Управління ЗЕД в Україні та напрями удосконалення

    Підвищення  рівня конкурентоспроможності вітчизняної  продукції і розширення її доступу  на зовнішні ринки пов'язано із створенням ефективної системи сертифікації експортованої  продукції, у тому числі з відтворенням державної інспекції якості експортних товарів. Важливим аспектом цієї діяльності є участь України в роботі міжнародних і регіональних організацій по сертифікації.

    Процеси стандартизації зараз охоплюють  не тільки сферу матеріального виробництва, але й сферу документообігу в зовнішній торгівлі. Використання прогресивних форм оформлення зовнішньоторговельної документації і листування дозволяє скоротити передпродажні витрати і заощадити час. У цьому зв'язку треба активізувати роботу з популяризації і широкого впровадження відповідного стандарту в діловодство і практику контрактної роботи експортерів.

    Однією  з функцій державної підтримки  експорту товаровиробників є сприяння в просуванні вітчизняної продукції  на зовнішні ринки. Вдосконалення реклами  експортних товарів є необхідною органічною частиною політики стимулювання експорту. Особливо сконцентрованою формою експортної реклами виступають торговельні виставки і ярмарки. При цьому в останні роки державна підтримка виставково-ярмаркової діяльності була практично згорнута, що призвело до значного збідніння українських експозицій на традиційних світових виставках. Перспективними формами просування експортної продукції України є проведення специфічних виставкових заходів, ярмарок, міжнародних контактів для суб'єктів малого підприємництва, виставок ідей і технологій, а також організація під егідою держави спеціалізованих торговельних делегацій для ознайомлення з ситуацією па зовнішніх ринках і встановлення ділових зв'язків.

    Здійснення  вищенаведених організаційно-правових і спеціальних заходів стимулювання експорту потребує нових витрат. Їх сума незначна, оскільки відповідні заходи, як правило, не є високовитратними і можуть здійснюватися поетапно. Ефективним інструментом стимулювання експорту, в першу чергу підтримки виставково-ярмаркових, рекламних та інших заходів з освоєння зовнішніх ринків, може стати Фонд підтримки експорту за умови виділення йому необхідних коштів.

    Заходи  зі стимулювання зовнішньоекономічної діяльності повинні включати розвиток зовнішньоекономічної освіти та наукових досліджень у сфері ЗЕД, а також створення необхідних організаційних умов. Важливо закріпити і надалі розвивати механізм консультацій, взаємної узгодженості інтересів та обговорення перспектив за участю представників органів влади й експортерів.

    Згідно  із завданням щодо створення умов і механізмів надання кваліфікованої допомоги з експорту, з урахуванням  світової практики, об'єднання експортерів  мають виконувати такі інформаційно-консультаційні функції:

• координацію дій експортерів на зовнішніх ринках та узгодження умов виходу на ринок між зацікавленими членами об'єднання в інтересах оптимального використання кон'юнктури, дотримання правил конкуренції і міжнародних зобов'язань в Україні;
• збір та розповсюдження серед членів об'єднання інформації про державне регулювання зовнішньої торгівлі в іноземних країнах;
• збір та розповсюдження інформації про стан і перспективи розвитку світових товарних ринків;
• збір та розповсюдження інформації про специфічні вимоги до якості експортованих товарів за кордон та сприяння підвищенню якості таких товарів.

    Необхідно створити сприятливу основу для залучення  іноземних інвестицій. Окрім забезпечення політичної та економічної стабільності, основним фактором залучення інвестицій ззовні є також зменшення податкового навантаження. Ефективність зниження податків для залучення іноземних інвестицій не тільки теоретично доведена, а й практично підтверджена досвідом країн з перехідною економікою, зокрема, Чехії [8].

    Іншою необхідною умовою розвитку реального сектору України є створення умов для переведення грошових коштів до нього з фінансового сектору. Для досягнення цієї мети ставки відсотків потрібно зменшити нижче рівня рентабельності вітчизняного виробництва.

    Такі  засоби слід застосовувати одночасно, інакше відсутність хоча б одного з них зведе нанівець успіхи від інших.

    Свій  вибір ринкової трансформації Україна  зробила разом із проголошенням  незалежності. Йдеться про утвердження  основного принципу державотворення, за яким суверенність держави можлива  лише на основі ринкової трансформації економіки. Тому головним завданням зовнішньоекономічної політики країни є створення сприятливих зовнішньоекономічних умов для розширеного відтворення економіки, розробка механізмів її модернізації, засвоєння досягнень міждержавного спілкування, обмін досягненнями науково-технічного прогресу з іншими країнами. Це стає можливим у процесі встановлення стабільних та широких контактів з країнами розвинутої ринкової економіки, що, в свою чергу, можливо за умови виробництва порівняно конкурентоспроможної продукції. Для досягнення цього потрібне вдосконалення механізму державного господарювання, створення відкритої економіки, запровадження інших елементів соціально орієнтованої ринкової економіки.

    Проблема  створення в країні механізму економічного саморегулювання багато в чому збігається із завданням адаптації країни до сучасних реалій світового господарства. Крім того, перехід від централізовано керованої до ринкової економіки примушує паралельно вирішувати надзвичайно складні проблеми становлення власної державності. Тому в контексті нової стратегії розвитку країни особливого значення набуває питання подальшого поглиблення зовнішньоекономічного розвитку, забезпечення інтеграції української економіки в структуру світового економічного простору, міжнародного поділу праці.

    Перспективними  перетвореннями зовнішньоекономічних зв'язків на цей період можуть бути розробка теоретичних засад щодо спеціальних програм децентралізації  і подальшої лібералізації умов зовнішньоекономічної діяльності, демонтаж існуючої системи монопольних структур з одночасним забезпеченням ефективного державного регулювання та механізму стимулювання експорту продуктів високотехнологічних виробництв. 

1.2 Управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівнв держави. 

     Управління  ЗЕД на підприємстві багато в чому залежить від того, які умови будуть створені в країні для розвитку його діяльності в зовнішній сфері, від  ролі держави в регулюванні і  підтримці розвитку ЗЕД на національному  рівні. Тому вивченню менеджменту ЗЕД на рівні підприємств передує аналіз регулювання ЗЕД на рівні держави.

     У всіх країнах без винятку, а особливо в державах з перехідною економікою, де економічні відносини нестабільні, державне втручання в розвиток ЗЕД  являється об'єктивною необхідністю. Це пов'язано головним чином з метою захисту національних інтересів при здійсненні ЗЕД, більш повного використання ЗЕД як фактору економічного росту.

     В період до перебудови економіка країни носила автаркічний (закритий) характер. Управління економікою (в тому числі ЗЕД) будувалось на монополії держави і переважно на адміністративних методах управління. В таких умовах безпосередній виробник не був зацікавлений в розвитку експортної діяльності. Прямі зв'язки між виробниками і споживачами були відсутні. Не було чіткої концепції ЗЕД, яка б відображала її мету, пріоритети і методи їх досягнення.

     В умовах ринкових відносин(переходу до них) характер впливу держави на економіку  країни, в т.ч. ЗЕД, докорінно змінюється .Цей вплив набуває форми державного регулювання, що означає створення відповідних умов, сприятливих ефективному розвитку економіки країни в цілому і її складових частин.

     Таким чином, державне регулювання ЗЕД  підприємства в умовах переходу до ринкової економіки повинно полягати в створенні умов і сприянні розвитку його зв'язків із зарубіжними партнерами.

     Слід  відзначити, що термін "регулювання" економіки, в т, ч. ЗЕД, в основному  використовується в країнах СНД. В західних країнах і документах ГАТТ/ВТО по відношенню до зовнішньої торгівлі використовується термін "регламентування". Нами використовуються надалі обидва названі терміни.

     Державне  регулювання являє собою систему  заходів законодавчого, виконавчого  і контролюючого характеру, покликаних удосконалювати ЗЕД в інтересах  національної економіки.

     Державне  регулювання ЗЕД здійснюється методом розробки і реалізації державної зовнішньоекономічної політики. В сучасних умовах зовнішньоекономічна політика - це система міроприємств, спрямованих на найбільш сприятливий розвиток економічних, науково-технічних, виробничих зв'язків із зарубіжними країнами, поглиблення і розширення участі в МРТ з метою вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни.

     Зовнішньоекономічна політика - складова частина внутрішньої  економічної політики держави. Звичайно, вирішення загальних завдань зовнішньоекономічної політики в кожній країні має свої специфічні особливості.

     Основні складові зовнішньоекономічної політики України:

     -зовнішньоторгова  політика;

     -інвестиційна  політика;

     -політика  науково-технічного співробітництва;

     -валютно-фінансова  політика;

     -політика  міграції робочої сили та ін.

     Кожне з направлень зовнішньоекономічної політики вирішує проблеми з урахуванням  етапу розвитку країни і сучасних тенденцій розвитку світового господарства.

     Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється з урахуванням наступної мети:

     - забезпечення збалансованості економіки  і рівноваги внутрішнього ринку  країни;

     - стимулювання прогресивних ринкових  структурних змін в економіці;

     - створення сприятливих умов для  входження економіки України  в систему міжнародного розподілу праці(2). Державне регулювання повинно забезпечити:

     - захист економічних інтересів  України і законних інтересів  суб'єктів ЗЕД;

     - створення рівних можливостей  для суб'єктів ЗЕД з метою  розвитку всіх видів підприємницької  діяльності, незалежно від форм власності;

     - розвиток конкуренції і ліквідацію  монополії. Розрізняють два типи  зовнішньоторгової політики держави:

     1. Фритредерство чи вільна торгівля.

     2.Протекціонізм.

     Політика  вільної торгівлі являє собою  мінімальне втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, необмежений доступ на вітчизняні ринки іноземних товарів.

     Політика  протекціонізму передбачає втручання  держави у зовнішньоекономічну  діяльність, введення різних обмежень по відношенню до зарубіжних товарів  з метою підтримки національного виробника.

     Незважаючи  на переваги політики вільної торгівлі, всі держави в тій чи іншій  мірі використовують протекціонізм. В  реальній дійсності в чистому  вигляді ні один з цих підходів не використовується, а в тій чи іншій комбінації. 

1.3 Управління зовнішньоекономічними операціями на підприємстві 

    Для успішної діяльності фірмі необхідно  створити спеціальний відділ, що займався б зовнішньоторговельними операціями. Створення таких зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

    - частка імпорту та експорту велика в загальному обігу;

    - зовнішньоторговельні операції  здійснюються регулярно; 

    - випускається продукція з високим  рівнем конкурентоспроможності, бажано  унікальна за своїми властивостями; 

    - невисокий рівень конкуренції  на відповідному сегменті світового ринку;

    - продукція не потребує серйозної  адаптації до закордонних розумів  використання;

    -на  підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

    На  кожному підприємстві зовнішньоторговельні операції виконують спеціалізовані підрозділи. У залежності від розміру підприємства і рівня його інтернаціоналізації можливі наступні форми організації зовнішньої торгівлі:

    - відділ збуту - використовується  підприємством, якщо обсяг його  зовнішньоторговельних операцій незначний і основна частина продукції реалізується на внутрішньому ринку;