Сутність та форми безробіття

У 60-х роках прихильники кейнсіанського підходу використовували криву  Філліпса, для того щоб тримати  в полі зору безробіття й інфляцію і враховувати їхній негативний вплив у довгостроковому плані.

За допогою такого графіка Філліпс  намагався довести, що існує певний рівень безробіття (він встановив,що цей рівень дорівнює 6-7%), при якому рівень зарплати стабільний.

Рис.1. Крива Філліпс

Прибічники ліберального напряму  радили вибрати точку L, в якій повна  зайнятість і процвітання економіки  досягаються ціною помірної інфляції. Прибічники консервативного напряму  вибирали крапку С, в якій цінова стабільність забезпечується за рахунок зменшення  кількості робочих місць.

Монетаристи пропонують зменшення  державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення  здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств  і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема  монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства  за монетарний шлях розвитку ринку  є жебрацтво, злодійство і соціальна  напруга в суспільстві.

У 1967 році М.Фрідмен розробив теорію про існування “природного рівня безробіття”, що жорстко визначений умовами ринку праці і не може бути змінений заходами державної політики. Якщо уряд намагається підтримати зайнятість вище її “природного рівня” за допомогою традиційних бюджетних і кредитних методів збільшення попиту, то ці заходи будуть мати короткочасний ефект і приведуть лише до росту цін.

Тепер розглянемо, які ж реальні кроки може застосовувати  держава для зменшення рівня безробіття.

Різноманіття типів безробіття робить задачу її скорочення надзвичайно складною. Оскільки єдиного способу боротьби з безробіттям не існує, в будь якій країні для рішення цієї проблеми приходиться використовувати різні методи.

Рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок:

1. Поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці. В усіх країнах цю функцію виконують організації по працевлаштуванню (біржі праці). Вони збирають у роботодавців інформацію про існуючі вакансії і повідомляють її безробітним.
2. Усунення факторів, що знижують мобільність робочої сили. Для цього необхідно насамперед:

• створення розвинутого ринку житла;
• збільшення масштабів житлового будівництва;
• скасування адміністративних перешкод для переїзду з одного населеного пункту в інший.

Скороченню структурного безробіття найбільше сприяють програми професійного перенавчання і перекваліфікації. Такого роду програми повинні привести до того, щоб робоча сила найкращим  ладом відповідала наявним робочим  місцям. Ця задача досягається програмою  професійної підготовки, інформацією  про робочі місця. Програми професійної  підготовки забезпечують як підготовку на робочих місцях, так і в спеціальних  навчальних закладах для безробітних, молоді, а також для робочих  старших віків, чия професія виявилася  застарілою.

Найважче боротися з циклічним  безробіттям, для вирішення такої  задачі найбільш ефективними є наступні заходи: створення умов для росту попиту на товари. Тому що попит на ринку праці – похідний і залежить від ситуації на ринках товарів і послуг, то зайнятість зросте, а безробіття впаде в тому випадку, якщо товарні ринки пред’являть більший попит і для його задоволення треба буде найняти додаткових працівників.

Способами збільшення попиту є:

• Стимулювання росту експорту. Це може привести до росту обсягів виробництва і, відповідно, – зайнятості на них.
• Підтримка і заохочення інвестицій у реконструкцію підприємства з метою підвищення конкурентноздатності продукції.

Створення умов для скорочення пропозиції праці. Очевидно, що чим  менше людей претендують на робочі місця, тим легше знайти роботу навіть при тім же числі вільних робочих  місць. Скоротити число претендентів на ці місця і, більш того визволити  додаткові вакансії для безробітних  цілком реально. Деяке полегшення може принести, наприклад, надання можливості дострокового виходу на пенсію працівникам, що ще не досягли пенсійного віку. Разом з тим цей спосіб може використовуватися тільки в дуже обмежених масштабах, тому що він волоче істотне збільшення пенсійних виплат.

Створення умов для росту  самозайнятості. Зміст такого роду програм полягає в тому, що людям допомагають відкрити власну справу, щоб вони могли прокормити себе і свою родину, навіть якщо їм не вдається знайти роботу по найму.

Реалізація програм підтримки  молодих працівників.

Для допомоги молоді можуть використовуватися різні методи:

• економічне стимулювання молодіжної зайнятості;
• створення спеціальних фірм, що пропонують роботу саме молоді;
• створення центрів навчання молодих людей тим професіям, шанси на зайнятість у який найбільш високі.

Список програм скорочення безробіття можна продовжувати ще довго, але важливо розуміти, що всі ці програми не можуть цілком ліквідувати чи істотно скоротити циклічне безробіття. Такий результат досягається лише при загальному поліпшенні економічної ситуації в країні.

Сьогодні без інтегрального  використання високотехнологічних  рішень домогтися успіху на ниві підбору  кадрів неможливо. Причому звичайних  рішень типу роботи з базами даних  у цій прикладній області явно недостатньо. Наприклад, дуже складно  формалізувати і заздалегідь  угадати, які навички чи особисті якості потенційних працівників  будуть цікаві компаніям через півроку чи рік. А скласти адекватний портрет як наймача, так і претендента тільки на основі резюме чи анкети, навіть однієї особистої бесіди буває дуже важко.

Існує також інша структура кадрового  бізнесу, основними принципами якої є:

• виявлення потреб клієнта, що бажає набрати персонал;
• пошук претендентів на вакантні місця;
• виявлення найбільш придатних кандидатів;
• надання клієнту інформації з обраних фахівців;
• організація зустрічей;
• дотримання гарантійних зобов'язань.

Крім агентств на ринку трудових ресурсів працюють ще біржі праці, що переслідують трохи іншу мету – знайти людині роботу, у той час як для агентств головне забезпечити компанію співробітниками. Процес підбора кадрів починається з зустрічі кадрового консультанта компанії з клієнтом і визначення вимог,пропонованих до потенційних працівників. Відповідно до висунутих умов відбувається добір претендентів по базі даних. Якщо в базі немає потрібних зведень, то пошук ведеться іншими шляхами, наприклад через оголошення в пресі.

 

 

3. Особливості безробіття в Україні та шляхи його скорочення
1. Особливості та динаміка безробіття в Україні

Україна стала однією з країн, які  найбільше постраждали від фінансово-економічної  кризи. Це сприяло загостренню низки  проблем, зокрема вплинуло на зростання  рівня безробіття. Безробіття є негативним соціально-економічним явищем, оскільки зумовлює скорочення купівельної спроможності населення, зменшує кількість платників  податків, приводить до зростання  ризику соціального напруження та виникнення додаткових витрат на підтримку безробітних.

Громадяни України хочуть почути від  керівників країни правду: "Скільки  громадян змушені виживати без роботи?" Влада у відповідь оперує цифрами, які дуже далекі від правди. Уряд не визнає, що саме через відсутність  роботи 7 мільйонів наших співвітчизників  виїхали за кордон на заробітки. Він  не включає до складу безробітних  ні 2 мільйони селян, які живуть лише із присадибного господарства, ні тих, котрі працюють на "чверть ставки", ні тих, що мають тимчасові підробітки.

За допомогою статистичного  шахрайства нам демонструють фальшиве благополуччя, яке приховує справжній  масштаб безробіття.

У країнах, де влада чесна зі своїми громадянами, безробітними вважаються всі, хто хоче працювати й не може знайти роботу. У Росії таких - 9,2%, у Польщі - 19,2%, у Чехії - 7,8%, в Італії - 8,2%, у Португалії - 8,7%. В Україні  декларується рівень безробіття у 3,6%, і влада запевняє громадян, що відбувається небачене в Європі "економічне диво". Уряд правління в Україні звітує, що 2010 року економіка зросла на 14 %. Але  робочих місць побільшало тільки на 1%!

Внаслідок впливу різноманітних фінансово-економічних чинників за останні дванадцять років кількість безробітного населення істотно змінювалась. Так, у 2000 році кількість безробітних (населення у віці 15-70 років) була найбільшою і становила - 2655,8 тис. осіб, а найменшою в

2007 році - 1417,6 тис. осіб, що в 1,87 рази менше порівняного періоду.

Рис.2. Безробітне населення за 2000-2009 роки

 

 

Рис.3. Безробітне населення за причинами незайнятості у 2009 році, %

 

За січень 2011 року рівень безробіття в Україні, в порівнянні з груднем 2010 року, збільшився на 7,4%, а саме до 585,6 тис. осіб. Як повідомляє прес-служба Держслужби статистики, при цьому  кількість осіб, які отримують  допомогу з безробіття, збільшилась  на 8,89% і склала 447,9 тис. осіб.

Середній розмір допомоги у місяць склав у січні нинішнього року 814,02 грн, в порівнянні з 780,05 грн місяцем  раніше.

На початку березня в Державній  службі зайнятості було зареєстровано 0,617 млн. безробітних. В той же час  на початку лютого було зареєстровано 0,586 млн. безробітних. Державну допомогу з безробіття в лютому отримало 466,3 тис. осіб. Розмір допомоги становить 826,14 гривні. В січні офіційний рівень безробіття підвищився на 0,1 в. п. до 2,1%. На 1 лютого в Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,586 млн. безробітних.

Кількість зареєстрованих безробітних за статтю та місцем проживання у 2011 році (на кінець звітного періоду; тис. осіб):

	Січень	Лютий
Всього	585,6	616,7
жінки	310,3	324,9
чоловіки	275,3	291,8
міське населення	324,0	342,3
сільське населення	261,6	274,4

 

 

Зареєстроване безробіття у 2011 році:

	Кількість зареєстрованих безробітних, на кінець звітного періоду			Середній розмір допомоги за місяць, гривень
	тис. осіб		у % до населення працездатного  віку
	всього	з них отримують допомогу по безробіттю
Січень	585,6	447,9	2,1	814,02
Лютий	616,7	466,3	2,2	826,14

 

Попит та пропозиція робочої  сили у 2011 році (на кінець звітного періоду):

	Кількість незайнятих громадян, які  перебували на обліку в державній  службі зайнятості, тис. осіб	Потреба підприємств у працівниках  на заміщення вільних робочих  місць та вакантних посад, тис. осіб	Навантаження на 10 вільних робочих  місць (вакантних посадах), осіб
Січень	610,3	68,5	89
Лютий	635,6	72,9

Система заходів щодо регулювання  безробіття в Україні включає:

• розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів;
• надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день;
• державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості;
• стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили;
• механізм соціальної допомоги безробітним становлять різні види компенсацій при втраті роботи;
• особливі гарантії працівникам, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в структурі виробництва й організації праці стипендії на час професійної підготовки та перепідготовки, виплати допомоги по безробіттю.