Сутність та форми безробіття

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

 

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»

 

 

на тему:

Сутність та форми безробіття

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи 1зБ                                                   Кудіненко Г.М.

 

Перевірив:

к.е.н., доцент                                                                                Ширенко В.Б.      

 

 

 

 

 

Херсон 2012

Зміст

 

Вступ 3

1. Теоретичні основи аналізу безробіття як соціально-економічного явища 5

1.1. Сутність та вимірювання безробіття 5

1.2. Форми безробіття 5

1.3. Теоретичні підходи до аналізу безробіття 5

2. Соціально-економічні наслідки безробіття і  методи боротьби з ним 5

2.1. Соціально-економічні наслідки безробіття 5

2.2. Методи боротьби з безробіттям 5

3. Особливості безробіття в Україні та шляхи його скорочення 5

3.1. Особливості та динаміка безробіття в Україні 5

3.2. Шляхи вдосконалення політики зайнятості в Україні 5

Висновок 5

Список  використаних джерел та літератури 5

Додатки 5

 

 

 

 

 

Вступ

Тема курсової роботи –  «Сутність та форми безробіття»  є дуже актуальною, адже останнім часом безробіття набуло широких масштабів і завдає великих соціально-економічних наслідків суспільству.

Метою курсової роботи є  визначення та вивчення умов та факторів розвитку безробіття.

Я намагатимуся в даній  курсовій роботі розкрити сутність та форми

безробіття, чому воно виникає, які його види та наслідки, що говорять відомі економісти про його виникнення та методи запобігання безробіття на основі історичного досвіду.

Праця і земля – два  основні джерела багатства, два  основні фактори зростання виробництва, бо всі інші фактори – капітал,організація, інформація – це справа рук і  розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах розвитку цікавило питання  про ефективність використання робочої  сили.

На жаль явище безробіття не оминуло України, і ми це добре  відчуваємо в сьогоднішні дні, бачачи бідних людей, зростання злочинності  та економічний спад в цілому.

Рівень безробіття, який є в Україні, говорить за те, що криза зайнятості буде продовжуватися щонайменше протягом декількох наступних років. Виникнуть  різні соціально-економічні диспропорції, у тому числі: різкі регіональні  розходження в динаміці зайнятості, сегментація і маргиналізація ринку  праці. Різкий ріст безробіття запустить  у дію механізм додаткового зниження ділової активності: крім скорочення споживчого й інвестиційного попиту ріст безробіття буде визначатися динамікою  незайнятості попередніх періодів.

Безробіття є невід’ємною  складовою ринкової економіки, одним  з негативних наслідків самої  природи ринку, результатом дії  його головного закону — попиту і пропозиції.

Досягнення високого рівня  зайнятості – одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову кількість робочих місць, ставить задачу збільшити кількість суспільного продукту і тим самим у більшому ступені задовольнити матеріальні потреби населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система працює не досягаючи границі своїх виробничих можливостей. Чимало проблем безробіття наносить і життєвим інтересам людей, не даючи їм прикласти своє уміння в тому роді діяльності, у якому людина може найбільше проявити себе, чи лишає їх такої можливості, через що люди переносять серйозний психологічний стрес.

З вищесказаного можна  зробити висновок, що показник безробіття є одним із ключових показників для  визначення загального стану економіки, для оцінки її ефективності.

Основними джерелами є підручники з економічних теорій, коментар до законодавства про працю,  де приведена класифікація основних видів зайнятості і надане нормативне визначення безробіття, також періодична преса,   й  статистичні дані з довідкової літератури.

 

 

1. Теоретичні основи аналізу безробіття як соціально-економічного явища
1. Сутність та вимірювання безробіття

Безробіття вперше виникло  у Великобританії на початку XIX ст. Проте  до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в періоди  економічних криз. Першу спробу пояснити сутність і причини безробіття зробив Г.Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування, засобом усунення безробіття вважав війни, епідемії та інше.

Безробіття – соціально-економічне явище при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів та послуг. Безробіття відображає один із аспектів макроекономічної нестабільності, стан ринку праці за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Безробіття – невід’ємний елемент ринкової економіки. На сьогоднішній день за даними ООН кожен третій працездатний у світі або не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Тому безробіття є центральною економічною та соціальною проблемою сучасного суспільства.

За офіційною статистикою економічно активна частина населення, яка має здібності до праці і бажає працювати складає робочу силу країни.

Робоча  сила – населення країни у віці від 16 років і старше, яке має роботу або активно її шукає. Таким чином до складу робочої сили входять як зайняті, так і безробітні.

Зайнятість – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій та інших формах. Зайняті – особи, які виконують певну оплачувану роботу або мають роботу, але не виконують її з певних причин (відпустка, хвороба, страйк тощо).

Повна зайнятість не означає  суцільної зайнятості, відсутності  безробіття. Повна зайнятість характеризується достатністю робочих місць для  всіх, хто бажає і здатен працювати.

Згідно з Законом України  “Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність відповідної  роботи, зареєстровані в державній  службі зайнятості, дійсно шукають  роботу та здатні приступити до праці.

Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу виявляючи  економічну ефективність. Безробіття – це незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об’єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення та інше.

Трудові ресурси – це частина населення, яка має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, що необхідні для роботи в народному  господарстві.

До трудових ресурсів належать: а) населення в працездатному  віці – чоловіки 16-59 рр. і жінки 16-54 рр., за винятком непрацюючих інвалідів  праці та війни І і ІІ груп та непрацюючих осіб непрацездатного  віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чол. 50-59 рр., жінки 46-54 рр.);б) населення, старше й молодше  від працездатного віку, яке зайняте  в народному господарстві.

Працездатне населення ділять на дві групи: економічно активне  та економічно неактивне.

Економічно активне населення  – це частина населення, яка зайнята  суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток (доход), або  шукає роботу.

Трудовий потенціал –  сукупність різних рис людей, які  визначають їх працездатність (стан здоров’я, тип нервової системи, витривалість, загальні і спеціальні знання, трудові  навички і вміння, рівень національної свідомості і відповідальності, інтереси та потреби). Трудовий потенціал –  поняття більш широке й глибоке, ніж робоча сила і трудові ресурси. Це узагальнюючий, підсумковий показник людського чинника виробництва.

Зайнятість – це сукупність соціально-економічних відносин, що забезпечують можливості для здійснення труда в різних сферах господарчої  діяльності, відтворення робочої  сили, задоволення особистих і  суспільних потреб.

Ринок труда – система  економічних відносин, що виникають  між його суб’єктами в процесі  руху робочої сили в її товарній формі, виражають попит на робочу силу та її пропозицію. Суб’єктами цих  відносин є приватні підприємці чи їх асоціації, наймані робітники  та їх асоціації, держава.

В Україні є два підходи  до визначення рівня безробіття:

1) офіційна методологія  Державного комітету статистики;

2) методологія Міжнародної  організації праці (МОТ).

Офіційна методологія  Державного комітету статистики фіксує зареєстроване безробіття. Для визначення рівня безробіття беруть до уваги:

• працездатних громадян зареєстрованих у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи;
• працездатне населення у працездатному віці – чоловіки 16-59 рр., жінки 16-54 рр. включно, за винятком непрацездатних інвалідів І і ІІ груп та непрацездатних осіб, які одержують пенсію у зазначеному віці.

Безробітні – офіційно зареєстровані у державній службі зайнятості повністю безробітні.

Робоча сила – всі працездатні  особи у працездатному віці, які  можуть і хочуть працювати (зайняті + безробітні).

МОТ розрізнюються такі категорії населення:

1) Зайняті – особи 15-70 р., які виконують оплачувану роботу.

2) Безробітні – особи  у віці 15-70 р., зареєстровані та  незареєстровані в державній  службі зайнятості, якщо не мали роботи, активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню, готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів. До безробітних не відносять тих, хто домовився про роботу і приступить до неї через деякий час, і тих, хто навчається за направленням державної служби зайнятості. Зайняті й безробітні – складають робочу силу, або економічно активне населення.

3) Особи поза робочою  силою, або економічно неактивне  населення – особи до 16 років  і ті, які перебувають у спеціальних  установах (тюрмах, колоніях, психіатричних  лікарнях), особи, які вибули зі  складу робочої сили (учні та  студенти; пенсіонери по інвалідності  та на пільгових умовах; особи,  які зайняті домашнім господарством,  вихованням дітей, доглядом за  хворим; особи, які зневірились  знайти роботу, інші особи, які  не мали необхідності у працевлаштуванні, також ті, які шукають роботу, але не готові приступити до  неї найближчим часом).

Населення = Робоча сила + Особи  поза робочою силою (економічно неактивне  населення)

Робоча сила (економічно активне населення) = Зайняті + Безробітні

 

Рівень безробіття =	_Безробітні_ Робоча сила	х     100%
Рівень зайнятості =	_Зайняті_ Робоча сила	х     100%

 

Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок  вимушеної незайнятості частини  економічно-активних громадян суспільство  позбавляється певної величини суспільного  продукту, витрачаючись при цьому  на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Соціальна сутність безробіття – в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості.

Рівень  безробіття вимірюється шляхом співставлення кількості безробітних з наявною робочою силою:

U¢ =	U	х 100%,
	(E + U)

 

 

 

 

де U¢ – рівень безробіття;

E – зайняті;

U – безробітні.

Рівень безробіття уважається важливим, але не безпомилковим  показником. Розрахунок рівня безробіття ускладнюється тим, що критерії віднесення окремих осіб до категорії зайнятих чи безробітних є певною мірою умовними. Завищенню рівня безробіття сприяє зайнятість населення у тіньовій економіці. Водночас рівень безробіття може бути заниженим, оскільки цей показник не враховує частково зайнятих (тих, хто працює неповний робочий день, тиждень, знаходиться у неоплачуваних відпустках тощо), а також працівників, які втратили надію знайти роботу і тому не шукають її.

На відміну від відкритого безробіття, яке характеризується відсутністю роботи та її пошуком, приховане безробіття охоплює тих людей, які вимушені працювати неповний робочий день або з неповною ефективністю чи з неповною оплатою праці з незалежних від них причин. У зв’язку з цим приховане безробіття є неприродним явищем, гальмом на шляху розвитку ринкових відносин.

Залежно від рівня  безробіття розрізняють повну та неповну зайнятість.