ставками (вiд 12 до 30 %).

Диференцiйований пiдхiд до оподаткування рiзних категорiй платників пояснювався передусiм особливим статусом суспiльно форми власності як основи соцiалiстичної економiки i вiдповiдно особливим ставленням суспiльства до громадин, зайнятих ва пiдприємствах суспiльної форми власностi, доходи яких оподатковувалися за низькими ставками. Більш високi податковi вимоги ставилися до громадян, що отримували доходи

вiд здавання в оренду примiщень та вiд занятгя приватною практикою, тобто вiд тих видiв дiяльностi, якi вважалися не iманентними соцiалiзму, суперечили суспiльнiй формi соцiалiстичної працi.

  Важливi змiни в системi прибуткового оподаткування громадян пов’язанi з еволюцiєю об’єкта оподаткування. У процесi цiєї еволюції простежується тенденцiя до переходу вiд роздiльного до сукупного принципу обкладання доходiв громадян.

  Перший принцип застосовувався до 1993 р. Вiн передбачав, що кожен вид доходу громадянина оподатковується окремо.

Еволюцiя механiзму стягнення прибуткового податку з громадян в Українi характеризується декiлькома основними моментами:

• розширенням практики оподаткування на основi декларування громадянами своiх доходiв;
• переходом вiд контролю за отриманими робiтником сумами додаткових заробiтків i сплачених податкiв з боку адмiнiстрації за основним мiсцем роботи до контролю з боку держаених податкових органiв.

  Серед основних тенденцiй у розвитку системи податкових пільг в Українi можна вiдзначити:

• скасування пiльг, що надавалися особам, дiяльнiсть яких була пов’язана з певною формою власностi (звiльнення вiд прибуткового податку членiв колгоспiв);
• скасування пiльг для осiб, що займали особливе мiсце у системі iєрархiї радянського суспiльства — лауреатiв різного роду державних премiй, героїв Радянського Союзу, осiб, нагороджених орденом Слави трьох ступенiв;
• звуження системи регулювальних пiльг.

  Серед особливостей прибутового  оподаткування громадян в Україні  варто вiдзначити ще такi, як  вiдсутнiсть рiшучих крокiв у  напрямку бiльш повного врахування  доходiв громадян; пов’язану з цiєю особливiстю нерiвномiрнiсть розподiлу податкового тягаря мiж платниками; вiдносно високий рiвень оподаткування доходiв найбiльш дисциплiнованих платникiв.

ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ

Платник податку має право на податковий кредит за наслiдками звітного податкового року. Пiдстави для нарахування податкового кредиту iз зазначенням конкретних сум вiдображаються платником податку у рiчнiй податковiй декларацiї.

До складу податкового кредиту (ПК) включають фактичнi витрати, підтвердженi платником податку документально, а саме: фiскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, якi ідентифiкують продавця товарiв та визначають суму таких витрат.

  Платник податку має право включити до складу ПК звітного року такi витрати, яких вiн фактично зазнав протягом такого звiтного року:

• Частину суми процентів за iпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується згiдно із законом,
• Суму коштів або вартiсть майна, переданих платником податку у виглядi пожертвувань або благодiйних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує 2%, але не є більшим 5% суми його загального оподаткованого доходу такого звітного року;
• суму коштiв, сплачених платником податку на користь  закладiв освiти для компенсацii вартостi середньої професiйної або вищої форми нанчання такого платника податку, iнщого члена його сiм ‘i першого ступеня спорiднення.

ПОДАТКОВI СОЦIАЛЬНI ПІЛЬГИ

Законом про доходи вводиться система надання податкових соціальних пільг.  Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного із джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

• у розмiрi, що дорiвнюс однiй мiнiмальнiй заробiтнiй платі (у розрахунку на мiсяць), встановленiй законом на 1 сiчня звiтного податкового року, — для будь-якого платника податку;
• у розмiрi, що дорiвнюс 150 % суми пiльги, для платника податку, який:
1. є самотньою матiр’ю або самотнiм батьком — у розрахунку на кожну дитину вiком до 18 рокiв;
2. утримус дитину — iнвалiда 1 або II групи — у розрахунку на кожну дитину вiком до 18 рокiв;
3. має троє чи бiльше дiтей вiком до 18 рокiв — у розрахунку на кожну таку дитину;
4. є вдiвцем або вдовою;
5. є особою, вiднесеною законом до 1 або 2 категорiї осiб, постраждалих внаслiдок чорнобильської катастрофи, включаючи осiб, нагороджених грамотами Президiї Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю у лiквiдацiї наслiдкiв чорнобильської катастрофи;
6. є учнем, студентом, аспiрантом, ординатором, ад’юнктом, вiйсько- вослужбовцем строкової служби:
7. є iнвалiдом 1 або 2 групи, у тому числi з дитинства;
8. є особою, якй присуджено довiчну стипендiю як громадянину, що зазнав переслiдувань за правозахисну дiяльнiсть, включаючи журналiстiв
• у розмiрi, що дорiвнюс 200 % суми пiльги —для платника податку який є:

1. особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;
2. учасником бойових дiй пiд час другої свiтової вiйни або особою, яка у той час працювала в тилу i має вiдповiднi державнi вiдзнаки;
3. колишнiм в’язнем концтаборiв, гетто та iнiших мiсць примусового тримання пiд час Другої свiтової вiйни або особою, визнаною репресованою чи реабiлiтованою;
4. особою, яка була насильно вивезена з територiї колишнього СРСР під час Другої свiтової вiйни на територiю держав, що перебували у стані вiйни з колишнiм СРСР або були окупованi фашистською Німеччиною та її союзниками;
5. особою, яка перебувала на блокадній територiї колишнього Ленінграда у перiод з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

СТАВКА  ПОДАТКУ

Ставка податку становить 13 % (15 % з 1.01.07 р.) вiд об’ скта оподаткування.

Ставка податку становить 5 % щодо об ‘єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

• процент на депозит у банк чи небанкiвську фiнансову установу вiдповiдно до закону;
• процентний або дисконтний дохiд за ощадним сертифiкатом;
• в iнших випадках, прямо визначених законом.

Ставка податку становить подвiйний розмiр ставки 13 %(15 %) об’ єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крiм у випадків виграшу державну лотерею у грошовому виразi), або будь-яких доходiв, нарахованих на користь нерезидентiв

3. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ  НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

 3.1  ПОДАТОК НА ДОДАНУ  ВАРТIСТЬ

  Податок на додану вартiсть (ПДВ) — це непрямий податок, який включається до ціни товару та сплачується незалежно вiд результатiв діяльності підприємства.  Продаючи товари, пiдприємство закладає в його ціну суму ПДВ. Пiсля того, як покупець придбає товар, а кошти від продажу надiйдуть на пiдприємство, одержаний дохiд зменшується

на суму  податку, а податок сплачується до бюджету.

Платником ПДВ є:

• особа, обсяг оподатковуваних операцiй з продажу товарiв (ро послуг) якої протягом будь-якого перiоду протягом 12 календарних  мiсяцiв досяг 300000 грн,
• особа, яка ввозить товари на митну територiю України або отримує вiд нерезидента роботи для їх використання або споживання на митнiй територiї України, за винятком фiзичних осiб, не зареєстрованих як платники податку, в разi коли такi фiзичнi особи ввозять товари в обсягах, що не пiдлягають оподаткуванню згiдно iз законодавством;
• особа, яка провадить на митній територiї України пiдприємницьку дiяльнiсть iз торгiвлi за готiвку незалежно вiд обсягiв продажу, винятком фiзичних осiб, якi здiйснюють торгiвлю на умовах сплати ринкового збору;
• особа, яка на митнiй територiї України надає послуги, пов’язанi i транзитом пасажирiв або вантажiв через митну територiю України;
• особа, яка вiдповiдальна за внесення податку до бюджету щодо об’єктiв оподаткування на залiзничному транспортi;
• особа, яка надає послуги зв’язку i здiйснює консолiдований облiк доходiв та витрат, пов’язаних iз наданням таких послуг отриманих iншими особами, що перебувають у пiдпорядкуванні такої особи;
• особи, якi постачають товари з використанням комп’ютерних мереж.

Об ‘єктом оподаткування є операції платникiв податку з:

• продажу товарiв на митнiй територiї України, в тому числi операції з оплати вартостi послуг за договорами оренди та операцiї передачi права власностi на об’єкти застави позичальнику для погашення кредиторської заборгованостi заставодавця;
• ввезення товарiв на митну територiю України та отримання робіт, що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митнiй територiї України, в тому числi операцiї iз ввезення майна за договорами оренди, застави та iпотеки;
• вивезення товарiв за межi митної територiї України та надання послуг для їх споживання за межами митної  територiї України.

Не є об‘єктом оподаткування операції з:

• випуску, розмiщення у будь-якi форми управлiння та продажу за кошти цiнних паперiв, що випущенi в обiг суб’єктами підприємницької дiяльностi, НБУ, Мiнiстерством фiнансiв України, органами мiсцевого самоврядування вiдповiдно до закону, включаючи приватизацiйнi та компенсацiйнi папери, iнвестицiйнi сертифiкати, житловi чеки, земельнi бони та деривативи; обмiну зазначених цiнних паперiв на iншi цiннi папери; розрахунковоклiрингової, реєстраторської та депозитарної дiяльностi на ринку цiнних паперiв, розрахункових та платiжних документiв, пластикових карток;
• надання орендодавцем у користування орендарю згiдно з умовами договору оперативної оренди або оренди землi, а також повернення такого майна орендодавцю пiсля закiнчення дiї такого договору;
• сплати процентiв або комiсiй у склад орендних платежiв, нарахованих на вартiсть об’єкта фiнансового лiзингу;
• передачi майна в заставу позикодавцю згiдно з договором позики та його повернення заставодавцю пiсля закiнчення дiї такого договору;
• сплати процентiв або комiсiй у складi орендних платежiв, нарахованих на вартiсть об’єкта лiзингового платежу, що надається у рахунок компенсацiї частини вартостi об’єкта фiнансового лiзингу згiдно з договором;
• передачi майна у заставу позикодавцю згiдно з договором позики та його повернення заставодавцю пiсля закiнчення дiї такого договору;
• передачi кредитором, що є резидентом, об’єкта iпотечного кредиту у власнiсть або використання позичальником;
• грошових виплат основної суми та процентiв згiдно з умовами іпотечного кредиту;
• надання послу iз страхування i перестрахування, передбачених Законом України “Про страхування”, соцiального й пенсiйного страхування;
• обiгу валютних цiнностей, банкiвських металiв, банкнот та монет НБУ;
• надання послуг з iнкасацiї, розрахунково-касового обслговування, залучення розмiщення та повернення грошових коштiв за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; надавня, управлiння i переуступки фiнансових кредитiв, кредитних гарантій і банкiвських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантiї або поручительства;
• торгiвлi за грошовi кошти або цiннi папери борговими зобов’язанями, за винятком операцiй з iнкасацiї боргових вимог та факторингу, крiм факторингових операцiй, якщо об’єктом боргу є валютні цiнностi, цiннi папери, у тому числi компенсацiйнi папери, інвестиційні сертифiкати, житловi чеки, земельнi бони та деривативи;
• оплати вартостi державних платних послуг, якi надаються фiзичним або юридичним особам органами виконанчої  влади i мiсцевого самоврядування та обов’язковiсть отримання яких встановлена законодавством, включаючи плату за реєстрацiю, отримання лiцензiї, сертифiкатiв у виглядi зборiв, державного мита;
• виплат заробiтної плати, пенсiй, стипендiй, субсидiй, дотацiй, iнших грошових або майнових виплат фiзичним особам за рахунок бюджетiв або соцiальних чи страхових фондiв; виплат дивiдендiв та роялтi у грошовiй формi або у формi цінних паперiв, надання комiсiйних та дилерських послуг з торгiвлi або управлiння цiнними паперами, у тому числi приватизацiйними та компенсацiйними паперами, iнвестицiйними сертифiкатами, житловими чеками та iн.

4. НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

         Загальновідомо, що кожна держава  для забезпечення виконання своїх  функцій зобов”язана мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті. Через прибутки та видатки Центрального уряду і місцевої влади, тобто через бюджетну систему здійснюється пряме державне регулювання економіки.

         Джерелом формування коштів бюджету  є:

по-перше, власні доходи держави, тобто надходження платежів за ресурси, що належать їй відповідно до законодавства;

по-друге, податки, які  сплачують юридичні та фізичні особи  зі своїх доходів.

         Перехід до ринкових відносин, розвиток нових форм власності  зумовлюють втрату державою значної  частини власних доходів. У  результаті податки стають основним джерелом формування коштів бюджету.Звідси назріла необхідність реформування податкової системи в її переорієнтації із суто фіскальних цілей на регулюючі.

         Роль податків як регулятора  економіки зростає. Держава, маніпулюючи  податковими ставками і видами податків, має змогу стимулювати чи обмежувати розвиток окремих галузей або сфер економіки, підприємств чи монополістичних об”єднань. Наприклад, звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на технічний розвиток виробництва ( на іновацію та модернізацію), держава сприяє НТП. Не оподатковуються інвестиційні, страхові і соціальні фонди тощо. Так держава через регулювання податками може впливати на ефективність і стабільність економічного розвитку.

         Податкова політика повинна забезпечии вирішення двоєдиного завдання. З одного боку – це встановлення оптимальних податів, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, з іншого – забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

         Незважаючи на специфічні  особливості економіки, в системі оподаткування європейських країн встановлені спільні риси побудови податкової системи: діють приблизно одні і ті самі види прямих і непрямих податків, поширений податок на додану вартість, прибтковий податок з фізичних осіб,різні збори і мита, стягуються загальнодержавні або федеральні податки, регіональні і місцеві(муніципальні податки).

         Особливе значення мають  прямі  податки,  які  утворюють більшу частину державного бюджету. Світовий  досвід  переконливо свідчить, що найвищими  темпами  розвивається  економіка (10 - 15% на рік)  при  мінімальному  оподаткуванні  прибутку (ставка 10 - 12%). При ставці  податку  нижче  від  10%  нагромадження капіталу відбувається швидше, ніж створюються умови для його ефективного використання. Тому  податкові  пільги не повинні бути значними і тривалими.