Соціальна політика української держави в ринковій економіці

 Система соціальних гарантій передбачає надання соціально значущих благ та послуг усім громадянам без врахування їхнього трудового внеску і визначення потреби (безкоштовні освіта, лікування тощо). Мінімальний рівень цих гарантій є рухомим залежно від конкретно-історичних умов, а також можливостей суспільства.

  2.3 Регулювання та індексація доходів

Індексація — це встановлений законом механізм підвищення грошових доходів громадян, який дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів та послуг. У цій статті докладно розглянемо порядок індексації заробітної плати працівників підприємства, а також податковий та бухгалтерський облік сум індексації.

Хто зобов’язаний проводити  індексацію?

Згідно з п. 1 Порядку  № 1078 індексацію грошових доходів громадян зобов’язані проводити всі підприємства, установи, організації незалежно  від форми власності та господарювання, а також фізичні особи — підприємці, які використовують працю найманих працівників. На це вказує і Мінпраці в листі від 06.09.2007 р. № 556/13/155-07  (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 83).

Звертаємо увагу, що проведення індексації не залежить від своєчасності виплати заробітної плати найманим працівникам.

Коли необхідно проводити  індексацію?

Індексація грошових доходів населення проводиться  в разі, якщо величина індексу споживчих  цін перевищила поріг індексації, який установлено у розмірі 101 % (ст. 4 Закону № 491).

Індекс споживчих цін  — показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення  для невиробничого споживання. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом  та публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Дохід індексують у  межах  прожиткового мінімуму, установленого  для відповідних соціальних та демографічних  груп населення.

Індексація заробітної плати здійснюється в  межах прожиткового мінімуму на працездатну особу.

Розміри прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, діючі в 2011 році, визначено  ст. 21 Закону України «Про Державний  бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-VI  і становлять: у січні — березні — 941 грн., у квітні — вересні — 960 грн., у жовтні — листопаді — 985 грн., у грудні — 1004 грн.

Таким чином, якщо зарплата менше прожиткового мінімуму на працездатну  особу, то її суму індексують повністю, якщо дорівнює чи перевищує — індексують суму, що дорівнює прожитковому мінімуму на працездатну особу.

Що таке «базовий місяць»  і як він визначається?

При проведенні індексації використовується поняття базового місяця. Він визначається для кожного  працівника окремо.

Базовим місяцем для розрахунку індексу споживчих цін наростаючим підсумком може бути:

— місяць прийняття працівника на роботу;

— місяць підвищення мінімальної  зарплати, якщо воно супроводжується  фактичним підвищенням доходу працівника;

— місяць підвищення зарплати (не пов’язаної з підвищенням мінімальної заробітної плати).

Базовим місяцем можна  також вважати місяць підвищення посадового окладу в разі, якщо працівника було переведено на іншу посаду зі збільшенням  посадового окладу за умови, що сума підвищення посадового окладу більша, ніж передбачено індексацією. На це вказує Мінпраці в  листі від 26.10.2007 р. № 9047/0/14-07/10.

Індексацію в базовому місяці не проводять. Індекс споживчих  цін наростаючим підсумком розраховують із місяця, наступного за базовим. Дохід індексується з урахуванням чергового перевищення порога індексації через місяць після такого перевищення.

При цьому місяць підвищення зарплати вважається базовим тільки в разі дотримання таких умов:

— сума підвищення зарплати більше суми можливої індексації (тобто необхідно порівняти суму підвищення зарплати із сумою індексації, яку було б нараховано, якби не було підвищення);

— підвищення зарплати відбувається за рахунок збільшення її постійних  складових, зокрема встановлення доплат, надбавок, а також збільшення розміру премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань та функцій.

При індексації зарплати працівників, які перебувають на відрядній системі оплати праці, базовим місяцем слід вважати  місяць підвищення відрядних розцінок. Збільшення заробітку з місяця в місяць у зв’язку зі зростанням виробітку підвищенням не вважається (див. лист Мінпраці від 15.03.2007 р. № 15/10/136-07 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 82).

Базовим місяцем не вважається:

— місяць зменшення заробітної плати (див. лист Мінпраці від 15.03.2007 р. № 15/10/136-07 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 82);

— місяць підвищення грошових доходів працівника у зв’язку  з виконанням обов’язків тимчасово  відсутнього працівника (див. лист Мінпраці від 14.02.2007 р. № 9/10/136-07 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 63).

Який порядок обчислення індексу споживчих цін наростаючим  підсумком?

Обчислення індексу  споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться  наростаючим підсумком починаючи  з місяця набуття чинності Законом № 491  (тобто з березня 2003 року) до перевищення індексом 101 %. Для проведення подальшої індексації розрахунок індексу споживчих цін наростаючим підсумком починається заново з місяця, наступного за місяцем, в якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Індексація доходів  здійснюється з першого числа  місяця, наступного за місяцем, в якому  офіційно опубліковано індекс споживчих  цін. Офіційне опублікування індексу  споживчих цін наростаючим підсумком  відбувається до 10 числа місяця, наступного за звітним. Наприклад, якщо індекс інфляції наростаючим підсумком перевищив 101 % у листопаді 2010 року, то індексувати з урахуванням цього індексу потрібно доходи за січень 2011 року.

Які доходи підлягають індексації?

Індексувати необхідно грошові доходи громадян, отримані у гривнях на території України, що не мають разового характеру. Доходи громадян, що підлягають індексації, перелічено в  п. 2 Порядку № 1078. Доходи, що не підлягають індексації, перелічено в  п. 3 Порядку № 1078.

Індексується заробітна  плата, а саме більшість виплат, які  згідно з Інструкцією № 5  включаються  до фонду оплати праці, зокрема:

— оплата праці за виконану роботу відповідно до тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок;

— доплати, надбавки, премії, що мають постійний характер.

Звертаємо увагу, що виплати, розмір яких визначається виходячи із середньої зарплати, не індексуються. До таких виплат належать:

— оплата праці за час  перебування у відрядженні;

— сума відпускних;

— сума зарплати, яка зберігається за основним місцем роботи працівників за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки тощо.

Не індексуються  також  зарплатні доходи, які мають  разовий  характер, наприклад:

— матеріальна допомога;

— винагорода за підсумками роботи за рік;

— щорічна винагорода за вислугу років;

— разові премії.

Крім того, не підлягають індексації:

— сума оплати перших п’яти  днів тимчасової непрацездатності, що виплачується за рахунок роботодавця;

— допомога по тимчасовій непрацездатності;

— допомога по вагітності та пологах;

— вихідна допомога;

— суми, нараховані працівникам  за час затримки розрахунку при звільненні;

— доходи громадян від  здавання в оренду майна, від акцій  та інших цінних паперів;

— доходи від ведення  сільського (фермерського) та особистого підсобного господарства;

— доходи від підприємницької  діяльності.

Який порядок розрахунку сум індексації?

Сума індексації грошових доходів визначається як результат  добутку грошового доходу, що підлягає індексації, та величини приросту індексу споживчих цін, ділений на 100.

Зобразимо розрахунок суми індексації у вигляді формули:

І = Д х Iсц : 100,

де І — сума індексації;

Д — індексований грошовий дохід (в межах прожиткового мінімуму);

Iсц — індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком у цілях проведення індексації.

Наведемо умовний числовий приклад.

Приклад 1. Працівнику, прийнятому на роботу в січні 2009 року, за січень 2011 року нараховано:

— заробітну плату  — 2000 грн.;

— щомісячну премію — 400 грн.;

— лікарняні (оплату перших п’яти днів) — 300 грн.;

— матеріальну допомогу у зв’язку з хворобою, що має  разовий характер, — 1000 грн.

Визначимо суму, що підлягає індексації: 2000 + 400 = 2400 (грн.)

Відповідно до Порядку № 1078 ця сума індексується тільки в межах прожиткового мінімуму на працездатну особу, тобто в межах 941 грн.

Оскільки заробітна  плата працівника не підвищувалася  з січня 2009 року, то цей місяць буде базовим.

Розрахуємо суму індексації за січень 2011 року: 941 x 17,2 : 100 = 161,85 (грн.).

Які особливості індексації зарплати працівників-сумісників?

Індексація доходів, отриманих  працівником не за основним місцем роботи, передбачена  ст. 10 Закону № 491 та п. 7 Порядку № 1078.

Насамперед індексуються доходи працівника за основним місцем роботи, а потім — дохід, отриманий ним за сумісництвом. При цьому загальний індексований дохід, отриманий за основним місцем роботи та сумісництвом, не має перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, підстава для індексації доходу за сумісництвом може виникнути тільки у випадку, якщо доходи за основним місцем роботи менше суми прожиткового мінімуму на працездатну особу.

Якщо зарплата працівника за основним місцем роботи менше прожиткового мінімуму на працездатну особу, для проведення індексації зарплати за сумісництвом він повинен подати довідку з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу (п. 7 Порядку № 1078). На підставі такої довідки проводиться індексація зарплати за сумісництвом у межах суми, що не перевищує прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб, з урахуванням отриманої зарплати за основним місцем роботи. Якщо працівник таку довідку з основного місця роботи не надав, то зарплата за сумісництвом не індексується.

Слід мати на увазі: якщо підприємство, яке є основним місцем роботи працівника, порушуючи законодавство  не проводить індексацію, підприємство, на якому цей працівник працює за сумісництвом, індексує тільки в  межах суми, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом на працездатну особу та сумою зарплати, яка отримується за основним місцем роботи.

Зауважимо, що індекси  для проведення індексації за основним місцем роботи та за сумісництвом можуть і не збігатися. Така розбіжність може бути викликана, наприклад, підвищенням зарплати за одним із місць роботи або різним часом прийняття на роботу.

Приклад 2. Працівник підприємства, на якому він працює за сумісництвом, надав довідку з основного  місця роботи про те, що його заробітна плата в січні 2011 року за основним місцем роботи становить 800 грн., усю її суму було проіндексовано за основним місцем роботи. Заробітна плата за сумісництвом склала 650 грн. Місяцем прийняття на роботу за сумісництвом такого працівника є жовтень 2008 року. Відтоді його зарплата не підвищувалася. Розрахуємо суму індексації зарплати за сумісництвом за січень 2011 року.

Сума зарплати, яка  підлягає індексації за сумісництвом, становитиме:

941 - 800 = 141 (грн.).

Сума індексації за січень 2011 року:

141 x 24,9 : 100 = 35,11 (грн.).

Які особливості індексації зарплати працюючих пенсіонерів?

Відповідно до п. 9 Порядку  № 1078 працюючим пенсіонерам насамперед індексується оплата праці за місцем роботи. Індексації підлягає дохід  працюючого пенсіонера в межах прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи. Пенсія працюючих пенсіонерів індексується з урахуванням їх оплати праці в розмірі, що не перевищує прожитковий мінімум для працездатної особи (ст. 10 Закону № 491).

Підприємства, на яких працюють пенсіонери, зобов’язані протягом двох тижнів після проведення індексації подавати до органів Пенсійного фонду інформацію про розмір оплати праці працюючого пенсіонера, її проіндексовану суму та суму індексації.

Приклад 3. Заробітна плата  працівника-пенсіонера за січень 2011 року склала 3000 грн. Базовим місяцем для проведення індексації є вересень 2007 року.

Оскільки зарплата працівника, який є пенсіонером, більше суми прожиткового мінімуму на працездатну особу, то вона підлягає індексації тільки в межах прожиткового мінімуму на працездатну особу (941 грн.). Сума пенсії при цьому не індексується.

Сума індексації зарплати за січень 2011 року становить:

941 x 58,3 : 100 = 548,60 (грн.).

Які особливості індексації доходів працюючих студентів?

Згідно зі  ст. 10 Закону № 491 оплата праці студентів індексується в розмірі, який з урахуванням стипендії не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи. Індексація зарплати студентів здійснюється за місцем їх роботи та за рахунок коштів роботодавця. Для проведення індексації зарплати студент надає за місцем роботи довідку з навчального закладу про розмір отримуваної стипендії або про те, що студент стипендію не отримує (п. 8 Порядку № 1078). На підставі цієї довідки здійснюється індексація доходів студента за місцем його роботи. Якщо він такої довідки не надає, зарплата працівника-студента не індексується.