Забезпечення підвищення рівня якості і конкурентоспроможності продукції

51

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Луганський національний аграрний університет

Економічний  факультет

Кафедра економіки підприємства

і управління трудовими ресурсами

Курсова робота

на тему:  «Забезпечення підвищення рівня якості і конкурентоспроможності продукції»

                                  Виконав: студент

                               3 курсу 334 групи

      Юдін Олександр Олександрович

Керівник: Лариса Іванівна

Луганськ  2012

Зміст:

Вступ

1.        Суть, показники і методи оцінювання якості продукції.

1.1. Поняття якості, характеристика його показників і значення для підвищення конкурентоспроможності продукції.

1.2. Методи визначення якості продукції і вплив його рівня на результати виробництва.

2.        Економічна характеристика об'єкту дослідження.

3.        Шляхи підвищення якості і конкурентоспроможності продукції.

3.1. Державне управління якістю продукції.

3.2. Заходи щодо підвищення якості на продукцію як чинник підвищення її конкурентоспроможності.

Висновки і пропозиції

Список літератури

ВСТУП

Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому,

нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забезпечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення конкурентоспроможності продукції на ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких шляхів є створення товарів покращеного рівня якості.

Передовий закордонний досвід свідчить , що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції в умовах подальшого розвитку економіки пов’язана, насамперед, з розробкою системи управління конкурентоспроможністю. Завоювання й утримання конкурентних переваг ключові фактори успіху підприємства в конкурентній боротьбі. Особливої гостроти ця проблема досягає в умовах посилення iнтенсивностi конкуренції на окремих ринках, де від виробників продукції потрібно постійно вiдслiдковувати зміни попиту, покращення якості, вартості сировинних ресурсів, а питання рентабелъностi активів прямо залежить від ступеня використання новiтнiх пiдходiв у сфері стратегічного маркетингу. Формування конкурентних відносин сприяє створенню розвиненого, цивiлiзованого ринку, що включає сферу виробництва й товарообмiну. Завдяки активному інтересу до проблем підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання, що виник внаслідок розвитку ринкових відносин, з’явилася велика кiлькiсть розробок, спрямованих на вирішення цієї проблеми.

Для сформованих концептуальних пiдходiв до управління конкурентними перевагами характерна безліч вiдмiнностей, що стосуються не тільки понятійного апарату, а й постановки цілей, теоретико-методологічної практичної бази процесу дослідження й аналізу ринку. Незважаючи на значні досягнення в теорії й практиці управління конкурентоспроможністю підприємства, є ряд проблем, якi залишаються предметом дискусій i обговорень вчених-економiстiв. Так, у бiльшостi наукових праць вітчизняних i закордонних учених використовується універсальний пiдхiд при розгляді ролі конкурентних переваг підприємства в процесах збільшення присутності на ринку, з урахуванням посилення інтенсивності галузевої конкуренції. При цьому недостатньо систематизовані поняття й методологія для вивчення рівня конкурентоспроможності підприємства як найважливішого інструмента посилення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, слабко дослiдженi питання розробки практичного використання кiлькiсного підходу для оцінки результатів управління конкурентними перевагами. Особливості конкуренції на різних ринках диктують специфічний пiдхiд до вивчення конкуренції в галузі. Реалізація цього підходу можлива шляхом розроблення маркетингової стратегії з урахуванням результатів конкурентного аналізу, також результатів оцінки сильних i слабких сторін підприємства, послідовного моніторингу діяльності ключових конкурентних гравців у рамках конкретної галузі.

В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, усіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. На кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

З розвитком науково технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю. Відомий американський спеціаліст Едвард Демінг ще в 1950 р. писав, що на 85% вирішення проблеми якості залежить не від людей, а від системи управління якістю.

Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості на підприємстві у виробника. Для регулювання процесу перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада, Великобританія та інших) були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до систем якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ISO були розроблені і впроваджені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були впроваджені як національні.

В останні десятиліття одним із важливих механізмів гарантії якості стала сертифікація, яка переросла в норму торгових відносин будь-якого рівня. Якщо на ранніх етапах появи і розвитку сертифікації в її проведенні був зацікавлений головним чином виробник (з метою одержання гарантій відповідності певних характеристик виробів) і споживач, то зараз до вирішення задач сертифікації залучені громадські і приватні виробники, споживачі та науково-технічні організації, уряди більшості країн і навіть міжурядові організації. При цьому сертифікація з продукції поширилась на системи якості. Сертифікація продукції пов’язана з оцінкою показників її якості, тобто вимірюванням їх з використанням певних засобів вимірювання, достовірність і точність яких вивчає метрологія. Тому значно зростає роль метрологічного забезпечення якості продукції. Проблема забезпечення якості продукції є комплексною: науковою, технічною, економічною і соціальною, і у вирішенні її повинні приймати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і забезпечення високої якості продукції та послуг не залежать від розміру підприємства. Зараз виготовляється багато продукції яка б могла стати конкурентноспроможною на світовому ринку, але їй не вистачає забезпечення якості. Це може бути обумовлено тим, що підприємці не знають як досягти більш високої якості без великих витрат, або допускаються деяких помилок при забезпеченні якості своєї продукції. Тому я вважаю що ця тема потребує детального обговорення. Актуальність даної теми полягає в тому, що проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції – задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною.

1. Суть, показники і методи оцінювання якості продукції

1.1 . Поняття якості, характеристика його показників і значення для підвищення конкурентоспроможності продукції

Під якістю продукції розуміють сукупнiсть властивостей, що зумовлюють придатнiсть продукцiї, вiдповiдно до її призначення задовольняти певнi потреби споживачiв.

З поняттям якості тісно пов'язано і поняття технічного рівня продукції - відносної характеристики якості продукції, заснованої на зіставленні значень показників, що визначають технічну досконалість оцінюваної продукції, з відповідними базовими показниками, їх значеннями.

Якість продукції не обмежується тільки однією властивістю, це сукупність властивостей. Властивості продукції кількісно виражаються в показниках якості. Загальноприйнята класифікація підрозділяється на десять груп властивостей і відповідно показників.

Для об'єктивної оцінки якості продукції її властивості необхідно охарактеризувати кількісно і якісно.

За властивостями, що характеризуються, застосовують наступні групи показників (рис. 1).

Рис. 1. Показники якості продукції

Показники призначення характеризують властивості продукції, що визначають основні функції, для виконання яких вона призначена, і обумовлюють сферу її застосування.

Показники надійності. Надійність є однією з основних властивостей продукції. Чим ответственнее функції продукції, тим вище мають бути вимоги до надійності. Недостатня надійність виробу призводить до великих витрат на ремонт і підтримку їх працездатності в експлуатації. Надійність виробів багато в чому залежить від умов експлуатації : вологості, механічних навантажень, температури, тиску та ін.

Надійність - це властивість виробу (об'єкту) зберігати в часі у встановлених межах значення усіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, ремонтів, зберігання, транспортування. Надійність виробу залежно від призначення і умов його застосування включає безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, сохраняемость.

Безвідмовність - властивість об'єкту безперервна зберігати працездатний стан протягом деякого часу або деякого напрацювання. До показників безвідмовності відносяться: вірогідність безвідмовної роботи, вірогідність відмови, середнє напрацювання повністю, середнє напрацювання на відмову, інтенсивність відмов, параметр потоку відмов та ін.

Довговічність - властивість виробу зберігати працездатний стан до настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування і ремонту. До показників довговічності відносяться: середній ресурс, призначений ресурс, середній ресурс до списання, середній ресурс до капітального ремонту, гамма-процентный ресурс, термін служби, середній термін служби, термін гарантії та ін.

Ремонтопридатність - властивість виробу, що полягає в пристосованості до попередження і виявлення причин виникнення відмов, ушкоджень і підтримці і відновленню працездатного стану шляхом проведення технічного обслуговування і ремонтів. До показників ремонтопридатності відносяться: вірогідність відновлення в заданий час, середній час відновлення, інтенсивність відновлення, середній час простою та ін.

Сохраняемость - властивість виробу зберігати значення показників безвідмовності, довговічності і ремонтопридатності в течію і після зберігання або транспортування. До показників сохраняемости відносяться: термін сохраняемости, середній термін сохраняемости, гамма-процентный термін сохраняемости та ін.

Показники економного використання сировини, матеріалів, палива і енергії характеризують властивості вироби, що відбивають його технічну досконалість по рівню або мірі споживаної ним сировини, матеріалів, палива, енергії. До таких показників при виготовленні і експлуатації виробів, наприклад, відносяться:

-                      питома маса виробу (на одиницю основного показника якості)

-                      коефіцієнт використання матеріальних ресурсів - відношення корисної витрати до витрати на виробництво одиниці продукції

-                      коефіцієнт корисної дії і тому подібне

Показники технологічності характеризують властивості продукції, що обумовлюють оптимальний розподіл витрат, матеріалів, праці і часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні і експлуатації продукції. До показників технологічності відносяться: