Соціальна політика української держави в ринковій економіці

- громадяни України,  які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) (абзац перший п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- громадяни України  та особи без громадянства, які  працюють у дипломатичних представництвах  і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), розташованих на території України (абзац другий п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді (п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- працівники воєнізованих  формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі (п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- військовослужбовці (крім  військовослужбовців строкової  військової служби), особи рядового і начальницького складу (п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- батьки — вихователі  дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують  грошове забезпечення відповідно  до законодавства (п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону  № 2464);

- особи, які отримують  допомогу по тимчасовій непрацездатності (п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- особи, які проходять  строкову військову службу у  Збройних Силах України, інших  утворених відповідно до закону  військових формуваннях, Службі  безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту (п. 12 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- особи, які відповідно  до закону отримують допомогу  по догляду за дитиною до  досягнення нею трирічного віку (п. 13 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- один з непрацюючих  працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично  здійснюють догляд за дитиною-інвалідом,  а також непрацюючі працездатні  особи, які здійснюють догляд  за інвалідом І групи або  за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства (п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464).

Реєстрація та облік платників єдиного внеску.

Згідно з Положенням про Державний реєстр загальнообов’язкового  державного соціального страхування, затвердженим постановою правління  Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-1 (далі — Положення № 22-1), в обов’язки ПФУ входить формування та ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Зазначений реєстр складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. До реєстру страхувальників включаються дані про страхувальників — платників єдиного внеску, перерахованих у пункті 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464. Реєстр застрахованих осіб містить дані про фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, та персоніфіковані відомості про їх заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, і розмір цих внесків.

На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка, яка зберігається в ПФУ  протягом усього її життя та протягом 75 років після її смерті (на паперових та/або електронних носіях за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та електронного документів).

Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві  та перехідні положення» Закону № 2464 у зв’язку з набуттям чинності цим Законом перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Із дня набуття чинності Законом № 2464 платники страхових внесків вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно з Порядком звірення платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 23 листопада 2010 року № 27-1 та наказом Державної податкової адміністрації України від 23 листопада 2010 року № 886, звірка даних платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється шляхом інформаційного обміну в електронному вигляді. При цьому суб’єктами інформаційного обміну є:

- Пенсійний фонд України;

- Державна податкова адміністрація України;

- виконавча дирекція  Фонду соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності;

- виконавча дирекція  Фонду соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань України;

- Державний центр зайнятості — виконавча дирекція Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

За результатами перевірки  стану обліку платників страхових  внесків вносяться відповідні зміни  в бази даних фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та/або ПФУ. Таким чином, ПФУ самостійно (без участі страхувальників — платників єдиного внеску) проводить звіряння даних платників страхових внесків з фондами соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України і повідомляє поштою платника єдиного внеску про взяття на облік.

Взяття на облік новостворених  у 2011 році суб’єктів господарювання здійснюється згідно з Порядком взяття на облік та зняття з обліку в  органах Пенсійного фонду України  платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-6 (далі — Порядок № 21-6). Так, відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 цього Порядку взяття на облік платника єдиного внеску — юридичної особи здійснюється територіальним управлінням ПФУ за місцезнаходженням юридичної особи, а платника єдиного внеску — фізичної особи — підприємця — органом ПФУ за місцем її проживання.

Підставою для взяття на облік юридичних осіб є відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, а фізичних осіб — підприємців — відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця. Такі відомості ПФУ подають державні реєстратори згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» вiд 15 травня 2003 року № 755-IV. За умови подання цих відомостей взяття на облік платника єдиного внеску здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами ПФУ.

Підприємства, які мають  статус пільговиків щодо сплати єдиного  внеску, таких як бюджетні установи, підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів (зокрема, товариства УТОГ та УТОС), в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, а також підприємства та організації громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, повинні подати до органу ПФУ заяву та документи про підтвердження зазначеного статусу.

У день отримання відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації територіальний орган ПФУ самостійно направляє  до відповідного робочого органу виконавчої дирекції ФНВ всю інформацію про  платника єдиного внеску. На підставі цієї інформації робочий орган виконавчої дирекції ФНВ приймає рішення про віднесення кожного конкретного платника єдиного внеску до відповідного класу професійного ризику виробництва. Повідомлення про таке рішення направляється до органу ПФУ не пізніше наступного робочого дня.

Платникові єдиного  внеску наступного робочого дня з  дня взяття його на облік в органі ПФУ безоплатно надсилається (поштою з повідомленням про вручення) повідомлення про взяття на облік  платника єдиного внеску за встановленою у додатку 1 до Порядку № 21-6 формою.

Якщо платник єдиного  внеску не згоден з установленим йому розміром єдиного внеску, він може протягом 10 робочих днів з дня  надходження повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску звернутися до органу ПФУ з письмовою заявою про зміну розміру цього внеску. Так само, якщо платник єдиного внеску не згоден зі встановленим йому розміром єдиного внеску у зв’язку із віднесенням до відповідного класу професійного ризику виробництва, він має право самостійно узгодити свій клас професійного ризику виробництва з робочим органом виконавчої дирекції ФНВ.

База для нарахування  єдиного внеску

Процедура нарахування  і сплати єдиного внеску визначається Законом № 2464 та розробленою на його виконання Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 (далі — Інструкція № 21-5). Так, згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 2464 та розділом ІІІ Інструкції № 21-5 базою для нарахування та утримання єдиного внеску є:

- заробітна плата найманих  працівників, яка включає основну  і додаткову заробітну плату,  інші заохочувальні та компенсаційні  виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР;

- винагорода фізичним  особам за виконання робіт  (надання послуг) за цивільно-правовими  договорами;

- оплата перших п’яти  днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

- допомога по тимчасовій  непрацездатності;

- допомога або компенсації,  що виплачуються згідно із  законодавством;

- грошове забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону № 2464 справляння єдиного  внеску здійснюється із суми заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), не зменшеної на суму утриманих податків та інших обов’язкових платежів, які сплачуються згідно із чинним законодавством, та із суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів і виплат, виконуваних за дорученням отримувача.

Єдиний внесок обчислюють у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка  дорівнює 15 прожитковим мінімумам  для працездатних осіб (ч. 3 ст. 7 і  п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464). Разом з тим розмір єдиного внеску не має бути меншим від мінімального страхового внеску, встановленого виходячи з мінімальної заробітної плати, що діє в місяці, за який нараховують заробітну плату (дохід) (п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Згідно з абзацом  третім частини 8 статті 9 Закону № 2464 базовим  звітним періодом для нарахування  єдиного внеску є календарний  місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону, — календарний рік.

Варто зауважити, що частиною 2 статті 7 Закону № 2464 визначено окремий  підхід щодо нарахування єдиного  внеску для осіб, які працюють у  сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими  договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів) та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць. Переліченим категоріям працівників єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Такий порядок нарахування єдиного внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або середню заробітну плату за вимушений прогул згідно з рішенням суду. Це робиться для того, щоб можна було розподілити дохід зазначених категорій працівників, з якого сплачуються соціальні внески, з метою застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та включення відповідних місяців до стажу працівника.

Для фізичних осіб — підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, та самозайнятих осіб базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та сума доходу, що розподіляється між членами сім’ї фізичних осіб — підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім’ї, які беруть участь у провадженні  ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Так, згідно з цим Переліком єдиний внесок не нараховується на: