Управління ЗЕД в Україні та напрями удосконалення

   ЗМІСТ  

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи управління зовнішньоекономічною діяльністю.

1.1 Сутність зовнішньоекономічної діяльності та її значення.

1.2 Управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні держави.

1.3 Управління експортними операціями на підприємстві.

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження фінансово-економічного стану та зовнішньо-економічної діяльності ЗАТ КЗШВ «Столичний».

2.1 Загальна характеристика ЗАТ КЗШВ «Столичний».

2.2 Дослідження фінансово-економічного стану та зовнішньо-економічної діяльності ЗАТ КЗШВ «Столичний».

2.3 Аналіз здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємства ЗАТ КЗШВ «Столичний»

РОЗДІЛ ІІІ. Теоретичні та практичні аспекти вдосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю ЗАТ КЗШВ «Столичний»

3.1 Недоліки управління зовнішньоекономічною діяльністю

3.2 Вдосконалення організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства ЗАТ КЗШВ «Столичний»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

 

Вступ 

    В умовах глобалізації світової економіки  і підвищення ролі зовнішньоекономічної діяльності для вітчизняних підприємств найважливішим завданням стає управління зовнішньо економічною діяльністю, і особливе місце займає проблематика стратегічного менеджменту. Необхідність теоретичної розробки зовнішньоекономічної стратегії викликана, перш за все, тим, що істотний вплив на життєдіяльність підприємств почали надавати чинники зовнішнього середовища. Вивчення досвіду роботи зарубіжних фірм і вітчизняного досвіду, що зароджується, переконують, що ступінь ризику істотно знижується для тих підприємств, які використовують новітні теорії і методи сучасного менеджменту, де сформовані служби стратегічного розвитку.

    Важливу роль у підтримці національних виробників повинна відігравати система  фінансового стимулювання і кредитування експорту, яка має забезпечувати дешевими фінансовими ресурсами.

    В Україні політика експортно-імпортного регулювання у 90-х роках призвела до досить суперечливих результатів. Поряд із тим, oо лібералізація експорту сприяла збільшенню поставок на зарубіжні ринки українських товарів, його структура залишається недосконалою. Більше того, вільне вивезення окремих видів сировини і матеріалів, які використовуються у національному виробництві, спричинило зменшення їх пропозиції на внутрішньому ринку, підвищення внутрішніх цін на них, і в результаті знизилася конкурентоспроможність відповідних видів національного виробництва.

    В Україні не тільки відсутні механізми  пільгового фінансування й страхування  експорту, а й спостерігається  хронічне неповернення експортерам сплаченого ПДВ, причому сума заборгованості держави становить, за різними оцінками, від 3,5 до 6 млрд. грн. Це істотно знижує конкурентоспроможність українських експортерів на міжнародних ринках.

    Зміцнення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств, а не штучне їхнє відгороджений від зовнішнього конкурентного середовища є одним із центральних завдань уряду. Політика нарощування конкурентоспроможності повинна бути активною, спрямованою на створення стійких конкурентних переваг у найсучасніших і найдинамічніших секторах економіки. Це потребує стимулювання таких чинників конкурентоспроможності, які пов'язані із сучасним науково-технічним прогресом, оперативним створенням новітніх товарів і впровадженням сучасних технологій міжнародного маркетингу.

    Ціллю кваліфікаційної роботи є дослідження  теоретичних основ управління зовнішньоекономічними операціями і вдосконалення шляхів його здійснення.

    Об’єктом  дослідження являється зовнішньоекономічна діяльність ЗАТ КЗШВ «Столичний» .

 

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ  

1.1 Сутність зовнішньоекономічної діяльності та її значення для    держави 

    Серед комплексу невідкладних завдань  щодо забезпечення ефективного включення  України у світове господарство і міжнародне співробітництво першочергове значення має формування механізму зовнішньоекономічних зв’язків, його теоретична розробка та практичне втілення в життя. При цьому йдеться про створення фактично нового механізму, який має регулювати взаємовідносини України з навколишнім світом на принципово нових засадах.

    Під механізмом зовнішньоекономічних зв’язків розуміють сукупність конкретних їх форм, а також систему правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних  важелів, які забезпечують ефективну  взаємодію національних народногосподарських комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

    Виходячи  з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети в сфері зовнішньоекономічної політики — інтеграцію народногосподарського комплексу України у світову господарську систему. Ця інтеграція передбачає досягнення таких цілей:

• формування розвинутої ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;
• використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства;
• перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання.

    На  відміну від раніше діючої системи державного адміністрування у зовнішній економічній сфері сьогодні повинен забезпечуватися абсолютний пріоритет товарно-грошових, тобто економічних важелів у регулюванні даної сфери діяльності. Саме вони в країнах з ринковою економікою є основними елементами механізму управління господарською діяльністю як на національному, так і на міжнародному рівнях. Тому при розробці нового механізму зовнішньоекономічних зв’язків необхідно відмовитися від старої методологічної основи регулювання цих процесів.

    В основу функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності повинні бути покладені  принципи демократизації, демонополізації  зовнішніх економічних зв’язків, які передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт  та імпорт, підвищення ролі митного та валютного регулювання міжнародних господарських зв’язків, надання об’єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з міжнародною практикою.

    Водночас  зовнішня економічна політика має відповідати  національним інтересам держави, забезпечувати взаємовигідне співробітництво з іноземними партнерами, стимулювати конкуренцію між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метою підвищення якості продукції та послуг на українському ринку.

    Для створення нового дієвого механізму зовнішньоекономічних зв’язків необхідне вирішення таких основних проблем:

    формування  необхідної законодавчої бази;

    створення відповідного економічного середовища;

    розвиток  інституційних структур, що регулюють  зовнішні економічні зв’язки.

    Важливою  передумовою і водночас необхідною основою налагодження та поглиблення  економічного співробітництва із зарубіжними  партнерами є розвиток правової бази для такого співробітництва. Світова  практика свідчить про те, що у міру інтенсифікації міжнародних господарських зв’язків, якісного та кількісного їх зростання надзвичайно ускладнюється характер взаємовідносин між учасниками. А це потребує чіткого правового регулювання як на національному, так і міжнародному рівні.

    Важливими елементами механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах розвитку ринкової системи господарювання є валютна, податкова, кредитна, депозитна, цінова і митно-тарифна політика. Ключовим елементом механізму зовнішньоекономічних зв’язків є валютна політика, за допомогою якої здійснюється вплив держави та центрального банку на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва.

    Одним з факторів підвищення ділової активності як серед національних товаровиробників і експортерів, так і серед  зарубіжних інвесторів є формування сучасної податкової системи на експортно-імпортні операції та прибуток спільних підприємств.

    Дуже  важливим інструментом державного впливу на зовнішні економічні зв’язки є  кредити та субсидії. Кредитування експортно-імпортних операцій, великих будівельних проектів є невід’ємною частиною міжнародної ділової практики, що прискорює процес кругообігу капіталу.

    Складовою частиною механізму зовнішньої економічної  діяльності є митна політика держави, покликана передусім виконувати функцію захисту внутрішнього ринку. Митна політика України повинна передбачати укладання митних союзів із заінтересованими країнами, що посилять їх взаємну довіру, приведе їхню митну політику до узгодженості.

    Ставши  на шлях лібералізації зовнішніх  економічних зв’язків та побудови відкритої економічної системи, Україна постійно відчуватиме зростаючий вплив тенденцій світового розвитку на свої внутрішні господарські процеси.

    У межах подальшого розвитку і вдосконалення  механізмів фінансової допомоги суб'єктам  ЗЕД слід розширити державне кредитування експортоорієнтованих науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), опанування виробництвом наукоємної і високотехнологічної продукції, можливості закупки обладнання для розвитку експортного виробництва (кредити на тривалий період у залежності від термінів окупності проектів), кредитування виробництва експортної продукції з тривалим циклом виготовлення, включаючи закупівлю сировини, матеріалів і комплектуючих частин, що не виробляються в Україні.

    Серед заходів економічного сприяння, здатних стимулювати зовнішньоекономічну діяльність підприємств, можливі такі:

• забезпечення державних гарантій банкам, що фінансують експортні поставки комерційного довгострокового кредиту;
• забезпечення державних гарантій по кредитах на участь у міжнародних торгах;
• страхування операцій по опануванню зовнішніх ринків.

    Фінансування  капітальних вкладень, враховуючи гострий  дефіцит коштів у бюджетах на найближчі  роки, реально може здійснюватись  у межах Державної програми економічного і соціального розвитку. В цьому зв'язку ефективним є проведення конкурсів з розміщення на підприємствах централізованих інвестиційних ресурсів і наступним відбором інвестиційних пропозицій для забезпечення в промисловості та сфері послуг виробництва експортних товарів на рівні кращих світових зоазків. Державна підтримка мала б скласти до 40% від вартості проекту.

    Серед важливих напрямків підтримки експорту, особливо товарів високого ступеня  обробки, є використання заходів  податкового регулювання. У зв'язку з цим у межах удосконалення податкової системи і посилення її стимулюючого впливу на вітчизняних товаровиробників можливі різні форми податкового заохочення експортерів, у тому числі:

    утворення системи відшкодування ПДВ, виплаченого  на внутрішньому ринку при закупівлі товарів у випадку їх подальшого експорту;

    стимулювання  виробничої кооперації шляхом розширення масштабів ефективного використання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків  митних режимів переробки відповідно до Митного кодексу України;

    розробка  комплексу заходів зі зниження непрямого оподаткування експорту послуг;

    вільнення експортерів від виплати податку  на рекламу;

    зниження  розміру державного мита при розгляді в арбітражних судах тих справ, які пов'язані з виробництвом і подальшим експортом товарів.

    По  мірі поліпшення економічної ситуації в країні стає можливою розробка додаткових механізмів податкового стимулювання експортної діяльності підприємств, у  тому числі в формі інвестиційного податкового кредиту, що спричинило б збільшення машинотехнічного експорту через створення збутових фірм, дилерської мережі, сервісних центрів.

    На  сучасному етапі економічних  перетворень, коли йде активний процес формування принципово нової правової та інституційної основи відкритого ринкового господарства, особливого значення набувають цілеспрямовані зусилля держави з удосконалення нормативної бази, організаційного та іншого забезпечення експортної діяльності. Зі зменшенням втручання держави в підприємницьку діяльність, у тому числі в сфері зовнішньої торгівлі, суттєво зростає роль непрямих форм її участі в реалізації загальнонаціональних цілей і завдань у цій галузі. Система організаційно-правових і спеціальних заходів стимулювання експорту дозволить більш ефективно виконати покладені на державу функції її розвитку і розширення участі України в міжнародному розподілі праці.