Забезпечення підвищення рівня якості і конкурентоспроможності продукції

Розрахувавши показники даної таблиці можна сказати, що найбільшу питому вагу серед сільськогосподарських угідь займає рілля (баз 80%, заданий 76%), друге місце займають пасовища (баз 14%, заданий 19,3%) та третє сінокоси (баз 6%, заданий 5,7%). Після розрахунку відхилення виходить , що рілля в порівнянні з базовим роком зменшилось на 4%, а також зменшились сінокоси на 0,3%, проте пасовища зросли на 4,3%. Тобто відхилення свідчить про те, що підприємство частину рілля та сінокосів перетворило на угіддя для пасовища.

Наступним кроком розрахуємо склад і структуру посівної площі, бо вона буде мати значний вплив на кількість посіяного врожаю (табл. 2)

Таблиця 2

Склад і структура посівної площі

Проаналізувавши дану таблицю виходить, що найбільшу питому вагу в структурі посівних площадей займають зернові та зернобобові культури (баз. 50%, зад 59,1%). Серед яких озима пшениця має питому вагу (баз. 25%, зад. 30%), ярі без кукурудзи (баз. 15%, зад. 18%) та кукурудза на зерно (баз. 10%, зад. 12%). Друге місце займають кормові культури (баз. 38%, зад. 29%), з них багаторічні трави (баз. 7,5%, зад. 6%), однорічні трави (баз. 6,7%, зад. 5,2%), кукурудза на з/к і силосі (19,3% та 15%) та інші кормові культури (4,2% та 3,2% відповідно). Третє місце посідає соняшник 10% в базовому та заданому році. Четверте овочі - 2,2 у базовому та 2,3 в заданому роках.

Взагалі в заданому році на відміну від базисного посівна площа зменшалась.

Для майбутнього розвитку підприємства та збільшення кількості врожаю більшу увагу треба приділити  рівню інтенсивності використання земельних ресурсів (табл. 3). Це дасть змогу використати весь потенціал землі для позитивного результату діяльності підприємства.

Таблиця 3

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів

              Виходячи з даних таблиці можна зробити висновок, що ступінь господарського використання землі з роками не змінився та склав 0,87. Це є свідченням неповного використання землі та можливостей її збільшення. Такий показник, як ступінь розораності зменшився на 5 навідміну від базисного, тобто було використано менше землі під посів. Ступінь меліорації склав 0,10 в базовому та заданому роках. Питома вага інтенсивних культур в загальній площі посіву зросла та склала: кукурудза на зерно 11% та 12%, соняшнику 10% та 10,1% та овочів 2.2% та 2.3% відповідно в базовому та заданому роках. Це свідчить про підвищення виробництва цих культур.

Про економічну ефективність використання землі судять на основі системи натуральних і вартісних показників (табл. 4)

Таблиця 4

Ефективність використання землі (натуральні показники)

              За даними таблиці виходить, що найбільшу врожайність серед зернових культур займають овочі (баз. 150 ц, зад. 186 ц), озима пшениця (баз. 45 ц, зад. 48 ц), кукурудза (баз. 38 ц, зад. 34.7 ц) та соняшник (20 ц та 16.7 ц відповідно). Виробництво зерна на 100 га рілля збільшилось на 94 ц. Виробництво продукції на 100 га с-г. угідь продукції скотарства, а саме молока зросло на 313, та приросту живої маси ВРХ зросло на 21,  продукції вівчарства, а саме шерсті не змінилось, проте зріс приріст живої маси овець на 1.3. Виробництво продукції свинарства на 100 га рілля (приріст живої маси свиней) зросло на 2.5. Виробництво продукції птахівництва на 100 га площі зернових: м'яса птиці, зросло на 3,4 та яєць на 9,4. Ці данні свідчать про те, що підприємство менше стало використовувати землі під зернові культури та більше під продукцію тваринництва.

              Одним з важливих показників є ефективність використання землі у вартісних показниках (табл. 5)

Таблиця 5

Ефективність використання землі (вартісні показники)

За даними таблиці видно, що вартісні показники використання землі зросли в заданому році на відміну від базисного . Для діяльності господарства це має важливий а саме позитивний  характер діяльності.

При таких показчиках підприємство має підтримувати таких характер та з року в рік збільшувати його.

Для цього, на підприємстві потрібно: впроваджувати й ефективно використовувати передові технології та техніку; збільшувати використання органічних добрив; розвивати систему охорони землі від вітрової та водної ерозії та інших процесів; матеріально зацікавлювати робітників у підвищенні врожайності тощо.

ОСНОВНІ ФОНДИ (ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ) АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

Для здійснення своєї діяльності важливу роль відіграє забезпеченість основними фондами

Основні фонди (основний капітал) аграрних підприємств – це грошовий вираз знарядь праці, які беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму, а свою вартість на створений продукт переносять частинами.

На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає структура основних виробничих фондів, під якою розуміють процентне співвідношення окремих елементів цих фондів в їх загальній вартості (табл. 6)

Таблиця 6

Структура основних виробничих фондів основного

виду діяльності