Сутність та форми безробіття

4. Необхідно визначитися  з пріоритетами регулювання попиту  на робочу силу та її пропозиції. Розробка ефективної стратегії  управління процесами на ринку  праці вимагає також комплексного  підходу до вирішення економічних,  соціальних, демографічних проблем,  які безпосередньо впливають  на нього та визначають його  стан.

5. Враховуючи, що зайняті  в нелегальному секторі ухиляються  від обов’язків перед державою  у вигляді несплати податків, важливим є прийняття й реалізація  заходів з використання економічних  важелів по легалізації такої  форми зайнятості.

6. Масове звільнення робітників  із галузей економіки в умовах  ринкових відносин потребує вироблення  економічного механізму державного  регулювання зайнятості населення,  який би охопив служби зайнятості, міністерства, відомства, підприємства  і заклади для спільних зусиль  робітників, роботодавців і профспілок  по створенню цивілізованого  ринку праці з використанням  економічного механізму державного  регулювання зайнятості населення,  особливо по працевлаштуванню  вивільнених і безробітних.

7. Потребує інтенсифікації  використання можливостей оплачуваних  громадських робіт – загальнодоступних  видів некваліфікованих робіт,  а також кваліфікованих робіт, що організовуються з метою надання додаткової соціальної підтримки і забезпечення тимчасової зайнятості громадянам, які шукають роботу. Завдяки участі у громадських роботах безробітні можуть відновити трудові навички, отримати відповідний заробіток, а іноді – постійну роботу. Оплачувані громадські роботи є універсальним засобом активної політики держави на ринку праці в умовах збільшення чисельності незайнятого населення, оскільки передбачають можливість створення в регіонах великої кількості тимчасових робочих місць у періоди масового вивільнення працюючих у зв’язку з ліквідацією та перепрофілюванням підприємств.

8. Пріоритетним на селі  має стати введення малого  і середнього бізнесу в аграрній  сфері та створення належних  інституційних передумов для  його розвитку, особливо стосовно  захисту внутрішнього аграрного  ринку від недобросовісної конкуренції,  зменшення податкового навантаження, доступності мікрокредитування,  спрощення звітності та послідовної  реалізації інших дерегулятивних  заходів.

9. Позитивною тенденцією  у сфері зайнятості населення  може стати підвищення попиту  на робочу силу на окремих  підприємствах (за умови випуску  ними конкурентоспроможної продукції  і розширення обсягу виробництва).

10. Необхідним є взаємоузгодження  політики зайнятості та економічної  політики держави, консолідація  зусиль усіх гілок влади, об’єднань роботодавців і профспілок у сприянні вирішенню питань зайнятості населення.

11. Необхідно повноцінно  використовувати можливості професійного  навчання незайнятого населення,  яке повинно бути спрямоване  на забезпечення ефективної зайнятості  та соціальний захист громадян, підвищення їх конкурентоспроможності  на ринку праці і проводиться  за професіями та спеціальностями,  що, насамперед, користуються попитом  на ринку праці.

12. Посилення мотивації  до легальної продуктивної зайнятості  є найвагомішим фактором детінізації  відносин у сфері зайнятості  населення. У зв’язку з чим  для реалізації зазначеного напряму  необхідно здійснити заходи щодо:

• запровадження державного соціального стандарту – погодинної оплати праці та організації контролю за його застосуванням;
• забезпечення захисту прав працівників на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати;
• впровадження економічного механізму стимулювання роботодавців до збільшення витрат на працівників, у тому числі до підвищення рівня оплати їх праці; дотримання міжпосадових та міжгалузевих співвідношень в оплаті праці працівників бюджетної сфери;
• усунення диспропорції між розміром оплати праці та рівнем отриманих доходів від соціальної допомоги і трансфертів;
• активізації державного контролю за дотриманням законодавства у сфері зайнятості населення та легалізацією господарської діяльності;
• посилення відповідальності роботодавців за використання праці найманих працівників;
• легалізації статусу зайнятості осіб, які провадять господарську діяльність на земельних ділянках, що перебувають у приватній власності або користуванні .

13. З метою створення  умов для повного здійснення  громадянами права на працю  та відповідно до вимог міжнародних  актів держава повинна: здійснювати  заходи інвестиційної та податкової  політики, спрямовані на раціональне  розміщення продуктивних сил,підвищення  мобільності трудящих, створення  нових технологій, заохочення підприємництва, створення малих підприємств  і застосування гнучких режимів  праці та праці вдома, створення  сприятливих умов на виробництві,  вдосконалення законодавства про  зайнятість населення й працю.

14. Важливим є прийняття  загальнодержавних й територіальних  програм зайнятості населення,  які повинні бути спрямовані  на:

• сприяння розвитку та структурній перебудові економіки, створенню умов для направлення вивільнюваних працівників;
• запобігання розвиткові безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної заінтересованості підприємств у створенні додаткових робочих місць, переважно із гнучкими формами зайнятості;
• поліпшення системи відтворення робочої сили в поєднанні з розвитком робочих місць, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації населення, ефективне використання трудових ресурсів;
• захист безробітних і їх сімей від негативних наслідків безробіття та забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;
• формування матеріальної, кадрової, інформаційної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості;
• сприяння зайнятості населення, яке проживає в сільській місцевості.

15. У подальшому державна  політика у сфері зайнятості  повинна спрямовуватись на:

• переорієнтацію ринку освітніх послуг на потреби ринку праці, насамперед, роботодавців;
• підвищення якості робочої сили, що вимагатиме повноцінного використання можливостей усіх видів та форм професійної підготовки;
• інтеграцію професійної освіти в європейський простір.

Реалізація вищенаведених заходів з удосконалення державної політики зайнятості на сучасному етапі сприятиме скорішому виходу нашої держави із фінансово-економічної кризи, оскільки ефективно зайняте населення є основою стабільності та процвітання будь-якої правової, демократичної та соціально-орієнтованої держави.

Висновок

Виходячи з вищевикладеного, проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і не вирішивши  його неможливо налагодити ефективну  діяльність економіки і правового  регулювання. Проблема безробіття є однією з фундаментальних в розвитку і функціонуванні людського суспільства. Безробіття – явище, властиве стадії товарного виробництва. Перехід до ринку неминуче викликає значне зростання рівня безробіття, про що свідчить, зокрема, досвід східноєвропейських країн, що пройшли або проходячих шлях становлення ринкових відносин. Це ж підтверджує і практика суспільних перетворень в Україні.

Особливо гостро проблема безробіття стає зараз перед Україною, що не дивно, тому що економіка України  зараз знаходиться в глибокій кризі. Величезний економічний спад, розваливши промисловість, не міг не торкнути ринок праці. За останні 4 роки чисельність зайнятого населення  скоротилася на 9 %. Не менш важкі  і соціальні наслідки безробіття.

Категорії зайнятості і безробіття займають одне з найважливіших місць  в аналізі ринку праці. Зайнятість населення визначає рівень і якість життя як окремих громадян, так  і суспільства в цілому. Існує  безліч видів безробіття, що поєднуються економістами в три основних типи: фрикційну, структурну, циклічну.

Безробіття зумовлюють різні  чинники: науково-технічний прогрес  обумовлює скорочення, перш за все, працівників ручної праці; структурні зміни в економіці викликають зменшення числа зайнятих в окремих  галузях виробництва; підвищення продуктивності праці також веде до зменшення  числа зайнятих; скороченню живої  праці сприяє дія закону економії часу. В умовах загострення економічних  проблем закриваються також деякі  виробництва, що забруднюють оточуючу середовище. Все це об'єктивні чинники, що мають місце у всіх країнах незалежно від їх економічної системи.

Особливість українського безробіття можна пояснити і специфікою його окремих видів. Незважаючи на кризовий стан економіки, циклічне безробіття ще не набуло розмаху завдяки його штучному стримуванню шляхом дотацій підприємств  державного сектора. Так само гальмується  повільністю ринкових перетворень  і структурне безробіття, головний поштовх якому дала лише реорганізація  військово-промислового комплексу. Фрикційне  безробіття спричинене передусім низькою  зарплатою у державному секторі.

Основними напрямами активної політики зайнятості є:

• створення нових робочих місць;
• професійна підготовка і перепідготовка робочої сили;
• організація громадських робіт.

Заходи активної політики зайнятості фінансуються головним чином  з державного та місцевого бюджетів. Основним елементом пасивної політики зайнятості є надання відповідної  допомоги з безробіття, яка виконує  не лише компенсаційну, а й стимулятивну функції. Програми пасивної політики зайнятості фінансуються зі спеціальних страхових  фондів В Україні пасивних програм  сприяння зайнятості значно більше, ніж  активних. Необхідно раціоналізувати  структуру видатків на пасивні заходи, збільшити фінансування активних заходів. При цьому слід дотримуватися  принципу — краще фінансувати  роботу, аніж безробіття, що можна зробити  шляхом інтенсифікації всебічної підтримки  економічно активного населення, створенням вигідних умов для його самореалізації.

У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображення всі  фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які формують поведінку населення  допрацездатного віку, працюючого, працездатного непрацюючого і непрацездатного. Суспільне виробництво України в умовах переходу до ринкових відносин перенасичене робочою силою. На це влада й повинна робити ставки.

Розглянувши різні види безробіття, підходи, щодо його запобігання, ознайомившись  із принципами соціального захисту  безробітних, з впевненістю можна  зробити висновок — найнадійнішим  заходом захисту безробітних  є надання їм робочих місць.

Органам служби зайнятості всіх рівнів необхідне широке розгортання роботи профорієнтації з молоддю для  підготовки її до трудової діяльності в умовах ринку праці, що розвивається, адже саме нам, кому в майбутньому  доведеться узяти на себе кермо влади  державою, і потрібно буде вирішувати проблеми, що стали невідкладними  вже на сьогоднішній день.

Необхідно розширювати мережу учбових  центрів професійного навчання, професійної  підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників і безробітних громадян, що вивільняються. Державна програма вже прийнята і почала діяти. Але вона ще не достатньо сильна, і потребує активної державної підтримки. Турбота держави про досягнення в країні якнайповнішої і ефективної зайнятості, як важливої соціальної гарантії для економічно активного населення, є найважливішим аспектом державного регулювання ринку праці, механізм формування якого постійно удосконалюватиметься стосовно нових умов розвитку багатоукладної економіки, структурної перебудови виробництва, формування ефективної соціальної політики. Таким чином, комлексний підхід до системи зайнятості, заходів її регулювання і соціального захисту населення, на мій погляд, дозволить пом'якшити соціальну напруженість у сфері трудових відносин.

Список використаних джерел та літератури

1. Закон України “Про зайнятість населення” від // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N 14. – С.170 .
2. Кодекс законів про працю. К. – А.С.К. – 2002.
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. “Про затвердження положення про організацію роботи щодо сприяння зайнятості населення в умовах масового вивільнення працівників” // Збірник законодавства про працю. К., - 2001. – 266с.
4. Постанова Верховної Ради України«Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян» : від 15.01.2009 р., № 892-VI // ВВР України. –2009. - № 28. – Ст. 370.
5. Акіліна О.В. Аналітичний огляд ринку праці в Україні / О.В. Акіліна // Формування ринкових відносин в Україні - 2008. - №10 - С. 152–159.
6. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури 2005. – 442 с.
7. Барановський В. До Концепції переходу України на модель сталого розвитку // Фінанси України. – № 5. – 2006. – С. 78-84.
8. Вороненко О.В. Зайнятість населення:стан в Україні та методика його оцінки /О.В. Вороненко // Ринок праці та зайнятість населення. – 2008. - № 1
9. Гаркавенко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці / Н.О. Гаркавенко // Формування ринкових відносин України. – 2008. - № 4 –С.168–172.
10. Гнибіденко І.Ф. Фінансово-економічна криза: стан та перспективи її подолання /І.Ф. Гнибіденко // Ринок праці та зайнятість населення. – 2009. - № 1. – С. 11-16.
11. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С.М. Чистов А.Є. Никифоров Т.Ф. Куценко та ін. – 2-ге вид. доопрац. і допов. – К.: КНЕУ 2004. – 440 с.
12. Державне регулювання економіки (за ред. проф. І.Р.Михасюка). Львів “Українськи технології” 1999. – 640 с.
13. Дідківська Л.І. Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – 4-те вид. випр. – К.: Знання 2004. – 213 с.
14. Дмитрієв-Заруденко В.В. Громадські роботи як інструмент зниження соціальної напруженості в умовах кризи / В.В. Дмитрієв-Заруденко // Ринок праці та зайнятість населення. – 2009. - № 1. – С. 24-25.
15. Краснов Ю.М. Економічна стратегія ефективної зайнятості /