Управління ЗЕД в Україні та напрями удосконалення

    - експортний/імпортний відділ - створюється при збільшенні обсягу експортних та імпортних операцій;

    - відділення закордонних операцій  – створюється закордоном і  підпорядковує усі відділення у даній країні;

    - центральна контора - створюється  дочірня експортна фірма; 

    - спільні збутові компанії;

    Але незалежно від форми організації  головною метою роботи зовнішньоекономічної діяльності є експорт конкурентоспроможної продукції, що досягається шляхом виконання наступних функцій:

    - збір на підприємстві інформації  про продукцію, підготовленої  і планованої на експорт;

    - складання калькуляції цін на  експортну продукцію; 

    - підготовка рекламних матеріалів;

    - аналіз інформації про експорт за попередні періоди;

    - аналіз відгуків про товари  в кінцевих споживачів;

    - складання попереднього списку  потенційних споживачів;

    - переписування з питань висновку  контракту; 

    - переговори за контрактом і  його висновок;

    - пророблення і висновок угод з посередниками;

    - забезпечення упакування і транспортування; 

    - виконання митних обов'язків; 

    - забезпечення одержання платежу; 

    - гарантійне і постгарантійное  обслуговування.

    Першим  етапом здійснення експортної операції є пошук контрагента і встановлення з ними контактів. Для експортера засобом встановлення контактів з імпортером є відправка йому комерційної пропозиції – оферти.

    Оферта  – документ, що містить в собі всі істотні пункти передбачуваного  договору (найменування, кількість  і якість товару, ціна, умови і термін постачання, умови платежу й ін. умови)

    Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, пов'язані  з купівлею-продажем товарів, які  виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі чи догоди окремого доручення, що укладається між ними.

    Торгове посередництво містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонного контрагента, підготовки й укладання догоди, кредитування сторін і надання гарантій, оплати товару покупцем, проведення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування й проведення інших операцій.

    Залучення торгового посередника дає змогу:

    - збільшити прибуток за рахунок  підвищення оперативності збуту  товарів і прискорення обігу  капіталу;

    - збільшити прибуток за рахунок  зменшення термінів зберігання  і передпродажного сервісу;

    - збільшити прибуток за рахунок зниження витрат обігу на одиницю продукції;

    - збільшити прибуток за рахунок  продаж товару на іноземному  ринку безпосередньо в моменти  покращання кон'юнктури.

    Посередницькі операції регулюються нормами трудового  й цивільного права.

    Після вибору методу експорту і встановлення контактів безпосередньо з імпортером через посередника, сторони приступають до обговорення і висновку контракту купівлі-продажу. Згідно з контрактом основними обов'язками експортера є: постачання товару, передача документів і прав власності на товар; імпортера - сплата ціни за товар і прийняття товару.

    Таким чином, управління зовнішньоекономічними операціями на підприємстві є досить складним і важливим процесом. Для ефективного його здійснення закономірним є існування на підприємстві спеціалізованого на проведенні зовнішньоторгівельних операцій відділу. Передумовами створення такого відділу можна вважати великі об’єми експорту та імпорту, регулярність здійснення експротних/імпортних операцій та інше. 

 

РОЗДІЛ  ІІ. Дослідження фінансово-економічного стану та зовнішньо-економічної діяльності ЗАТ КЗШВ «Столичний». 

     2.1 Загальна характеристика  ЗАТ КЗШВ «Столичний» 

    Згідно статуту ЗАТ ,,Київський завод шампанських вин "Столичний" діяльність підприємства спрямована на виробництво вин (в Т.ч. ігристих вин), слабоалкогольної та безалкогольної продукції, виробництво лікеро-горілчаних виробів, виробництво та розлив мінеральної води, здійснення вcix видів торгівлі (в т.ч. роздрібної, оптової, фермової). Форма власності - колективна.

    Сировинна база підприємства – закупка виноматеріалів вiд первинних виноробних підприємств Одеської, Херсонської, Миколаївської областей та АР Крим.

    Виробничі потужності підприємства на момент перевірки  складають: по місткостям одночасного  зберігання - 850 тис.дал, по шампанському - 25000 млн. пляшок на рік, 62% виробничих потужностей належать підприємству, 38% - орендовані потужності.

    Наприкінці 1992 року, беручи до уваги те, що наша держава прийняла нове законодавство, яке дало нові можливості щодо ведення господарської діяльності, колектив заводу одним із перших розпочав пошук нових шляхів розвитку підприємства.

    15 жовтня 1992 року було проведено  загальні збори трудового колективу  Київського заводу шампанських  вин, на яких було створено  організацію орендарів орендного підприємства “Київський завод шампанських вин”. У результаті проведеної організаційної роботи підприємство дістало змогу самостійно визначати структуру джерел фінансових коштів і вирішувати питання їх розподілу та використання, керуючись Статутом підприємства та чинним законодавством.

    Перебуваючи на оренді, вкладали кошти в розширення виробництва та в оновлення основних виробничих фондів. Значним досягненням  стало придбання найсучаснішої  розливної машини “Рола Тронік”  фірми КХС, в якій були сконцентровані найновіші технології в галузі наливу шампанського вина в пляшки. Після розливної придбали у цієї ж фірми мюзельний та етикетувальний автомати. Крім того, придбали в італійських фірм етикетувальні автомати для наклеювання акцизної марки, автомат для нанесення капсул на шийку пляшок та машину для споліскування внутрішньої поверхні пляшок.

    З початку 1992-го по 1998 рік колектив досяг  певних успіхів у виробництві  шампанського. Власне, можна вважати  показники за 1992 рік базовими перед  початком господарської діяльності колективно-орендного підприємства “Київський завод шампанських вин”.

    У роботі підприємства були етапи і  зростання, і падіння. Перший спад виробництва  припав на 1994 рік. Це був час, коли розвалилась  система оптово-торгових баз і  підприємству необхідно було в нових умовах ринкових відносин самотужки шукати ринки збуту, покупців продукції, заключати з ними прямі договори. Слід зазначити, що в 1994 році більш як втричі зросли поставки продукції на експорт, а в 1996 році на експорт було відвантажено близько 6,5млн пляшок шампанського.

    На  початок 1993 року асортимент продукції, яку випускали, складався з шампанського кондицій: брют, сухе, напівсухе, напівсолодке, солодке; шампанського спеціальних  найменувань: “Мускатне ігристе”, “Южное игристое белое”, “Київське ігристе рожеве” та “Дніпровське шипуче біле”. За роки оренди асортимент продукції поповнився торговими марками шампанського спеціальних найменувань: “Гетьманське”, “Ювілейне” та “Золоте”. Значно знизився випуск та реалізація “Київського ігристого рожевого”, через непривабливий зовнішній вигляд пляшки.

    За  час, що минув з початку оренди, змінилося законодавство. Закон  України “Про господарські товариства”  передбачив різні види товариств, однак  такої форми, як організація орендарів, у цьому законі не було. 19 лютого 1999 року відбулись загальні збори організації орендарів орендного підприємства “Київський завод шампанських вин”, на якому прийняли рішення про створення Закритого акціонерного товариства “Київський завод шампанських вин “Столичний”. 14 квітня 1999року Подільською державною районною адміністрацією міста Києва зареєстровано ЗАТ “КЗШВ ”Столичний” та видано Свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності.

    Розпочався  новий етап у діяльності підприємства. За час існування ЗАТ “КЗШВ “Столичний” стало лідером в Україні з виробництва шампанського, випередивши своїх найближчих конкурентів – Одеський та Харківський заводи шампанських вин. Обсяги випуску продукції стабілізувались і з року в рік поступово зростають.

    На  даний час потенціальна потужність підприємства становить 25 мільйонів  пляшок за рік. Достатньо широкий  асортимент білих, рожевих і червоних марок шампанського випускається резервуарним періодичним та резервуарним безперервним способами. В перспективі – виробництво шампанського пляшковим класичним методом. Найбільш популярні марки шампанського – “Советское шампанское”, “Советское игристое”, “Шампанське України”. При цьому споживачі надають перевагу напівсолодким винам. Постійно зростає попит на “Гетьманське”, “Ювілейне”, “Золоте”.

    На  заводі сформовано потужний потенціал  спеціалістів-виноробів і служб  технічного забезпечення. Всі вони безперервно контролюють якість та оберігають набуті за майже п’ятдесятилітню  історію існування заводу традиції виготовлення українського шампанського, яке визнано як в Україні, так і за її межами. Мабуть, переконливим свідченням цього є поява нової серії шампанського – “Українське”, що стрімко завойовує своє місце на ринку напоїв.

    Відповідає  сучасним вимогам дизайн та зовнішнє оформлення пляшок з шампанським. Багате й тонке вирішення кольорів етикетки, закупорювання корковою пробкою, гарний картонний короб для пакування значною мірою сприяють популяризації напоїв, що випускаються.

    Нові  умови господарювання вимагають  від підприємства широкого його розвитку на базі забезпечення стабільного фінансового  стану шляхом здійснення ефективної виробничо-збутової діяльності, результатом  чого є одержання підприємством  високого прибутку. Для розробки рекомендацій з формування та проведення виробничо-збутової політики, а також координації діяльності в цій галузі всіх підрозділів, створено відділ маркетингу підприємства. За його програмою дії розробляються і вводяться на ринок нові види продукції, методи її пакування, зовнішнього оформлення. Розроблено і узгоджено нову політику цін, ведеться постійний моніторинг реалізації шампанського за видами, проводяться рекламні заходи, створюється фірмовий стиль підприємства.

    Структура управління – це впорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службові зв’язки між структурними підрозділами та працівниками апарату управління щодо підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень. Структура управління по горизонталі становить окремі ланки, а по вертикалі – ступені. Ланки управління являють собою організаційно відокремлені структурні підрозділи.

    Зараз на території заводу розташовані  такі підрозділи:

    1. Головний корпус, де розміщено біохімічне відділення, цех упаковки і експедиції.

    2. Три виносховища.

    3. Котельня.

    4. Компресорна.

    5. Механічна майстерня.

    6. Трансформаторна підстанція.

    7. Посудотарний цех.

    8. Насосна і три артезіанські свердловини.

    9. Цех по виготовленню поліетиленових ящиків.

    10. Адміністративний корпус.

    11. Цех по виготовленню мюзле та поліетиленової пробки.

    12. Матеріальні склади.

    Також завод має свою прирейкову базу у  Мінському районі м. Києва по вулиці Полярній, 16, площа території складає 1,5 га. На території бази розташовані :

    - склад тари

    - склад готової продукції

    - виносховище.

    На  сьогодні завод має розвинуту інфраструктуру, що у стані забезпечити потужності, усім необхідним: енергією, транспортуванням, технічним обслуговуванням і т.д..

    Забезпечення  заводу виробляється:

    - електроенергією – від державної електромережі, на заводі мається понижуюча підстанція;

    - вода – із трьох власних артезіанських шпар;

    - теплом (гаряча вода і пара) – від власної котельні;

    - скидання стічних вод заводу здійснюється в міську каналізацію.

    Необхідно відзначити, що діюче на сьогодні виробництво  і плановане після реалізації проекту є практично ідентичними з погляду технології, виробничого циклу і використовуваної сировини і матеріалів. З іншого боку, по оцінках фахівців, здійснення реконструкції і переозброєння істотно не позначиться на поточному виробничому процесі і на виконанні поточної виробничої програми.