Система оподаткування та необхідність її реформування в Україні

• Ставка податку — це розмiр  податку, встановлений на одиницю оподаткування. Вона визначається у вiдсотках i має назву податкової квоти у твердих сумах. Так, за податком на прибуток пiдприемсоюв базова ставка — 25 вiдсоткiв; за податком на землю в населених пунктах з кiлькiстю населення від З- до 10 тисяч чоловiк — ставка 5,4 коп за 1 кв. м площi.

•Термiн сплати податку — це дата, не пiзнiше якої податок повинен надiйти у бюджет вiдповiдного рiвня. Термiн сплати встановлюється законом щодо кожного податку iндивiдуально.

   Термiну сплати треба дотримуватися неухильно, бо за порушення його настає відповідальність із застосуванням примусової сили держави.

•Пiльги — це передбачене законом  про вiдповiдний податок повне чи часткове звiльнення вiд сплати податку деяких категорiй платникiв чи видiв дiяльностi, певних операцiй, грошових виплат, що не входять до об‘єктiв оподаткування. Як правило, пiльги пiдкреслюють економiчну значущiсть об‘єкта оподаткування для народного господарства країни чи мають характер соцiального захисту деяких верств малозабезоеченого населення.

   Стягуючи податки, держава використовує рiзнi методи оподаткування. Пропорцiйне оподаткування використовусться по бiльшостi податкiв. Воно полягає у тому що незалежно вiд розмiру доходiв, прибугку кiлькостi оподатковуваного майна використовується одна i та ж ставка, яка може змінюватися тiльки залежно вiд виду дiяльностi. Наприклад, базова ставка податку з прибутку пiдприємств — 25 % прибутку, а у страховiй діяльності – 3% валового доходу. Прогресивне оподаткування полягає у тому, що iз збiльшенням доходiв до певного рiвня — эростає ставка податку. Змiшане оподаткування полягає у тому, що до частини доходу (прибутку) застосовується прогресивний метод, а до решти —пропорційний.

 

МАЙНОВI ПОДА ТКИ

+ Податок на  нерухомiсть

  У бiльшостi країн свiту нагромаджено великий досвiд вирiвнювання мiсцевих бюджетiв за допомогою дотацiй i субсидiй, якi передаються з державного мiсцевим бюджетам: у США воин становлять — 20, у Фраiції — 15, Нiмеччинi —24 % усiх надходжень мiсцевих бюджетiв, при цьому у них чiтко визначена самостiйнiсть бюджетiв. Особливiстю є й те, що в усiх названих країнах запроваджений податок на нерухоме майно (нерухомiсть)

   За своїм економiчним змiстом податок на нерухомiсть є формою розподiлу та перерозподiлу нацiонального доходу й використовується як додаткове джерело эбалансування доходiв та витрат зведеного (консолiдованого) бюджету.

  Запровадження податку на нерухомiсть чiтко копiює систему оподаткування тих країн свiту, якi є економiчно розвинутими, а тому введення податку на нерухоме майно в нашiй країнi бiльш доцiльно було б провадити за умов стабiлiзацiї економiки та їi’ поступального розвитку.

  Податок на нерухомiсть є загальнодержавним податком, бо це сума нарахованих податкiв на землю, будiвлi й споруди.

  Враховуючи новизну податку на нерухомiсть, ми визначимо термiни, якi вживаються пiд час нарахування цього податку.

•Нерухомiсть — це земля i постiйно розташованi на нiй будiвлi та споруди.

•Земля — верхяiй шар землi (за винятком корисних копалин, що є пiд землею i мають вартiсть), включаючи будь-якi його калiтальнi полiпшення (iригацiя, дренаж, профiлювання), дороги й iншi подiбнi об’єкти iнфраструктури, крiм капiтальних будiвель i споруд.

•Будiвлi - житловi будинки або iх частини (квартири), садовi буднки, дачi, гаражi, а також постiйно розташованi будiвлi, якi використовуються у iнших, нiж пiдприємницькi, цiлях. •Квартира частина житлового будинку, призначена для мешкання або самотньої особи, або однiєї або кiлькох сiмей, має обладнанi житловi та допомiжнi примiщення i окремий вихiд на сходовi марші, в галерею, коридор, на дворовий балкон чи вулицю.

•Споруди — об’єкти, що пiдпадають пiд визначення першої групи основних фондiв, згiдно iз Законом України “Про оподаткуваная прибутку пiдприємств”, за винятком будiвель.

  У разi, коли об’єкт, який належить до основних фондiв першої групи, використовується водночас як споруда й будiвля, платник податку вправi звернутися до органу державної податкової адмiнiстрацiї iз заявою про розмежування напрямiв використання такого об’єкта з метою визначення податкових баз i строкiв оподаткування. Орган державної податкової адмiнiстрацiї ухвалює вiдповiдне рiшення у мiсячний термiн вiд дня звернення платника податку. Якщо таке розмежування не здiйснене з вини платника податку, вiдповiдний об’єкт уважається будiвлею.

  Потребують розгляду податки, якi в сумi становлять податок на нерухомiсть.

 

+Податок на  будiвлi

Об’єктом оподаткування є будiвлi, окрiм будiвель, що перебувають у власностi:

• держави або територіальної громади;
• релiгiйних організацій, навіт ь за умови їх використання як мiсця проживания служителя культу та для ведення ним допоміжного господарства;
• установ й організацiй iноземних держав, якi користуються дипломатичним iмунiтетом та привiлеями згідно з мiжнародними договорами України або її законами.

Будiвлi оподатковуються за ставкою, що встановлюсться законом про державний бюджет на черговий податковий рiк, у розмiрах ис нижче одного та не вище трьох вiдсоткiв до бази оподаткування.

  Для оцiнки середньої поточної вартостi будiвлi використовується метод аналогiй, за яким:

• середня поточна вартiсть одиницi вимiру будiвлi встановлюється на пiдставi оцiнки середньої вартостi одиницi вимiру будiвлi, аналогiчної оподатковуванiй, залежно вiд матерiалу стiн, розташування та призначення такої будiвлi;
• середня вартiсть будiвництва одиницi вимiру нової будiвлi розраховується шляхом дiлення загальної вартостi такої будiвлi на її загальну одиницю вимiру.

 Середня вартiсть одиницi вимiру будвель, збудованих з аналогiчних матерiалiв та для аналогiчного призначення, є єдиною в межах України.

  Порядок здiйснення оцiнки середньої вартостi одиницi вимiру будiвель встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України. Розмiр середньої поточної вартостi будiвлi не може змiнюватися протягом одного бюджетного року.

+Податок на споруди

Податок на споруди рацiоналiзує витрати власника (користувача) споруди та спрощує механiзм перерозподiлу власностi мiж юридичними або фiзичними особами.

Об’єктом оподаткування  є споруда. Не є об’єктом оподаткування споруди, що перебувають у власностi:

• держави або територіальної громади, включаючи пам’ятки культури  й архiтектури що охороняються державою, крiм випадкiв, коли такi споруди закрiплено за пiдприємствами на правi повного господарського вiдання або передано в оренду (спiльну дiяльнiсть, iншi види використавня) iншим особам (крiм державного або комунального майна, що передається в оперативне управлiння бюджетним установам та органiзацiям);
• неприбуткових органiзацiй, в тому чнслi релiгiйних, за умови iх використання для ведення неприбутковоi дiяльностi, зокрема релігійної;
• у власностi установ та органiзацiй iноземних держав, якi користуються дипломатичним iмунiнетом та привiлеями згiдно з мiжнародними договорами України.

   Порядок визначення дати початку експлуатацiї споруд встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв Украни.

  Шляхи сполучення та передавальнi пристрої пiдлягають оподаткуванню за перелiком, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв Укрїани.

  Споруди оподатковуються за ставкою, яка визначається законом про державний бюджет на черговий податковий рiк, у розмiрах не нижче одного й не вище трьох вiдсоткiв до бази оподаткування.

  Ставка податку не може змiнюватися протягом одного бюджетного року.

  Базою оподаткування споруди є сукупна балансова вартість споруд, що перебувають у власності (користуваннi) платника податку.

  Балансова вартiсть споруди визначасться у порядку, встановленому

Законом України “Про оподаткування прибутку пiдприємства”.  Сума амортизацiйних вiдрахувань, нарахована протягом строку використання споруди, не може перевищувати 50 % її первiсної балансової вартостi.

  Пiд термiном «первiсна балансова вартість» розумiється сума витрат платника податку на придбання або будiвництво споруди, вiдображена облiку платника податку, iз врахуванням iндексацiй вартостi основних фондів, проведеної згiдно iз законодавством.

  Платниками податку на нерухомiсть є власники нерухомостi або особи,

уповноваженi власниками сплачувати податок.

У разi, коли нерухомiсть перебуває у спiльнiй власностi членiв сiм’ї, платником податку є глава сiм’ї. у разi, коли платника податку не виявлено, органи мiсцевого самоврядування за поданням державних податкових адмiнiстрацiй у мiсячний строк встановлюють власника зазначеної нерухомостi або визначають уповноважену особу, яка має право розпоряджатися зазначеною нерухомістю.

  Соцiальнi нiльги для фiзичних осiб

  База оподаткування поточного року тiєї будiвлi, яка використовується  главою сiм’ї та членами його сiм’ї як основне мiсце проживання, эменшуеться на суму, яка визначається вiдповiдно до неоподатковуваних норм - 21 квадратного метра загальної площi такої будiвлї на кожного члена сiм’i плюс 10 квадратних метрiв на сiм’ю.База оподаткування будiвлi, яка використовується главою сiм’ї як садовий будинок, эменшується на суму неоподатковувано норми – 60 квадратних метрiв загальноi площi.

  Не входять до бази оподаткування нежитловi примiщення на території присадибної дiлянки, на якiй споруджено iндивiдуальний будинок – мiсце постiйного проживання фізичної особи, — розташований на території громад з  населенням менш як 10 тис. постiйних жителiв, у разi, коли такi нежитловi примiщення використовуються для утримання свійських гварин i птахiв, зберiгання садового та iншого господарського iнвентаря, для погребiв (льохiв), iнших особистих та сiмейних цiлей, не пов’язаних iз провадженням пiдприємницько дiяльностi.

  Нежитловi примiщення будь-якого призначення, збудованi на територiї присадибної дiлянки, прилеглої до iндивiдуального будинку, розташованого на територiї громад з населенням бiльщ як 10 тис. жителiв, оподатковуються у складi загальної площi такого iндивiдуального будинку.

  Індексацiя

  Протягом будь-якого податкового року, в якому не вiдбувається перегляду вартостi будiвель, для розрахункiв бази оподаткування застосовується iндексацiя ‘бази оподаткування на рiвень iнфляцiї.

  Індексацiя бази оподаткування на рiвень iнфляцiї здiйснюється тодi, коли рiвень iнфляцiї, розрахований на базi податкового року (1 сiчня податкового року до 1 сiчня року, що передус податковому), дорiвнюс або перевищус 110 %.

  Iндексацiя здiйснюється податковими органами за наслiдками звiтного (податкового) року i доводиться до вiдома платникiв податку.

  Для спрощення податкових розрахункiв застосовується заокруглення показникiв рiвня iнфляцiї до найближчого значення натурального ряду цифр, кратного п’яти.

 

+Порядок нарахування, сплати та зарахування податку на нерухомiсть

  Зобовязання щодо податку на нерухомiсть визначають органи державної податкової адмiнiстрацiї на пiдставi бази оподаткування нерухомостi та ставок на черговий бюджетний рiк.

  Особи, якi користуються податковими пiльгами, зобов’язанi до 1 лютого чергового податкового року надiслати органовi державної податкової адмiнiстрацiї iнформацiю про склад майна i фiзичних осiб, якi мають право на одержання таких пiльг.

  У разi несвоєчасного надiслання такої iнформацiї пiльги не надаються.

  Не пiзнiше 30 квiтня чергового податкового року орган державної податкової адмiнiстрацiї надсилає за мiсцем розташування будiвель податкове повiдомлення про рiчнi податковi зобов’язання, розрахованi iз врахуванням iндексацiї податкових баз та вчасно отриманої вiд платникiв податку iнформацiї про право на пiльги щодо цього податку.

Податкове повiдомлення має мiстити реєстрацiйний номер власності,  iм’я власника (якщо воно вiдоме), вiдомостi про площу землi або будiвлi, податкову базу землi або будiвлi, суму податку, що пiдлягае сплатi, строк i порядок сплати податку.

  В Українi видiляють двi групи податкiв, що вiдрiзняються пiдлеглiстю:

• загальнодержавнi податки, эбори й iншi обов ‘язковi платежi;
• мiсцевi податки i збори.

Вiдповiдно до Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ, з наступними змiнами доповненнями, до основних загальнодержавних податкiв, що справляються на Українi, зараховують:

1) податок на додану вартiсть  (ПДВ);

2) акцизний збiр;

3) податок на прибуток пiдприємств, у тому числi дивiденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казеними або комунальними пiдприємствами;

4) податок на доходи фiзичних  осiб;

5) мито;

б) державне мито;

7) податок на нерухоме майно;

8) податок на землю;

9) рентнi платежi;

10) податок iз власникiв транспортник  засобiв та iнших самохiдних машин  i механiзмiв;

11) податок на промисел;

12) збiр за геологорозвiдугзальнi роботи, виконанi за рахунок державного  бюджету;

13) збiр за спецiальне використання  природних ресурсiв;

14) збiр за забруднення навколишнього середовища;

15) збiр на обов’язкове державне  пенсiйне страхування;

16) плата за торговий патент  на деякi види підприємницької дiяльностi

17) ресурснi платежi.

  Загальнодержавнi податки та  збори (обов’язковi платежi) встановлюються Верховною Радою України i справляються на всiй території України.

  Податок на нерухоме майно, плата за землю, рентнi платежi, податок на промисел, збiр за спецiальне використання природних ресурсiв, збір за забруднення навколишнього середовища на території АРК встановлюються ВР АРК. При цьому ставки податкiв i зборiв визначаються у межах граничних розмірiв ставок, установлених законами України.

  Спецiальний збiр до Фонду гарантування вкладiв фізичних осiб встановлюється у порядку, визначеному Законом України ‘Про Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб’.

 

РЕЄСТРАЦIЯ ПЛАТНИКІВ  ПОДАТКIВ, ЗБОРIВ ТА IНШИХ ОБОВ’ЯЗКОВИХ

ПЛАТЕЖIВ

  Однiєю з основних функцiй державної податкової служби є облiк платникiв податкiв, зборiв та iнших обов’язкових платежiв. Облiк платникiв є основою для здiйснення контролю за правильнiстю, своєчаснiстю, повнотою розрахунку i сплати платниками податкiв, зборiв та iнших обов ‘язкових платежiв у бюджет.