Система оподаткування та необхідність її реформування в Україні

  Облiк операцiй iз страхування життя фiзичних осiб ведеться страховиком окремо. Оподатковуванi доходи страховикiв-резидентiв вiд страхування життя оподатковуються за ставкою З %.

  Оподатковуванi доходи страховикiв-резидентiв, отриманi за договорами довгострокового страхування життя, оподатковуються за ставкою 0 %.

  Інвестицiйний дохiд, одержаний страховиком вiд розмiщення коштiв резервiв страхування життя, оподатковується у страховика в частинi, яка належить страховику. Частина iнвестицiйного доходу, одержаного вiд розмiщення коштiв резервiв iз страхування життя, що належить страховику, визначається як рiзниця мiж сумою доходу, одержаного вiд розмiщення коштiв резервiв iз страхування життя, та сумою витрат страховика на ведения справи, якi не можуть перевищувати 15 % отриманого iнвестицiйного доходу.

+Оподаткування операцiй із розрахунками в iноземнiй валютi

Доходи, отриманi платником податку в iноземнiй валютi у зв’язку з продажем товарiв протягом звiтного перiоду, перераховуються у гривнi за офiцiйним валютним курсом НБУ, що дiяв на дату отримання таких доходiв, i не пiдлягають перерахуванню у зв’язку зi змiною обмiнного курсу гривнi протягом такого звiтного перiоду.

  Балансова вартiсть iноземної валюти, отриманої платником податку у зв’язку з таким продажем, визначасться за курсом НБУ.

  Витрати, що їх зазнав платник податку в iноземнiй валютi протягом звiтного перiоду у зв’язку з придбанням товарiв, вартiсть яких належить до валових витрат такого платника податку, визначається у сумi, що має дорiвнювати балансовiй вартостi такої iноземної валюти, i не пiдлягають перерахуванню у зв’язку зi змiною обмiнного курсу гривнi протягом такого звiтного перiоду.

  Балансова вартiсть заборгованостi, основна сума якої виражена в iноземнiй валютi, вiдображається у податковому облiку платника податку шляхом перерахунку суми такої заборгованостi у гривнi за офiцiйним валютним курсом НБУ, що дiяв на дату такого перерахунку.

  У разi погашення заборгованостi платник податку повинен визнати прибуток або збиток вiд такої операцiї, що розраховується як рiзниця мiж балансовою вартiстю такої заборгованостi на початок звiтного перiоду чи на дату її оприбуткування, залежно вiд того, яка подiя сталася пізніше, та балансовою вартiстю такої заборгованостi на дату її продажу. При цьому прибуток, отриманий внаслiдок такого перерахунку, збiльшує валовi доходи платника податку — кредитора та валовi витрати платника податку — дебiтора, а збиток, отриманий внаслiдок такого перерахунку, збiльшує валовi витрати платника податку — дебiтора податкового перiоду, протягом вiдбувся такий продаж (погашення).

  У такому ж порядку пiдлягає перерахунку балансова вартiсть iноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслiдок проведення будь-яких iнших операцiй, яка облiковусться на банкiвських рахунках платника податку або у його касi на дату закiнчення звiтного перiоду.

  У разi купiвлi iноземної валюти за гривнi валовi витрати або валовi доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв’язку з такою купiвлею, вважається балансовою вартiстю такої iноземної валюти. У разi купiвлi однiєї iноземної валюти за iншу балансова вартiсть придбаної iноземної валюти визначається на рiвнi балансової вартостi iноземної валюти, що була продана.

  У разi продажу iноземної валюти за гривнi валовi доходи платника податку збiльшуються на суму гривень, отриманих вiд покупця у зв’язку з таким продажем, а валовi витрати такого платника податку збiльшуються на суму балансової вартостi такої iноземної валюти.

АМОРТИЗАЦІЯ

   Пiд термiном амортизацiя основних фондiв i нематерiальних активiв слiд розумiти поступове вiднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизацiйних вiдрахувань.

Амортьчацiї  пiдлягають вiатрати на:

• придбання основних  фондiв та нематерiальних активiв для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племiнної худоби та придбання, закладення i вирощування багаторiчних насаджень до початку плодоношення;
• самостiйне виготовлення основних фондiв для власних потреб, включаючи витрати на виплату заробiтної плати працiвникам, якi були зайнятi у виготовленнi таких основних фондiв;
• проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
• калiтальнi полiпшення землi, не пов’язанi з будiвництвом, а саме: iригаця, осушення, збагачення та iншi подiбнi капiтальнi полiпшення землі.

Основнi фонди пiдлягають розподiлу за такими групами:

• група 1 — будiвлi, споруди, їх структурнi компоненти та передавальнi пристрої, в тому числi будинки та їх частини, вартiсть капiтальног полiпшення землi;
• група 2— автомобiльний транспорт та вузли до нього; меблi; побутові електроннi, оптичнi, електромеханiчнi прилади та iнструменти, iнше конторське обладнання, устаткування та приладдя до них;
• група З — будь-якi iншi основнi фонда, не зарахованi до груп 1,2,4;
• група 4 — електронно-обчислювальнi машини, iншi машини для автоматичного оброблення iнформацiї, їх програмне забезпечення, пов’язанi з ними засоби зчитування або друку iнформацiї, iншi iнформацiйнi системи, телефони, мiкрофони i рацiї, вартiсть яких перевищує вартiсть МШП.

  Сума амортизацiйних вiдрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки, визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартостi груп основних фондiв на початок такого розрахункового кварталу.

  Суми амортизацiйних вiдрахувань вилученню до бюджету не пiдлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яки податкiв, зборiв.

  Норми амортизацiї встановлюються у вiдсотках до балансової вартостi кожної з груп основних фондiв на початок звiтного перiоду. Нагадаємо, що з 1 сiчня 2004 р встановлено новi норма амортизації (з розрахунку за податковий квартал ) в такому розмiрi:

• група 1 — 2 %;
• група2—IО%;
• група З — б %;
• група4—I5%.

  Однак вiдповiдно до Закону про Держбюджет на 2004 рiк дiю зазначених норм на цей рiк призупинено. Новi норма поширюються тiльки на амортизацiю витрат, здiйснених у зв’язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондiв груп 1, 2, 3, якi використовуються у виробничiй дiяльностi пiдприємства та якi ранiше не були в експлуатацiї, а також витрат на полiпшення зазначених новопридбаних (нововиготовлених) основних фондiв, зафiксованих пiсля 1 сiчня 2004 року.

  Для всiєї решти основних фондiв (що значилися в облiку на 1 сiчня 2004 року або придбанi пiсля 1 січня 2004 року, але були в експлуатацй) дiють колишнi норми амортизацiї в таких розмiрах (у розрахунку на податковий квартал):

+ група1—1,25%;

+ група 2 —6, 25 %;

+ групаЗ—З,75%;

+ група4—15%.

  Платник податку може ухвалити рiшення про застосування iнших норм амортизацiї, що не перевищують вищезазначених норм.

  Платники податку мають право протягом звiтного перiоду вiднести до валових витрат будь-якi витрати, пов’язанi з полiпшенням основних фондiв, що пiдлягаютъ амортизацiї, у сумi, що не перевищує 10% сукупної балансової вартостi всiх груп основних фондiв станом на початок такого звітного перiоду.

  Витрати, що перевищують зазначену суму, збiльшують балансову вартiсть груп 2, 3, 4 чи окремих об’єктiв основних фондiв групи 1 на початок розрахункового кварталу.

  Виведення з експлуатацiї основних фондiв будь-якої групи здiйснюється на пiдставi наказу керiвника платника податку або у разi їх примусового вiдчуження чи конфiскацiї згiдно iз законом.

СТАВКИ  ПОДАТКУ

  Прибуток платникiв податку, у тому числi пiдприємств, заснованих на власностi окремої фiзичної особи, оподатковується за ставкою 25% до об’єкта оподаткування.

ПРАВИЛА ВЕДЕННЯ ПОДАТКОВОГО ОБЛIКУ

  Для цiлей оподаткування використовуються такi податковi перiоди:

календарнi квартал, пiврiччя, три квартали, рiк. Податковий перiод починається з першого календарного дня податкового перiоду i закiнчується останнiм календарним днем податкового перiоду

  У разi, коли особа береться на облiк податковим органом як платник цього податку в серединi податкового перiоду, то перший звiтний податковий перiод розпочинається з дати, на яку припадає початок такого облiку, та закiнчується останнiм календарним днем наступного податкового перiоду.

  Якщо платник податку лiквiдується, останнiм податковим вважається перiод, на який припадає дата такої лiквiдації.

+Датою эбільшечня валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий перiод, протягом якого вiдбувається будь-яка з подiй, що сталася ранiше:

• або дата списання коштiв з банкiвських рахункiв платника податку на оплату товарiв, а в разi їх придбання за готiвку – день їх видачi з каси платника податку:
• або дата оприбуткування платником податку товарiв, а для робiт — дата фактичного отримання платником податку результатiв робіт

  У разi, коли платник податку придбаває товари з використанням кредитних, дебетових карток або комерцiйних чекiв, датою збiльшення валових витрат вважається дата оформлення вiдповiдного рахунку.

+Датою збiльшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий перiод, протягом якого вiдбувається будь-яка з подiй, що сталася раніше:

• або дата зарахування коштiв вiд покупця на банкiвський рахунок платника податку в оплату товарiв, що пiдлягають продажу, у разi продажу товарiв за готiвку — дата и оприбуткування в касi платника податку, а за вiдсутностi такої — дата iнкасацii готiвки у банкiвськiй установi, що обслугову платника податку:
• або дата вiдвантаження товарiв, а для робiт — дата фактичного надання результатiв робiт платником податку.

  У разi здiйснення торгiвлi продукцiєю або роботами з використанням торговельних автоматiв або iншого подiбного обладнання, що не передбачає наявностi касового апарата, контрольованого уповноваженою особою, датою збiльшення валового доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратiв або подiбного обладнання грошової виручки. Правила iнкасацй зазначеної виручки встановлюються НБУ.

  У разi, коли торгiвля продукцiєю  здiйснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожнiх, комерцiйних, персональних або iнших чекiв, датою збiльшення валового доходу вважається дата оформления вiдповiдного рахунку.

  Датою збiльшення валових доходiв у разi продажу товарiв з оплатою за рахунок бюджетних коштiв є дата надходження таких коштiв на поточний рахунок платника податку або дата отримання вiдповiдної компенсацiї у будь-якому iншому виглядi, включаючи эменшення заборгованостi такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

  Датою збiльшення валових доходiв кредитора вiд здiйснення кредитно-депозитних операцiй є дата нарахування процентiв у строки, визначенi кредитним договором. У разi, коли сума отриманих вiд боржника процентiв перевищує їх нараховану суму, валовий доход кредитора збiльшується на суму фактично отриманих протягом податкового перiоду процентiв а валовi витрати дебiтора збiльшуються на таку ж суму у податковому перiодi такого перерахування.

  Платники податку протягом 40 календарних днiв, наступних за останнiм днем звiтного перiоду, подають у податковий орган податкову декларацiю (додаток 10), обчислену наростаючим пiдсумком вiд початку року з урахуванням від від’ємного об’єкта оподаткування минулих податкових періодів.

 

2.2  ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФIЗИЧНИХ ОСIБ.

ОСНОВНI ТЕНДЕНЦIIЇ У СТАНОВЛЕННI СИСТЕМИ ПРИБУТКОВОГО ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДIВ ГРОМАДЯН

  Наукове пiзнання системи, процес становления якої ще не завершився, навряд чи може просунутися далi пiзнання бiльш чи менш сталих тенденцiй у її розвитку, оскiльки дослiдження незрiлого явища має об’єктивні межi, пов’язанi з незавершенiстю процесу становлення іманентних форм системи. Пiзнання тенденцiй, однак, не є самоцiллю. Необхiдним є їх аналіз із позицiй вiдповiдностi особливостям соцiально-економiчного

озвитку країни та моделi економiчної системи, яку передбачається сформувати. Значення цього аспекту аналiзу пов’язано з тим, що лише за умов, коли такої вiдповiдностi досягнуто, iснує можливiсть забезпечення достатньо ефективного функціонування податкової системи.

  Найбiльш важливi тенденцiї в еволюції прямого оподаткування в Українi розглянемо на прикладi прибуткового податку з громадян.

  Власна система прибуткового оподаткування громадян в Українi була запроваджена iз середини 1991 р. у результатi ухвалення Закону Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Укранської РСР, iноземних громадян та осiб без громадянства» вiд 5.07.199Iр. З 26 грудня 1992 р. вона регулюється Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України «Про прибутковий податок з громадян”, який зi змiнами i доповненнями дiє i в наш час. У Законi України «Про систему оподаткування» в редакцiї від 18.02.1997 р. цей податок названо податком на доходи фiзичних осiб. Термiн “прибутковий податок” з’явився внаслiдок некоректного перекладу з російської мови. Строго кажучи, вiн означає податок на доходи, одержанi у формi прибутку. Оскiльки фiзичнi особи сплачують податки на доходи, отриманi в рiзних формах, то бiльш прийнятним є термiн «податок на доходи фiзичних осiб». Однак оскiльки до Декрету, що регулює справлення зазначеного податку, не були внесенi вiдповiднi змiни, офіційно продовжує вживають термiн “прибутковий податок з громадян”, який змушенi вживати і ми.

  Особливiстю оподаткування доходiв громадян до 1993 р. був дифенційований  підхід до рiзних категорiй платникiв, до кожної з них передбачався особливий порядок оподаткування i рiзнi ставки податку.

  Закон “Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних  громадян та осiб без громадянства”, успадковуючи практику прибуткового оподаткування в СРСР, зберiг подiл платникiв на окремi категорiї iз застосуванням до них рiзних податкових ставок, порядку визначення оподатковуваного доходу та утримання податку. Громадяни